Від любові до ненависті? Чому змінилися настрої поляків щодо українців

Наталка Волосацька: Пане Міхале, як би ви оцінили стан польсько-українських відносин, спираючись на аналіз медіаконтенту, зокрема інтернет-коментарів і реакцій користувачів?

Міхал Федорович. Джерело: Michał Fedorowicz / Facebook

Міхал Федорович: У вересні 2025 року ми завершили аналіз коментарів, які стосувалися польсько-українських відносин. Приблизно у 8 із 10 коментарів у польському сегменті соцмереж — негатив щодо українців. Настрої суттєво погіршились, особливо в серпні 2025 року. Передусім — після концерту Макса Коржа, на якому з’явився червоно-чорний прапор, та різні розкручені в інтернеті негативні приклади поведінки українських громадян. В соцмережах активно формується образ українців у Польщі як багатіїв, які розкидаються грішми й не зважають на поляків. Для чіткішого розуміння: я не кажу, що так є, я кажу, що такий образ українців створюється вашими противниками у соцмережах.

Над цими наративами через ботоферми, агентів впливу активно працює російська пропаганда: мовляв, громадяни України заробляють на війні й відповідно зацікавлені в тому, щоб вона тривала. У польському сегменті соцмереж на відміну від 2022 року зараз панує дуже скептичне ставлення до українців, побудоване на переконанні, що українці використовують свій статус у Польщі задля збагачення. Існує наратив, що українцям у Польщі живеться набагато краще, ніж удома. 

НВ: Що сприяло поширенню таких наративів? 

МФ: У перші два роки повномаштабної війни ставлення поляків до українців було дуже позитивним. Україна перемагала в інформаційній війні. Але згодом політика Києва, стала більш орієнтованою на Німеччину та Францію — принаймні так це виглядало в польському сегменті соціальних мереж. Відповідно у поляків з’явилося відчуття, що їхні інтереси не враховують. 

Крім того, дезінформаційні кампанії, передусім російські, сприяють тому, що негативний образ українця став дуже вигідний польським популістським партіям — вони здобувають на ньому голоси виборців. Проте й самі українці в Польщі в останній рік не борються належним чином з російськими наративами і пропагандою. Україна як держава не веде широкого діалогу, спрямованого на те, щоб заспокоїти негативні настрої щодо українців у Польщі. До того ж у польському суспільстві простежується загальна втома від війни, яка теж впливає на настрої. 

НВ: Як саме і на основі чого ви проводите аналіз? 

МФ: Передусім ми моніторимо в соцмережах ключові слова, беручи до уваги їхні відмінкові форми. Наприклад: «українці», «українців», «українцям», «українцями» і так далі. Також — «Київ», «Волинь», навіть образливе «упаїнці» тощо. Тобто весь спектр лексики, що асоціюється з громадянами України. Після моніторингу контексту вживання таких слів ми за допомогою штучного інтелекту сортуємо результати й отримуємо відповіді щодо емоцій і настроїв поляків, очікування й сприйняття з їхнього боку, а також тем, які найчастіше заторкуються.

НВ: Які саме соцмережі ви аналізуєте?

МФ: «Фейсбук», «Твіттер», «Ютуб» тощо — загалом усі, які нам доступні. Щоб ви розуміли ситуацію: щоденно в польському сегменті інтернету з’являється близько 600 антиукраїнських публікацій, які поширюють через російські і білоруські ботоферми, антиукраїнські осередки в Польщі. Вони мають мільйонні охоплення, деформують справжній образ українців. 

НВ: З яких джерел поляки здебільшого черпають інформацію? 

МФ: За даними дослідження IBRIS, Польська недержавна організація, що займається дослідженням ринку та громадської думки. майже 75 % респондентів отримують інформацію із соціальних мереж. А чи це «Фейсбук», чи «Твіттер» — річ другорядна. Для більшості важливо те, що пишуть у соцмережах, передусім — у коментарях. Саме коментарі визначають ставлення користувачів. 

НВ: Як змінювалися настрої поляків щодо українців у мережі, починаючи з 2022 року? 

МФ: Від любові до ненависті. 2022 року панували сентименти, 10 із 10 коментарів щодо українців були позитивні й стосувалися допомоги, співчуття, підтримки, розуміння.

 Сьогодні 8-9 коментарів із 10 виражають гнів, ненависть, лють і розчарування. Тобто 2022 року, можна сказати, був рай, а тепер — пекло. Один із перших головних факторів, який до цього призвів, — ситуація з українським збіжжям. І загалом усі ці теми, мовляв, українці тільки шкодять польському суспільству. Згодом з’явилися й інші кейси, здебільшого пов’язані з російською пропагандою. Саме вона змусила польське суспільство сьогодні говорити не про війну, а про громадян України в негативному світлі. 

2023 року дуже гучно зазвучала тема Волинського злочину й ексгумацій, яка сьогодні стала однією з провідних. 

НВ: Вас як аналітика дивує така кардинальна зміна впродовж кількох років польсько-українських стосунків? 

МФ: Вона ненормальна, зважаючи на повномасштабний напад Росії на Україну, ситуацію на українському фронті й загалом геополітичний контекст. З іншого боку, ця зміна зрозуміла, бо до неї великою мірою призвела пропаганда, насамперед російська, — вона дуже активно працює на те, щоб заплямувати імідж громадян України в Європейському Союзі. Крім кінетичного, військового фронту, існує й інформаційний. І вже понад рік на ньому відбувається щось дуже неправильне.

НВ: На зміни у польсько-українських відносинах здебільшого впливає російська пропаганда? Чи існують й інші фактори? 

МФ: На них впливає низка чинників, зокрема політичних. Однак саме вплив російської пропаганди найвиразніше проступає в коментарях. Її наративи дуже ефективно вимальовують у Польщі новий образ українця. Я маю на увазі низку пропагандистських заходів РФ, які не обов’язково зводяться до роботи спецслужб. Якщо говорити про образ українців, то сьогодні Україна, на жаль, страшенного програє на пропагандистському фронті у всьому Європейському Союзі.

НВ: Ви вживаєте поняття «чорний український серпень». Що воно означає? 

МФ: У серпні 2025 року імідж українців у Польщі сягнув критично низького рівня. Це пов’язано, як я вже згадував, із концертом Макса Коржа. Він спричинив хвилю обурення й розчарування, яких не було від 2022 року. На Національному стадіоні у Варшаві ніколи раніше під час концертів не траплялося подібних сцен, і прапор УПА тут був лише додатковим ефектом. Натомість поведінка учасників, зокрема сутички, перестрибування ними через бар’єри тощо, викликала величезну ескалацію негативних емоцій щодо громадян України. 

Концерт Макса Коржа у Варшаві, 2025. Фото: @helenalisovska / TikTok

НВ: Також у серпні Дональд Трамп зустрівся із Владіміром Путіним на Алясці, Кароль Навроцький наклав вето на проєкт змін до спецзакону про допомогу українцям у Польщі.

МФ: Так, після зустрічі Трампа з Путіним на Алясці, в польському сегменті соціальних мережах з’явився дезінформаційний наратив, що Росія — раціональний партнер, а Україна прагне продовження війни. Раніше такого не було. І тут Україна знову не змогла себе інформаційно захистити. 

Як не парадоксально, але вето Навроцького певною мірою зіграло на користь Україні — чимало поляків почало писати, записувати відео про те, скільки українців працює в країні та який внесок вони роблять у ВВП і розвиток економіки Польщі загалом.

Свою роль відіграє й безперервна — 365 днів на рік, 7 днів на тиждень, 24 години на добу — пропаганда, що поширює й підживлює негативний образ українців. Тепер, аби привернути увагу в соцмережах і швидко зібрати вподобайки, досить просто покритикувати громадян України. На це є запит, алгоритми діють так, що це бачить багато користувачів соцмереж.

НВ: Чи внутрішня «польсько-польська війна» і вибори президента якось вплинули на інформаційні тренди в мережі щодо України? 

МФ: Це ніяк не пов’язано. Антиукраїнські настрої добре простежуються в результатах соціологічних опитувань, і на них, безперечно, зважають як ліберали, так і праві.

Частину пропаганди, звісно, можна трактувати як порожню риторику, проте велике невдоволення й нерозуміння з боку поляків спричинене теж політичним виміром польсько-українських відносин. І я тут не маю на увазі так звану відсутність вдячності з боку українців. Багатьох речей пересічний польський інтернет-користувач не розуміє, зокрема, чому українська держава поводиться саме так, скажімо, в питанні Волинського злочину, чому ексгумації жертв були де-факто заблоковані так довго чи загалом польсько-української співпраці. 

НВ: Чи існують підрахунки, наприклад, скільки зі ста польських інтернет-дописів про Україну стосуються війни? 

МФ: Зараз ані про ситуацію на фронті, ані загалом про життя українського суспільства практично немає дописів. Зате є чимало наративів про те, що нібито Україна намагається втягнути Польщу у війну. Загалом можна виокремити чотири тематичні категорії: негативний образ українця, Волинський злочин і УПА, втягування Польщі у війну і збагачення українців на війні (зокрема завдяки отриманню польських соціальних виплат). 

НВ: Підтримувати Україну більше не модно?

МФ: Не модно у соціальних мережах. Сьогодні, якщо ти хочеш написати пост, скажімо, про те, що допомагаєш Україні, — будь готовий до 10, 20, 100, 400 негативних коментарів. Настільки поганою ситуація ще не була. Принаймні, відколи ми проводимо дослідження, тобто від 2014 року.

НВ: Які наративи про Росію панують у польському інтернеті? 

МФ: Тут простежуються дві крайності. Перша, головна: що Росія — агресор і абсолютно тоталітарна країна. Друга, дедалі популярніша: Росія — раціональний партнер, яких прагне домовитися на нових умовах із Заходом, а Україна хоче наживатися на війні й тому перешкоджає намірам Росії укласти мир. 

НВ: Наскільки цей наратив небезпечний? 

МФ: Значною мірою, бо сьогодні це головна антитеза проукраїнського наративу. Наратив про Росію-партнера поширюють у соціальних мережах не лише в Польщі, а й у всьому Європейському Союзі. І за даними різних опитувань, в окремих країнах популістські політичні партії, що базуються на цих теоріях, здобувають дедалі більшу підтримку. 

НВ: Україна програє інформаційну війну в Польщі?

МФ: Так, і все почалося з першої зустрічі Зеленського і Трампа. Стигматизація українців, вороже ставлення до них може призвести до зменшення підтримки України і загалом дедалі більшого нерозуміння, навіщо їй допомагати. І це головна комунікаційна мета ваших ворогів. 

НВ: Як Україні найефективніше протидіяти інформаційним атакам у польськомовному просторі?  

МФ: Це питання до української держави та самих українців. Очевидно, що в інформаційному сенсі вдалося досить ефективно й на багатьох рівнях залякати українську меншину в Польщі. Громадяни України, які тут проживають, повинні активніше захищатися в соціальних мережах від хвилі хейту, спрямованої на них, не відмежовуватися від нападок, не ігнорувати їх. Вони повинні спростувати брехню й доносити правду. Потрібен контент про справжнє життя українців під час війни. Як люди живуть без світла, як допомагають один одному, як борються з ворогом українські воїни, як діти вчаться у бомбосховищах. В польському сегменті інтернету нема такого контенту. 

Редакторка Наталя Ткачик