Зоряна Вареня: Чи правдиве твердження, що всі народи п’ють по-різному? І якщо так, то що можна сказати про поляків?
Богдан Воронович. Фото: Мая РушпельБогдан Воронович: Сьогодні поляки п’ють нарівні з іншими: на жаль, ми досягли досить високих показників серед країн із найбільшим споживанням алкоголю. У світових рейтингах Польща посіла 10–11 місце за рівнем споживання алкогольних напоїв серед людей віком понад 15 років. Це досить тривожний показник, оскільки на 19 % населення, яке вживає алкоголь, припадає 70 % споживання всіх алкогольних напоїв у країні. Це люди, в яких проблеми з залежністю.
Зазвичай кількість випитого алкоголю оцінюють у літрах на душу населення, причім мова про чистий алкоголь. У 80-х роках у Польщі, за неофіційними даними, на людину припадало понад 8 літрів на рік. Тоді вже стало зрозуміло, що ця цифра ставить під загрозу існування нації.
ЗВ: Як ситуація розгорталася пізніше?
БВ: Наприкінці 80-х, цей показник знизився до 7 літрів, чому (на перший погляд, це може здатися дивним) сприяли масові протести, які саме почалися в Польщі. Наприклад, організатори страйку на Ґданській верфі 1989 року ввели повну заборону на алкоголь: вони побоювалися, що під його впливом можуть виникнути інциденти, які нашкодять акції. І навіть у першому маніфесті руху «Солідарність» був пункт про боротьбу з алкоголізмом.
Після політичних перетворень 1989 року рівень споживання алкоголю продовжував падати. Скажімо, 1990-го він становив 6,2 літра на душу населення, 1995-го зріс, але незначно, сягнувши 6,46 літра. Після 2002-го, коли знизили акциз на алкоголь, популярність міцних напоїв серед поляків почала зростати, оскільки саме ціни відіграють тут вирішальну роль.
Вартість алкоголю в Польщі — одна з найнижчих у Європейському Союзі. Дешевшу випивку можна знайти лише в Угорщині, Румунії та Болгарії. В результаті сьогодні, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, поляки споживають близько 12 літрів алкоголю на людину в рік, а іноді навіть 15 літрів. Це дуже багато. Чоловіки випивають понад 18 літрів, жінки — понад 6. Колись говорили, що нас споює комунізм, але сьогодні ми п’ємо набагато більше.
ЗВ: Як би ви прокоментували продаж алкоголю на автозаправних станціях?
БВ: Тут навіть нема про що говорити — жах і абсурд. Поляки часто сміються з росіян, що ті багато п’ють, але в Росії на автозаправних станціях алкоголь не продається. У Литві, коли 2019-го з’ясувалося, що населення випиває майже 13 літрів алкоголю в рік на людину, уряд обмежив продаж спиртних напоїв. Уведено заборону на торгівлю ними на заправках, а також встановлено години, в які можна купувати алкоголь. На жаль, у Польщі алкогольне лобі занадто потужне, і дуже важко щось змінити.
ЗВ: До цього додається ринок мережевих крамниць, де продаються так звані «мавпочки» — алкоголь у пляшечках об’ємом 100 або 200 мілілітрів.
БВ: Я б назвав цей ринок ворожим. Зазвичай такі пляшечки купують люди, в яких і справді є проблеми з алкоголем: вони або вже залежні, або перебувають на шляху до залежности. Адже «мавпочки» переважно п’ють потайки. Маленьку пляшечку неважко принести на роботу, сховавши в кишені чи сумці. На роботі «мавпочку» можна випити в ліфті або туалеті — ніхто й не помітить.
Друга серйозна проблема — торгівля алкоголем у нічний час. Адже вона зорієнтована здебільшого на людей, які п’ють більше ніж треба. Людина, що не має залежности, якщо чекає гостей, купить пляшку-другу, вип’є й на цьому зупиниться. А людина, в якої негаразди з алкоголем, не здатна себе контролювати. Після однієї або двох пляшок їй захочеться ще, і вона піде на заправку або в нічну крамницю по наступну дозу.
Нині в деяких польських містах вводиться заборона на продаж алкоголю вночі. Наприклад, у Кракові таке правило вже діє, а у Варшаві його ось-ось уведуть. Години дії заборони можуть бути різними — наприклад, від 22:00 до 6:00 або від 23:00 до 8:00.
Крім того, крамниці часто просувають алкоголь через акції, такі як «Купи 12 баночок пива й отримай стільки само в подарунок». Необхідно встановити мінімальну ціна на алкоголь, тоді клопотів із ним буде менше.
ЗВ: Чи не призведе обмеження часу продажу алкоголю до торгівлі «з-під поли»?
БВ: Такі чутки поширює алкогольне лобі, щоб не змінювати годин продажу спиртних напоїв. Однак факти свідчать про інше: у містах, де обмежено продаж алкоголю вночі, значно знизився рівень злочинности. І це було помітно відразу — нічне життя стало набагато спокійнішим, злочинів поменшало. У поліцію рідше надходять виклики на нічні інциденти.
Крім того, з нелегальним продажем алкоголю повинні розбиратися правоохоронні органи: адже це злочин, і їхнім прямим обов’язком є боротьба з ним.
ЗВ: Ви сказали, що «мавпочки» купують люди, в яких уже є проблеми з залежністю. Але від продавців часто можна почути, що вранці такі пляшечки купують особи в солідних костюмах, зовсім не схожі на алкоголіків.
БВ: Це хибне судження, нібито ті, в кого проблеми з алкоголем, мало заробляють і валяються непритомні десь під огорожею. Величезна кількість людей випиває і при цьому живе нормальним життям. Ті, хто занапастив себе й багато чого втратив через алкоголь, — далеко не єдині, хто п’є. До того ж «мавпочка» коштує досить дорого. Станом на серпень 2024 року «мавпочка» 100 мл коштувала приблизно 9 зл. (2,1 євро), 200 мл — приблизно 18 зл. (4,2 євро)
ЗВ: А «дитяче шампанське» — нешкідливий напій?
БВ: Це черговий абсурд. Те, що робить горілчана промисловість, жахає. Безалкогольне шампанське змалку привчає дітей пити. В результаті діти зазвичай пробують справжній алкоголь вже у 12-13 років.
Твердження, ніби дитяче шампанське — невинна забава, також навіяне алкогольним лобі. Дизайн пляшки практично такий самий, як у справжнього шампанського, щоб діти з раннього віку звикали до зовнішнього вигляду напою й асоціювали його з чимось повсякденним. Усе це робиться задля заробітку. Прибуток отримує не держава, а виробники, які при цьому не несуть жодної відповідальности за наслідки.
Важливо розуміти, що через алкоголь держава зазнає величезних збитків: це витрати на лікування маси хвороб, спричинених вживанням алкоголю, збитки від аварій, що відбулися з вини п’яних водіїв, зниження продуктивности людей, які працюють у стані алкогольного сп’яніння та багато іншого.
ЗВ: А безалкогольний алкоголь — хіба це не оксюморон?
БВ: Алкоголь 0 % насправді не зовсім безалкогольний: у ньому міститься 0,1–0, 5 % етилового спирту. Це радше крок до звичайного алкоголю. Для людей, які страждають від алкоголізму, навіть алкоголь 0 % може стати подразником і не виключено, що врешті він викличе повернення до нормального алкоголю.
ЗВ: Ринок безалкогольного алкоголю стрімко розвивається. Як гадаєте, чому?
БВ: Справді, ринок безалкогольних напоїв розширюється, і це не так уже й безпечно, як може здаватися. Виробники використовують безалкогольні версії як спосіб привабити споживачів до алкоголю. Це може стати першим кроком до звичайного алкоголю, особливо для людей, які намагаються контролювати свою залежність. Рекламні акції, дитяче шампанське й безалкогольне пиво можуть «підсадити» людей на справжній алкоголь. Усе — задля збільшення продажів спиртних напоїв.
ЗВ: Твердження, що алкоголізм передається спадково, — міф чи реальність?
БВ: Безумовно, біологічний і генетичний чинники відіграють свою роль. Є люди, яким алкоголь більше «пасує», вони почуваються після нього краще, а є ті, що почуваються гірше. Однак алкоголізм як хворобу не можна передати у спадок. Те, що діти алкоголіків частіше стають алкоголіками, пов’язане, власне, з тим, що вони, вочевидь, успадковують реакцію організму на алкоголь. Але все залежить від умов, у яких вони виростали, і їхньої психіки.
ЗВ: Діти алкоголіків зіштовхуються з численними проблемами. Чи можна їм допомогти вже в дорослому віці?
БВ: Якщо в домі присутній алкоголізм, то члени сім’ї часто живуть у стані тривоги. Тому діти, які виховувалися в таких сім’ях, нерідко вступають у доросле життя з внутрішніми страхами й неспокоєм. Для них існують спеціальні терапевтичні програми, які допомогають змінити підхід до життя і реакцію на певні події. Терапія допомогає зрозуміти, що саме створює для них складнощі, визначити, як на їхнє життя вплинув алкоголізм у родині. Завдяки цьому людина може отримати необхідну допомогу.
Існують різні види терапії: для дорослих дітей алкоголіків, для людей, що страждають від залежности, для співзалежних. Лікування розвинене досить добре.
ЗВ: З чого починається залежність?
БВ: Спершу людина перестає контролювати кількість випитого. Вона може пообіцяти собі випити лише келих вина або не пити впродовж дня чи тижня, але не в змозі дотримати слова; вона може навіть ігнорувати рекомендації лікаря щодо утримання від алкоголю. Починає шукати приводу для випивки — вечірки, свята, зустрічі з друзями — і прагне пити швидко. Крім того, людина з залежністю не усвідомлює, що є ситуації, в яких пити недоречно.
Існують ранні симптоми алкогольної залежности: людина помічає, що випивка допомогає їй розслабитися, зняти напругу, тривогу, почуття провини або додає сміливости. У такому випадку алкоголь починає сприйматися як ліки — це тривожний сигнал.
Варто також звернути увагу на підвищену толерантність до алкоголю — якщо людина може випити більше, ніж раніше, це ознака того, що організм починає звикати до алкоголю. Уривкові спогади про вчорашні події — також тривожний дзвінок. Так само як те, що людина починає пити алкоголь на самоті, а не лише в товаристві. Приводом для хвилювання повинно стати також те, що людина, випивши невелику кількість алкоголю, сідає за кермо.
Крім того, люди, в яких з’явилася залежність, зазвичай уникають розмов про своє пияцтво і стають агресивними, коли хтось намагається обговорити їхню проблему. Вони дратуються, коли не можуть отримати алкоголь на першу вимогу, — наприклад, якщо в гостях закінчується випивка.
Дехто розуміє, що з ним щось не так, і намагається обмежити вживання алкоголю, аби довести самому собі, що контролює ситуацію. Однак часто це лише ілюзія контролю.
ЗВ: Що таке співзалежність і чи потрібно її лікувати?
БВ: Якщо людина хоче жити нормальним життям, то, безумовно, повинна лікуватися. Коли ми говоримо про залежність, важливо зрозуміти, що це хвороба всієї сім’ї, а не лише одного її члена. Якщо в родині є людина з алкоголізмом, це впливає на всіх, сімейні стосунки руйнуються.
Термін «співзалежність» з’явився ще в 70-х роках, коли помітили, що партнери людей із залежністю також від неї страждають. Дослідження показали, що такі люди живуть у ритмі алкоголіка: якщо той не п’є — все гаразд, а якщо п’є — все погано.
Співзалежна людина бере на себе відповідальність за пияка, намагається його контролювати, одержимо про нього піклується. Вона робить усе, щоб алкоголік не зіткнувся з наслідками своєї поведінки і рішень, оберігаючи його від реальности.
Це приводить до того, пияк не усвідомлює всієї серйозности ситуації. Водночас сім’я помалу звикає до патологічної поведінки алкоголіка, і рівень толерантности до його вчинків зростає. Нерідко співзалежні люди відчувають провину і страждають від низької самооцінки через те, що не можуть вплинути на залежну людину. До того ж алкоголіки часто звинувачують їх у тому, буцімто п’ють саме через них.
Співзалежні зазвичай нехтують собою і, що гірше, власними дітьми. Вони намагаються приховати залежність близької людини, бо їм соромно. У нас заведено не виносити сміття з хати, тому навіть якщо чоловік, наприклад, сп’яну побив жінку, вона воліє сказати лікареві, що просто впала.
ЗВ: Люди самі звертаються до вас по допомогу чи частіше їх приводять родичі?
БВ: Якщо когось приводять на лікування за руку, воно зазвичай не дає результатів, тому що з-під палиці нікого вилікувати не можна. В основі лікування залежности лежить психотерапія, а для її ефективности людина повинна багато чого змінити у своєму житті.
Щоб людина усвідомила, що з нею відбувається, і звернулася по допомогу, потрібно створити їй такі умови, щоб їй було некомфортно жити з алкоголем. Якщо її оточує сім’я, яка її підтримує, розв’язує її проблеми і пом’якшує наслідки її поведінки, то вона навіть не усвідомлює, що існує якась проблема. Лише зіткнувшись із реальними наслідками пияцтва, вона може почати замислюватися про свій стан.
ЗВ: Які методи лікування зазвичай використовують?
БВ: Існують різні підходи до лікування. Один із них — біомедичний, заснований на використанні медикаментів. Наприклад, використовуються препарати, які викликають відразу до алкоголю, погіршуючи самопочуття після його вживання. Є також ліки, які зменшують бажання випити або послаблюють ефект від алкоголю. Хоча я сам не застосовую медикаментозний підхід, лікарі часто прописують такі препарати пацієнтам.
Однак в основі лікування залежности лежить зміна переконань, звичок, поведінки і стосунків з іншими людьми. Ми прагнемо того, щоб людина передовсім змінилася всередині, почала інакше думати, реагувати і відчувати. Звичайно, можливий комплексний підхід, який об’єднує і фармакологію, і психотерапію. Є також методика «12 кроків» анонімних алкоголіків — це форма самодопомоги, при якій людина проходить самостійну психотерапію.
Я знаю сотні, може, навіть тисячі людей, які після завершення терапії продовжили свій шлях у спільноті анонімних алкоголіків. В Україні також є ця спільнота, вони активно співпрацюють із польськими колегами. Я бував у таких групах, ми ділилися досвідом і навчали українських спеціалістів.
ЗВ: Скільки часу йде на лікування?
БВ: Це залежить від дуже багатьох чинників. Якщо людина взагалі перестала пити, змінила спосіб життя, внутрішні установки, пройшла терапію і підтримує контакт з анонімними алкоголіками, 3–5 років може вистачити для відновлення. Позитивно впливає на зцілення також залученість у допомогу іншим людям, які зіткнулися зі схожою проблемою.
ЗВ: Чи правда, що жіночий алкоголізм не лікується?
БВ: Це міф, який випливає з факту, що жінкам легше потрапити в залежність і важче її визнати. Вони можуть пити крадькома — наприклад, налити собі келих вина ввечері, коли сім’я вже спить. Жінки неохоче звертаються по допомогу, оскільки прагнуть зберегти репутацію гарної матері та дружини.
ЗВ: Ви не помічали серед поляків тенденції до відмови від алкоголю?
БВ: Я зустрічаю людей, які свідомо відмовилися від вживання алкоголю, але не маю точних даних про ситуацію в глобальному масштабі. Звичайно, є частина суспільства, яка не вживає алкоголю з різних причин, насамперед через стан здоров’я. Сьогодні дедалі більше людей розуміє, що вживання алкоголю пов’язане з приблизно 200 різними захворюваннями, передовсім печінки, мозку та психіки.
ЗВ: Чи може алкоголік цілком вилікуватися?
БВ: Це залежить від того, як ми розуміємо слово «вилікуватися». Якщо ми маємо на увазі, що алкоголік зможе навчитися пити в поміркованих кількостях, то так не буває.
Але якщо під цим словом розуміти повну відмову від алкоголю і значні зміни в житті, то так, це можливо. Я знаю чимало прикладів, коли люди повністю перестали пити, кардинально змінили свій спосіб життя і тепер почуваються набагато краще, ніж у період залежности. Алкоголь їм більше не потрібен. Вони чудово справляються з повсякденними справами, успішно вибудовують своє життя і почуваються навіть краще за тих, хто ніколи не мав проблем з алкоголем.
Переклав Андрій Савенець
