Якось професор Войцєх Моравський , історик економіки, розповів мені про свої юнацькі плани: він хотів стати авіаінженером, як його батько, який працював у Інституті авіації.
Польща успішно розвивала ракетні системи. 1953 року батько працював над протитанковою ракетою «Діамант». Разом з іншими конструкторами він поїхав до Радянського Союзу , щоб представити проєкт. Спершу вони довго чекали, але нічого не відбувалося. Аж одного дня росіяни їх нарешті запросили, поклали на стіл своє креслення і сказали: ось на це ви отримаєте ліцензію і це будете робити. Про польський «Діамант» узагалі не згадали.
З розповіді батька Войцєх Моравський зрозумів , що краще обрати професію, яка унезалежнить його від економічної політики країн соцтабору. Пишучи про неї як історик, він утвердився в переконанні, що конструктори в Народній Польщі іноді були змушені відмовлятися від своїх винаходів, бо ті не пасували до політики Москви.
Сталін уявляв комуністичну економіку як автаркію , тобто абсолютну самодостатність. І цю модель Москва нав’язала своїм сателітам після Другої світової війни. На перший погляд, вона сприяла винахідництву, але на практиці відрізала Польщу від сучасних західних технологій.
Невдовзі після війни — зрештою , як і до неї — поляки хотіли виробляти автомобілі за ліцензією італійського «Фіата». Однак переговори зірвалися перед самим підписанням контракту. Ось як згодом про це згадував прем’єр Юзеф Циранкевич у приватній розмові з головним редактором тижневика Polityka Мєчиславом Раковським (той наприкінці існування ПНР теж очолив уряд):
Протистояти Сталіну було нелегко. Ліцензію на «Фіат» купили наприкінці 40-х років. Знаєш , що тоді Сталін сказав Мінцу? «Ага, купуєте італійську ліцензію, хочете впустити в країну італійських шпигунів». Італійці геть збараніли. Ми вже було погодились, а потім усе скасували.
Тож на початку 50-х років у Польщі запустили виробництво автівок «Варшава» за ліцензією совєтської «Побєди».
Автомобіль «Варшава». Джерело: Вікіпедія1957 року польські конструктори спроєктували авто «Мікрус» , великою мірою взороване на Goggomobil німецької фірми Glas. Заводи транспортного обладнання Мелець і Ряшів спільними зусиллями випустили майже дві тисячі моделей. «Мікрусом» проїхалися прем’єр Юзеф Циранкевич і віцепрем’єр Пйотр Ярошевич. Циранкевич похвалив автівку, тільки закинув: модель надто шумна.
«Мікрус» наче сподобався прем’єру. Але незабаром Радянський Союз наклав вето , очевидно, побоюючись конкуренції совєтському автомобілебудуванню. Від виробництва «Мікруса» відмовилися.
Автомобіль «Мікрус». Джерело: Вікіпедія Микита Хрущов із автаркією покінчив. Але для Польщі це було як із вогню та в полум’я: на зміну самодостатності прийшла економічна залежність від Радянського Союзу , особливо в рамках заснованої ще 1949 року Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ).
На зламі 50–60-х років польські авіаконструктори працювали над проєктом надзвукового літака TS-16 «Ґрот» із крилами у формі двох трапецій. Одним із його розробників був знаменитий інженер Тадеуш Солтик , творець першого повоєнного польського літака «Шпак» Експериментальних авіаційних майстерень Lotnicze Warsztaty Doświadczalne — перше повоєнне польське конструкторське бюро в царині літакобудування.. Саме його ініціалами позначали нові моделі — TS.
Вихідний проєкт TS-16 «Ґрот» був доволі сучасний і передбачав , що вся конструкція від самих основ буде створюватися в Польщі. Але 1963 року роботи припинили. Конструктори були переконані, що будівництво «Ґрота» заморозив Радянський Союз. Фанерний макет літака в масштабі 1:1 спалили на летовищі Окєнце.
Літак TS-16 «Іскра». Джерело: Національний цифровий архів Польщі Радянський Союз заганяв нас у жорсткі рамки. Коли там збудували перший пристойний винищувач МіГ-15 , то дали нам ліцензію на нього. Потім був МіГ-19, ліцензія перепала чехам. Коли ж з’явився набагато сучасніший МіГ-21, ми сподівалися, що знову отримаємо ліцензію й розвиватимем цю технологію. Але ліцензія знов-таки дісталася чехам. А на нас вирішили спихнути виробництво сільськогосподарських літаків. Роботи над іншими машинами — реактивними літаками, гвинтокрилами — згорнули. Для польських конструкторів це стало справжньою життєвою драмою. Розчаровані інженери звільнялися, зокрема, відомий конструктор Тадеуш Солтик покинув авіапромисловість 1967 року.
Одним із найяскравіших прикладів поразки польського винахідництва , обумовленої, вочевидь, політичними причинами, була К-202 — електронна обчислювальна машина (ЕОМ), створена Яцеком Карпінським на початку 70-х років минулого сторіччя.
За тодішніми розрахунками , K-202 виконувала мільйон операцій на секунду і була однією з найшвидших у світі машин такого роду. Її створювали в співпраці з британським інвестором.
Виробництво Єдиної системи ЕОМ у НДР. Джерело: Вікіпедія Чорні хмари над K-202 , імовірно, нависли через совєтську Єдину систему ЕОМ, прототипом якої був американський комп’ютер IBM System/360. Згідно з директивами РЕВу, країни так званої народної демократії повинні були спільно працювати над інформаційними технологіями. Угорці мали будувати невеликий ЄС-1010, поляки — ЄС-1030, НДР — ЄС-1040, а найбільший, ЄС-1050, мав виготовлятися, звичайно ж, у Радянському Союзі.
Оскільки Польщі , за совєтськими директивами, випала роль виробника ЕОМ системи «Ряд 3», то інші конструкції вирішили не розглядати. А отже, розвиток совєтських ЕОМ не тільки блокував виробництво машини Яцека Карпінського, а й сповільнював роботу над конкурентною моделлю «Одра».
Виготовлена в Польщі ЕОМ системи «Ряд 3». Джерело: Вікіпедія Багато років Яцека Карпінського підтримував Стефан Братковський , відомий польський журналіст, який дописував про економіку в Życie i Nowoczesność Щотижневий додаток до газети Życie Warszawy.. Однією з причин , чому відмовилися від K-202, на його думку, була якраз нехіть із боку совєтських товаришів. Звичайно ж, у газеті він не міг про це написати з огляду на цензуру, але приватно стверджував, що K-202 вносила плутанину в прийнятий у РЕВі розподіл праці. Польська модель не вписувалася в тодішні економічні ідеї, нав’язувані Радянським Союзом.
Тож творцеві К-202 заявили , буцім його винахід не відповідає Єдиній системі ЕОМ. Яцека Карпінського не просто звільнили, а ще й заборонили працювати в галузі конструювання комп’ютерів. І він взявся розводити свиней — такий собі громадянський протест.
* * *
А може , все було геть по-іншому? Може, польські конструктори просто виправдовували власну безпорадність втручанням Москви? Може, всі ці нібито заблоковані Радянським Союзом винаходи не були аж такими добрими? Цього ми, на жаль, так ніколи і не дізнаємося.
Іноді совіти , обговорюючи проєкт, натякали, що він кепський. Але частіше до такого висновку приходила чергова польська комісія, яка черпала натхнення від товаришів з-за східного кордону. Сьогодні вже важко з’ясувати, наскільки саме Москва вирішувала долю окремих польських винаходів. Адже на кожен відкинутий проєкт можна знайти масу польських документів із обґрунтуванням: запропонована конструкція невдала або надто дорога. І в жодному з них не говориться прямо, де саме було прийняте залаштункове рішення.
Суть тодішньої економіки влучно передає анекдот із тих часів: учителька запитує сина Владислава Ґомулки (багаторічного керівника Польської об’єднаної робітничої партії) , ким працює його батько.
— Годинникарем , — відповідає хлопець.
— Як це? — дивується вчителька.
Малий пояснює:
— Він постійно їздить до Москви звіряти годинник.
Переклав Андрій Савенець
