Цього дня польські вболівальники чекали майже чотири десятиліття. Підопічні Чеслава Міхневича програли Аргентині 0:2, проте вийшли з групи. Вирішальною була кількість забитих і пропущених голів, хоча для поляків визначальною мало не стала... класифікація fair play, тобто кількість жовтих карток. Без Войцєха Щенсного це не було б можливе. Саме він відбив пенальті Салема Аль-Давсарі у зустрічі з Саудівською Аравією відразу після того, як біло-червоні вирвалися вперед. У підсумку вони перемогли з рахунком 2:0. У вирішальному поєдинку з Аргентиною Войцєх Щенсний знову відбив «одинадцятиметровий» у виконанні Ліонеля Мессі. Він також відбив чимало інших спроб «Альбіселеста» і запобіг набагато серйознішій поразці збірної Польщі.
Таким чином Щенсний розірвав коло своїх невдач та шлейф поганої репутації, що за ним тягнувся. Адже йому ніколи не вдавалося блиснути на великих турнірах. На Євро-2012, яке приймали Польща та Україна, він спровокував пенальті й отримав червону картку, тому в наступних матчах уже не грав. На Євро-2016 у першій грі він зіткнувся з Лукашем Піщеком, отримав травму і покинув склад. На Чемпіонаті Світу-2018 також у стартовому матчі забіг далеко від воріт, а через його непорозуміння з Яном Беднареком поляки пропустили гол. На Євро-2020 він забив автогол у матчі зі словаками, — а це був ключовий поєдинок, і знову ж таки перший.
Але цього разу Щенсний не тільки не підвів, а й урятував польську збірну. Він став третім воротарем в історії футболу, який під час світового чемпіонату відбив два пенальті. Раніше таке вдавалося тільки поляку Янові Томашевському та американцю Бреду Фріделю.
Войцєх Щенсний відбиває пенальті у виконанні Ліонеля Мессі. Фото: Іссей Като / Reuters / ForumДорога до визнання
Врешті кар’єру Щенсного можна вважати довершеною, особливо зважаючи на клуби, в яких він виступав, — їхній рівень вражає.
У 16 років Войцєх Щенсний виїхав до Англії, тренувався в «Арсеналі» й тут дебютував. У лондонському клубі (з невеликою перервою на оренду в «Брентфорді») він грав майже 11 років. Потім була «Рома» (також на умовах оренди). І врешті 2017-го Войцєх Щенсний став постійним гравцем «Ювентуса», замінивши легендарного Джанлуїджі Буффона.
Войцєх Щенсний добився визнання в клубному футболі, але в національному — не зміг. Він не зумів здобути прихильність уболівальників, не викликав у них довіри. Зате йому довіряли селекціонери, а вболівальники воліли бачити на воротах Лукаша Фабіанського. Коли той пішов зі збірної, вибір воротаря був очевидним — Щенсний. І врешті-решт він зробив не лише те, що мав зробити, а набагато більше. Адже на чемпіонаті в Катарі, мабуть, немає голкіпера кращого за Войцєха Щенсного.
Після матчу з Аргентиною польський воротар зізнався, що його аж трусило під час того, як він відбивав пенальті Мессі. І тільки коли біло-червоні вже напевно знали, що гратимуть в 1/8 фіналу, емоції трішки стихли.
Спочатку в ефірі польського телебачення Войцєх Щенсний, звертаючись до сина, сказав: «Люблю тебе, Лямку. Тато додому не повертається». А потім у коридорі стадіону, подалі від камер, він аж розплакався, коли спілкувався з близькими.
Вболівальники польської національної збірної 4 грудня триматимуть кулаки, щоби розлука Щенсного і всіх гравців Чеслава Міхневича з їхніми родинами тривала ще довше. Після матчу з Аргентиною польський урядовий літак був готовий вилетіти за гравцями, проте вони продовжили боротьбу на Чемпіонаті світу. Сподіваємось, так буде і після матчу з французами. Шансів, що літак вилетить, більше, адже проти поляків гратимуть чинні чемпіони світу. Проте у футболі можливо все. Особливо зі Щенсним у такій добрій формі.
Воротар, син воротаря
Воротарські гени Щенсний успадкував від свого батька Мацєя. Колись той захищав ворота у «Відзеві Лодзь» та варшавській «Легії», провів сім матчів за збірну, але таких успіхів, як його син, не досягнув.
Коли тато побачив, як він грає в нападі, поплескав його по спині й сказав: «Войтусю, так діло не піде, одягни рукавиці». Так і сталося.
Хоча батько Мацєй першим порадив Войцєху стояти на воротах і був кумиром майбутнього воротаря, сьогодні вони не спілкуються. Ось що голкіпер польської збірної розповідає про стосунки з батьком:
Я не можу назвати їх складними, тому що їх нема взагалі. Мені нічого пояснювати. Є речі, які не виходять поза рамки сім’ї. Мабуть, ситуацію можна виправити, адже попереду в нас ще довге життя.
Шлюб батьків Щенсного розпався незабаром після народження Войцєха.
Мацєк не дуже дбав про хлопців. Він пішов, коли Войтеку було три місяці. Зрештою, навіть якби він хотів, то не міг би мені допомагати. Він жив у Кракові, ми — у Варшаві, тож іноді батько не бачив синів по вісім тижнів. Коли бував у столиці, приходив на їхні матчі, стояв за воротами, давав підказки.
Хоча Мацєй Щенсний і не жив із сім’єю, та всіляко допомагав у розвитку кар’єри сина.
Батько почав цікавитися хлопцями, коли вони вже були старші. Він записав Войтека та Янека на індивідуальні тренування до пана Кшиштофа Довганя, який тоді працював у «Полонії». Мабуть, якби не його ім’я, вони не мали б можливості вчитися у такого професіонала.
Все в руках голкіпера
Щенсний на футбольному полі отримав не один урок, а тепер став героєм усієї Польщі. Проте для цього йому довелося добряче попрацювати.
Упродовж тривалого часу воротаря польської збірної одні любили, інші — ненавиділи. Але все змінила його гра на чемпіонаті світу. Тепер уже ніхто не докорятиме йому пенальті у матчі з Грецією на Євро-2012 чи помилками в стартових матчах 2018 і 2020 років.
Войцєх Щенсний уміє захоплювати глядачів, стоячи на воротах, і веселити присутніх на пресконференціях. І на полі — теж. Адже коли суддя вирішував, чи призначати Аргентині пенальті у ворота Польщі, польський голкіпер вирішив укласти парі з Ліонелем Мессі. Він заклався на 100 євро, що пенальті не буде. Пенальті все ж було, але Щенсний його відбив, а після зустрічі сказав у своєму стилі:
Не знаю, чи так можна під час чемпіонату світу. Мене б, напевно, дискваліфікували, але зараз мені все одно, тому що я не платитиму Мессі. 100 євро його навряд чи цікавлять.
Коли він жартує, то жартує наповну. Але він теж уміє бути чуттєвим, як-от під час зустрічей з родиною. А ще Войцєх Щенсний зробив те, чого не забудуть українці. У Катарі одну з розмов із журналістами воротар завершив словами: «Слава Україні». Тепер Щенсний цілком може розраховувати, що 4 грудня, коли він відбиватиме м’ячі французів, за нього вболіватимуть і поляки, і українці.
Біло-червоні не вважаються фаворитами, але яких тільки історій у футболі не траплялося. Все — в прямому і переносному значенні — в руках Щенсного.
Переклала Марія Шагурі
