Цитати з пісень, які знає кожен поляк. Частина 1

Цитати з пісень, які знає кожен поляк. Частина 2

«Співати кожен може — хтось гарно, хтось не дуже, та не про те ідеться, кому як це вдається» (Śpiewać każdy może trochę lepiej lub trochę gorzej, ale nie o to chodzi jak co komu wychodzi) — співав Єжи Штур на фестивалі в Ополі. Так ми говоримо, коли хтось не вміє співати, але дуже любить, або взагалі коли щось не зовсім вдалося. У таких випадках «не про те ідеться, кому як це вдається», означає, що цінуються передовсім наміри.

Хмільні цитати

Важливою може бути також сильна внутрішня потреба: «Людина часом мусить, інакше задихнеться» (Czasami człowiek musi, inaczej się udusi) — так звучить продовження зацитованої вище пісні на вірш Йонаша Кофти «П’ята швидкість». Спочатку мова йшла про спів, але нині так говорять про випивання: іноді людині необхідно напитися, такий сьогоднішній сенс цих слів.

І якщо вже мова зайшла про алкоголь, продовжмо цю тему. Дві популярні цитати — «Випиймо за помилки» (Wypijmy za błędy) Ришарда Ринковського і «Правда, брате, випиймо за це, а хто не вип’є з нами — того двома дрючками» (Racja brachu, wypijmy za to, kto z nami nie wypije tego we dwa kije) із пісні «Правий до лівого» (Prawy do lewego) дуету Каї та Бреґовича — давно стали закликами випити, тостами, які можна почути доволі часто. У наступних рядках: «Випий, друже, ми ж бо знаєм, що немає лиха» (Wypij kolego przecież wiemy nigdy nie ma tego złego) — приховане відсилання до польської приказки зі значенням «немає лиха без добра» (в оригіналі вона звучить: Nie ma tego złego, co by na dobre nie wyszło).

«Хай живе бал!» (Niech żyje bal!) — вигук із пісні Марилі Родович на вірші Аґнєшки Осєцької, які ми вживаємо як у прямому значенні — нехай не закінчується вечірка, веселощі, — так і в переносному: нехай триває життя.

Про життя…

«Солодкого, милого життя» (Słodkiego miłego życia) бажає гурт Kombi — ці слова ми часто промовляємо, вітаючи когось зі святом. Не варто забувати також рядка «Завтра можемо бути щасливі» (Jutro możemy być szczęśliwi), який означає: навіть якщо сьогодні тобі погано, потім напевно буде краще. А в іншій пісні гурт Raz Dwa Trzy співає, взагалі-то, про те саме: «Важко не вірити у ніщо» (Trudno nie wierzyć w nic) — у складні миті ми намагаємося підбадьорити себе й одне одного цими словами.

Або, як співав гурт Bajm, «Боже, що мені даси в ці складні часи?» (Co mi panie dasz w ten niepewny czas?) На це питання певною мірою відповідає Станіслав Сойка: «Життя — не лише для того, щоб брати» (Życie nie tylko po to jest by brać) — співає він, маючи на увазі, що треба почати думати й про нематеріальні цінності.

«Тиха вода берег рве» (Cicha woda brzegi rwie) — на перший погляд, це немовби опис чарівного пейзажу (пісня розпочинається словами: «Плив струмок через зелений ліс» — Płynął strumyk przez zielony las), але для нас ця фраза має цілком конкретне значення: непримітна людина здатна здивувати: проявити неабияку енергію або завоювати найкращу дівчину в місті. Первісно це приказка (відповідник української «Тиха вода греблю рве»), але для більшости поляків вона асоціюється саме з піснею: коли чуєш слова, в голові звучить мелодія.

«Хліб не з одної ївся печі» (Z wielu pieców się jadło chleb), промовляємо ми, коли хочемо сказати, що вже достатньо багато пережили й набули життєвого досвіду. Ці слова з пісні «Та це вже було» (Ale to już było) Марилі Родович. Саму назву ми також використовуємо, говорячи про те, що залишилося в минулому.

Той самий зміст ми вкладаємо в слова: «Було що було, не повернеться вже» (Co było to było, nie wróci drugi raz) з пісні «Ах, пані, панове» (Ach panie panowie) на вірші Аґнєшки Осєцької. «Все буде так, немов нічого не було» (Stanie się tak, jak gdyby nigdy nic) — співає гурт Voo Voo, а ми промовляємо ці слова, коли хочемо сказати, що через якийсь час біль стихне і все повернеться на круги своя.

А ще, коли в нас щось не виходить чи в нас підвернулася нога, чи здається, що нас ніхто не любить і все погано, згадуються слова «Знов мені в житті не вийшло» (Znowu w życiu mi nie wyszło) гурту Budka Suflera.

«Як скажу собі я “годі”, знаю, це уже незабаром» (Kiedy powiem sobie dość, a ja wiem, że to już niedługo) — ці слова з пісні Аґнєшки Хилінської ми використовуємо, коли знаємо, що повинні припинити нервувати або пнутися задля чогось зі шкіри, або дозволяти себе використовувати, або ж коли потрібно поберегти себе, тупнути ногою, захищаючи свою гідність. Уважності до власних почуттів присвячена також інша цитата: «Не бійся боятись, як хочеш, то плач» (Nie bój się bać, gdy chcesz to płacz) — так співав гурт Varius Manx.

«Досить з мене! Навіжених коханців! Досить з мене! / Рознервованих ранків!» (Mam dość! Nawiedzonych kochanków / Mam dość! Histerycznych poranków) — це вже гурт Lombard. Зазвичай ми повторюємо тільки «Досить з мене!» — звичайно, сам вислів не надто оригінальний, але в більшости з нас ці слова асоціюються з музикою та голосом Малґожати Островської й відсилають до яскравої цитати.

«Треба знати, коли зі сцени зійти непереможеним» (Trzeba wiedzieć kiedy ze sceny zejść niepokonanym) — слова про те, що потрібно знати, коли поступитися, перестати боротися. Це одна з найпопулярніших пісень у репертуарі гурту Perfect.

«Дивний є цей світ, де досі ще міститься повно зла» (Dziwny jest ten świat gdzie jeszcze wciąż mieści się wiele zła) — дуже популярні слова з пісні, яку виконував Чеслав Нємен. Зазвичай ми говоримо лише «дивний є цей світ», причому не обов’язково маючи на увазі глобальне зло — це цілком може стосуватися також дрібниць, яких ми не приймаємо.

Пори року

«Скляна погода» (Szklana pogoda) гурту Lombard описує холодний, дощовий, похмурий день. У таку погоду буває особливо самотньо, тому нічого дивного, що коли тільки з’являється надія на весну, всі відразу починають наспівувати: «Весна, ах, це ти!» (Wiosna — ach to ty!), рядок із репертуару Марека Ґрехути. А коли навколо розпускаються жовті квіти, ми дружньо заводимо слідом за Чеславом Нєменом: «Осінь починається з мімози» (Mimozami jesień się zaczyna). І справді, невдовзі надходить пора на слова Анджея Валіґурського: «Осінь іде, нічого не вдієш» (Jesień idzie, nie ma na to rady), і знову дощ, і в голові крутиться пісня «Далі злива» (Ciągle pada) гурту Czerwone Gitary. У цю пору року ми також наспівуємо: «Адьє, помідори, адьє, вас нема вже» (Adio pomidory, adio utracone) — рядок із пісні Вєслава Міхніковського з «Кабаре літніх панів». І справді: хоча тепер помідори можна купувати цілий рік, поза сезоном їхні смакові якості залишають бажати кращого.

Звісно, взимку є свої радощі: «Є такий день, дуже теплий, хоч грудневий» (Jest taki dzień, bardzo ciepły choć grudniowy) — так ми говоримо про Різдво. Але частіше є привід зацитувати інші рядки: «Наступна зима, а снігу нема» (Kolejna zima, a śniegu ni ma), «Наступна осінь — не золото, бруд» (Kolejna jesień – syfiasta, nie złota), «На двадцять сім годин, друзяко мій хороший, день від найдовшого коротший» (O dwadzieścia siedem godzin, drogi kolego, dzień krótszy od najdłuższego) з пісні «Не люблю вже Польщі» (Nie lubię już Polski) Казіка Сташевського. Це вже діагноз на щодень.

Варто ще згадати пісню, яку ми любимо згадувати тринадцятого числа кожного місяця: «Тринадцятого навіть в грудні весна» (Trzynastego nawet w grudniu jest wiosna) або: «Тринадцятого статись може все» (Trzynastego wszystko zdarzyć się może).

Ще ми часто говоримо: «І не день, і не рік час погоди нас навчає» (Wiele dni wiele lat czas nas uczy pogody) — щоправда, ці слова у виконанні Ґражини Лобашевської радше про душевний спокій (польською мовою — pogoda ducha), який варто зберігати, попри проблеми і швидкоплинність часу. Загалом кажучи, попри всі погодні (й не тільки) перипетії багато хто з нас може сказати собі, слідом за Мареком Ґрехутою, що «Значущі тільки ті дні, що ми їх ще не знаєм» (Ważne są tylko te dni których jeszcze nie znamy): дивімося в майбутнє, а не озираймося назад.

Які ж були ми молоді...

Одну з найкрасивіших пісень про молодість, яка проминає, співала в легендарному краківському «Підвалі під баранами» Галіна Виродек. «Це наша молодість» (Ta nasza młodość) — слова, які вимовляють із сумом і після яких відразу йде продовження: про старіння, про те, як швидко летить час, про те, що ми всі досі почуваємося молодими, хоча насправді вже не молоді.

Оптимістичніше співає про це Ришард Ринковський: «Для сну молоді й застарі для гріха — тож пиймо до дна, щоб весело жилося рік у рік» (Za młodzi na sen, za starzy na grzech — wypijmy przy stole by tu na dole źle nie działo się). А йому вторить Войцєх Млинарський: «Ми ще в зелене граєм, ми ще не помираєм» (Jeszcze w zielone gramy, jeszcze nie umieramy) — ми цитуємо ці слова, коли хочемо сказати, що ще поживемо, не здамося.

А той, хто має особливо багато енергії, може звернутися до репертуару «Кабаре літніх панів»: «В старого життя є веселим» (Wesołe jest życie staruszka). У самій пісні немає жодної тіні іронії, отож і цитуючи, ми говоримо про веселе життя в прямому значенні.

Мабуть, літнім людям частіше спадає на думку, що «Машина часу — це було б диво» (Wehikuł czasu, to byłby cud). Втім, Рисєк Ридель із гуртом Dżem співав не про повернення молодости, а про виправлення помилок. Як часто хотілося б змінити те, що вже зроблено!

«Йолько, Йолько, пам’ятаєш літо зі сну?» (Jolka, Jolka, pamiętasz lato ze snu?) — співав гурт Budka Suflera, а ми повторюємо слідом за ним, згадуючи давні часи. А ще ця пісня асоціюється нам із літом, канікулами та літним гіт-парадом.

І наостанок — кілька цитат із пісень гурту Elektryczne Gitary. Одна з найпрактичніших: «Як упало, хай лежить» (Przewróciło się niech leży) — це означає: візьмуся за це пізніше, тепер мені не до цього. Звичайно, можна її використати також у прямому сенсі, коли щось упало, перекинулося, а ми не збираємося негайно братися за прибирання. Друга звучить так: «Я з міста — це видно, це чутно й відчутно» (Jestem z miasta, to widać, słychać i czuć) — і описує вічне протистояння між містом і селом. Автор іронічно показує, що міщани також мають свої химери — так ми жартома говоримо про себе, наприклад, маючи на увазі своє вбрання: мовляв, я з міста і знаю, що це кидається у вічі. І ще: «Це вже кінець і немає нічого, ми уже вільні, рушаймо в дорогу» (To już jest koniec, nie ma już nic, jesteśmy wolni, możemy iść) — слова, доречні в ситуації, коли щось закінчується — чи то вечірка, чи то фільм, чи то дружба. Ну, або ж цикл статей про польські цитати.

Переклав Андрій Савенець