Зникнення Івони Вєчорек (2010)

У ніч на 17 липня 2010 року 19-літня Івона розважалася з друзями в одному з клубів Сопота. Після 3-ї години ночі вона пішки попрямувала додому — у житловий район Єлітковський Двур у Ґданську. Востаннє її зафіксували камери відеоспостереження о 4:12 неподалік входу на пляж № 63. Дівчина прямувала до парку імені Рейґана, за два кілометри від якого був її дім.

Попри численні експертизи, допити й пошукові операції, обставини зникнення досі не відомі. Найімовірніше, дівчину вбили.

Марек Дияк, головний слідчий у справі зникнення Івони Вєчорек

У 99 % випадків вбивця згадується на перших 200 сторінках матеріалів справи. Кривдника Івони теж слід там шукати. Вона його знала. Думаю, дівчина його чимось шантажувала.

Інформація про зниклу Івону Вєчорек на сторінці поліції. Джерело: policja.gov.pl

На користь версії про шантаж свідчать 20 тисяч злотих невідомого походження, знайдені у кімнаті Івони. Справу передали до спеціального відділу поліції «Архів Х», що займається розслідуванням злочинів, закритих через невстановлення винного.

Історія малої Мадзі (2012)

24 січня 2012 року сілезьке містечко Сосновець сколихнула звістка: зникла шестимісячна Маґда. Її мама, 22-річна Катажина Вашнєвська, повідомила, що вона близько 18-ї години поверталася додому й раптом знепритомніла від удару по потилиці. Коли ж отямилася, доньки у візочку вже не було.

Пошуки дитини тривали всю ніч. Проте в ході розслідування слідчі засумнівалися у версії Катажини: вона плуталася в деталях, а на її тілі не було слідів удару. 

Невдовзі за справу взявся відомий приватний детектив Кшиштоф Рутковський. Під час прес-конференції Катажина, її чоловік Бартломєй та детектив звернулися до викрадача з проханням повернути дівчинку, пообіцявши йому за це безкарність.

Уже 2 лютого у справі стався перелом: Катажина зізналась, що викрадення не було. За її словами, дитина випадково випала з рук, вдарилася головою об поріг і померла. Після цього жінка вирішила інсценувати викрадення. Катажина показала місце в парку, де сховала тільце.

Поліціянти на місці, де було знайдено тіло Маґди. Джерело: cieszyn.policja.gov.pl

Здавалося, справа розкрита. Але через пів року усіх приголомшили висновки судово-медичної експертизи: Маґда померла через удушення. Слідство встановило, що матір спланувала вбивство доньки заздалегідь. Спочатку вона намагалася отруїти дитину чадним газом, але Маґда вижила. Згодом мати вдарила дівчинку об підлогу, після чого задушила. А все тому, що просто ненавиділа дитину. У своєму щоденнику матір-убивця писала: «Я ставлюся до неї як до ворога, загрози, кіборга, який мене виснажує». Катажину засудили до 25 років позбавлення волі. 

Зникнення Еви Тильман (2015)

Ева Тильман, 26-річна офісна працівниця з Познані, у ніч на 23 листопада 2015 року відпочивала на корпоративній вечірці. Відтак залишила бар разом зі знайомим — Адамом З. Камери спостереження востаннє зафіксували її близько 3:20 ночі поблизу мосту святого Роха. 

Минуло понад вісім місяців, перш ніж біля річки Варти під Познанню знайшли тіло Еви — частково засипане піском і обмотане мотузкою, якою зазвичай пришвартовують баржі. Позаяк тіло було напіврозкладене, експерти не змогли встановити точну причину смерті. Прокуратура висунула обвинувачення Адаму З., останньому, хто бачив Еву живою.

Ева Тильман. Джерело: Ewa Tylman / Facebook

За версією слідства, Ева з Адамом посперечалися і він штовхнув дівчину зі схилу над Вартою, а потім перетягнув непритомну у воду. У певний момент запис із камер спостереження обривається, і пара зникає з поля зору на кілька хвилин. Саме тоді, ймовірно, сталося найгірше.

Адам З. неодноразово плутався у показах і змінював версії, хоч послідовно заперечував провину. Батько Еви не вірив у нещасний випадок і припускав, що доньку могли викрасти або вбити сторонні особи.

Обвинувачення наполягало, що це було вбивство з «непрямим умислом». Втім, суд визнав докази недостатніми й виправдав Адама З. Апеляційний суд скасував вирок і вимагав нового розгляду. Загалом відбулося три суди, які виправдали Адама.

І досі не відомо, що стало безпосередньою причиною смерті Еви — утоплення, травма чи насильницькі дії. Залишається загадкою й те, чому тіло не знайшли раніше, хоча річку неодноразово ретельно прочісували.

Зникнення Еви Тильман стало однією з найрезонансніших і найобговорюваніших справ у польських медіа. 

Катування Томека Яворського (1997)

Увечері 13 червня 1997 року 19-літній Томек із друзями у варшавському Млоцінському парку святкували закінчення державних випускних іспитів. До компанії підійшли молодики напідпитку з бейсбольними битами, з ними була й дівчина — Моніка Шиманська. 

Вони провокували випускників на конфлікт, а потім на них накинулися. Хлопці почали втікати, декому вдалося сховатися, як-от Томеку. Та коли він вийшов із укриття, нападники схопили його й повезли до квартири Моніки на районі Брудно.

Там юнака протягом майже 20 годин катували, а потім відвели до Жеранського каналу, де завдали смертельних ножових ударів. Тіло Томека злочинці спалили, а рештки закопали неподалік.

Судовий процес розпочався майже через рік. Моніку Шиманську — ініціаторку й організаторку злочину — засудили до довічного ув’язнення, так само як і Томаша Корбуса, який завдавав смертельних ударів. Марек Шмідт та Роберт Войчеський, які також брали участь у злочині, отримали відповідно 25 і 10 років ув’язнення (менший термін — за тісну співпрацю зі слідством).

Справа набула великого розголосу не лише через особливу жорстокість злочину, а й через повільні та некомпетентні дії поліції — адже про зникнення Томека стало відомо вже вранці наступного дня, коли він іще був живий у квартирі Моніки.

Вбивство Шимона (2010)

19 березня 2010 року двійко дітей, граючись біля ставу в містечку Цєшин, натрапило на напіврозкладене тільце. Поліція не змогла ідентифікувати померлого хлопчика, адже не надходило жодної заяви про зникнення. Невідомого поховали на цєшинському цвинтарі, написавши на могилі: «Хлопчик, жив приблизно два роки».

Лише через два роки завдяки аналізу ДНК з’ясували, що це тіло Шимона із села Бендзина, розташованого поблизу Лодзі. Поліція затримала його батьків — Беату та Ярослава, які згодом зізналися у злочині. Вони систематично били хлопчика, а в березні–квітні 2008 року під час чергових побоїв дитина померла. Подружжя викинуло тіло в озеро. Беату та Ярослава засудили відповідно до 13 і 15 років ув’язнення.

Справа шокувала польське суспільство не лише жорстокістю батьків, а й байдужістю їхніх рідих і знайомих, адже ніхто не звернув уваги на зникнення дитини. Скоївши злочин, подружжя переїхало до іншого села й повністю відсторонилося від родини. Родичам вони брехали, нібито хлопчик перебуває в лікарні, притулку чи навіть у знайомих за кордоном. Місцева влада не мала підстав розпочинати пошуки, адже ніхто не повідомляв про зникнення. Тоді в Польщі ще не існувало системи перехресної перевірки даних про дітей у лікарнях і дитсадках. Шимон не був зареєстрований ні у виховних, ні в медичних установах — фактично його не існувало «на папері».

Вбивство в Раковиськах (2014)

Резонансне батьковбивство у селі неподалік Любліна скоїли в ніч на 13 грудня 2014 року 18-річні Каміль Нєдзвєдзь, відмінник престижного ліцею, та його дівчина Зузанна Максим’юк, епатажна художниця з нахилами до сатанізму.

Мати хлопця, Аґнєшка, викладала російську мову в Загальноосвітньому ліцеї імені Адама Міцкевича в Білій Подлясці, а батько, Єжи, служив у прикордонній службі. Батьки Каміля були категорично проти його стосунків із Зузанною, вважаючи, що дівчина має на нього згубний вплив. Саме це, ймовірно, стало поштовхом до ретельно спланованого злочину.

Каміля і Зузанну, зокрема, надихнув культовий фільм «American Psycho». Вони ретельно продумали план і навіть подбали про фальшиве алібі. За задумом, 14 грудня Зузанна мала нібито бути на літературній зустрічі в Кракові, тож напередодні попросила знайомого, Марціна С., відвезти її разом із Камілем із Варшави до Кракова — за 10 тисяч злотих. 

Напередодні Зузанна взяла з дому два ножі й разом із Камілем вирушила до Варшави. Там вони купили ґумові рукавички та захисні комбінезони, а ще шукали плащ, схожий на той, що носив головний герой улюбленого фільму. 

Марцін С. разом зі своєю дівчиною Ліндою М. забрали Каміля та Зузанну з Варшави. Дорогою Каміль написав матері повідомлення, що вони вже майже доїхали до Кракова. Та раптом Зузанна попросила водія заїхати до Раковиськ — нібито забула свій ноутбук.

Вже в селі Каміль і Зузанна попросили Марціна почекати їх у машині, а самі вирушили пішки до будинку батьків хлопця. Дорогою вони перевдяглися в захисні комбінезони, а близько другої ночі, озброєні ножами, увірвалися до оселі. Вони напали на Аґнєшку й Єжи, які спали. Чоловік встиг вибити ніж із рук нападниці — тоді Зузанна вкусила його, а Каміль ударив ножем у спину. Зузанна вирвала йому очі нігтями та порізала руку. Жінка спробувала втекти з кімнати, але нападники затягли її назад і завдали смертельних поранень.

Каміль і Зузанна боялися залишити сліди ДНК, тож намагалися відрізати Єжи руку, але ножі виявилися тупими. Вбивці переодяглися, повернулися до машини, де їх чекали Марцін і Лінда, й поїхали далі до Кракова. Дорогою Зузанна з холодним спокоєм розповіла супутникам, що саме вони з Камілем щойно вбили його батьків.

Вранці сусід помітивши, що двері до будинку відчинені, зайшов усередину і побачив кров на стінах. Один із правоохоронців, які прибули після виклику, заявив, що ніколи раніше не бачив нічого страшнішого, навіть у фільмах. Каміля і Зузанну арештували у Кракові. Того ж дня Марцін і Лінда, які приховували інформацію про злочин, добровільно здалися поліції.

Зузанну та Каміля засудили до 25 років позбавлення волі. Марцін С. і Лінда М. отримали по три роки умовного терміну, а також штрафи — 8 і 5 тисяч злотих відповідно. 

Найзагадковішою постаттю у цій справі була Зузанна. Вона росла без батька, згодом відновила з ним контакт, але невдовзі він помер. Це глибоко вразило дівчину, й вона почала писати вірші. За кілька місяців до злочину Зузанна під псевдонімом Мар’я Ґонєвич видала поетичну збірку «33». У школі дівчина часто прогулювала уроки, маніпулювала однокласниками, публікувала в соцмережах провокаційні зображення, антирелігійні символи та фотографії людей із ножами.

Раніше, 2012 року, Зузанну вже судили — за стосунки з неповнолітньою та розповсюдження марихуани серед підлітків. Вирок був умовним. 2016-го, відбуваючи покарання, Зузанна здобула перше місце в літературному конкурсі серед ув’язнених.

Остання новорічна ніч (1997)

Трагедія сталася в селі Мілошицях на Сілезії. 15-річна Малґожата тусила на новорічній дискотеці з друзями і пізно ввечері вийшла з клубу з одним зі знайомих. Востаннє її бачили у супроводі трьох чоловіків. Зранку 1 січня труп дівчини знайшли перехожі неподалік приватного сектору. Малґожата лежала гола, в одних шкарпетках у калюжі крові. За словами судмедекспертів, її жорстко ґвалтували. Смерть наступила через втрату крові та переохолодження.

Слідство встановило, що злочинців було кілька — про це свідчили сліди на місці злочину, зокрема ДНК. Проте кривдників не знайшли, тому справу закрили.

Через два роки в одній із телепрограм на кримінальну тематику показали зображення чоловіка, з яким могла бути 15-річна жертва. Після ефіру зателефонувала жінка й повідомила, що підозрюваний схожий на Томаша Коменду. Експерти підтвердили: волосина й слід зубів могли належати йому. Дві службові собаки також впізнали його запах. Проте 12 свідків підтвердили: тієї ночі чоловік був у Вроцлаві. 

Згодом Коменда зізнався, що певний час таки перебував у Мілошицях, де мав зустрітися з якоюсь дівчиною. Та потім заявив, що дав свідчення під тиском слідчих.

 Коменду засудили до 25 років позбавлення волі. 

Та це ще не кінець історії. Поліцейський Реміґіуш Корейво із колегами-слідчими переглянув матеріали справи. З’ясувалося, до смерті дівчини може бути причетний Іренеуш Матушак, неодноразово засуджений за зґвалтування. Тепер головним підозрюваним вважали його, бо під час допиту він назвав деталі, які, на думку прокуратури, міг знати лише злочинець — на жертві до вбивства були чорні колготки та білі шкарпетки з червоною смугою. Іренеуш помилково стверджував, нібито шкарпетки виднілися над халявою взуття, а насправді дівчина носила високі чоботи, крім того колготи були вдягнені поверх шкарпеток.

2018 року Вроцлавський окружний суд ухвалив рішення про дострокове звільнення Томаша Коменди, а Верховний суд повністю скасував попередні вироки, визнавши його невинним.

Томаш Коменда провів у в’язниці 18 років, впродовж яких зазнавав психологічного та фізичного насилля з боку охоронців та інших в’язнів. 

2017 року загинув свідок справи — Пйотр С., знайомий Матушака (його вбили під час п’янки). А 2018-го за загадкових обставин померла свідчиня Дорота П.

2020 року Іренеуша Матушака та Норберта Басюру засудили до відповідно 25 років ув’язнення і 10 років позбавлення громадянських прав за зґвалтування та вбивство 15-річної Малгожати Квятковської. 

Коменда подав позов про компенсацію за незаконне ув’язнення, вимагаючи 18 мільйонів злотих відшкодування та 812 тисяч — як компенсацію за моральні страждання.

Окружний суд в Ополю постановив виплатити йому 12 мільйонів злотих моральної компенсації та понад 811 тисяч злотих відшкодування від держави. Це був перший подібний випадок в історії польського правосуддя.

Томаш Коменда. Джерело: wPolsce24 / YouTube

2020 року вийшов художній біографічний фільм «25 років невинності. Справа Томека Коменди» («25 lat niewinności. Sprawa Tomka Komendy») режисера Яна Голоубека. Згодом зняли й однойменний чотирисерійний міні-серіал. 

Під час прем’єри фільму Томаш розповів, що його наречена вагітна. У лютому 2024 року він помер від раку легені. 

Вбивство Ярослава Зєнтари (1992)

Журналістські розслідування Ярослава Зєнтара публікували видання Gazeta Poznańska, Wprost, Gazeta Wyborcza. Востаннє Ярослава бачили 1 вересня 1992 року в Познані: вийшовши з дому, він попрямував до редакції Gazeta Poznańska. Поліція не поспішала розслідувати зникнення, однак під тиском друзів та родини справу таки відкрили. Правоохоронці підозрювали, що журналіст виїхав за кордон, нікого про це не повідомивши. Слідство закрили через брак доказів, проте невдовзі під тиском суспільства поновили його, щоб… укотре закрити через відсутність доказів. 1998 року Зєнтару визнали мертвим, на кладовищі облаштували символічну могилу.

Ярослав Зєнтара. Джерело: Magazyn Kryminalny nr 8 / Wikipedia

За основною версією, Ярослав Зєнтара став жертвою замовного вбивства. Причина — журналістська діяльність, адже він розслідував корупційні схеми, збагачення на приватизації державних підприємств, а також контрабанду й торгівлю людьми. Оскільки в матеріалах Зєнтари фігурували прізвища високопосадовців, він був небезпечним свідком. Найімовірніше, журналіста викрали й били. 

2011 року головні редактори найвпливовіших польських газет надіслали відкритого листа до уряду, вимагаючи поновити розслідування зникнення Зєнтари й передати справу в прокуратуру (не в Познані), а також оприлюднити всі матеріали.

 2014 року прокуратура заарештувала колишнього сенатора та підприємця Алєксандера Ґавроніка за підбурювання до вбивства, а згодом під арешт потрапило двоє охоронців познанського холдингу Elektromis — Мірослав Р. (Риба) та Даріуш Л. (Лала), звинувачені у допомозі в викраденні. 

За версією прокуратури, Ґавронік організував убивство, щоб Зєнтара не розслідував його бізнесові махінації, пов’язані з діяльністю компанії Elektromis (журналіст підозрював її керівників у контрабанді та нелегальній торгівлі алкоголем). Знайшлися свідки, які стверджували, що журналіста катували і вбили на складі холдингу, а тіло розчинили в кислоті. 

Проте 2022 року познанський суд виправдав Ґавроніка через недостатність доказів. Ключовий свідок Мацей Б. неодноразово змінював показання. Виправдали й охоронців. Справу Ярослава Зєнтари досі не розкрито, а самі події та перебіг розслідування оповиті численними версіями й припущеннями.  

Ганнібал з Жолібожа

Каєтан Познанський — молодий, освічений, інтелігентний чоловік. Мати працювала прокуроркою, батько — архітектором. Він закінчив престижний ліцей у Познані, вивчав класичну філологію у Варшавському університеті, здобув ступінь бакалавра журналістики, володів кількома іноземними мовами. Та за зовнішнім блиском інтелекту ховалася темна сторона — світ тривожних фантазій. Ще під час стажування у журналі Polityka 2013 року Каєтан відверто ділився своїми хворобливими ідеями, зокрема про канібалізм, запитуючи: «А що, власне, поганого в поїданні людського м’яса?».

Познанський був одержимий образом Ганнібала Лектора — вигаданого серійного вбивці з книг і фільмів. Його захоплювала ідея «вищого розуму», який стоїть над моральними нормами. Він переконував себе, що вбивство допоможе «позбутися слабкостей» і стати «досконалішою версією себе».

На початку 2016 року Познанський познайомився через інтернет з Катажиною — викладачкою італійської мови. Вони домовилися про перший урок у її варшавській квартирі.

Каєтан жорстоко вбив жінку ножем, відтак відрізав їй голову, розчленував тіло й склав частини до сумки. (Згодом, коли його затримають, він зізнається, що спробував з’їсти частину тіла.) Після вбивства Каєтан викликав таксі й відвіз рештки до своєї квартири, де намагався їх спалити, однак вогонь перекинувся на помешкання.

Інформація про розшук Каєтана Познанського на сторінці поліції. Джерело: isp.policja.pl

Познанський утік за кордон до Німеччини, а звідти через Італію — Мальти. Рештки тіла загиблої знайшли пожежники, що приїхали на виклик. 

Каєтана затримали у Валетті, столиці Мальти, й екстрадували до Польщі. Судовий процес який тривав майже три роки, аж 2021-го Каєтана засудили до довічного позбавлення волі.

Редакторка Наталя Ткачик