«Краби», «Комарі» та «Леопарди»
Отже, розпочинаємо з найважливішого — зброї. Польща почала передавати Україні озброєння ще до повномасштабного вторгення Росії. 25 лютого міністр національної оборони Маріуш Блащак, публікуючи фото колони з військовими вантажівками, повідомив, що озброєння вже в українських партнерів. Проте снарядами та амуніцією справа не обмежилась.
За рік війни сума військової допомоги Польщі сягнула понад 2 мільярди євро. Варшава передала Києву танки Т-72 та PT-91 Twardy, «Гради» та гаубиці «Гвоздики», ґвинтівки «Ґрот» та гранатомети «Комар», розвідувальні та бойові дрони, ракети та запчастини до винищувачів, бронетранспортери та бойові машини піхоти, а справжнім символом польсько-українського братерства по зброї стали самохідні гаубиці «Краби», які в руках ЗСУ успішно знищують російських окупантів.
Сьогодні Польща — один зі світових лідерів підтримки України. Президент Анджей Дуда, виступаючи на Економічному форумі в Давосі, зізнався, що рішення про передачу деякого озброєння далися дуже важко. Наприклад, у березні Україні передали танки Т-72, які знаходились на озброєнні Війська Польського, а не на складах, — потрібно було діяти терміново.
Польща навчає українських військових у рамках євросоюзної місії військової допомоги, яку сама активно й пролобіювала. Варшава першою почала тренувати українських захисників. Також у країні розгорнуто масштабну ремонтну операцію пошкодженої на російсько-українській війні артилерії. Сотні польських механіків у три зміни цілодобово працюють над відновленням гаубиць. Фабрику охороняють озброєні офіцери Агентства внутрішньої безпеки, — щоб не було диверсій. Місце тримають у секреті.
В останні місяці Варшава відіграла ключову роль у пришвидшенні постачання систем «Патріот» та німецьких «Леопардів», сформувавши коаліцію держав, готових передати танки Україні. Далі — питання винищувачів МіГ-29, для передачі яких польський уряд ініціюватиме створення нової групи країн.
Не біженці, а гості
У перші тижні великої війни польський кордон щодня перетинало по 100 тисяч людей. Закордонні паспорти, візи, довідки про вакцинацію та інші раніше важливі документи залишились у минулому. Прикордонники пропускали всіх, хто втікав від війни, поляки прийняли у своїх домівках мільйони українців. Політики наголошували: ви — не біженці, а гості.
Дослідження показали, що 77 % поляків долучилися до допомоги українцям, а кордон за рік перетнуло майже 10 мільйонів біженців.
Жешуву та Перемишлю, через які проходили майже всі біженці, президент Володимир Зеленський надав звання міст-рятівників.
У Польщі залишається близько 1,3 мільйона тих, хто втік від російської агресії — діти безплатно навчаються в школах, дорослі можуть працювати й відкривати бізнес, мають доступ до медицини й право на такі ж соціальні виплати, що й громадяни Польщі. Польські лікарі безоплатно лікують й оперують українських біженців.
Станом на грудень 2022 року польську підтримку українців і України (після 24 лютого) оцінювали навіть у 40 мільярдів злотих. З них 15,9 мільярда — допомога від польської держави (без урахування 10 мільярдів військової підтримки). Рівень наданої допомоги у співвідношення до ВВП Польщі становить 0,6 %. Це більше, ніж у випадку США, Німеччини чи Великої Британії, але менше, ніж Литви, Латвії чи Естонії.
«Старлінки», модульні містечка та транспорт
Польща передала Україні десятки тисяч терміналів «Старлінк», які були особливо необхідні на щойно деокупованих територіях. Обладнала модульні містечка під Львовом і Києвом — для переселенців і тих, чиї домівки знищили російські військові. Варшава передавала автобуси Миколаєву, тролейбуси — Конотопу, вагони метро — українській столиці.
Польський уряд та місцеві органи влади подарували Україні автомобілі швидкої допомоги, державне лісове господарство — понад 50 позашляховиків, а компанія Emitel S.A. — обладнання, яке допомогло звільненій Херсонщині відновити українське телебачення та радіо. А сотні тисяч тонн переданого гуманітарного вантажу навряд чи вдасться колись полічити.
Зерно, паливо, співпраця
Польща відіграла важливу роль і в експорті українського зерна. Після повномасштабного вторгення обсяг транспортування зернових з України до Польщі зріс у 27 разів. Це допомогло зменшити наслідки блокування Росією чорноморських портів і кремлівські примхи стосовно «зернової угоди».
Ще одна важлива справа — допомога з паливом. 25 лютого Міністерство клімату та навколишнього середовища Польщі отримало лист під посольства України з проханням допомогти в постачанні палива. У польському відомстві швидко сформували правовий механізм, який давав змогу передавати частину польських запасів іншим країнам як гуманітарну допомогу.
За даними Євростату, з січня по листопад 2022-го Польща була найбільшим постачальником палива Україні.
Ще один вимір цієї допомоги: деякі країни напряму передавали паливо Києву, а інші, як-от Данія, Нідерланди, Литва та Німеччина, вплачували кошти на рахунки польського Урядового агентства стратегічних резервів, яке вже займалось закупівлями пального для українців.
Не менш важливо й те, що у квітні 2022 року український та польський уряди підписали меморандум про створення спільного українсько-польського залізничного підприємства, а вже через місяць під час візиту прем’єра Матеуша Моравецького Київ та Варшава уклали вісім угод зі співпраці у сферах енергетики, військово-оборонного комплексу, транскордонного та митного співробітництв, екологічної політики, відбудови України, а також співробітництва у питанні національної пам’яті.
Про ще один розділ співпраці ми дізналися 22 лютого 2023 року, коли до Польщі повернулося 98 поліцейських, які брали участь у таємній місії з розмінування деокупованих українських територій.
Україна зверталася за допомогою в цьому питанні до ATLAS Network — об’єднання організацій поліцейського спецназу 27 держав-членів Європейського Союзу, але тільки Польща вислала своїх спеціалістів. Поляки виявили та знешкодили понад дві тисячі вибухонебезпечних предметів.
Польща — лобістка України
Найцікавіше про дипломатичний тиск Польщі та перемовини з партнерами ми дізнаємося через кілька десятиліть із мемуарів головних політичних гравців, а сьогодні згадаємо про те, що доступне у відкритих джерелах. Варшаву ще з 2014 року вважають адвокатом України в Європейському Союзі. Після того, як 21 лютого 2022 року Росія визнала терористичні ДНР та ЛНР, польські політичні еліти незалежно від партійних кольорів одноголосно закликали ввести жорсткі санкції стосовно РФ. Першого ж дня повномасштабної агресії Сейм закликав ЄС, НАТО й усю міжнародну спільноту задіяти щонайжорсткіші обмеження проти російського агресора.
Саме прем’єр Матеуш Моравецький разом із чеським та словенським колегами стали першими закордонними політиками, які відвідали Київ під час великої війни. Історичний візит відбувся 15 березня 2022 року і став потужним сигналом підтримки українському народові.
Президент Анджей Дуда з перших днів заявляв, що тільки жорстка позиція світової спільноти може зупинити Кремль. Згодом польський лідер активно лобіював надання Україні статусу кандидата в члени ЄС.
Глава Польщі неодноразово зазначав, що перебуває в постійному контакті з колегою Володимиром Зеленським, причім часто навіть не через захищений зв’язок, а через месенджери. Мовляв, український президент окреслює потреби, а далі польський лідер у межах своєї компетенції намагається допомогти — і на національному, і на міжнародному рівнях.
Щодо міжнародного рівня — тут варто згадати дипломатичний наступ Польщі. Так у лютому 2023 року адміністрація Дуди анонсувала низку телефонних перемовин та особистих зустрічей президента з лідерами інших держав та генсеком НАТО, а фінальним акордом став прийом американського лідера Джо Байдена у варшавському Президентському палаці. Офіційні цілі цього дипломатичного наступу: зміцнення східного флангу Альянсу та збільшення військової допомоги Україні. Але можемо констатувати ще дещо — завдяки послідовній позиції в допомозі Україні Польща стає одним з головних політичних гравців Європи.
Символізм має значення
За декілька днів до повномасштабного російського вторгнення екрани варшавського метро висвічували гасло: «Варшава солідарна з Україною». Сьогодні таким уже нікого не здивуєш.
Після 24-го лютого українські прапори майоріли по всій Польщі — на головних державних установах і будинках місцевих органів влади, біля університетів і культурних установ, на балконах котеджів і у вікнах квартир. На стінах польських міст з’являлися мурали, присвячені Україні. Поляки записували пісні про героїчну боротьбу українців і зневагу до РФ, яка теж є найбільшим ворогом поляків (наприклад, відомий музикант Cypis 25 лютого опублікував трек «Jeb…ć Putina»). У Варшаві біля посольства РФ з’явилася алея Жертв російської агресії, а в Ґданську неподалік російського консульства — Сквер героїчного Маріуполя. Ця символічна підтримка на тлі надання Україні зброї, гуманітарної допомоги й прихистку українських біженців була і залишається надзвичайно важливою.
Після 24 лютого 2022 року в польсько-українських відносинах з’явилися і люди-символи. Один із них — пекар із Познані Яцек Полєвський, який відразу після деокупації Київщини приїхав до Бучі пекти хліб. Його приїзд мав неабияке символічне значення — звичайний підприємець з польського мирного міста вантажить у свій бус борошно, бере сина і товариша й вирушає до охопленої війною України пекти хліб, щоб нагодувати місцевих мешканців.
Хабоманія
Сьогодні 80 % міжнародної допомоги Україні проходить через Польщу. Після 24 лютого польський Жешув, що лежить за 90 кілометрів від українського кордону, став головним логістичним хабом. У березні 2022-го американські військові літаки приземлялись у місцевому летовищі майже що дві години. Зараз обслуговуванням доставок зброї на місці займаються солдати США, які прибули на схід Польщі ще на початку лютого 2022 року в рамах місії зміцнення східного флангу НАТО. Повітряний простір над летовищем охороняють системи «Патріот».
Навколо летовища діють логістичні центри, на яких задіяні війська польської тероборони. Зброю та гуманітарну допомогу вже автомобільним чи залізничним транспортом відправляють в Україну через спеціально створені для цього прикордонні пункти. Локалізація переходів зі зрозумілих причин не розголошується.
Біля Жешува також постав спеціальний медичний хаб для українських пацієнтів — це єдине таке місце в Європі. З України сюди доставляють цивільних та військових, які потребують медичної допомоги.
Їхній стан стабілізують та готують до транспортування до польських міст чи інших європейських країн. За ініціативи ЄС у Польщі діє й енергетичний хаб. З нього відправляють в Україну генератори, завдяки чому можна підтримати постачання електроенергії в розпал російських атак на енергетичну інфраструктуру України.
Варто згадати й про інші хаби — сотні, а може, й тисячі складів по всій країні, орендованих волонтерами, фондами, місцевими органами влади й просто групами друзів, які хотіли допомогти Україні. Там із перших днів великої війни збирається допомога, яку потім відправляють українцям. Спершу такі склади нашвидкуруч поставали навіть просто неба, в багатьох містах збирали речі для українців, як-от у Варшаві на площі Трьох Хрестів: одні небайдужі привозили пакунки з допомогою, інші вантажили їх у свої автівки і доставляли на кордон, де передавали третім, які розвозили їх Україною. Такий собі ланцюжок небайдужості, міць якого в грошовому еквіваленті оцінюється в понад 10 мільярдів злотих. Саме на таку суму поляки допомогли українцями за перше півріччя великої війни.
Добровольці та медики-волонтери
Нещодавно польське видання Onet розповіло про початок формування першого польського спецпідрозділу, підпорядкованого Міністерству оборони України. Поляки виконуватимуть розвідувально-диверсійні завдання. До складу елітного підрозділу ввійдуть найдосвідченіші військові, зокрема добровольці, які воюють проти Росії. Це новий етап безпосередньої участі громадян Польщі у російсько-українській війні.
Поляки також задіяні у медичних бригадах. Одна з таких — польсько-українсько-американська рятувальна команда, яку очолює Дам’ян Дуда. Поляк допомагав українцям на передовій 2014 року, а 2022-го повернувся на фронт. Його відео під час евакуації пораненого українського захисника з Соледару стало вірусним. «Усе буде добре, братику!» — промовляє він, тримаючи українця.
Ми не знаємо точної кількості поляків, які воюють нині в складі ЗСУ. Часто добровольці самі приховують цю інформацію — це обумовлене і питанням власної безпеки, і нюансами польського законодавства, яке поки що не дозволяє польським громадянам служити в іноземних військових формуваннях без попередньої згоди на це міністра нацоборони. Часу на бюрократію в перші тижні війни не було, тож більшість поляків-добровольців приєднувалась до лав Інтернаціонального легіону не чекаючи відповідних документів від власного уряду.
Сьогодні відомо про щонайменше п’ятьох загиблих польських добровольців. Детальніше про них ми розповідали тут.
«Байрактарщина» та позашляховики
Як би нам не хотілося, та перерахувати всіх польських волонтерів та всі збори коштів, які проводилися в Польщі у перший рік великої війни, неможливо. Тому зупинимося на двох найвідоміших історіях. Перша — «Байрактар». Збір коштів організував польський публіцист Славомір Сєраковський, і менше ніж за місяць у Польщі зібрали понад п’ять мільйонів доларів. Cаму «пташку» турецькі виробники передали Україні безплатно. 22,5 мільйона злотих, за які планували придбати «Байрактар», передадуть на гуманітарні цілі благодійним українським фондам, а надлишок 2,3 мільйона — Збройним силам України. Біженці з Маріуполя назвали безпілотник «Маріком», він уже виконує бойові завдання в Україні.
Друга історія — про польського бізнесмена та блогера Матеуша Водзінського, більш відомого як Exen. «Я не знаюся на гуманітарній чи медичній допомозі, але оскільки живу в лісі, то маю кілька позашляховиків і трохи в цьому розбираюся. Тому й подумав, що, може, варто піти в цьому напрямку», — розповідає волонтер, який на зібрані кошти вже придбав понад 50 позашляховиків.
Більшість автомобілів він особисто доставив на передову. Ми виділяємо історію Exen’a не тому, що вона більш цінна, ніж інші, а тому що вона по-своєму унікальна. Поляк вирішив допомагати, чим може і в чому знається найкраще, а його діяльність має безпосередній вплив на ситуацію в російсько-українській війні.