Різдво за григоріанським календарем припадає на найкоротші та найтемніші дні року. Підготовка до свята триває кілька тижнів , та й саме святкування не обмежується двома вільними днями у календарі — 25 та 26 грудня.
Різдву передує чотиритижневий піст Адвент. Про його початок на Підляшші сповіщали довгі дерев’яні сурми — ліґави. Цей час очікування для набожних людей сповнений передусім духовним приготуванням і щоденними ранковими богослужіннями – роратами. За традицією , у період Адвенту поляки готували святкові прикраси з паперу й горіхів, оновлювали різдвяні шопки та костюми для колядування.
Оселі урочисто прикрашали зеленими ялиновими гілками , іноді до стелі підвішували верхівку ялини, оздоблювали яблуками, горіхами й зірочками з облатки (тонкого хліба з пшеничної муки й води). Така прикраса називається полазничка. Зелений колір символізував життєву силу і вічне життя.
Наприкінці ХІХ століття під впливом західноєвропейської культури в польських оселях почали з’являтися цілі ялинки. У багатьох регіонах по кутках світлиці люди ставили снопи пшениці або , як в околицях Жешува , стелили під столом солому. Досі існує звичай класти під скатертину сіно, а після вечері додавати його в корм худобі.
Кульмінацією періоду очікування є переддень Різдва , відомий у Польщі за латинським взірцем як Віґілія , себто Святвечір, що припадає на 24 грудня. Наші прадіди вважали цей день особливим, вірячи, що на землю сходять душі предків. Їхня присутність сприяла здійсненню пророцтв, тому цього дня люди ворожили й вдавались до інших магічних ритуалів, які мали забезпечити родині багатий урожайний рік та всілякі гаразди. Кожному поляку відома приказка: «Яка Віґілія , такий і весь рік».
Поляки сідають за святвечірній стіл відразу , як на небі з’явиться перша зірка. Це незвичайна вечеря — єдина святкова трапеза, під час якої не споживають м’яса.
За традицію , на столі повинно бути 12 страв, що символізує кількість апостолів. Страви з маком і грибами — данина померлим душам; саме для них на стіл ставили й одну зайву тарілку з приборами. Ця традиція практикується досі, незважаючи на те, що вже мало хто пам’ятає про її походження: зараз зазвичай кажуть, що вільне місце за столом — для заблуклого мандрівника чи несподіваного гостя.
По всій Польщі різдвяні страви готують зі всього «польового , садового, городнього, лісового та водного», себто із зерна, круп, маку, овочів, фруктів, грибів і риби. При цьому кожен регіон має свої кулінарні вподобання. На сході Польщі традиційна різдвяна страва — кутя з пшеничного зерна з маком і медом, а також вівсяний кисіль. У Сілезії — «мочка» з борошна, масла, фруктів, горіхів і родзинок, «макувка» з нарізаної булки, молока, маку та мигдалю. На Підгаллі обов’язковою стравою є капуста з грибами. У Польщі на Різдво готують і багато рибних страв, наприклад, у Помор’ї на початку вечері подавали вареного вугра. Сьогодні головними різдвяними делікатесами вважаються оселедець і короп, якого багато хто їсть лише раз у році.
Різдвяна вечеря — це унікальна подія , адже часто за столом збирається кілька десятків людей. Заради цього вечора поляки приїжджають у рідний дім не тільки з усіх кінців країни, але й з-за кордону. Спочатку всі бажають один одному гараздів і діляться оплаткою, випеченою в прямокутній формі з тисненими малюнками релігійної символіки. Такий звичай побутує тільки в Польщі. Колись оплатку давали навіть коровам й іншим домашнім тваринам; для цього хлібці спеціально виготовлялися кольоровими — це мало забезпечити тваринам міцне здоров’я.
Ніч перед Різдвом — прекрасний час для шлюбних ворожінь. Дівчата ворожили на заміжжя на соломинках , витягнутих з-під скатертини, спостерігали за зірками на небі (якщо якась яскраво світила над домом — бути швидкому весіллю), дослухалися до відлуння, яке мало їм підказати, звідки прибуде наречений.
Багато ворожінь стосувалося господарських справ: люди стежили за погодою впродовж 12 днів перед Віґілією — вони мали відповідати місяцям наступного року. У східній Польщі врожай заклинали , підкидаючи вгору кутю чи горох, а плодові дерева обв’язували соломою «на врожай».
Зараз мало хто пам’ятає ці звичаї. Сьогодні польська різдвяна вечеря супроводжується врученням подарунків. Цей звичай у минулі століття існував лише у вищих прошарках суспільства. У селах він зустрічався рідко: діти отримували тільки пряники й горіхи. У переважній частині Польщі діти вірили , що ласощі приносить Святий Миколай або Святий Йосип; у Помор’ї та на Кашубах вважалося , що їх дарує «Зірочка», а в Сілезії — Дитятко Ісус.
Під час віґілійної вечері поляки полюбляють співати колядки. Найдавніші польські різдвяні пісні відомі з XV століття. А в ХІХ столітті збірники колядок , які називають кантиками, були вже в багатьох польських домівках.
Святвечірня ніч у наш час , як і колись, завершується урочистим богослужінням, яке у католиків називається Пастеркою. Різдвяне оздоблення костелу вирізняється передусім вифлеємським вертепом із фігурами, що зображають Святу родину, трьох королів і пастухів із тваринами.
Найбільшу радість дітям приносять шопки , особливо з рухомими фігурками. Вертепи з ляльками також часто носили з собою колядники, здебільшого хлопці, які ходили по домівках, щоб привітати господарів і зіграти для них вертепну виставу. Цей спектакль про Різдво корінням сягає середньовічних містерій, традиції яких започаткував святий Франциск.
Винятковою красою вирізняються краківські шопки , які нагадують про архітектуру та традиції давньої столиці Польщі. Під час свят ними можна помилуватися у багатьох місцях Кракова. Традиція виготовлення краківських різдвяних шопок з 2018 року внесена до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
У польському колядуванні бере участь багато переодягнених осіб: Іроди , які розповідають історію народження Ісуса, паломники з різних куточків світу та фантастичні тварини. Традиція вдягатися в костюми тварин — тура, кози, коня чи ведмедя — корінням сягає дохристиянських часів.
Якщо перший день Різдва присвячений найближчій родині , то наступний — День святого Стефана — заведено відзначати великими й гамірними компаніями. Щоправда, цього дня відбувається освячення вівса на згадку про побиття камінням святого, але решта часу — це суцільні веселощі та радощі.
Смішні , грубуваті, часто пустотливі розваги урізноманітнювали святкову пору. Відпочивати не просто можна, але й треба, адже колись на свята заборонялося виконувати будь-яку роботу, окрім найнеобхіднішої у господарстві (наприклад, прибирання та готування).
Святковий період тривав аж до Нового року , а жителі східних регіонів, де проживає багато православних, із поваги до сусідів святкували ще довше.
Деякі традиції збереглися , а деякі відходять у минуле. На жаль, рідкістю стає і сніг на Різдво. Та одне залишається незмінним: як каже старе польське прислів’я, «кожне створіння радіє Різдву». Веселого Різдва!
Переклала Ірена Шевченко
