Для Ярослава Качинського, голови партії «Право і справедливість», яка стала проєктом усього його життя, починається найважча політична битва. Він завжди прагнув об’єднати правий табір під своїм крилом, а тепер правиця дедалі глибше розколюється й потрапляє в пастки радикалізму.
Навіть поразка на виборах до Сейму 2023 року, мабуть, не була для Ярослава Качинського такою болючою, як те, що нині відбувається на політичній сцені. Він завжди прагнув монополії на правому фланзі і після виборів 2015 і 2019 років фактично її зберігає. Тоді Качинський керував правлячим табором як голова владної партії «Право і справедливість» разом із меншими правими сателітами на кшталт партії Збіґнєва Зьобра «Суверенна Польща».
Щоправда, існувала ще праворадикальна партія «Конфедерація», однак «Право і справедливість» ефективно її ізолювало. Проблеми почалися після програних виборів 2023 року, проте навіть тоді Качинський продовжував утримувати контроль над правим флангом політичної сцени.
Президентські вибори 2025 року стали тривожним сигналом. Їх, щоправда, виграв Кароль Навроцький, кандидатуру якого висунув Ярослав Качинський за підтримки «Права і справедливості». Та Навроцький не переміг би без «Конфедерації», зокрема найрадикальніших виборців — націоналістичних, антиєвропейських та антиукраїнських. Ціна, яку довелося заплатити за підтримку цього електорату, виявилася дуже високою і дається взнаки й сьогодні. Кароль Навроцький тепер мусить регулярно загравати з цими виборцями, зокрема проводячи жорстку політику щодо України. Ймовірно, Качинському довелося погодитися на зміну риторики своєї партії, яка до того послідовно дотримувалася проукраїнської та антиросійської ліній.
Лідер «Права і справедливості» вміє бути цинічно гнучким. Побачивши результати соціологічних опитувань і зростання антиукраїнських настроїв у Польщі, він вирішив скористатися цією хвилею з політичною метою. За результатами опитування Центру дослідження громадської думки від червня 2026 року, 52 % респондентів проти приймання біженців з України та надання їм підтримки. Нагадаємо, що на початку повномасштабного російського нападу на Україну 94 % поляків виступали за підтримку біженців.
Українська тема стане однією з головних у кампанії напередодні парламентських виборів 2027 року. Ярослав Качинський вступає в неї за винятково несприятливих обставин. Начебто стартова позиція добра: йому є за що критикувати уряд Дональда Туска. Хронічна криза в системі охорони здоров’я, скандали — зокрема нещодавно викрита справа про захмарні заробітки окремих лікарів і позачергове обслуговування політиків на особливих умовах, — а також невиконані обіцянки владних партій стануть паливом для передвиборчої кампанії Качинського. Однак для успіху кампанії партія має згуртувати свої лави й діяти злагоджено, а з цим не все так просто. Адже віддавна дедалі більше загострюється внутрішньопартійний конфлікт із колишнім прем’єр-міністром Матеушем Моравєцьким, а формальним приводом суперечки став Пшемислав Чарнек.
Качинський призначив Пшемислава Чарнека, міністра освіти за часів правління «Права і справедливості», лідером передвиборчої кампанії та кандидатом на посаду прем’єр-міністра в разі перемоги ПіС на виборах 2027 року.
Пшемислав Чарнек відомий, зокрема, своїми різкими висловлюваннями та радикальними поглядами. Нещодавно він не лише різко розкритикував Україну та Володимира Зеленського через присвоєння одній з частин ЗСУ імені героїв УПА, а й почав говорити майже тими самими словами, що й Путін, — про «нацистів в Україні». Також Чарнек заявив, що військову допомогу українцям, зокрема ту, яка надходить із Заходу через Польщу, потрібно припинити. Та це вже, вочевидь, був явний перебір, і наляканий крайнім радикалізмом Чарнека Качинський написав у соцмережі X, що «Право і справедливість» завжди підтримувало Україну, а з колишнім міністром освіти він ще поговорить.
Качинський і сам активно долучився до суперечки навколо історичної пам’яті у відносинах Польщі й України. Він заявив, що поверне орден Ярослава Мудрого, яким його нагородили 2022 року. Нагадаємо, що лідер «Права і справедливості» 2013-го був на київському Майдані, а після початку повномасштабного вторгнення Росії відвідав Україну разом із прем’єр-міністрами Чехії та Словенії. Тож важко сумніватися в його послідовній антиросійській позиції та симпатії до України, яка бореться з агресією РФ.
Схоже, Ярослав Качинський відчув, що ситуація довкола теми України зайшла надто далеко і Пшемислава Чарнека потрібно пригальмувати. Тим паче що очільник «Права і справедливості» ризикує втратити своє «центристське» обличчя й залишитися лише з радикальним електоратом, а це ніколи не було його метою. Качинський завжди прагнув об’єднати під своїм керівництвом увесь табір польської правиці.
Пшемислав Чарнек від самого початку був об’єктом критики Матеуша Моравецького. Той давно виступав проти рішення зробити Чарнека обличчям «Права і справедливості» та висунути кандидатом на посаду майбутнього прем’єр-міністра. Однак ідеться не лише про кадрові розбіжності, а й про фундаментальний конфлікт довкола бачення стратегії розвитку найбільшої правої партії Польщі.
Зрештою, Матеуш Моравєцький уже віддавна перебуває в конфлікті з частиною партії «Право і справедливість». Колишній прем’єр очолює фракцію, яку умовно називають «гарцерами» (скаутами). Таке прізвисько вона отримала через те, що багато її членів, зокрема й сам Моравецький, у юності активно брали участь у польському гарцерському русі. Їм протистоїть угруповання так званих маслярів, одним із лідерів якого є Чарнек. Ця назва з’явилася після того, як один із чільних політиків цієї фракції, Тобіаш Бохенський, свого часу розкритикував польську авіакомпанію LOT за те, що на борту її літака йому подали масло німецької марки. Втім, справа не лише в особистих амбіціях чи взаємній неприязні.
Матеуш Моравєцький має своє, відмінне бачення розвитку правиці. Він хоче, щоб партія орієнтувалася передусім на центристський електорат, а не лише на радикально правих виборців. Замість соціальної політики Моравєцький робить ставку на масштабні цивілізаційні проєкти — такі, як будівництво Центрального комунікаційного порту. Він також критикує Пшемислава Чарнека за надмірний акцент на націоналістичних поглядах.
Для Ярослава Качинського така ситуація становить серйозну проблему, адже, по суті, партія «Право і справедливість» починає розпадатися.
Моравецький уже заснував власне політичне об’єднання «Розвиток Плюс», те саме зробили й інші. Формально ці ініціативи діють у межах політичного табору «Права і справедливості», однак усі розуміють: це лише підготовка до можливого розколу.
Матеуша Моравецького підтримують від 30 до 45 депутатів Сейму. Втрата такої численної групи істотно послабить позиції Качинського й самої партії напередодні виборів. Адже під час кампанії «Праву і справедливості» доведеться водночасно конкурувати з Моравецьким, який боротиметься за правоцентристського виборця, і з «Конфедерацією» (Славоміра Менцена і Кшиштофа Босака), а також із «Конфедерацією Корони Польської» Ґжеґожа Брауна — ще радикальнішою силою на крайньому правому фланзі. Перед Ярославом Качинським постає непростий вибір: рухатися далі в бік правого радикалізму й націоналізму чи зробити ставку на поміркований консерватизм.
Конфлікт загострюється.
Ми маємо справу з людиною, яка настільки зосередилася на собі, що частково втратила здатність мислити раціонально.
Так Ярослав Качинський в червні 2026 року висловився про Матеуша Моравецького в одному з відеоінтерв’ю. Прихильники Пшемислава Чарнека закидають людям Моравецького брехню та маніпуляції. Натомість Ришард Терлецький, один із найближчих соратників Качинського, який нині підтримує Моравецького, негативно висловлюється про конкурентну фракцію так званих маслярів.
Голова партії любить слухати підлабузників, але не поважає їх.
Ярослав Качинський поставив Матеушу Моравецькому ультиматум: до 24 липня 2026 року всі внутрішньопартійні об’єднання мають бути розпущені. Втім, всередині «Права і справедливості» кажуть, що колишній прем’єр навмисно добивається того, щоб його виключили з партії. Це допомогло б Моравецькому створити образ розсудливого політика правого табору, якого пригнічували радикали, що збилися з правильного шляху. Якщо це станеться і, як стверджують джерела всередині «Права і справедливості», Моравецький справді заснує власну партію, Качинський опиниться у глухому куті.
Для Ярослава Качинського вибори 2027 року стануть вирішальною битвою всієї його політичної кар’єри. Або він поверне «Право і справедливість» до влади, або назавжди втратить цей шанс. Очевидно, що для 77-річного голови партії час активної політики невпинно добігає кінця. І якщо він допустить розкол «Права і справедливості» й піде на вибори, змагаючись зі своїм колишнім прем’єром Матеушем Моравецьким й радикальною правицею («Конфедерацією» Славоміра Менцена та «Конфедерацією» Ґжеґожа Брауна), — його шанси на перемогу стануть ще примарнішими.
Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик.
.jpg?tr=w-1536%2Ch-1024%2Cq-100%2Cfo-center)
