Польську вивчати легше, ніж інші мови? Дивлячись кому. Для індуса чи англійця це справжня каторга, адже їм доводиться опановувати категорії роду, відмінка чи, наприклад, цілком іншу систему часів дієслова. У людей, які знають слов’янські мови, такої необхідности немає. Пощастило всім, хто розмовляє російською, українською чи білоруською, а ще краще — кількома мовами.
Але й нам слід бути насторожі — подібність на рівні граматики і лексики буває оманливою й може спонукати нас до помилок, яких би не вчинили індус й англієць. Погляньмо, які типові пастки наготувала на нас польська мова.
Оманлива схожість
Через схожість польської з нашою рідною мовою ми часто йдемо, як то кажуть, шляхом найменшого опору. На початковому етапі вивчення мови ми схильні вживати знайомі закінчення у польських словах. Приміром, коли хочемо подякувати, виходить dziękuju 'джєнькую' замість правильної форми dziękuję 'джєнькує'.
Вивчити польські закінчення — це лише половина справи. Далі слід чітко запам’ятовувати: що працює «як у нас», а що ні.
Наприклад, пари на кшталт «читати – прочитати» у польській мові діють, так само як і в українській чи російській. Здавалося б, нічого складного — досить знати самі слова. Однак не все так просто: наприклад, польська версія пари дієслів «хотіти – захотіти» вважається застарілою, а пари «могти – змогти» просто не існує. Одного разу мій студент намагався пояснити полякові, що dzisiaj nie mogę, ale jutro zmogę (правильно — jutro będę mógł), мовляв, сьогодні не можу, але завтра зможу. Співрозмовник його, звісно, зрозумів, але не стримав співчутливої посмішки.
Перший бар’єр — вимова
Про окремі помилки у вимові говорити складно, адже це радше навичка, яку потрібно набути насамперед. Типова проблема мовців російської й української полягає в недостатньо чистій вимові специфічних польських твердих шиплячих: cz, sz, dż тощо. Наприклад, багатьох моментально зраджує м’яка вимова першого складу в слові cześć — «привіт».
Такого роду проблеми виникають, як правило, на самому початку вивчення польської. На жаль, частина прибулих з-за східного кордону Польщі довго ще зберігає навичку неправильної вимови й говорить, наприклад, «тридесьці», замість наближеного до «тшиджєщьчі» (trzydzieści — тридцять). До речі, пародіюючи так званий східний акцент, поляк говорив би саме так — намагаючись передати недостатньо старанну вимову, а не, приміром, граматичні відхилення.
Якщо вам здається, що вимова у польській не має великого значення і без неї можна обійтися, то наведу один приклад. Слова «тішуся» і «зачісуюся» (cieszę się і czeszę się) відрізняються рівно настільки, наскільки ви відчуваєте різницю між складами: м’яким cie «чє» і твердим cze «че». Спробуйте потренуватися. Вдалося? Можна вважати, що перший розділ підручника ви опанували.
Пастки зусібіч
Польська, як і інші слов’янські мови, славиться особливими словами — так званими хибними друзями перекладача. Діють ці брехуни просто — ви гадаєте, що польською буде так само, як рідною мовою, і… помиляєтеся. Таких слів маса: наприклад, owoce — це фрукти, urok — чарівність, czaszka — череп тощо. Буває й складніше: наприклад, кавун польською — arbuz, тоді як гарбуз — dynia, натомість диню поляки називають melon.
Найбільша проблема в тому, що коли ми справилися з основними хибними друзями, вони все одно зусібіч на нас чигають.
Наприклад, один мій учень чудово знав, що по-польськи ubierać się — це не те саме, що російське «убирать» чи «убираться», як можна було б припустити, а «убиратися, одягатися». Можна сказати, він знав ворога в лице. Однак це не вберегло його від безглуздої ситуації. Намагаючись сказати «я в цьому не розбираюся», він заявив: ja się nie rozbieram, тобто буквально «я не роздягаюся». На жаль, він занадто довірився російській конструкції і не розпізнав «хибного друга», замаскованого префіксом.
«Ну ти й пиво!»
Ось іще один приклад російської розмовної конструкції, яку без тіні збентеження вжила моя знайома. Одного разу вона допомогла подрузі-польці переїхати до нового помешкання і в якості належної їй подяки запропонувала, щоби приятелька просто почастувала її в барі. Z ciebie piwo — коротко сказала знайома, дослівно переклавши коротку формулу «з тебе пиво». Казус у тому, що для її подруги-польки це було щось на кшталт докору, причому без жодного сенсу: «Але ж ти й пиво!» Саме так використовується ця конструкція у польській мові. Наприклад, у негативному сенсі — ale z ciebie cham («але ж ти й хам») або в позитивному — ale z ciebie kozak (одне зі значень слова kozak — «смілива, людина»).
Не просто гендерне питання
Існує великий пласт помилок, які спершу не надто заважають — тебе все одно прекрасно розуміють. Це проблеми з двома різними типами слова «вони».
Одна форма — oni — використовується, коли йдеться про групу людей, у якій є хоча б один чоловік. Друга форма — one — призначена для всіх і всього іншого: предметів, тварин, дітей... Непросто, еге ж?
На початкових етапах навчання нам так і кортить говорити про всіх і вся oni. У результаті все в нас немовби живе і до того ж чоловічої статі: автівка, їжа, фільми. Однак найскладніше ще попереду. Різниця між oni та one впливає на форми решти слів у реченні. Коли ми цього не знаємо і плутаємо byli та były, то незрозуміло, про кого йдеться: чи то про чоловіків, чи про жінок, тварин або речі (різниця між останніми у польській мові якраз і не є важливою).
Аби читач міг оцінити весь масштаб проблеми, наведу приклад, який добре показує, наскільки підступними є ці різні «вони».
Наші чудові студенти прийшли Nasi wspaniali studenci przyszli.
Наші чудові студентки прийшли Nasze wspaniałe studentki przyszły.
Якщо українські приклади відрізняються лише одним словом, то в польській версії кожне слово є відмінне… Складно, зате напевно не знудитесь!
Підступні назви й імена
Обережним треба бути і з власними назвами — назвами географічних об’єктів, творів літератури, мистецтва і навіть… із казковими персонажами! Така безневинна постать, як Попелюшка, одного разу поставила мого учня з України в досить незручну ситуацію.
Тоді він жив у Польщі ще недовго, погано знав історичний і культурний контексти, зате мовою володів пристойно. Розмовляючи з польським приятелем, він хотів сказати щось про Попелюшку, але в запалі бесіди, ні на мить не завагавшись, вжив українську версію імені цієї постаті. Не досить того, що польською ім’я героїні звучить Kopciuszek (від kopeć — «кіптява»), та ще й слово «Попелюшка» занадто нагадує прізвище Popiełuszko. А кожен поляк знає, що Єжи Попєлушко — католицький священник, правозахисник, капелан профспілки «Солідарність», якого вбили співробітники служби безпеки комуністичної Польщі. Можна припустити, що згадка про нього замість Попелюшки неабияк збентежила польського співрозмовника.
Не лише танок
Будь-яка розмова про вивчення польської мови — чудова нагода нагадати, що українською жінку польської національности називають передовсім словом «полька», як і польською — Polka. Своєю чергою, слово «полячка» в українській мові вважається застарілим. А говорячи польською, тим паче треба бути обережним — слово palaczka означає «курчиня». Ви ж не хочете під час знайомства з «прекрасною полькою» сказати, що вона — перша жінка з цигаркою, з якою вам довелося розмовляти польською мовою!
Як правило, такого роду незручні ситуації швидко з’ясовуються, а якщо трапиться доброзичливий співрозмовник, то він навіть постарається не сміятися.
Адаптував Андрій Савенець
