Фото: Анджей Хулімка / Forum
Фото: Анджей Хулімка / Forum
29 квітня 2022

Як масовий приїзд біженців впливає на польське суспільство

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Демографічний сплеск, повсюдна допомога та внутрішні протиріччя.

У Польщі багато років спостерігався стрімкий демографічний спад, і раптом якоїсь миті виявилося, що тут проживає рекордних понад 40 мільйонів людей. Масова еміграція та біженство з України змінює картину в багатьох польських містах та селах.

Упродовж кількох десятиліть у Польщі помирало більше людей, ніж народжувалося. Масова еміграція поляків на Захід після 2004 року стала ще однією ланкою ланцюга несприятливих демографічних змін. Через пандемію COVID-19 кількість смертей різко зросла, середня тривалість життя раптово скоротилася. 24 лютого Росія здійснила широкомасштабне вторгнення в Україну, і в Польщі поселились сотні тисяч біженців — понад мільйон із них уже отримали PESEL. Номер загальної системи електронного обліку населення, іншими словами цифровий символ, що призначається фізичній особі та дозволяє її ідентифікувати.

Дослідницько-аналітичний центр Союзу польських метрополій опублікував важливий звіт, присвячений масштабам різких міграційних змін у Польщі — «Міська гостинність: різке зростання, виклики та можливості». За його даними, переважна частина біженців з України оселилася в польських містах. В одному тільки Жешуві кількість населення зросла на 53 %. Польські органи місцевого самоврядування роблять усе можливе й неможливе, щоб впоратися з новими викликами.

«Наша держава раптом перетворилася на понад 40-мільйонну», — зазначив Марцін Войдат, директор Дослідницько-аналітичного центру Союзу польських метрополій.

У зв’язку з оприлюдненими у звіті даними, лунають претензії місцевих органів влади до керівної партії «Право і справедливість». Вони підсилені конкретними прикладами відсутності співпраці й реальної допомоги зі сторони влади. Це, звісно, сумно, але кого цим здивуєш? Особливо після фатального «Польського ладу», Polski Ład — державний план відбудови польської економіки після пандемії, заснований на зміні оподаткування. який загнав органи місцевого самоврядування у фінансовий глухий кут.

Дані звіту спонукають робити висновки в набагато ширшому контексті. По-перше, ми зараз говоримо не про жахливий демографічний спад, а про солідарність людей. Багатьох поляків турбує можлива напруга між громадянами Польщі та іммігрантами й біженцями з України. На польських інтернет-форумах зустрічаються коментарі про нерівномірність розподілу соціальної допомоги. Проте це нонсенс, адже іммігранти й біженці практично в усіх планах загалом опиняються в незрівнянно гіршому становищі, ніж ми, поляки.

Поки що більшість поляків із розумінням ставиться до ситуації й проявляє щедрість.

За останніми результатами опитування, проведеного Центром досліджень соціальної думки (CBOS), майже дві третини (63 %) респондентів визнають, що вони самі або інші члени їхніх родин допомагають біженцям із України.

Більшість — не означає всі, але ми й не можемо очікувати стопроцентного результату.

По-друге, деякі поляки уникають тем можливого напруження з біженцями так, ніби непорозуміння між людьми — щось надзвичайне. Натомість розбіжності в поглядах, відмінність у поведінці чи інтересах мешканців однієї країни були, є і будуть. Головне, щоб про них дискутували в публічному просторі. Не йдеться про завивання в папірці. Досить показати, що існують різні думки щодо одного й того ж явища.

По-третє, слід розпрощатися з наївними очікування, що поляки проявлять одностайну згоду щодо іммігрантів. Але не варто й надмірно перейматися тим, що кілька відсотків поляків не проявляють доброзичливості до постраждалих українців. Якщо совість дозволяє їм спокійно спати, ну, що ж, — це демократична система координат.

Ми, поляки, дедалі менше нагадуємо однорідну Польську Народну Республіку й все більше відкриваємося багатонаціональності. Людям, які народилися і виховувалися у кордонах Польщі, «намальованих рукою» Йосіфа Сталіна, мабуть, психологічно буде важче це сприйняти, ніж колись мешканцям довоєнної Другої Речі Посполитої, не кажучи вже про Першу Річ Посполиту.

Переклала Ірена Шевченко

Стаття була опублікована на сайті видання Interia

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Читайте також