«Іа» (2022)
Драматичний подорожній фільм (так званий роуд-муві) польського режисера Єжи Сколімовського ввійшов до основної програми Каннського кінофестивалю 2022 року. Фільм розповідає про життя віслюка, якого турботлива доглядачка рятує з польського цирку з допомогою захисників тварин. Після втечі з терапевтичного центру герой переходить із рук у руки, стаючи мовчазним свідком байдужости, жорстокости й відчуження — не лише стосовно тварин, але й між самими людьми. Кінокритик Ґжеґож Бжозовський порівнював стрічку з нашумілим романом Ольги Токарчук «Веди свій плуг кістками мертвих».
«Іа» з захопленням зустріли критики в США, Великій Британії та Франції; у Каннах фільм отримав Спеціальний приз журі та нагороду за найкращу звукову доріжку. Пізніше стрічку номінували на «Оскара» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». З 2020 року категорія називається «Найкращий іноземний художній фільм».
«Мовчазні близнюки» (2022)
Фільм Аґнєшки Смочинської створений у міжнародній копродукції Польщі, Великої Британії та США. У технічній групі було чимало поляків: оператор Якуб Кійовський, монтажерка Аґнєшка Ґлінська, а також продюсерки Ева Пущинська та Клаудія Смєя.
Актори — британці. Головні ролі виконали Лєтиція Райт і Тамара Ловренс: вони зіграли реальних сестер-близнючок Джун і Дженніфер Ґіббонс із Вельсу, яких прозвали «мовчазними» за те, що ті розмовляли лише одна з одною. Після сплеску вандалізму підлітків відправляють до психіатричної клініки суворого режиму Бродмур, де вони опиняються перед вибором: розлучитися і вижити — або померти разом.
Після прем’єри у програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю фільм придбали для прокату в Великій Британії та США, а також показали на Міжнародному кінофестивалі в Пусані.
«Дівчина з голкою» (2024)
Режисер Маґнус фон Горн народився у Швеції, однак успіху добився в Польщі, куди переїхав майже 20 років тому. Можливо, через це він у інтерв’ю називає себе польським режисером.
Його стрічка «Дівчина з голкою» — успішний приклад польсько-скандинавської копродукції, відібраної до програми Каннського фестивалю. Оператор — випускник Лодзької кіношколи (фон Горн також там навчався) Міхал Димек.
Фільм розповідає історію Кароліни — молодої жінки в післявоєнному Копенгагені 1919 року, яка зіштовхується зі злиднями, відчаєм та зрадою. Потрапивши під вплив таємничої Даґмар, яка пропонує притулок для небажаних немовлят, Кароліна дізнається похмуру таємницю, що ставить під загрозу її людяність. Історія заснована на реальній біографії данської серійної вбивці Даґмар Овербай.
Всього лише через кілька днів після прем’єри на Каннському фестивалі фільм придбала студія MUBI, яка організувала прокат у Північній та Південній Америці, а також багатьох країнах Європи. «Дівчина з голкою» стала данською заявкою на премію «Оскар» і отримала номінацію в категорії «Найкращий іноземний художній фільм» на церемонії 2025 року.
Варто також відзначити стрічки, які не були зняті польськими режисерами, але в створенні яких активно брали участь поляки.
«Зона інтересу» (2023)
Один із найбільш обговорюваних фільмів 2023 року — результат співпраці Великої Британії, США та Польщі. Режисер — британець Джонатан Ґлейзер, а операторську роботу виконав поляк Лукаш Жаль, двічі номінований на «Оскара».
Фільм частково заснований на реальних подіях і розповідає про життя коменданта концтабору Рудольфа Гьосса та його дружини Гедвіґ, які разом із дітьми живуть розміреним життям поруч із табором смерти. Фільм не показує того, що відбувається всередині табору, але звуки і тло створюють по-справжньому моторошну атмосферу. Вона нагадує про нелюдяність, яку головні герої нібито не помічають.
Фільм знімали неподалік концтабору Аушвіц-Біркенау, а також у місті Єлєня Ґура.
«Зона інтересу» набула популярності у прокаті, зібравши понад 50 мільйонів доларів. Стрічка отримала п’ять номінацій на премію «Оскар» і перемогла у двох категоріях — «Найкращий звук» і «Найкращий іноземний художній фільм». Нагороду отримала Велика Британія як країна основного виробництва.
«Там, де в серпанку пагорби» (2025)
Можливо, це найнезвичайніший фільм цієї добірки — міжнародний проєкт Японії, Польщі та Великої Британії. Прем’єра відбулася 2025 року в каннській програмі «Особливий погляд».
«Там, де в серпанку пагорби» — екранізація однойменного дебютного роману нобелівського лавреата Кадзуо Ішіґуро. Стрічка розповідає про молоду письменницю, що виросла в Англії й намагається розібратися в минулому своєї матері в післявоєнному Нагасакі. Таємниче самогубство її старшої сестри змушує героїню запідозрити, що мати замовчує важливу частину своєї біографії.
Продюсери фільму — Маріуш Влодарський та Марта Ґмосінська з польської студії Lava Films. Постпродукцію стрічки робили в Лодзі, а фінансову підтримку надав, зокрема, Польський інститут кіно. У широкий прокат «Там, де в серпанку пагорби», вийде, найімовірніше, не раніше 2026 року.
«Агнець» (2021)
Драма Вальдімара Йоханнссона з елементами фолк-горору стала спільним виробництвом Ісландії, Швеції та Польщі — остання підтримала проєкт через Польський інститут кіно. Дія фільму розгортається на відлюдній вівчарській фермі, де однієї ночі в кошарі приходить на світ дивна істота. Її народження затирає межу між людським і тваринним інстинктом, ставлячи під сумнів задум самої природи.
Монтаж стрічки здійснила полька Аґнєшка Ґлінська, а серед її продюсерів — Зузанна Генц, Ян Нашевський та Клаудія Смєя.
«Агнець» увійшов до короткого списку програми «Особливий погляд» Каннського фестивалю 2021 року, а згодом для північноамериканського прокату його придбала культова незалежна студія A24.
Переклав Андрій Савенець
