Я належу до однієї з найстаріших родин краківських шопкарів — Малік. Усе почалося з Валентія Маліка, дідуся мого чоловіка. Він був муляром, а згодом — водієм трамвая. Ще до Першої світової війни, напередодні Різдва 1909 року, Валентій створив велику шопку і почав влаштовувати різдвяні вистави. Відтоді ось уже чотири покоління Маліків роблять шопки: Валентій Малік, його син Влодзімєж, онук Станіслав та правнук Анджей і, звичайно, їхні дружини та доньки.
Анна Малік. Фото: Тетяна Кучинська / Нова ПольщаМаленькою дівчинкою я ходила на вистави краківських шопок, які тоді саме влаштовував Влодзімєж Малік зі своєю родиною. Тож коли мені було п’ять років, я дивилася на свого майбутнього чоловіка — маленького хлопчика, який грав на скрипці.
Шопка — це такий вертеп, який створюється з нагоди Різдва. Головна постать у ньому — немовля Ісус, адже розповідається історія його народження, як Ірод хотів убити дитину, і Марія з Ісусом були змушені втікати. При цьому краківські шопки обов’язково містять елементи архітектури Кракова, наприклад, Вавель, вежу Мар’яцького костелу, Сукєнниці, а ще посилаються на місцеві легенди, наприклад, про дракона або лайконика.
Історія шопок розпочалася у XIX столітті. Через те, що в холодну пору року муляри не могли працювати, вони почали майструвати шопки й заробляти, продаючи їх або влаштовуючи вистави. Згодом шопки робили все рідше, але 1937 року Єжи Добжицький, член художньої ради Кракова, вирішив провести конкурс, щоб традиція не зникла. Цей конкурс досі відбувається щорічно, у перший четвер грудня. У день конкурсу творці шопок несуть їх до пам’ятника Адаму Міцкевичу, а потім — до Історичного музею Кракова, де їх оцінює журі. Згодом відбувається виставка.
Шопкарі в Кракові, 1933. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіТипові краківські шопки робили протягом майже усього ХІХ століття. Тоді було мало розваг, тому особливої популярності набули вистави: люди приходили до Мар’яцького костьолу, щоб подивитися на шопки та лялькові дійства. Вони майже повністю складалися з пісень: люди й ляльки співали колядки, причім кожна лялька мала свою пісню.
Другий конкурс краківських шопок, 1938. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіТака традиційна різдвяна вертепна вистава Польською — jasełka. — це біблійна історія про те, як народився Ісус Христос, як прийшли пастухи і принесли йому дари, про трьох царів (волхвів), які відвідали царя Ірода. Мудреців зі сходу до Ісуса привела зірка — звідси в шопках зірки, — і волхви напророкували те, чого цар злякався: вони сказали, що йдуть у Вифлеєм поклонитися новонародженому «царю Юдейському», тож Ірод наказав убити всіх немовлят у Вифлеємі. І наприкінці вистави сама Смерть стинає Іроду голову.
Краківські шопки біля пам’ятника Адаму Міцкевичу, 2013. Фото: Себастьян Коцонь / ForumТому у кожній шопці є Ірод, Диявол, який його спокушає, і Смерть. Також буває чаклунка, яка думає, що принести новонародженому Ісусові, а також фігури краків’янина та краків’янки в білих краківських сукманах. Верхній одяг з домотканого сукна.
Лялька Анни Малік в образі пана Твардовського. Фото: Тетяна Кучинська / Нова ПольщаУ нашій родині є лялька, яка представляє пана Твардовського, — казкового персонажа. Вважається, що він був чорнокнижником, який у своїй майстерні намагався зробити золото й уклав угоду із дияволом, а коли диявол захотів його забрати, той на півні полетів на Місяць. Ми маємо і ляльку у вигляді єврея, який торгується з паном Твардовським. У довоєнному Кракові третина населення була єврейського походження, і тому багато хто встановлює таку фігуру у своїй шопці.
Зараз за вистави нам платить музей, тому що він хоче зберегти цю традицію, а колись після дійства виходив дід, співав довгу пісню і збирав гроші у мішок — так шопкарі заробляли. У нас є лялька у вигляді такого діда. Вона нагадує краківського художника ХІХ століття Адама Хмєлєвського, який відкрив перше у Кракові місце, де могли погрітися безхатьки, і сам жив там разом із ними. Хмелевський був дуже відомий у Кракові; під час Січневого повстання він втратив ногу і ходив містом на милицях, збираючи гроші на обігрів свого притулку та допомогу бездомним.
Продаж шопок у Кракові, 1934. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіЗараз у нашій родині всі ляльки роблю я, у мене їх 18. У Валентія Маліка та його сина налічувалося 40. Наприклад, були ґуралі, козак у червоних українських штанях із козачкою, які співали свою пісню. Річ у тому, що раніше вистави тривали довго і в них було багато персонажів.
Зараз у шопках взагалі майже не влаштовують різдвяні вистави, але ми з племінником та доньками робимо це щороку: Анджей співає, Розалька співає та грає, Цецилія грає на скрипці, а я роблю ляльки та граю. Наші вистави досить короткі, тому що до нас найчастіше приходять родини з дітьми, а довга вистава для малюків була б надто нудною.
Краківська шопка, яка брала участь у конкурсі 2022 року. Джерело: Історичний музей КраковаНу, і в кожній краківській шопці обов’язково є якісь відомі архітектурні елементи Кракова, вони не повинні мати такий самий вигляд, як у реальності, але мають бути впізнаваними. Кожен робить ці деталі Кракова на свій лад. Це не точні макети, а переосмислена модель.
Окрім класичних тем краківських шопок — вертепу, історії про народження Ісуса, архітектури, легенд та відомих жителів Кракова, — у шопці можуть з’являтися й актуальні теми. Наприклад, 2010 року я зробила політичні ляльки: Лєха та Мар’ю Качинських, вони перебували начебто на небесах. Того ж року була річниця битви під Ґрюнвальдом, тож я зробила малюнок за мотивами картини Яна Матейка. Унизу — мер Кракова Яцек Майхровський та його конкурент на виборах, а ще три волхви: тодішній голова європарламенту Єжи Бузек, Барак Обама та Владімір Путін, а також Ярослав Качинський та Збіґнєв Зьобро Ярослав Качинський — голова керівної партії «Право і справедливість», Збіґнєв Зьобро — міністр юстиції та генеральний прокурор. у вигляді пастухів. У день конкурсу якась жінка збила їхні фігурки, бо їй не сподобалося, що я зобразила польських політиків у такому вигляді. Але це не зі злості, я просто посміялася з цього.
Шопка Анни Малік із політичними ляльками, 2010. Фото: Петро Тумідайський / ForumАбо, наприклад, в одній із шопок, яку зробила моя дочка Розалія, є постать Папи Римського Франциска — так ми хотіли зазначити, що у Кракові відбувався Всесвітній день молоді.
Нині ми всі живемо одним – Україною, цією трагедією, цією страшною війною. Цього року у центрі я поставила архангела Михаїла, який вбиває дракона. І хоч це не краківський мотив, але це тема, яка стосується нас усіх. Під час Другої світової війни мій батько був молодим хлопцем, партизаном, воював, сидів у в’язниці в Німеччині, йому вдалося втекти. Історія тієї війни була дуже живою в нашій родині — вона й досі жива. Перед нашими очима до цього часу стоїть ущерть знищена Варшава — і в голові просто не вкладається, що Маріуполь так само знищений. Тому ми так глибоко відчуваємо все, що відбувається в Україні, й не можемо не допомагати. Ані мої діти, ні я не застали війну, але ми знаємо її не лише за книжками, а й з історії нашої родини.
Краківська шопка, яка брала участь у конкурсі 2022 року. Джерело: Історичний музей КраковаЯкось нас із Розалією запросили зробити шопки на військову тематику до Музею Шиндлера — відділу Історичного музею Кракова. Ми зробили розповідь про Голокост. Я підготувала лялькову виставу — розстріл єврейської родини на Новій площі. Іродом у мене став Гітлер, Дияволом — есесівець, Смертю була смерть. А в іншій шопці я зробила трьох царів у вигляді трьох ялтинських постатей — Рузвельта, Черчиля і Сталіна, які після Другої світової війни ділили Європу. А в сцені з Ісусом, Богоматір’ю та Святим Йосипом у мене виступила єврейська родина, яка змушена була втікати.
Найстарішу краківську шопку, яка збереглася до наших часів, називають шопкою-матір’ю. Її виготовили 1898 року, заввишки вона — близько двох метрів. Для конкурсу шопки можуть бути найрізноманітніших розмірів, але ті, в яких влаштовують вистави, і ляльки для них маленькими не зробиш, тому що глядачі повинні бачити, що відбувається.
Найстаріша краківська шопка роботи Міхала Езенекера, 1880-ті. Джерело: Етнографічний музей у КраковіНайстаріша шопка, до речі, схожа на перші шопки Маліків, адже тоді у всіх була приблизно одна схема створення. Кожен додавав свої деталі, ляльки, елементи, але загалом у них багато спільного. У Маліків часто є елементи з району Звєжинець, де вони жили і працювали, а в цій найстарішій — з району Кроводжа. Ну, і вежі Мар’яцького костьолу, ще невеличкі башточки та місце для вистави.
У шопках Маліків завжди є характерні риси. У нас обов’язково має бути вифлеємська зірка, а колись завжди був водій трамвая, бо Маліки цим займалися. І ще ми встановлювали постать Антка — жителя Звєжинця, який співав свою пісню.
Краківська шопка, яка брала участь у конкурсі 2022 року. Джерело: Історичний музей КраковаЯ добре пам’ятаю свою першу шопку. Батько мого чоловіка, Влодзімєж Малик, працював водієм трамвая і навчав майбутніх водіїв, а ще грав у костелах на органі. Тож він мав небагато часу на шопки, тому перед конкурсом увечері вся родина приходила до нього на допомогу. І перша річ, яку я зробила, — підлога для його шопки. Тоді я вчилася на першому курсі Академії мистецтв і захотіла зробити абстракцію: нарвала червоні та рожеві папірці, склеїла мозаїку — страшенно цим пишалася, а свекор був дуже вдячний.
Правда, потім, коли я побачила шопку на виставці, я зрозуміла, що підлога взагалі не підходить, що вона виглядає по-дурному. Мені було дуже соромно.
Сім’я Малік під час створення шопки. Фото: Нова ПольщаШопки — це сімейна історія. Коли шість моїх доньок були маленькими, ми робили їх разом. Зараз ми створюємо шопки вдвох із Розалькою, решта доньок займається цим, коли у них є час. Цього року в нашій родині шопки роблять чотири людини, а раніше бувало і 12.
Моя донька Вероніка зараз живе у Бергені, і цього року вона вирішила зробити краківську шопку та разом із місцевими поляками організувати емігрантську виставу для жителів Бергена. Моєму онукові Яцеку 26 років, свою першу шопку він змайстрував, коли йому було 6. Наразі він робить татуювання, і у нього на спині є тату у вигляді краківської шопки.
Краківська шопка, яка брала участь у конкурсі 2022 року. Джерело: Історичний музей КраковаУ конкурсі шопок може взяти участь кожен. Краківська шопка — це міська народна творчість, її роблять непрофесіонали. Щоправда, наприклад, пан Мацєй Мошев, який багато разів брав участь у конкурсі, — архітектор, а я скульптор, але дехто взагалі не пов’язаний із творчістю професійно.
На створення шопки йде багато часу, це дуже трудомісткий процес. Тому братися за шопку перед конкурсом — не дуже добра ідея. Хоча все залежить від кількості вільного часу: хтось може робити її вдень і вночі, а хтось лише дві години на день, бо має багато іншої роботи.
Ми зазвичай починаємо працювати над майбутньою шопкою у травні. Хоча в мене вдома стоїть шопка, яку я роблю вже другий рік. Загалом кажуть, що шопка робиться цілий рік. Якось на конкурсі Мацєй Мошев розповів мені, що в нього вже є готовий механізм для шопки до наступного Різдва.
Усе починається з основи для шопок: її не купити в магазині, вона робиться із підручних засобів: коробок від ліків, соку, молока, крему тощо. На ютюбі можна подивитись ролики, де я розповідаю, як виготовити шопку.
Свої шопки ми продаємо. Часто їх замовляє Історичний музей, іноді їх купують костели, але може придбати й звичайна людина. Зазвичай охочі обирають шопки на виставці, яка відбувається після конкурсу.
Усередині шопки, що знаходиться у Палаці Кшиштофори. Джерело: Історичний музей Кракова / фейсбукМузей намагається підтримувати традицію створення краківських шопок та проводить заняття з їхнього виготовлення для дітей та дорослих. Так діти пізнають історію й архітектуру Кракова. Коли я викладаю дітям, ми починаємо робити шопки у жовтні-листопаді. У нас три заняття по дві години, а потім кожен забирає свою шопку додому доробляти. Це дуже цікава робота: родини приходять, сидять разом та щось роблять, малюють, клеять, а потім ці шопки ми теж несемо на конкурс.
Подивитися на наші та не лише наші шопки можна в Історичному музеї Кракова. Тут навіть є нагода побувати всередині шопки — директор музею вирішив здійснити свою дитячу мрію та запросив відомих творців краківських шопок зробити одну шопку просто у музеї. Моя донька Розалія змайструвала вежу Зигмунта, я зробила двох янголів за мотивами поліхромії Матейка у Мар’яцькому костелі. Хтось виготовив вежі, вітражі, фігурки — у результаті з’явилася наша спільна величезна шопка.
Записала Тетяна Кучинська
Переклала Ірена Шевченко
