Питання, що саме так приваблювало поляків у Калібабці, досі залишається предметом палких дискусій. Можливо, те, що Калібабка був повною протилежністю повсякдення Польщі? Охайний і яскравий, він виділявся на тлі сірої дійсності. Калібабка курив американські сигарети, пахнув рідкісним у ті часи Old Spice, купував одяг у магазинах Pewex, Мережа валютних магазинів у ПНР, що діяла з 1972 року. а білі туфлі шив у приватного шевця. Адже головне у мистецтві зваблення — чистота і гарний одяг, принаймні так він сам згодом пояснював. І додавав: а ще курка — на обід (що може здатися досить безглуздим, проте я подаю цю інформацію на випадок, якщо хтось із читачів захоче скористатися порадами найвидатнішого спокусника минулої епохи).
До речі, цікавий мовний факт: слово babka, яке звучить у прізвищі звабника, польською мовою означає і «бабуся», і «приваблива жінка». Коли про його успіхи розтрубила преса, прізвище Калібабка стало синонімом звабника.
Ця історія має й політичний аспект, адже в чомусь Калібабка нагадував самих комуністів: як вони морочили людям голову світлим майбутнім, так і Єжи Калібабка обіцяв жінкам рожевіше життя. Але наприкінці історії він утікав із їхніми поцупленими грошима.
Початок
Початок цієї історії був досить звичайний. Єжи Юліан Калібабка народився 1956 року в Камені Поморському (Західнопоморське воєводство). Його дитинство і юність пройшли у маленькому приморському містечку Дзівнув. Єжи закінчив лише сім класів початкової школи і став рибалкою, як і його батько Флоріан, який любив заглядати в чарку.
Молодий Калібабка мріяв про зовсім інше життя. А оскільки він був вродливим, то вирішив зробити це своїм козирем. Із рідного містечка він відправився в пошуках нового джерела доходу, і таким джерелом стали жінки.
Влітку Калібабка жив на приморських курортах: у Мєндзиздрую, Свіноуйсьцю, Щецині. Взимку — в гірському містечку Карпачі. У таких місцях було найлегше полювати на багатих панянок. Він подавав себе за спортсмена, ювеліра, моряка, сина багатих батьків. Використовував 20 різноманітних прізвищ. Зачаровував словами. Вабив дівчат ілюзорним світом, який був набагато кращий за сіру дійсність. Жінки вірили в його брехню. Бо ж хіба можливо відкинути кохання прекрасного принца? Тим більше, що чимало з них були зовсім юні: Калібабка найохочіше зваблював шістнадцяти-, сімнадцятирічних дівчат із багатих родин. На вулицях і дискотеках він залицявся до тих, на кому помічав дорогі прикраси.
Ці дівчата зазвичай хотіли втекти: з маленького містечка, від надмірно турботливих батьків, від набридлої роботи. Калібабка здавався їм омріяним коханцем.
Казковий принц
Тюльпан — таке було його прізвисько — знаходив багато часу для спраглих уваги дівчат, і в цьому полягала його «робота». Він обіцяв їм захмарне кохання, як у бульварних романах. Іноді він підшукував літніх дам, знуджених у багатолітньому шлюбі або ласих на курортні пригоди.
Техніка зваблення Калібабки була досить проста: він зав’язував стосунки на декілька днів з якоюсь жінкою, яка його утримувала, або ж іще простіше — йшов із дівчиною до неї додому і непомітно її обкрадав. Зазвичай Калібабка забирав коштовності, гроші, дублянки або шуби, які в комуністичній Польщі вважалися символом багатства.
У першої дівчини, яку він звабив, 25-річної офіціантки, Калібабка вкрав жіночі джинси, позаяк після того, як він покинув рідний дім, його гардероб виглядав жалюгідно. Тож молодик красувався у жіночих джинсах, поки німецькі туристки не купили йому пристойний одяг — в обмін на можливість провести час у його товаристві.
Калібабка був передусім неперевершеним майстром того, що поляки називають bajer — перебільшення, покликане справити на когось велике враження. Часто це роблять не лише задля власного задоволення, але й задля фінансової вигоди. Так морочить голову продавець, який намагається сплавити клієнту розбиту автівку зі зміненим пробігом, запевнюючи при цьому, що німець плакав, коли продавав її, тому що їздив нею тільки до церкви. Bajerowanie, або ж баламутство, в епоху Польської Народної Республіки вважалося корисною життєвою навичкою, позаяк бізнес часто полягав не в тому, щоб обидві сторони заробили гроші, а в тому, щоб одна надула іншу.
Єжи Калібабку порівнювали з Казановою і Дон Жуаном, що декого дратувало, адже ці відомі спокусники не крали коштовностей у жінок. І сутенерами вони не були, а Калібабка «опікувався» трьома повіями. Однак, мабуть, на кращого спокусника ПНР не заслуговувала.
Неказкова реальність
Калібабка розповідав, що зваблював по тисячі жінок на місяць. У світлі статистики це настільки абсурдно, що в таку цифру могла повірити хіба що жадібна до сенсацій преса. Однак іноді звабник зізнавався, що більшість жінок відкидала його залицяння.
Зазвичай у подорожах Польщею Калібабку супроводжував гарем шанувальниць, яких він ділив на «грілок», «лахудр» і «дам». «Грілки» допомагали йому встановлювати контакти з жертвами: вони «підігрівали» дівчат, яких примітив Калібабка, наприклад, називаючись його сестрами, щоб ті почувалися в більшій безпеці. «Лахудри» купували їжу, готували сніданки, прали. Вони настільки сильно прагнули сексу з Тюльпаном, що про іншу винагороду, як працювати його служницями, і не мріяли. Найвище в цій ієрархії стояли «дами» — коханки, яких звабник більш-менш поважав і бив лише зрідка (так, насильство було звичним явищем у відносинах Калібабки з жінками).
Склад його гаремів постійно змінювався. У таких «командах» з кількох осіб він полював на нових багатих жертв. Це, звісно, були дивовижні відносини, адже жінки, які подорожували з Тюльпаном, погоджувалися на те, щоб ділити його між собою, вважаючи за краще мати бодай дещицю Калібабки, ніж узагалі нічого. Вони були йому безмежно віддані, допомагали скоювати злочини — одна навіть сама запропонувала вкрасти коштовності у своєї сестри.
Калібабка часто вдавався до простого психологічного шантажу. Він вмовляв жінку дати йому приміряти каблучку, а потім казав, що віддасть її лише тоді, коли вона з ним переспить або роздягнеться перед фотоапаратом. Також він нерідко погрожував жінкам, що поріже їм обличчя або розішле їхні оголені фото знайомим.
Іноді, окрім сталого жіночого гарему, Калібабку підтримували й чоловіки. Зазвичай він знаходив якогось юнака, якого вражало його вміння зваблювати жінок, а потім розводити їх на гроші й обкрадати.
Покарання і слава
Міліція не раз оголошувала Калібабку в розшук і навіть затримувала, але він 11 разів вислизав із рук правоохоронців. Хоча сам звабник стверджував, буцімто 27 разів — зрештою, з його історій світ завжди поставав яскравішим, ніж у реальності. Міліція затримала Тюльпана 1982 року в ресторані Halka в малопольській Щавниці. Він постав перед судом і отримав 15 років.
І почалася нова неймовірна сторінка історії польського звабника: тепер у Калібабку закохалася преса. Вона почала публікувати численні матеріали, в яких барвисто описувалися його походеньки. Під їхнім впливом Калібабці у в’язницю надходили листи від незнайомих жінок, які запевняли його у своїй любові. «Ти крав у одних, щоб ощасливити інших», — написала йому 15-літня дівчина.
Психологи дійшли висновку, що Калібабка — нарцистична особистість, а його жертвами зазвичай ставали не надто розумні, наївні дівчата. У публікаціях того часу можна знайти передусім обурення щодо жінок, які повірили звабнику, так наче вони самі були у всьому винні. Для газетярів і експертів ці дівчата стали такою ж легкою здобиччю, як і для самого Калібабки.
Експерти звинувачували постраждалих у тому, що ті були дурні, позаяк обвішувались коштовностями, не підтримували відносин зі своїми рідними. А отже, те, що з ними сталося, — цілком їхня провина, вони самі дозволили Калібабці так із собою поводитися.
У дискусії, що розгорілася на шпальтах тижневика Przegląd Tygodniowy, взяла участь найвідоміша польська сексологиня Міхаліна Віслоцька, авторка знаменитої книжки «Мистецтво кохання», яка свого часу викликала фурор. Висловився і сексолог Збіґнєв Лєв-Старович, який досі з’являється у ЗМІ. Свій вердикт виніс і відомий кримінолог Бруно Голіст.
Найбільше вражає те, що вони найменшою мірою були схильні бачити вину самого Калібабки. Адже, як зазначив один з експертів, сутність жіночності — мазохістська схильність, а маскулінності — садистська. Крім того, більшість жінок потребує сильної чоловічої руки. Сьогодні такі думки з уст маститих психологів та сексологів викликають обурення. Їхні висловлювання нагадували переконання самого Калібабки, буцімто кожна жінка мріє бути зґвалтованою.
* * *
Калібабка вийшов на волю 1993-го після дев’яти років ув’язнення. Потім його знову запроторили — за несплату аліментів.
Поки Калібабка відбував у в’язниці свій перший термін, Польща кардинально змінилася. Наприкінці свого життя він устиг побувати власником овочевої крамниці, модельного агентства та швидкоїжі з гарячими бутербродами. Однак усі його спроби робити бізнес зазнавали невдач. Калібабка навіть не зумів заробити на курсах зваблення для чоловіків — він узяв у організаторів аванс, проте занять так і не провів. Можливо, тому що він мав мало спільного з героєм, про якого збирався розповідати.
У в’язниці Калібабка поступово сам повірив у те, що він такий, яким його змалювали в серіалі «Тюльпан». Натомість кіногерой був цілковитою вигадкою сценаристів, які додали йому позитивних рис. Реальний Калібабка був передусім жигало і злодієм. Він ніколи не зваблював жінок, задоволених життям, позаяк не міг їм нічого запропонувати.
Калібабка — фігура, жодним чином не пов’язана з державою чи політичним устроєм. Мабуть, всюди у світі можна знайти звабника, який обкрадав жінок. Нещодавно Netflix показав стрічку «Аферист із Tinder», яка викликала схожі емоції. По суті, окрім сучасних атрибутів цифрової реальності, ця історія напрочуд схожа на історію Калібабки.
Переклала Наталка Римська