Матч відкриття , вирішальний матч та матч престижу — цей сценарій польським вболівальникам знайомий дуже добре. Вони часто його жартома повторюють, але водночас вірять, що цього разу він не справдиться. Адже це означає одне: поразка в першому матчі, гра під тиском у другому, як правило теж із несприятливим результатом, ну і остання, третя гра, яка, якщо навіть і закінчиться перемогою, нічого вже не змінить.

У поляків чимало підстав для побоювань , але й для надії. Адже ніколи раніше за всю історію збірна Польщі не мала такого футболіста, як Роберт Лєвандовський. Людини , яка отримала нагороду найкращого гравця світу, яка б’є всі рекорди, якою захоплюються не тільки у Польщі й Німеччині, де футболіст грав протягом сезону, але й в Африці, Азії, одним словом — у кожному куточку світу, де дивляться футбол. А з другого боку, його оточує чимало гравців набагато нижчого рівня. І недарма говорять, що важко знайти ще одну команду з такими величезними диспропорціями. Але це не всі хвилювання біло-червоних вболівальників.

Чемпіонат змін і травм

Кільканадцять місяців тому , взимку, тренер Єжи Бженчек сушив собі голову над тим, яку збірну зібрати на Євро-2020. Через пандемію коронавірусу Євро не відбулося , а тепер Єжи Бженчек уже не на посаді. Незадовго до чемпіонату Європи, в січні 2021-го, новим головним тренером збірної став португалець Пауло Соуза. У нього було кілька місяців, але цього замало, щоб створити сильну команду. Принаймні замало для того, щоб продумати нову концепцію й ознайомити з нею футболістів. Адже після кожного тренувального збору вони роз’їжджаються по своїх клубах. Соуза зустрівся з гравцями в березні вже під час перших зустрічей на відбірковому етапі чемпіонату світу. Пізніше він спостерігав за їхньою грою або з трибуни, або з телеекрана. У голові він міг створювати образ команди, яка зіграє на Євро, але самих футболістів знову побачив тільки наприкінці травня, менш ніж за місяць до чемпіонату.

А до всього Соуза втратив кількох важливих гравців. Травми вивели з гри півзахисників Кристіана Бєліка та Яцека Ґуральского , а в останню хвилину і нападників Кшиштофа Пйонтека та Аркадіюша Міліка. Той останній боровся найдовше: приїхав у тренувальний табір, злітав на медичну консультацію, повернувся, тренувався, був близький до участі у товариському матчі, але за день до змагань вирішили, що він не гратиме в Євро. Коліно не витримувало тренувальних навантажень, а що вже говорити про півторагодинну гру на полі.

І так надії польських вболівальників поволі згасали. Команда ще не до кінця сформована , але вже втратила чотири важливі ланки. Замість того, щоб закріплювати ігрові схеми перед вирішальними зустрічами, Соуза в товариських матчах — принаймні складалося таке враження — все ще тестував. З Росією зіграв запасний склад. З Ісландією — майже перший склад, хоча в цьому ніхто не впевнений. Знову забракло кількох футболістів: вони отримали незначні травми (не такі серйозні, щоб загрожували їхній участі у чемпіонаті). Та ще й результати: якщо 1:1 запасних гравців у матчі з сильною збірною Росії не надто засмучував, то 2:2 з Ісландією, яка взагалі не пройшла на Євро, настрій таки зіпсувало.

Гравці збірної Польщі під час тренування. Джерело: Łączy nas piłka

Чемпіонат надії

Сумнівів досі багато , але надія ще не згасла. Говорять, що поляки надто інтенсивно тренувалися під час зборів у Опалєниці, що, звісно ж, не могло не вплинути на гру, як у випадку з Ісландією: не вистачає свіжості, швидкості. Звичайно, в штабах все ретельно аналізують, прораховують. Зрештою, свіжість та швидкість повинні на повну проявитися не в товариській грі, а на Євро. Якщо Соуза і його команда не допустилися помилки, реалізуючи таку програму, то можуть спати спокійно. А от вболівальники вже ні. На них чекає кілька днів невизначеності — аж до першого свистка арбітра в понеділок 14 червня, коли збірна Польщі зіграє зі Словаччиною.

Які ще підстави для надії? Головна — Роберт Лєвандовський. За спиною в популярного Леві кілька блискучих місяців у клубі. Він побив багаторічний рекорд легенди німецького футболу Ґерда Мюллера — забив найбільше в історії голів у одному сезоні в Бундеслізі. Взимку отримав нагороду найкращого футболіста світу — сьогодні його сміливо можна порівнювати з Кріштіану Рональду та Лео Мессі. Звісно , це станом на теперішній момент, бо якщо говорити про доробок усієї кар’єри — то він їм поки що поступається.

Але не тільки Лєвандовський створив собі ім’я. Пйотр Зелінський збирає похвали в італійській Серії А , Ґжеґож Крихов’як — самобутня фігура в російській лізі, Войцєх Щенсний захищає ворота у відомому «Ювентусі» (також Серія А) , Матеуш Кліх грає в «Лідс Юнайтед» в англійській Премʼєр-лізі, як і Ян Беднарек («Саутгемптон»). Саме вони становлять кістяк польської збірної. Їх доповнює кілька молодих перспективних футболістів, як-от Якуб Модер чи сімнадцятилітній Кацпер Козловський. Звучить гарно, але у Пауло Соузи таких фігур обмаль, тож він змушений був поповнювати склад слабшими гравцями, а ті навряд чи впораються. І навряд чи зможуть протистояти хоча б Іспанії, з якою Польща грає в другому матчі Євро.

Проте самі гравці вірять , що це буде вдалий турнір. «Ми хочемо досягти того , що було у Франції 2016-го або навіть більшого» , — сказав на одній із пресконференцій відомий воротар Лукаш Фаб’янський. А повторення того, що відбулося у Франції, означало б чвертьфінал. Чи буде четверте Євро Польщі найкращим? Або принаймні не менш вдалим, як третє?

Такого чемпіонату ще не було

Збірна Польщі на Євро дебютувала 2008 року. Вперше в історії збірна ввійшла в основну турнірну сітку під керівництвом нідерландського тренера Лео Бенгаккера. У відбіркових матчах нею захоплювалися: польська збірна перемогла Португалію , яка щойно зайняла четверте місце на чемпіонаті світу. Але коли почалися справжні змагання, знову все пішло по згаданому вище сценарію: матч відкриття, вирішальний матч та матч престижу.

Вдруге поляки грали в Євро тому , що разом з Україною були господарями чемпіонату. Саме тоді відомий сценарій не спрацював. Свій перший матч біло-червоні зіграли з Грецією внічию. Потім унічию з Росією. Вирішальним став матч із чехами. Група видавалася легкою , а перемога над південними сусідами — просто на відстані простягнутої руки. Але у Вроцлаві , де проходив матч, до пізньої ночі святкували гості, а не господарі.

2016-го УЄФА введе зміни , розширивши чемпіонат до 24 команд, відповідно стане значно легше пройти в змагання. Але не нові правила, а блискуче проведений відбірковий турнір (перша в історії перемога над збірною Німеччини, дві нічиї з сильною Шотландією, нічия з Ірландією) спонукали футболістів нового тренера Адама Навалки поїхати на Євро-2016 і дійти до чвертьфіналу. І вони були дуже близькі до того, щоб зіграти у півфіналі. Це пробудило надії, які згасли після невдалого мундіалю 2018 року. А перед Євро-2020 (хоча фактично 2021) оптимізм поєднується зі скептицизмом.

Однак такого чемпіонату ще не було. Стадіони розсіяні не в одній країні , а по всьому Старому континенту. Це ускладнює логістику, і не тільки для вболівальників. Футболісти збірної Польщі змушені подорожувати з Триміста до Санкт-Петербурга, і знову до Триміста, потім до Севільї, повернутися… до Триміста і знову до Санкт-Петербурга. Але поляки вірять, що другий матч в Санкт-Петербурзі не буде матчем престижу. Ба більше, не буде останнім для підопічних Пауло Соузи. А на стадії плей-оф можливо все. Особливо, коли у складі команди, ймовірно, найкращий футболіст світу.

Матчі Польщі на чемпіонаті Європи-2020:

14.06 Польща – Словаччина , Санкт-Петербург
19.06 Польща – Іспанія , Севілья
23.06 Польща – Швеція , Санкт-Петербург

Переклала Ірена Шевченко