Якщо ви розмовляєте українською, то сміливо вважайте, що половина польської вже опанована. Схожість слов’янських мов на рівні лексики і граматики звільняє нас від мук вивчати невідомі конструкції і заучувати нескінченні списки слів. А що ж із другою половиною? — запитаєте ви. Як почати вивчати польську, уникаючи зайвого й звертаючи увагу на реальні складнощі?
Золоте правило наголосу — не без винятків
Поспішаю вас утішити: наголос у польських словах не доведеться зазубрювати. Потрібно лише вивчити золоте правило: наголос завжди, за нечисленними винятками, падає на передостанній склад. При цьому він рухомий, тобто якщо ви змінили форму слова й додався ще один склад, знову знаходимо другий склад від кінця — і готово. Наприклад, у слові autobus наголос падає на другий від кінця склад to, але якщо ви поїхали autobusem, то наголос пересувається на склад bu. Таким чином, виходить, що наголос пов’язаний не стільки з самими словами, скільки з особливостями мелодики мови.
До речі, якщо говорити про винятки, то вони не всі обов’язкові. Наприклад, слова іноземного походження з закінченням на -ika, -yka (muzyka, politechnika тощо) мають такий самий наголос, як... в українській мові! Своєю чергою, uniwersytet — як англійське university — на склад wer. При цьому далеко не всі поляки дотримуються цього правила, а отже, якщо хочете похизуватися вмінням правильно наголошувати, можете говорити mUzyka, matemAtyka тощо — справите враження доктора наук.
Вимова
На мою думку, саме вимова — найважливіше й найбільш працемістке завдання при вивченні польської мови. Справа навіть не в тому, що польська вимова якась надто складна чи нашпиґована нескінченними правилами, як, приміром, французька. Правил не так багато, вони цілком стрункі й логічні — вся проблема полягає лише в тому, щоб не полінуватися й дійсно надати увагу як теорії, так і практиці. Особливо це стосується знаменитих шиплячих. Необхідно вивчити польські диграфи (дві літери, які позначають один звук), як, наприклад, cz, sz або rz та вплив звуку i на попередній приголосний.
Граматика
Граматична система польської мови дуже близька до української. Щоб вивчити польську швидко, спершу буде корисно освіжити в пам’яті деякі категорії рідної мови: що таке відмінок, як відмінюються дієслова, як діє система часів тощо. Це звільнить вас від необхідности заучувати готові фрази й дозволить самостійно будувати граматично правильні конструкції. Грубо кажучи, досить зрозуміти, що, наприклад, закінчення іменника жіночого роду в знахідному відмінку в українській мові має форму -у/-ю, а в польській — -ę. Тепер ви чітко знаєте, що правильно буде proszę kawę, а не kawu або lubię pizzę, а не pizzu і так далі. На мою думку, базовий етап вивчення польської граматики — це саме пошук схожих структур і свідоме використання польських закінчень.
Зрештою, якби все було так просто! Після того, як ви зрозуміли, щó у польській мові працює за тим самим принципом, як і в українській, надходить час по-справжньому зануритися у польську граматику. На цьому етапі нас чекають справжні відкриття — наприклад, використання іншого відмінка у знайомих конструкціях. Існує чудовий, дуже романтичний приклад. Коли кажемо польською «закохатися», то використовуємо не знахідний відмінок, як в українській (закохатися — в кого? — в Анну, в Павла), а місцевий: zakochać się — в кому? — w Annie, w Pawle. Тобто замість «У кого він закоханий?» поляки немовби запитують «У кому він закоханий?» Таких прикладів, коли справді доводиться заучувати керування дієслова — безліч.
Але й тут нас чекають приємні несподіванки, коли знання української нам неабияк допоможе. Наприклад, у польській є залізне правило про використання знахідного і родового відмінків: lubię piwo — знахідний, як в українській, і nie lubię piwa — іменник переходить у родовий відмінок. Але якщо в українській мові знахідний відмінок може проникати в заперечні конструкції — не тільки в розмовному мовленні, але і в художній літературі — то в польській це правило обов’язкове!
«У роботі» по самі вуха
Кажуть, що, наприклад, в англійській мові саме погрішності у використанні прийменників зраджують іноземця, навіть якщо він має ідеальну вимову. В польській, здавалось би, такої проблеми бути не повинно — адже самі прийменники здебільшого такі ж, як в українській (w означає «в», na — «на», do — «до» тощо).
Однак у деяких випадках ці прийменники використовуються по-іншому. Класичний приклад: якщо ви хочете сказати «я на роботі», не забудьте, що польською треба говорити jestem w pracy. Своєю чергою, коли ви перебуваєте в університеті, слід говорити jestem na uniwersytecie. Що ж, від польської завжди слід очікувати маленьких пасток.
Неправильне використання прийменників не лише «забруднює» мовлення, але й може призвести до непорозумінь. Наприклад, якщо ви пішли в/на кухню (в українській, як відомо, обидва варіанти правильні), то польською ви тепер саме w kuchni. Вислів na kuchni для поляків означає, що ви працюєте, приміром, кухарем у ресторані. Одним словом, від помилок у прийменниках великої біди не буде, але варто звернути на них увагу на самому початку вивчення польської. Корисно буде просто виписувати випадки, які не відповідають логіці вашої рідної мови — на щастя, їх не так багато.
До речі, з назвами деяких країн у польській мові використовується прийменник na замість w, наприклад, na Ukrainie, na Białorusi, na Litwie, na Węgrzech (в Угорщині). Причини такого слововжитку ховаються в історико-політичному контексті. Зрештою, деякі поляки свідомо використовують у таких випадках прийменник w замість na, а кілька років тому, після дискусії з цього приводу, так стали писати навіть окремі ЗМІ. Однак якщо у сфері російської мови питання «в/на Україні» обговорюється жваво й віддавна, то в Польщі це поки що периферійна тема. Польській, вочевидь, ще потрібен час, тим паче, що сама мова дуже опирається такій зміні правил. Наприклад, мені ще не довелося чути, аби хтось був w Węgrzech — надто вже незручно це вимовляти. Цікаво, як із цим буде років за п’ятдесят.
Не підручником єдиним…
Безумовно, для вивчення будь-якої іноземної мови потрібен підручник. Він дозволяє створити базу й набути впевнености у граматиці. Якщо ви вже зацікавилися цією темою, то напевно знаєте підручники з серій Hurra і Krok po kroku — дешево й сердито. Існують й інші — наприклад, серія Start, але для українськомовних вони менш ефективні — такі підручники розраховані на тих, хто не володіє жодною слов’янською мовою. Саме на це варто звертати увагу, купуючи навчальний посібник. До речі, дуже правильно завжди купувати робочі зошити, які зазвичай ідуть у комплекті з підручником — саме в них ви можете відшліфувати отримані знання.
Чимало підручників можна придбати в електронній версії, а деякі навіть є у відкритому доступі (я не маю на увазі завантаження із соцмереж чи файлообмінників). Наприклад, існує непоганий підручник Po polsku po Polsce: тут кожен урок прив’язаний до окремого польського воєводства. З цим посібником можна не тільки отримати базові знання, але й чимало дізнатися про польську культуру. А тим, кого цікавить суто граматика, рекомендую чудовий посібник Gramatyka dla praktykа.
Сучасні технології дозволяють не обмежуватися підручником і вивчати мову «на живому матеріалі». Польська з цього погляду не виняток — за бажання в оригіналі можна і Вайду подивитися, і Лема почитати. Однак заспокою тих, хто тільки починає вивчати польську, але вже встиг розгорнути і з жахом захлопнути, наприклад, «Дзяди» Міцкевича. Це цілком нормально, якщо вам мало що зрозуміло! Адже коли ви вивчали в школі англійську, ви не читали, скажімо, Шекспіра в оригіналі. Так само з польською — не варто занурюватися з головою в культуру, якщо ви ледве засвоїли абетку. На початкових етапах навчання правильніше знайомитися з живим мовленням і культурою в сучаснішому контексті. У таких випадках я рекомендую інтернет-видання, подкасти та YouTube. Такі ресурси дають широкий вибір тем — найкраще читати чи слухати про те, що вас дійсно цікавить. Ви набагато швидше почнете розуміти польську мову, якщо знайдете собі, наприклад, відеоблог до душі, а Вайда і Лем в оригіналі вас спокійно дочекаються.
Адаптував Андрій Савенець
