Польсько-американські відносини: від союзництва до поляризації

Ставка була занадто висока: лідери польської громадської думки ще пам’ятали, скільки зусиль вклало кілька поколінь поляків у те, щоб вирвати країну із московської сфери впливу і забезпечити їй у ХХІ столітті місце в Європейському Союзі та НАТО. Ізольовані до 1989 року в так званому соціалістичному таборі, поляки мріяли про американську свободу, споживацький рай і — на чому варто наголосити — ідеалізували Сполучені Штати. Ті, хто мріяв про падіння авторитарної влади й усього Радянського Союзу, під час Холодної війни вболівали за Вашингтон, ідеалізуючи при цьому американський імперіалізм. Іншими словами, необхідність вирватися з-під впливу Москви на Захід призвела до того, що в ключових політичних партій не було причин для суперечок про зовнішню політику. Сполучені Штати вважалися головним гарантом безпеки, а Європейський Союз — надійним якорем у демократичному й капіталістичному таборі. Так Польща стала палким прихильником проатлантичної орієнтації. 

Однак ситуація почала змінюватися, особливо в останнє десятиліття. Якщо говорити про ставлення до Європейського Союзу, то перші тріщини з’явилися ще на початку XXI століття, але символічний прорив греблі відбувся 2015 року. Тоді в Європі здіймалася хвиля поляризації й популізму, розпочалася так звана міграційна криза. У Польщі до влади повернулася партія «Право і справедливість» зі своїми партнерами по коаліції. Сьогодні жоден мейнстрімний польський політик поки що не закликає до виходу з ЄС, але риторика правих партій підсилює недовіру й неприязнь до об’єднаної Європи. Позитивне ставлення Польщі до США почало змінюватися пізніше — лише під час другої президентської каденції Дональда Трампа. В результаті ставлення до ЄС і США — вже не тільки предмет дискусії, адже воно може спричинити розкол польського суспільства, інакше кажучи, це вже буде питання не розбіжності в поглядах, а ідентичности. 

2023 року, за даними глобального дослідження Pew Research Center, 93 % опитаних громадян Польщі ставилися до США прихильно. Поляки, як і ізраїльтяни, вважалися одним із найбільш проамериканських суспільств у світі.

Як зазначали дослідники, симпатія до США була тоді надзвичайно висока через повномасштабний напад Росії на Україну: перед лицем загрози поляки ще більшою мірою покладалися на свого заокеанського покровителя. Лише 4 % респондентів ставилися до США негативно. Загалом позитивне ставлення до Америки висловили 59 % опитаних.

Ставлення поляків до інших націй регулярно аналізує польський аналітичний Центр дослідження громадської думки (CBOS). Результати опитування, опубліковані на початку 2026 року, показують: 47 % поляків відгукуються про американців позитивно — це на 11 % менше порівняно з даними дослідження, проведеного роком раніше, і на 21 % нижче порівняно з даними опитування 2023-го. У березні 2023-го, під час візиту президента Джо Байдена до Польщі, близько 80 % поляків позитивно оцінювали польсько-американські відносини. У квітні 2025 року CBOS зафіксував падіння на майже 50 %: лише 31 % респондентів вважало відносини позитивними, а 52 % охарактеризували їх як «ані добрі, ані погані».

Якщо дещо спростити, то все це — «ефект Трампа». По-перше, риторика президента США, його рішення і стиль ведення зовнішньої політики провокують у Польщі сумніви у тому, чи можна буде покластися на Вашингтон у випадку нападу Росії — з погляду Варшави це найважливіше питання. Однак візитівкою Трампа стала його непередбачуваність. По-друге, американський президент частіше критикує європейських лідерів, ніж президента Росії Владіміра Путіна, до якого ставиться з набагато більшим розумінням. Усе це викликає підозри в частини польського суспільства та еліти. 

Та насправді зміни у відносинах зі США мають структурний характер. Сполучені Штати ще за президентства Барака Обами почали сигналізувати про зміну своїх стратегічних пріоритетів: Європа втрачає своє значення з погляду американської безпеки та інтересів, поступаючись Азії, особливо в контексті суперництва з Китаєм. Однак до європейців цей сигнал довго не доходив, аж поки не прийшов Трамп і більше не можна було ігнорувати той факт, що трансатлантичний альянс у широкому розумінні повинен змінитися, а це, ймовірно, призведе до його послаблення. Це ставить Польщу у винятково складне становище: зменшення зацікавлення з боку США не тільки послаблює стримувальний фактор стосовно Москви — суперечки про те, як реагувати на зміну ситуації, роздирають Польщу зсередини. 

Частина європейських країн на чолі з президентом Франції Емануелем Макроном переконує, що Європа повинна якомога швидше стати автономною, тобто, спрощено кажучи, незалежною і від американської військової підтримки, і від американських технологій.

Інший блок, на чолі з Німеччиною, реагує стриманіше і шукає способів за будь-яку ціну зберегти трансатлантичний альянс і згладити суперечки з Вашингтоном. Польські політичні еліти ставляться з великою недовірою до французьких ідей, виходячи з переконання, що французи керуються не інтересами європейців, а тільки власними імперськими амбіціями. 

Пріоритетом Польщі залишається якомога довше утримання на своїй території американських військових, і навіть за можливости збільшення їхньої кількості. Це об’єднує всі основні політичні партії Польщі. 

Водночас поляки дискутують про те, чи потрібно опрацьовувати європейський план Б? А може, навіть план А? На випадок, якщо доведеться захищатися без Вашингтона. Європейцям досі не вистачає технологій, спроможностей, а також готовності стати до боротьби. Однак ситуація починає змінюватися — у Європейському Союзі розвивають чергові ініціативи, спрямовані на поглиблення співпраці й зміцнення потенціалу в сфері безпеки. Чи повинна Польща, зважаючи на загрозу з боку Кремля, стати в авангарді таких ініціатив? Чи радше, визнаючи абсолютний пріоритет Сполучених Штатів, вона повинна їх гальмувати? Найкраще, звичайно, лобіювати і одне, й інше, але насправді іноді доводиться робити вибір.

На правому фланзі польської ідейно-політичної сцени перемагає лояльність до США. Президент Кароль Навроцький навіть наклав вето на закон про участь Польщі у євросоюзній програмі позик SAFE, яка, з одного боку, покликана допомогти країнам ЄС швидше надолужити відставання в озброєнні, а з іншого — підтримати розвиток європейської оборонної промисловости. І якщо першу мету Вашингтон підтримує, то друга — зростання європейської конкурентноздатности на ринку озброєнь — не викликає в нього захоплення. І тут можна було б дошкульно зазначити: Вашингтон хоче, щоб європейці витрачали на свою безпеку більше коштів, купуючи озброєння в США. 

Кароль Навроцький і Дональд Трамп. Фото: Міколай Буяк / KPRP

Польська правиця досі довіряє Сполученим Штатам більше, ніж європейським державам; з цього приводу можна було б довго сипати аргументами за і проти, але, схоже, на польську позицію щодо цього питання більшою мірою впливають глибоко вкорінені емоції та ідеали. Президента Навроцького та партію «Право і справедливість» із рухом MAGA (Make America Great Again) об’єднують спільні цінності й неприязнь до сучасного європейського лібералізму. Ці табори розвивають співпрацю в рамках неформальної інтернаціональної коаліції нових правих сил — менш консервативних і значно більш контрреволюційних — вони оголошують культурні війни та прагнуть докорінно змінити суспільства, які, на їхню думку, загнивають. Деякі лідери американських націонал-християнських правих сил виступають навіть проти служби жінок в армії та проти їхнього виборчого права, другі хочуть позбавити громадянства людей із міграційним корінням, а треті намагаються скасувати принцип відокремлення Церкви від держави. Дональд Трамп обіцяє повернути минуле, яке, на думку його прихильників, було кращим. 

Водночас у центрі польської політичної сцени та на її лівому фланзі (у Польщі — досить слабкому) панує страх перед радикалізмом партії «Право і справедливість» та Дональда Трампа, які, на думку критиків, прагнуть знищити демократичні запобіжники, що стримують виконавчу владу й захищають від авторитаризму. Європейський Союз із цієї перспективи є гарантом демократії та вибором, який визначає ідентичність.

Польський ліберальний центр і ліві сили захищаються також від розпалених правими культурних конфліктів, великою мірою імпортованих зі Сполучених Штатів. Ця частина політичної еліти й суспільства підтримує розвиток європейських ініціатив у сфері безпеки та зовнішньої політики. 

На правому фланзі польської політичної сцени європейська інтеграція викликає побоювання щодо втрати суверенности (яка трактується досить-таки примітивно). 

У центриських колах і особливо на лівому фланзі загрозою суверенности вважають радше самі Сполучені Штати, від імперської сили яких європейці можуть захиститися лише діючи разом. 

Центр і лівиця з дедалі більшими побоюваннями дивляться на залежність Європи від потужних американських технологічних корпорацій, чиє керівництво не лише підтримує праворадикальну зовнішню політику Вашингтона, але й — як Ілон Маск — відверто втручається у внутрішню політику європейських держав.

Нещодавно у Сполучених Штатах, завдяки заступництву високопоставлених представників адміністрації, знайшли прихисток помітні представники польської опозиції, яких розшукує польська прокуратура у зв’язку з підозрою в серйозних зловживаннях (зокрема фінансових) під час їхнього обіймання посад у попередньому польському уряді — мова про Збіґнєва Зьобра та Марціна Романовського, які були змушені втікати з Угорщини після поразки Віктора Орбана. 

Крім того, Вашингтон, захищаючи інтереси своїх корпорацій, чинить тиск на Польщу, щоб вона не вводила цифрового податку і нормативних актів, які захищали б польські компанії від недобросовісної конкуренції з боку американських фірм. Однак керівників технологічних гігантів, незалежно від того, яка партія перебуває при владі, досі зустрічають у Польщі з червоним килимом. А отже, якщо взяти до уваги бізнес-підхід Дональда Трампа до міжнародних відносин, частину поляків хвилює те, яку ціну Польщі доведеться заплатити в майбутньому за залежність від США. 

Чергові заяви представників американської адміністрації, як і її стратегічні документи, вказують на те, що Вашингтон хоче впливати на внутрішню політику окремих європейських держав (та підтримувати ідеологічно близькі Трампові політичні рухи). Є підстави стверджувати, що він хоче використати найбільш прихильні до нього держави для того, щоб підірвати єдність Європейського Союзу, і, можливо, планує таку роль саме для Польщі. Такого роду тактика Вашингтона розпалюватиме внутрішні суперечки в Польщі та в усьому Євросоюзі й таким чином ослаблюватиме Європу. 

Тож ставлення поляків до США сьогодні дедалі більшою мірою визначається світоглядом і політикою самого Дональда Трампа. Відкритим залишається питання, наскільки зміна президента США змінить зовнішньополітичний курс цієї держави, зокрема її стратегію стосовно Європи, в тому числі стосовно Польщі. Співпраця з США залишається для Польщі стратегічно важливою — особливо в сфері безпеки та енергетики. Росія, здійснивши повномасштабну агресію на Україну, лише зміцнила цю співпрацю — Польща повинна озброюватися, а отже, купувати більше американського озброєння. Їй довелося позбутися залежності від російських енергоресурсів, тому тепер країна дедалі більше імпортує скраплений природний газ із США. З погляду США Польща стала логістичним хабом для потреб війни та лояльним союзником. У структурному аспекті відносини міцніші, ніж будь-коли, але в стратегічному плані вони стали непередбачуванішими. 

Переклав Андрій Савенець