Польські королі зображували орла на своїх гербах ще тисячу років тому, проте чому саме цей символ обрали давні правителі, достеменно не відомо.
За однією з легенд, слов’янські народи походять від трьох братів — Лєха, Чеха і Руса. Власне, Лєх дав початок першим племенам полян, від яких пішли поляки. У латиномовній «Великопольській хроніці», написаній наприкінці ХІІІ — на початку XIV століть, є цікава легенда: коли Лєх прибув на землі неподалік сучасної Познані, він побачив велике гніздо з білим орлом і пташенятами. Птах раптом знявся в повітря й розправив крила на тлі неба — саме заходило сонце й обрій заливало червоним кольором. Лєх був настільки вражений видовищем, що вирішив заснувати тут місто. Так постало Ґнєзно (назва походить від слова «гніздо»), довкола якого почали об’єднуватися слов’янські племена у стародавню польську державу, відповідно саме це місто вважається першою столицею Польщі.
За іншою версією, орел на польському гербі запозичений із символіки Римської імперії. Римські легіонери ще у III столітті до нашої ери йшли у бій під знаком орла: його металічну або дерев’яну статуетку несли на високому жезлі перед військом. Втрата орла прирівнювалася до поразки, тому легіонери часто ризикували життям, аби повернути легіону статуетку, яка символізувала єдність і міць.
Та повернімося до польської історії. Уперше орла на своїй монеті зобразив Болєслав Хоробрий — перший польський король, що походив із династії П’ястів. Цей денар, датований 992–997 роками, сьогодні можна побачити в музеї Центрального Помор’я в Слупську і… на звороті банкноти 20 злотих. Щоправда, чимало вчених досі сперечаються, чи на монеті зображений власне орел, чи, може, павич або інший птах. У XII столітті герб з орлом на своїх щитах та печатках уже використовували сілезькі й мазовецькі князі династії П’ястів.
Денар Болєслава Хороброго. Джерело: ВікімедіаУ період феодальної роздрібленості польські удільні землі тяжіли до об’єднання із Землею краківською, на гербі якої красувався коронований орел. Тому саме цей символ 1295 року офіційно став гербом об’єднаного Королівства Польського за правління Пшемисла ІІ.
Щоправда, птах на ньому мав дещо інший вигляд: золоті не лише кігті, а лапи повністю, голова припіднята, крила менші.
15 липня 1410 року польські біло-червоні прапори з’явилися на полі бою під Грюнвальдом.
І було велике знамено, і на ньому майстерно вигаптуваний білий орел із розпростертими крилами, розкритим дзьобом і короною на голові — як герб і знак усього Королівства Польського.
З XIII по XVIII століття більшість польських королів та князів зображали орла на своїх прапорах, печатках, монетах (щоправда, на гербах Сиґізмунта Вази та Яна Казимира красувався поруч із орлом лев, символ Вазів). На гербі Мазовецького князівства, крім орла, на щиті був дракон — на тлі білих та червоних барв. Але на гербі Речі Посполитої (об’єднаних Польського королівства і Великого князівства литовського) було чотири малюнки: два білі орли з короною і два лицарі (герб Литви). Або ж герб із польським орлом, литовською погонею, левом Червоної Руси, чорним орлом Королівської Пруссії й архангелом Михаїлом як символом Землі київської.
Герб часів Речі Посполитої. Джерело: ВікімедіаУ період поділів Речі Посполитої символ польської держави подекуди забороняли, а інколи до нього додавали впізнавані елементи та барви імперій-загарбниць. Скажімо, на гербах польських воєводств під владою Пруссії орла перефарбували в чорний колір. Проте після Віденського конгресу, коли російські царі тали водночас польськими королями, на царському гербі з’явився і польський орел. У цей період бездержавності, що тривав 123 роки, багато поляків збирало старі монети з польським орлом — щоб не тільки мати в себе вдома символ польської свободи, а й передавати його дітям і онукам.
1916 року Австро-Угорська та Німецька імперії утворили Польське королівство, Польське королівство тільки формально було незалежним, залишаючись під фактичним контролем загарбників. Його відновили з метою здобуття підтримки поляків і сформування польської армії, яка б воювала на боці Центральних держав. в якому знову почали випускати польські гроші з зображенням орла в короні на щиті. За кілька років коронований орел став державним гербом цілком незалежної Другої Речі Посполитої.
1927 року герб видозмінили за проєктом Зиґмунта Камінського: художник намалював орла за зразком того, що красувався на прапорах і печатках короля Стефана Баторія. І саме це зображення є в основі сучасного дизайну польського герба.
Під час німецької окупації в часи Другої світової війни польські національні символи знову ж були суворо заборонені. Як емблему польського народу орел офіційно «повернувся» вже в Польській Народній Республіці, проте з нього «зняли» корону — комуністична влада не могла стерпіти цього символу монархічної традиції і хотіла наблизити орла більше до народу.
Зараз на польському гербі ми бачимо білого орла з золотими кігтями й короною на червоному тлі. Але варто пам’ятати, що в гербознавстві білий колір позначає срібло, тому доцільно зчитувати польський державний символ так: срібний орел із золотою короною та золотими кігтями на червоному щиті.
Білий орел з польського герба. Фото: Адам Хєлстовський / ForumПрапор біло-червоний чи все ж срібно-малиновий?
Ми звикли окреслювати кольористику польського прапора як біло-червону, — і так зазначено в польській конституції. Проте в законі про герб, національні барви та гімн кольори національного прапора описані точніше — власне як срібно-білий і малиновий. Упродовж віків відтінки білого й червоного кольорів на польському прапорі змінювалися. Замість червоного зустрічалася барва темно-помаранчева або багряна. Проте саме червона і біла гами відтінків були символічні для поляків.
Загалом пурпурний колір завжди й повсюди вважався королівським. У давнину було дуже важко й дорого отримати червоний колір. Червоним барвником, скажімо, слугували перетерті личинки комах-червеців. Тож цей рідкісний у ті часи колір почав символізувати багатство, шляхетське походження та статус. Уже під час коронації Пшемисла II наприкінці ХІІІ століття підняли саме червоний прапор, на якому красувався срібний орел у золотій короні з золотими лапами. Згодом на стягах почали з’являтися смужки: скажімо, дві червоні і біла посередині.
Про те, що білий та червоний кольори стали народним символами, засвідчили масові маніфестації під час ухвалення Конституції 3 травня 1791 року: тоді польки вийшли в білих сукнях із червоними пасками, а чоловіки — з біло-червоними шарфами.
Під час поділів Польщі біло-червоний прапор як символ незалежності був заборонений і офіційно повернувся на польські домівки й установи вже в незалежній Другій Речі Посполитій.
За часів німецької окупації, зокрема під час Варшавського повстання, біло-червоні барви відігравали не тільки символічну, а я практичну роль: повстанці та інші варшав’яни носили на руці біло-червоні пов’язки — так їх здалеку можна було легко відрізнити від ворога.
У перші дні повстання поляки захопили 16-поверховий хмарочос Prudential — найвищий у тогочасній Польщі й один із найвищих тоді у Європі. Сьогодні це перебудована споруда готелю «Варшава» на площі Повстанців Варшави. Шукаючи в будинку німців, повстанці наткнулися на італійське подружжя, що мешкало в одній із квартир: воно розмахували італійським прапором, демонструючи, що не має нічого спільного з окупантами. Повстанці відірвали від стяга зелену смугу й вивісили цей імпровізований польський прапор на самій верхівці хмарочоса (згодом його замінили на красивіший і більший). Польські біло-червоні барви на найвищій варшавській будівлі, які були помітні здалеку, додавали повстанцям духу в боротьбі й вселяли надію на перемогу.
Варшавські повстані. Фото: Еуґеніуш Брок. Кольоризація: Міколай Качмарек / Color HistoriiДень прапора в сучасній Польщі відзначають напередодні Дня конституції, 2 травня — за однією з версій, тому що вивішені на 1 травня (День праці) прапори не знімали в очікуванні свята 3 травня. За іншою — бо саме 2 травня 1945 року в захопленому Берліні солдати 1-ї піхотної дивізії імені Тадеуша Косцюшка вивісили польський прапор на Колоні перемоги, й, імовірно, на Райхстагу.
З 2004 року закон дозволяє полякам вивішувати прапор на своїх домівках не тільки на свята. Адже до того біло-червоні стяги в робочі дні могли майоріти лише на державних установах. Якщо хтось із поляків вивішував державний прапор на своїй домівці у звичайний день — він порушував закон і міг бути покараний штрафом, адже така дія вважалася проявом неналежного ставлення до державного символу.
Прапор Польщі. Фото: Лукас Плевня / FlickrІснує два різновиди польського прапора. Перший — просто біло-червоний, flaga. Другий — біло-червоний з орлом на верхній смузі, bandera. Його вивішують у дипломатичних установах, аеропортах за межами Польщі.
Марш, марш, Домбровський... чи Пілсудський?
Польський гімн, якому вже понад 200 років, вважається одним із найстаріших у світі. 1797-го його написав Юзеф Руфін Вибіцький — письменник, політик і військовий, учасник повстання під проводом Косцюшка. Пишучи віршований текст, покликаний підносити бойовий дух, Юзеф Вибіцький і не підозрював, що він стане гімном. Спершу це була просто «Пісня польських військових легіонів у Італії», яку ще називали «Мазуркою Домбровського». Але вона так полюбилася полякам, що її передавали з уст в уста, попри те, що в розділеній Польщі за її виконання загарбницька влада карала арештом.
Варто розуміти історичний контекст, у якому постав польський гімн. Тоді Польщі, розділеної між трьома імперіями, не існувало як окремої держави. Чимало військових емігрувало у західні країни, зокрема Італію, де 1796 року генерал Ян Генрик Домбровський сформував із них два окремі польські легіони — для боротьби на стороні революційної Франції. Багато поляків сподівалося, що підтримка Наполеона допоможе відновити незалежну польську державу. Ці надії певною мірою справдилися: 1807 року під протекторатом Наполеона було створено Варшавське герцогство — автономну польську державу, яка хоч і не була повністю незалежною, проте відродила польське самоврядування.
Пройдем Віслу, пройдем Варту,
будем поляками,
дав нам приклад Бонапарт,
як звитяжити маємо. Тут і далі — у перекладі Юрія Винничука.
Хоч новоутворені польські легіони воювали на боці Франції, накази в них віддавали польською мовою, а їхні однострої максимально нагадували польські. Поляки сподівалися, що під проводом Домбровського визволять Польщу і повернуть незалежність. Саме тому постать генерала чи не ключова у тексті гімну й повторюється у рефрені:
Марш, марш, Домбровський,
з землі італійської до Польщі!
За твоїм проводом
поєднаємось з народом.
З плином років і зміною історичних декорацій Домбровського в гімні іноді замінювали іншими діячами: під час Листопадового повстання звучало ім’я провідника повстанців Яна Скшинецького; під час Першої світової — Юзефа Пілсудського; під час Другої Світової — генерала Сікорського, прем’єра уряду Речі Посполитої в еміграції, який у 20-х роках ХХ століття відіграв важливу роль у війні з більшовиками.
У гімні згадується і Стефан Чарнецький, який «після Шведського потопу» задля порятунку батьківщини «повернувся до Познані» і з якого поляки повинні брати приклад. Цікаво, що ця постать має прямий стосунок до України: шляхтич із полонізованого українського роду, блискучий вояка Чарнецький у середині ХVII століття був каштеляном київським, старостою канівським і ковельським, воєводою руського воєводства зі столицею у Львові й польним коронним гетьманом. Та для поляків він найбільше прославився у боях зі шведською навалою.
«Мазурка Домбровського» офіційно стала гімном Другої Речі Посполитої 1927 року: тоді міністр внутрішніх справ розіслав усім воєводам текст і ноти. До речі, про ноти. Свої слова Вибіцький поклав на музику народного польського танцю — мазурки (звідси й назва «Мазурка Домбровського»). Та народною була тільки основа, а от автор музики досі невідомий. За однією з версій, ним був легендарний польський композитор Міхал Клєофас Оґінський. Після придушення Листопадового повстання мелодію «Мазурки Домбровського» використав Ріхар Ваґнер — для написання увертюри «Полонія».
Польський гімн єдиний у світі має власний музей — в родинній садибі Юзефа Вибіцького в селі Бендомін (Поморське воєводство).
Редакторка Наталя Ткачик
