Кілька років тому в книгарнях з’явилася книжка про історію польської мафії такого собі Тадеуша Батира. Автор навіть виступив у телепрограмі каналу TVP Info, щоправда, був замаскований: обличчя розмите, а голос спотворений комп’ютерною програмою. Він, зокрема, розповів, що в написанні книжки йому неабияк допоміг видатний історик із Ґданська, очільник Інституту національної пам’яті доктор Кароль Навроцький. А доктор Кароль Навроцький, у відповідь, у медіях сипав компліментами на адресу автора Тадеуша Батира.
Нещодавно виявилося, що Тадеуш Батир — це і є Кароль Навроцький. Звісно, літературна містифікація та псевдоніми — часті прийоми, однак чи не вперше вони спричинили один із найгучніших скандалів виборчої кампанії: Кароль Навроцький, кандидат від правиці, розхвалював сам себе, граючи роль іншої людини.
Кароль Навроцький під час зустрічі з виборцями у Зєльоній Ґурі. Джерело: Karol Nawrocki / FacebookУ березні виборча кампанія проходила дивну фазу, яку можна назвати «провесною», що також відповідало погодним умовам. Це був етап такого собі вичікування справжньої «весни», себто періоду запеклих перегонів, коли й стане зрозуміло, хто з кандидатів увійде до другого туру (і чи взагалі буде другий тур).
Претенденти на президентське крісло формально могли реєструвати свої кандидатури до 4 квітня, при цьому представивши 100 тисяч зібраних підписів на свою підтримку. А отже, тепер, коли вже сформований остаточний список, виборча кампанія вийшла на фінішну пряму. Саме на цьому етапі відбудуться теледебати.
Сьогодні експерти переконують, що телебачення вже не має такого впливу на суспільство, як колись, адже політичні війни здебільшого точаться в інтернеті, зокрема в соцмережах. Воно наче й так, проте саме телебачення й дебати, які безпосередньо покажуть протистояння кандидатів, дадуть змогу переманити на свій бік виборців літнього віку і тих, хто досі не визначився, за кого голосувати. Ймовірно, саме дебати принесуть тому чи іншому кандидату ті кілька відсотків, які стануть визначальними для переможця.
Кароль Навроцький під час зустрічі з журналістами. Джерело: Karol Nawrocki / Facebook За результатами більшості опитувань, станом на сьогодні в президентських виборах переміг би Рафал Тшасковський із підтримкою 36 % виборців. На другому місці Кароль Навроцький (23 %), а третій — Славомір Менцен (18 %). За всіма прогнозами, відбудеться другий тур виборів, у якому зійдуться Рафал Тшасковський і Кароль Навроцький. Щоправда, мінімальні шанси обігнати Навроцького і ввійти до другого туру має Славомір Менцен.
Якби існував алгоритм, здатен аналізувати промови кандидатів у президенти і виловлювати найчастіше вживані ними слова, то в топі лексикону Кароля Навроцького була б «Польща». Він згадує Польщу і поляків дуже часто і на всі лади, тому в цьому розумінні його можна вважати «найбільш польським» із усіх кандидатів.
Стратегія кампанії Навроцького почасти спирається на наративи, що вкоренилися в суспільстві впродовж восьми років правління партії ПіС. Тому з вуст цього кандидата часто звучать патріотичні гасла, критика уряду Дональда Туска, а ще згадки про те, як добре було в 2015–2023 роках, коли партія ПіС була при владі.
Я всі свої зусилля спрямовую на те, щоб зупинити Дональда Туска. Адже він планує ввести Рафала Тшасковського в Президентський палац.
Перші три місяці кампанія Навроцького працювала на мобілізацію так званого залізного електорату ПіС. Втім він офіційно стартував як «громадянський» кандидат, а не як представник ПіС, і досі позиціонує себе як незалежного претендента на президенське крісло. Але саме ПіС організовує зустрічі Навроцького з виборцями й всіляко його підтримує. Нещодавно Ярослав Качинський, голова «Права і справедливості», зізнався, що, по суті, Навроцький — єдиний кандидат від його партії. Однак досі цьому «єдиному кандидатові» не вдалося здобути належного рівня підтримки серед традиційного електорату партії Качинського. (Нагадаємо, що на останніх виборах до Сейму 2023 року ПіС набрав 35 % голосів.)
Кароль Навроцький під час зустрічі з Підгальським суспільним комітетом підтримки. Джерело: Karol Nawrocki / Facebook Навроцький апелює до традиційних наративів ПіС, переконує в антипольському характері уряду Туска, наголошує на своїй безмежній любові до Польщі. Він їздить із виступами польськими містечками й селами, які є своєрідними бастіонами підтримки ПіС. А ще Навроцький переконував, що Польща повинна триматися Америки Дональда Трампа, і продовжував це робити навіть тоді, коли американський президент ганив Європу й погрожував припинити підтримку України. Щоправда, після розмови Зеленського й Трампа в Білому домі Навроцький дещо змінив думку, визнавши, що рішення США про призупинення допомоги — шкідливе і для самої України зокрема і для Європи загалом. І не забарився додати, що це наслідок «невдячности президента Зеленського і його невміння вести міжнародну політику».
Кандидат від ПіС неодноразово підігрівав скептичні — якщо не явно неприхильні — настрої поляків щодо України та українців. Ще на початку кампанії він зазначав, що не підтримає намірів України вступити в ЄС, якщо вона не вирішить питання ексгумації жертв Волинського злочину. Спершу як працівник, а згодом — як голова Інституту національної пам’яті Навроцький з 2009 року займався історичною політикою, зокрема польсько-українськими питаннями. Він зарекомендував себе рішучим противником вивчення злочинів поляків проти українців під час Другої світової війни й відразу після неї. Польський ІНП під його керівництвом ніяк не міг знайти спільної мови з українським ІНП. І навіть зараз на хвилі емоцій, неприязних до України й українців, Навроцький ніби змагається з Менценом, кандидато м від «Конфедерації», за першість у демонстрації непоступливості щодо Києва.
Навроцький, на думку Ярослава Качинського, відповідає образу взірцевого кандидата: 2024 року голова ПіС говорив, що такий ідеал повинен бути високим і ставним чоловіком, володіти англійською мовою, мати сім’ю. Навроцький відповідає кожному з цих критеріїв.
В минулому Навроцький займався аматорським боксом і досі регулярно тренується. На початку кампанії його штаб активно постив у соцмережах відео, на яких кандидат у президенти демонстрував свою добру фізичну форму: бігав, просто неба боксував із тінню, витискав штангу в спортзалі.
Кароль Навроцький під час акції «Добрий рух» у Любліні. Джерело: Karol Nawrocki / Facebook Кароль Навроцький народився в сім’ї простих робітників, проте здобув вищу освіту, згодом — ступінь доктора гуманітарних наук і став головою польського Інституту національної пам’яті. Здавалося б, у нього на руках чудові карти для того, щоб бути ідеальним кандидатом. Та й його кампанія непогана: дуже динамічна, з широким залученням соцмереж. Однак усього цього виявилося недостатньо.
Значну перевагу над кандидатом від ПіС має Рафал Тшасковський. За результатами опитувань, у другому турі переможе теперішній мер Варшави і водночас кандидат від владної Громадянської коаліції. Крім того, Навроцькому дихає в спину Менцен. Можливо, це одна з причин браку поміркованих настроїв у ПіС.
Поки що Навроцький не здобув симпатій тієї частини електорату, яка в останні роки приносила успіх правиці й президенту Анджею Дуді. Люди, які мало цікавляться політикою, зазвичай сповідують традиційні цінності, але це ще не означає, що вони мають вкрай праві переконання. І саме до цих виборців Навроцькому поки що не вдалося достукатися. Звісно, він може розраховувати на надійний електорат ПіС, але якщо не мобілізує цього дещо правого, але все-таки так званого центру, то не зможе наздогнати свого головного суперника — Тшасковського. Проте цей «центр» загалом розчарований польською політикою, зокрема, тому явку на найближчих виборах прогнозують низьку. А на тлі загального розчарування дуополією, що панує в Польщі (протистояння таборів Туска й Качинського, які що кілька років поперемінно стають за кермо влади), міцнішає третя сила: націоналістична й лібертаріанська «Конфедерація» Славоміра Менцена. Саме цей кандидат об’єднав молодих виборців, розчарованих «Правом і справедливістю» та Громадянською коаліцією. Саме він справляє враження відносно нової і несподіваної фігури. Хоча насправді Навроцький у політиці — більший новачок, ніж Менцен, адже має досвід лише очільника музею й історичного інституту, а ще — симпатика правих сил. І хоча Навроцький позиціонує себе як «громадянського» кандидата, більшості поляків зрозуміло: це людина Качинського.
Кароль Навроцький під час зустрічі з виборцями у Лєшні. Джерело: Karol Nawrocki / FacebookУ своїх передвиборчих промовах Навроцький багато апелює до історії й патріотизму.
Молодий виборець із правими поглядами швидше проголосує за Менцена, ніж за Навроцького, — просто, на його думку, кандидат, яйого підтримує ПіС, не надто сучасний. І хоча той усіляко демонструє свою добру фізичну форму, та все ж виглядає старшим за свій вік. Каролю Навроцькому 42: він лише на три роки старший від Менцена і аж на дев’ять молодший за Тшасковського. Та все ж більшості виборців, які не знають віку кандидатів, Навроцький здається найстаршим серед них.
Крім того, Навроцький обрав цікаву стратегію боротьби за електорат, який втікає від нього до Менцена. Претендент на президентське крісло від партії ПіС вирішив не нападати на свого суперника з «Конфедерації», розраховуючи на голоси його виборців у другому турі. Ба більше, Навроцький часто намагається перевершити Менцена, наприклад, в антиукраїнських чи антиєвропейських гаслах.
Оприлюднені, але до кінця не прояснені різного роду й розмаху скандали, пов’язані з Навроцьким, схоже, поки не надто впливають на його рейтинги. І йдеться не лише про історію з написаною під псевдонімом книжкою. Свого часу Навроцький тісно контактував із гангстерами Ґданська, один із яких навіть записав цікаве відео: на ньому мафіозі розхвалює свого «товариша Кароля».
Кароль Навроцький з дружиною Мартою. Джерело: Karol Nawrocki / FacebookПід час пандемії коронавірусу Навроцький, який тоді очолював Музей Другої світової війни в Ґданську, тривалий час знімав апартаменти, що належать музею. Досі невідомо, з якою метою він тоді жив у чужій квартирі, розташованій неподалік його приватного помешкання. Сам Навроцький стверджує, що ці апартаменти були йому потрібні як місце зустрічей з іноземними делегаціями і прихисток, де можна спокійно читати книжки.
Сьогодні помітна певна перевтома і навіть вигорання від «передкампанії», яка вже триває багато тижнів, якщо не місяців. Кандидати колесують країною й виступають на сотнях ідентичних зустрічей з виборцями, однак видно, що ця формула себе вичерпує. І також помітний великий потенціал політичного стимулювання тієї маси виборців, яка ще не визначилася, за кого голосуватиме. Найімовірніше, вона визначиться після телевізійних дебатів, які пройдуть на фінішній прямій президентської кампанії. Саме тоді кандидати зможуть достукатися до тих виборців, які не цікавляться політичним контентом у мережі, не дивляться новин і не ходять на політичні мітинги. І саме їхні голоси стануть вирішальними у президентських виборах.
Перекладач Андрій Савенець, редакторка Наталя Ткачик
