Колобжеґ є важливим польським портом — і торговельним , і пасажирським, і рибальським. Тут діють вантажні причали, корабельні та Локальний центр первинного продажу риби, а ще морська рятувальна станція SAR та морський пункт перетину кордону.

Давнє поселення на території сучасного Колобжеґа було одним із перших у Померанії. Близько 800 року воно почало активно розвиватися завдяки тому , що в околицях добували сіль.

За однією з легенд , якось у соляне багно впав мисливський собака, а коли його рятували, помітили, що вода тут незвична. Так відкрили лікувальні властивості місцевих джерел, а згодом на тому місці викопали три криниці.

А інша місцева легенда розповідає про силу цих джерел.

Зі статті краєзнавця Роберта Дзємби

Одного разу під час чищення соляної криниці майстри далеко так забралися , що з землі вийшло дуже багато соляної води й місту загрожувала повінь. З міркувань безпеки це джерело вирішили накрити величезною брилою. На ньому викарбували напис для нащадків: Noli me tangere! (Мене не можна чіпати!)

Узбережжя Колобжеґа. Джерело: przemokrzak / Pixabay

У Х столітті на території поселення постало укріплення — типове для польської князівської династії П’ястів , які панували тут до 1138 року. Відтоді місто переходило з рук у руки: воно перебувало під пануванням поморських князів, Данського королівства, Бранденбургу, Пруссії та Німеччини. І тільки 1945 року ввійшло до складу Польської Народної Республіки.

У XVII сторіччі Колобжеґ як стратегічний пункт на балтійському узбережжі був містом-твердинею і майже до кінця XIX сторіччя його оточували високі мури.

Завдяки своїм соляним водам Колобжеґ у ХІХ сторіччі став відомим лікувальним курортом. У місті та околицях досі є мінеральні джерела та поклади грязей , тому тут лікують передовсім хвороби верхніх дихальних шляхів, кровообігу та суглобів.

І під час Першої , і під час Другої світових воєн завдяки численним санаторіям та будинкам відпочинку Колобжеґ перетворився на великий військовий шпиталь. 1945 року за місто точилися важкі бої, в результаті чого воно на 70–90 % було знищене. Тоді сильно постраждали санаторії, середмістя, порт, а також газова та електрична інфраструктури. Якщо до Другої світової війни в Колобжезі мешкало близько 37 тисяч, то після залишилося всього 2 тисячі. Для порівняння: за даними Головного управління статистики, у березні 2023 року в Колобжезі проживало 43 680 людей. Місто почали відбудовувати аж через 12 років: доти розбирали залишки оборонних мурів та завали , вивозили військову техніку, знешкоджували нерозірвані боєприпаси.

Для тих , хто полюбляє міську історію та довгі прогулянки, мерія разом із Товариством друзів Музею польської зброї розробила спеціальну мапу, на якій відзначено історичні укріплення. На цій 12-кілометровій трасі можна побачити, зокрема, Лицарську академію, порохову вежу та Вовчий форт — пам’ятки тих часів, коли місто було фортецею. Мапа доступна на сайті Twierdza Kołobrzeg і в застосунку Traseo (код траси 218892).

Архітектурні цікавинки

Польські приморські міста , зокрема Колобжеґ, мають традиційну німецьку забудову. Обабіч вуличок, які ведуть до ринку, — кам’яниці в стилі «пруського муру»: цегляна стіна оздоблена дерев’яними брусами. Таку ж забудову можна побачити, наприклад, у Ґданську.

Колобжеґ. Джерело: andreasmetallerreni / Pixabay

Одним із найцікавіших архітектурних об’єктів Колобжеґа є готична базиліка Вознесіння Богородиці , зведена у XIV сторіччі. На її долю випало чимало пошкоджень, зокрема воєнних, та все ж тут збереглися такі цінні експонати, як хрестильниця і семираменний свічник XIV сторіччя, а ще три дерев’яні вівтарі кінця XV – початку XVI сторіччя.

Базиліка Вознесіння Богородиці. Джерело: bazylika.kolobrzeg.pl

Також у середмісті майже неушкодженою збереглася порохова вежа з XIV століття , яка колись була частиною готичних фортифікацій, та неоготична ратуша. Двоповерхову показну будівлю у формі літери С, яка нагадує укріплений замок, звели в 30-х роках ХІХ століття на середньовічних підземних погребах. Посередині височіє вежа з годинником, а з північно-східної сторони збереглися архітектурні деталі середньовічної ратуші.

Ратуша , Колобжеґ. Джерело: pxfuel.com

Колона Адебара. Джерело: kolobrzeg.eu

Серед колон , які підтримують ризоліт будівлі, є ганебний мурований стовп ХVI століття, який називають колоною Адебара. На ньому вирізьблено дивну маску. За легендою, це обличчя колобжезького війта Якуба Адебара, якого в ХVI столітті стратили під ратушею за тиранічну політику щодо підлеглих. Тепер маска застерігає наступні покоління від повторення помилок жорстокого війта.

Морські принади

Сьогодні в Колобжезі діє 24 санаторно-курортні заклади. Цікаво , що до початку ХХ сторіччя публічні морські купелі вважалися чимось ганебним.

Офіційний портал міста Колобжеґа

У школах і костелах купелі прирівнювалися до розпусти й зловживання алкоголем. Наголошувалося навіть на їхній шкідливості для здоров’я. Лікувальні властивості купання у морській воді відкрили англійці , й саме в Англії вперше облаштували для цього місця. Першим колобжезьким відпочивальником, чиє ім’я збереглося до наших днів, був Ганс Гайнріх фон Гельд.

Ганс Гайнріх фон Гельд відбував арешт у тутешній фортеці , а коли повернувся додому, видав тематичну книжечку. Є в ній і такі слова: «Тут я триста разів купався в морі. До мене повернулося бажання жити і ходити світом. Я переконаний , що своїм здоров’ям завдячую хвилям Балтійського моря».

XIX сторіччя для Колобжеґа пройшло під знаком розбудови курорту. 1859 року до міста проклали залізницю , тож воно почало розвиватися ще інтенсивніше, аж доки зі старовинної фортеці остаточно не перетворилося на курорт.

Колобжеґ. Фото: Каміль Барвінек / Forum

Однією з найпопулярніших туристичних пам’яток Померанії є Колобжезький пірс. Його дерев’яний прообраз постав 1881 року — конструкція в формі літери Т була завдовжки сотню метрів. Теперішній пірс , залізобетонний, відкрили 1971 року і він удвічі довший.

Плетена пляжна корзина , дрібний пісок, вітерець і морський краєвид. Хіба може бути щось краще? У Колобжезі туристи можуть випозичити шезлонги і закриті пляжні крісла — такі ж як на світлинах кінця XIX — початку XX століття. Таке крісло, яке захищає від вітру, — незамінна річ на балтійському узбережжі (сьогодні замість них часто використовують пляжні паравани). Пункт прокату плетених крісел розташований неподалік пірсу.

Колобжезький маяк. Фото: Якуб Стшельчик / Вікіпедія

Помилуватися морським краєвидом з висоти пташиного лету можна , піднявшись на оглядовий майданчик колобжезького маяка (для цього потрібно подолати 109 східців). Заввишки він сягає 26 метрів, а його світло видно за 16 морських миль.

З порталу , присвяченому колобжезькому маяку

Перше світло на колобжезькому маяку запалили 1666 року. Однак воно світило тільки тоді , коли мало прибути судно. І лише через 200 років світло перестали гасити — відтоді воно горить постійно. У ХVII столітті для цього використовували лампи Френеля на ріпаковій олії, у рік на це йшло 77 кілограмів такого пального.

З плином часу ці лампи замінили на гасові. Як і багато інших міських об’єктів , під час Другої світової війни маяк був зруйнований. Його відбудували на фундаменті давнього форту, розташованого біля входу в колобжезький порт. Нині світло випромінює обертовий оптичний пристрій із десятьма світляними гранями, у кожну з яких вмонтовано дві жарівки. Світло маяка горить на висоті 36,5 метра.

• Адреса: ul. Morska 1

Доторкнутись до історії

Тим хто захоплюється старовиною , обов’язково потрібно відвідати Музей польської зброї. Насправді це цілий комплекс, до якого входять Музей історії польської зброї, Міський музей Колобжеґа, Морський скансен, Музей Холодної війни «Подборсько-3001», а незабаром тут відкриється ще Музей авіації і воєнної техніки.

Музей історії польської зброї. Джерело: Kapitel / Вікіпедія

Спершу в основу колекції лягли археологічні пам’ятки , знайдені під час розкопок на території ранньосередньовічного Колобжеґу, та експонати довоєнного музею, видобуті з руїн.

Спершу музей задумувався як історико-краєзнавчий , але 1966 року вирішили, що він матиме історико-військовий профіль. У структурі музею діють чотири виставки:

Музей історії польської зброї має хронологічну експозицію: від епохи середньовіччя до наших днів. Тут представлена держакова , рубляча, колюча, ударна та стрілецька зброя, обладунки, військовий одяг і відзнаки, а також зразки техніки, зокрема знаменита шифрувальна машина «Еніґма» та мотоцикл Sokół-600. Діє постійна виставка, розміщена в павільйоні, та експозиція важкої техніки просто неба.

• Адреса: ul. Emilii Gierczak , 5

Музей міста Колобжеґа міститься у старовинному палаці Брауншвайґів. Цей давній рід з XIII сторіччя займався солеварним промислом. Перед Другою світовою війною мерія викупила палац і розпочала ремонт , щоб згодом облаштувати тут музей. Але оскільки внаслідок боїв будівля майже не постраждала, в ній після війни розмістилося Управління внутрішньої безпеки, суд та інші установи.

• Адреса: ul. Armii Krajowej , 13

Морський скансен — тут можна оглянути два воєнні кораблі , які нині стоять на суші, морську яхту, елементи легендарного ескадрового міноносця Burza, численні зразки оснащення кораблів польського Військово-морського флоту та морської техніки.

• Адреса: Bałtycka , 31, Port Rybacki (Reduta Solna)

Музей Холодної війни «Подборсько 3001» — відкритий для відвідувачів у вересні 2016 року бункер № 17 був частиною таємної атомної бази совєтських військ. Розташований він у селі Подборсько за приблизно 50 кілометрів від Колобжеґа. Об’єкт зберігся у майже незмінному стані — всередині можна оглянути установки , які забезпечували безпеку персоналу, складські приміщення та вантажно-розвантажувальний зал із досі справними пристроями.

• Адреса: Podborsko , gmina Tychowo, powiat białogardzki

Квитки можна придбати в кожен із музеїв окремо , або ж один — на весь комплекс.

Несподіванки природи

Для шанувальників природи незабутньою стане прогулянка приморськими дюнами. Але не тільки. Варто пройтися й історичним грабовим біндажем. Його створили в середині XIX століття на перехресті вулиць Міцкевича і Товарової , яка веде до порту. До Другої світової війни дерева систематично підрізали, дбали про них, але після 1945 року про біндаж надовго забули. І тільки 2001-го посадили нові граби, провели освітлення, а дерев’яний каркас замінили металевим. Протяжність біндажа, який містяни назвали алеєю любові, — 130 метрів. Нещодавно цьому унікальному витвору садово-паркового мистецтва (у Польщі вони зустрічаються вкрай рідко) присвоїли статус пам’ятки природи.

Траса «Екопарк Східний Колобжеґ». Джерело: Aw58 / Вікіпедія

Також варто покататися велосипедною трасою «Екопарк Східний Колобжеґ». Вона охоплює площу 381 га: з одного боку — краєвид на море , а з іншого — на води торфовищ і боліт. А можливо, вам пощастить і серед буйної рослинності ви помітите рідкісного птаха, адже тут живе 80 різновидів пернатих. Сюди можна приїхати автобусом № 2 і прогулятися екопарком пішки.

У в самому Колобжезі розташовано шість парків , найбільший з яких — імені Стефана Жеромського. Цей приморський курортний парк заснували у XIX сторіччі.

Чим поласувати

А якщо ви вже втомилися від прогулянок та екскурсій , то варто заглянути у заклад, який славиться фруктовою випічкою. Легендарні «ягодзянки» (булочки зі свіжою чорницею) і масляні дріжджові булочки — тільки у BOKA Cake & Bake. Ця невеличка пекарня, до якої завжди стоїть довга черга, варта того, щоб трішки зачекати.

• Адреса: ul. Łopuskiego , 29c

Переклав Андрій Савенець