Важко знайти тему неоднозначнішу й суперечливішу, ніж краса. Здається, навіть у царині етики панує більша згода щодо загальнолюдських цінностей, ніж у сфері естетики. Тому відомо: про смаки не сперечаються. Але якщо конкурси жіночої краси викликають діаметрально протилежні реакції — і щодо критеріїв оцінювання, і щодо самої ідеї їхнього проведення, — плебісцит на найкрасивіше слово відкриває цікавішу перспективу: він показує не стільки смак, скільки цінності і пам’ять тих, хто голосує. У Польщі відомо принаймні кілька таких конкурсів на найкрасивіше слово. І які ж слова-переможці?

Що робить слово красивим?

Насамперед варто запитати: що взагалі означає «красиве слово»? Відповідь залежить від того, кого ми питаємо.

Лінгвіст пов’язуватиме поняття краси з евфонією, милозвучністю, яка означає уникання незручного для вимови нагромадження звуків, ритм, мелодику. В різних мовах проявляються ті чи інші тенденції, що може вести до небезпечних узагальнень і появи стереотипів — пригадую, як ще на початку 90-х років учнів українських шкіл годували мітом про українську мову як другу наймилозвучнішу в світі. Хоча, з іншого боку, важко заперечити той факт, що нагромадження шиплячих і свистячих приголосних у польській мові є об’єктивним викликом для чужинців. Якщо ж саме запитання поставити пересічному мовцеві, він, найімовірніше, керуватиметься асоціаціями — для нього красивим буде слово, що викликає приємні спогади. На це вказують, зокрема, результати різних опитувань, присвячених найкрасивішим словам польської мови: як виявляється, респонденти вбачають красу слів не лише у звучанні, а й у змісті.

Любов перемагає все 

На підтвердження знаної ще давнім римлянам тези «amor vincit omnia» (любов усе переможе) можна навести результати опитування щодо найкрасивішого польського слова, яке 2020 року в соцмережах провела польська медіагрупа Polska Press. Переможцем у ньому стало слово miłość (любов). Тим часом на другому місці опинилося… źdźbło (стебло) — слово, що є нічним кошмаром для іноземців, які наважилися вивчати польську мову. Це вже більше схоже на делікатний «тролінг» поляками носіїв інших мов, які вбачають запорукою милозвучности гармонійний розподіл голосних звуків між приголосними. 

Ян Мьодек, професор-мовознавець

Наша мова надзвичайно приголосна і через цю її приголосність іноземець має право чути польську як шелестіння, шуміння.

Зрештою, поляки самі ставляться до «шиплячости» своєї мови з достатньою дозою самоіронії, не позбавленої гордости — згадати хоча б незабутню сцену з комедії «Як я розв’язав Другу світову війну», коли персонаж Мар’яна Коціняка відрекомендовує себе перед ґестапівцями: «Ґжеґож Бженчищикевич… Хщонщижевошице, повіт Ленколоди».

Третє місце посіла запозичена колись із турецької filiżanka (філіжанка), а наступні місця — за словами kocham (кохаю) і mama (мама). 

Що цікаво, те саме źdźbło зайняло перше місце в конкурсі на найкрасивіше польське слово, який організувало десятьма роками раніше видання Gazeta Wyborcza. Воно виявилося фаворитом також одного з членів журі, гуру польського мовознавства — професора Єжи Бральчика, котрий відзначив його красу «водночас у чотирьох сферах: у звучанні, значенні, історії та відмінюванні».

Серед слів, зголошених читачами, чимало експонувало шипучість: szept (шепіт), śnieg (сніг), trzepot (трепет), powściągliwy (стриманий), październik (жовтень), odpowiedzialność (відповідальність) — останнє було фаворитом вже згаданого професора Мьодека. Закономірно, що серед слів, які гучно прозвучали в тому опитуванні, було й одне з «найбільш польських» — żółć (жовч), — воно ж бо складається лише з літер, притаманних саме польській мові. Втім, це певне перебільшення — кожна окрема його літера зустрічається також у кількох інших системах письма, але в такій комбінації вони справді присутні лише в польській абетці.

Краса незвичности

Дещо несподіваніші результати акції «Говори до мене гарно» («Mów do mnie pięknie…»), організована Сілезькою бібліотекою в Катовицях. Носії польської мови не обирали слова-фаворити з готового списку, а пропонували власні кандидатури — і вони виявилися набагато нестандартнішими. На п’єдесталі опинилися: rzęsiście (рясно, щедро, буйно), prażynka («пражинка», тобто різновид перекуски — пряжена в олії скибка картоплі), а також ancymonek — зменшувально-пестливе від архаїчного ancymon, що означає пустуна, бешкетника.

Водночас учасники мали подавати протилежні приклади — слова, що відзначаються «контроверсійною красою», або, простіше кажучи, негарні. У цій категорії переможцями виявилися дієслово szpanować (випендрюватися) та іменники flaki (фляки, нутрощі) і flegma (флегма, слиз). До акції приєднався Інститут моніторингу медій, який звертав увагу на контекст кожної згадки, позитивне чи негативне забарвлення слова в цьому контексті, а також на частоту його вживання. І що цікаво, слова, які зараховуються до красивих, уживаються набагато рідше. Часом вони можуть асоціюватися як книжні, часом як старомодні — фактом є те, що в повсякденній мові їх радше не зустрінемо. Красивими їх робить незвичність, дистанція — слова, з якими маємо справу на щодень, швидше зуживаються й набридають.

За результатами згаданої акції Сілезька бібліотека запланувала створити «Віртуальний лексикон красивих (і некрасивих) слів». Серед цілей ініціативи, за словами директора бібліотеки, професора Яна Маліцького, — виокремити слова, які закарбувалися в пам’яті носіїв мови й асоціюються в них із тим, що для них важливе й красиве, а також повернути до вжитку слова, що використовуються незаслужено рідко. 

Очима (і вухами) іноземців

У згаданих вище випадках рішення про красу слів польської мови ухвалювали її природжені носії. Цікаво подивитися на перспективу ззовні — очима тих, хто вивчає польську мову як іноземну. Центр досліджень культури і польської мови для іноземців при Університеті Миколая Коперника в Торуні щорічно проводить Літню школу, і 2015 року в її програмі з’явився конкурс на найкрасивіше польське слово. В ньому взяли участь 24 людини з 21 країни.

Переможцем стало не зовсім зручне для вимови szczęście (щастя). Друге місце поділили три слова: dźwięk (звук), dżdżysty (дощовий) і miś (ведмедик). Серед інших номінантів — miłość, skrzyżowanie (перехрестя), chrząszcz (жук) і goździk (гвоздика), тобто слова, що рясніють важкими для вимови приголосними. Отже, переконуємося, що саме «шиплячість» польської мови, яка є викликом, найчастіше видається іноземцям екзотично-чарівною.

Як пояснили самі учасники конкурсу в звіті, опублікованому Асоціацією «Бристоль», що об’єднує вчителів польської культури й польської мови як іноземної, переможне szczęście не лише викликає гарні почуття, але й «шерехтить, як листя, коли дме вітер». Слово miłość сприймається як «ніжне і приємне», а слово wiewiórka (вивірка, білка) таке ж легке й веселе, як тваринка, яку воно називає.

Іноземці помітили і прагматичний бік мовної краси: одна спостережлива учасниця конкурсу зауважила, що вигук no właśnie (саме так, отож бо), вставлений у слушний момент, допомагає справити враження розумної людини.

Сілезька «ґодка»: краса між мовами

Значний корпус слів польської мови екзотично-чарівно може звучати й для її пересічних носіїв. Це якщо триматися думки про те, що сілезький етнолект має статус діалекта в межах польської мови, адже частина мовців і науковців воліє говорити саме про сілезьку мову, а не діалект. За даними Загального перепису населення 2021 року, сілезька мова є мовою домашнього спілкування для 467 145 людей, причому 54 957 осіб зазначли її як єдину мову в своєму побуті. Але її статус поки залишається неоднозначним: ухвалений Сеймом законопроєкт про національні й етнічні меншини та регіональну мову, який передбачав надання сілезькій статусу регіональної, президент Навроцький заветував у лютому 2026 року. Красиві сілезькі слова і сілезька мова загалом вартують окремої статті, тож ми до них ще напевно повернемося. Тема сілезьких слів не лишилася непоміченою й серед польських видавців: 2010 року катовицька Gazeta Wyborcza разом із Сілезьким музеєм видала книжку «Антологія. Найкрасивіші сілезькі слова» — результат конкурсу, проведеного роком раніше. Читачі газети надсилали свої улюблені сілезькі слова разом із поясненнями, чому вважають їх красивими, — і посипалися сотні відгуків. Слова в книжці упорядковано за алфавітом, але насправді це не стільки словник, скільки розгорнута оповідь про Сілезію та сілезьку ідентичність устами її жителів. Найкрасивішим словом учасники конкурсу визнали przoć (любити, кохати) — у ньому можна впізнати ту саму спільнослов’янську основу, що в українських «приятель» чи «сприяти». А отже — знову любов усе перемагає! Це підтверджує також kusik (поцілунок) — одне з улюблених сілезьких слів. 

Практичність і функціональність — теж не останні критерії красивого. Як тут не згадати про такий «лінгвістичний джокер» сілезького етнолекту, як łonaczyć — дієслово, що в принципі замінює будь-яке інше слово й може означати майже все на світі залежно від контексту? До речі, на Закарпатті функціонує близнюче слово онаджити (для мешканців центральних регіонів України схожу роль відіграють дієслова на кшталт цегокати, цьогокати й похідні). 

Що це все говорить про польську мову?

Можна помітити закономірність: коли поляки чи іноземці обирають «найкрасивіше польське слово», вони звертають увагу не лише на милозвучність (зрештою, досить суб’єктивну), але й на зміст, цінності. Те, що перші місця посіли слова miłość і szczęście — не випадковість. Польська мова, яку нерідко вважають важкою через орфографію, флексії та скупчення приголосних, здатна дивувати красою там, де її найменше очікуєш. Dżdżysty — слово, яке виглядає як суцільна орфографічна пастка, — звучить для іноземця як музика. Źdźbło — ще одна «страшилка» для тих, що вивчають польську мову — раптово стає переможцем загальнонаціонального плебісциту. Мабуть, це і є найцікавіший висновок: краса польської мови проявляється не попри її складність, а нерідко саме завдяки їй. 

Редакторка Наталя Ткачик