Колобжеґ є важливим польським портом — і торговельним, і пасажирським, і рибальським. Тут діють вантажні причали, корабельні та Локальний центр первинного продажу риби, а ще морська рятувальна станція SAR та морський пункт перетину кордону.

Давнє поселення на території сучасного Колобжеґа було одним із перших у Померанії. Близько 800 року воно почало активно розвиватися завдяки тому, що в околицях добували сіль.

За однією з легенд, якось у соляне багно впав мисливський собака, а коли його рятували, помітили, що вода тут незвична. Так відкрили лікувальні властивості місцевих джерел, а згодом на тому місці викопали три криниці.

А інша місцева легенда розповідає про силу цих джерел.

Зі статті краєзнавця Роберта Дзємби

Одного разу під час чищення соляної криниці майстри далеко так забралися, що з землі вийшло дуже багато соляної води й місту загрожувала повінь. З міркувань безпеки це джерело вирішили накрити величезною брилою. На ньому викарбували напис для нащадків: Noli me tangere! (Мене не можна чіпати!)

Узбережжя Колобжеґа. Джерело: przemokrzak / Pixabay

У Х столітті на території поселення постало укріплення — типове для польської князівської династії П’ястів, які панували тут до 1138 року. Відтоді місто переходило з рук у руки: воно перебувало під пануванням поморських князів, Данського королівства, Бранденбургу, Пруссії та Німеччини. І тільки 1945 року ввійшло до складу Польської Народної Республіки.

У XVII сторіччі Колобжеґ як стратегічний пункт на балтійському узбережжі був містом-твердинею і майже до кінця XIX сторіччя його оточували високі мури.

Завдяки своїм соляним водам Колобжеґ у ХІХ сторіччі став відомим лікувальним курортом. У місті та околицях досі є мінеральні джерела та поклади грязей, тому тут лікують передовсім хвороби верхніх дихальних шляхів, кровообігу та суглобів.

І під час Першої, і під час Другої світових воєн завдяки численним санаторіям та будинкам відпочинку Колобжеґ перетворився на великий військовий шпиталь. 1945 року за місто точилися важкі бої, в результаті чого воно на 70–90 % було знищене. Тоді сильно постраждали санаторії, середмістя, порт, а також газова та електрична інфраструктури. Якщо до Другої світової війни в Колобжезі мешкало близько 37 тисяч, то після залишилося всього 2 тисячі. Для порівняння: за даними Головного управління статистики, у березні 2023 року в Колобжезі проживало 43 680 людей. Місто почали відбудовувати аж через 12 років: доти розбирали залишки оборонних мурів та завали, вивозили військову техніку, знешкоджували нерозірвані боєприпаси.

Для тих, хто полюбляє міську історію та довгі прогулянки, мерія разом із Товариством друзів Музею польської зброї розробила спеціальну мапу, на якій відзначено історичні укріплення. На цій 12-кілометровій трасі можна побачити, зокрема, Лицарську академію, порохову вежу та Вовчий форт — пам’ятки тих часів, коли місто було фортецею. Мапа доступна на сайті Twierdza Kołobrzeg і в застосунку Traseo (код траси 218892).

Архітектурні цікавинки

Польські приморські міста, зокрема Колобжеґ, мають традиційну німецьку забудову. Обабіч вуличок, які ведуть до ринку, — кам’яниці в стилі «пруського муру»: цегляна стіна оздоблена дерев’яними брусами. Таку ж забудову можна побачити, наприклад, у Ґданську.

Колобжеґ. Джерело: andreasmetallerreni / Pixabay

Одним із найцікавіших архітектурних об’єктів Колобжеґа є готична базиліка Вознесіння Богородиці, зведена у XIV сторіччі. На її долю випало чимало пошкоджень, зокрема воєнних, та все ж тут збереглися такі цінні експонати, як хрестильниця і семираменний свічник XIV сторіччя, а ще три дерев’яні вівтарі кінця XV – початку XVI сторіччя.

Базиліка Вознесіння Богородиці. Джерело: bazylika.kolobrzeg.pl

Також у середмісті майже неушкодженою збереглася порохова вежа з XIV століття, яка колись була частиною готичних фортифікацій, та неоготична ратуша. Двоповерхову показну будівлю у формі літери С, яка нагадує укріплений замок, звели в 30-х роках ХІХ століття на середньовічних підземних погребах. Посередині височіє вежа з годинником, а з північно-східної сторони збереглися архітектурні деталі середньовічної ратуші.

Ратуша, Колобжеґ. Джерело: pxfuel.com

Колона Адебара. Джерело: kolobrzeg.eu

Серед колон, які підтримують ризоліт будівлі, є ганебний мурований стовп ХVI століття, який називають колоною Адебара. На ньому вирізьблено дивну маску. За легендою, це обличчя колобжезького війта Якуба Адебара, якого в ХVI столітті стратили під ратушею за тиранічну політику щодо підлеглих. Тепер маска застерігає наступні покоління від повторення помилок жорстокого війта.

Морські принади

Сьогодні в Колобжезі діє 24 санаторно-курортні заклади. Цікаво, що до початку ХХ сторіччя публічні морські купелі вважалися чимось ганебним.

Офіційний портал міста Колобжеґа

У школах і костелах купелі прирівнювалися до розпусти й зловживання алкоголем. Наголошувалося навіть на їхній шкідливості для здоров’я. Лікувальні властивості купання у морській воді відкрили англійці, й саме в Англії вперше облаштували для цього місця. Першим колобжезьким відпочивальником, чиє ім’я збереглося до наших днів, був Ганс Гайнріх фон Гельд.

Ганс Гайнріх фон Гельд відбував арешт у тутешній фортеці, а коли повернувся додому, видав тематичну книжечку. Є в ній і такі слова: «Тут я триста разів купався в морі. До мене повернулося бажання жити і ходити світом. Я переконаний, що своїм здоров’ям завдячую хвилям Балтійського моря».

XIX сторіччя для Колобжеґа пройшло під знаком розбудови курорту. 1859 року до міста проклали залізницю, тож воно почало розвиватися ще інтенсивніше, аж доки зі старовинної фортеці остаточно не перетворилося на курорт.

Колобжеґ. Фото: Каміль Барвінек / Forum

Однією з найпопулярніших туристичних пам’яток Померанії є Колобжезький пірс. Його дерев’яний прообраз постав 1881 року — конструкція в формі літери Т була завдовжки сотню метрів. Теперішній пірс, залізобетонний, відкрили 1971 року і він удвічі довший.

Плетена пляжна корзина, дрібний пісок, вітерець і морський краєвид. Хіба може бути щось краще? У Колобжезі туристи можуть випозичити шезлонги і закриті пляжні крісла — такі ж як на світлинах кінця XIX — початку XX століття. Таке крісло, яке захищає від вітру, — незамінна річ на балтійському узбережжі (сьогодні замість них часто використовують пляжні паравани). Пункт прокату плетених крісел розташований неподалік пірсу.

Колобжезький маяк. Фото: Якуб Стшельчик / Вікіпедія

Помилуватися морським краєвидом з висоти пташиного лету можна, піднявшись на оглядовий майданчик колобжезького маяка (для цього потрібно подолати 109 східців). Заввишки він сягає 26 метрів, а його світло видно за 16 морських миль.

З порталу, присвяченому колобжезькому маяку

Перше світло на колобжезькому маяку запалили 1666 року. Однак воно світило тільки тоді, коли мало прибути судно. І лише через 200 років світло перестали гасити — відтоді воно горить постійно. У ХVII столітті для цього використовували лампи Френеля на ріпаковій олії, у рік на це йшло 77 кілограмів такого пального.

З плином часу ці лампи замінили на гасові. Як і багато інших міських об’єктів, під час Другої світової війни маяк був зруйнований. Його відбудували на фундаменті давнього форту, розташованого біля входу в колобжезький порт. Нині світло випромінює обертовий оптичний пристрій із десятьма світляними гранями, у кожну з яких вмонтовано дві жарівки. Світло маяка горить на висоті 36,5 метра.

• Адреса: ul. Morska 1

Доторкнутись до історії

Тим хто захоплюється старовиною, обов’язково потрібно відвідати Музей польської зброї. Насправді це цілий комплекс, до якого входять Музей історії польської зброї, Міський музей Колобжеґа, Морський скансен, Музей Холодної війни «Подборсько-3001», а незабаром тут відкриється ще Музей авіації і воєнної техніки.

Музей історії польської зброї. Джерело: Kapitel / Вікіпедія

Спершу в основу колекції лягли археологічні пам’ятки, знайдені під час розкопок на території ранньосередньовічного Колобжеґу, та експонати довоєнного музею, видобуті з руїн.

Спершу музей задумувався як історико-краєзнавчий, але 1966 року вирішили, що він матиме історико-військовий профіль. У структурі музею діють чотири виставки:

Музей історії польської зброї має хронологічну експозицію: від епохи середньовіччя до наших днів. Тут представлена держакова, рубляча, колюча, ударна та стрілецька зброя, обладунки, військовий одяг і відзнаки, а також зразки техніки, зокрема знаменита шифрувальна машина «Еніґма» та мотоцикл Sokół-600. Діє постійна виставка, розміщена в павільйоні, та експозиція важкої техніки просто неба.

• Адреса: ul. Emilii Gierczak, 5

Музей міста Колобжеґа міститься у старовинному палаці Брауншвайґів. Цей давній рід з XIII сторіччя займався солеварним промислом. Перед Другою світовою війною мерія викупила палац і розпочала ремонт, щоб згодом облаштувати тут музей. Але оскільки внаслідок боїв будівля майже не постраждала, в ній після війни розмістилося Управління внутрішньої безпеки, суд та інші установи.

• Адреса: ul. Armii Krajowej, 13

Морський скансен — тут можна оглянути два воєнні кораблі, які нині стоять на суші, морську яхту, елементи легендарного ескадрового міноносця Burza, численні зразки оснащення кораблів польського Військово-морського флоту та морської техніки.

• Адреса: Bałtycka, 31, Port Rybacki (Reduta Solna)

Музей Холодної війни «Подборсько 3001» — відкритий для відвідувачів у вересні 2016 року бункер № 17 був частиною таємної атомної бази совєтських військ. Розташований він у селі Подборсько за приблизно 50 кілометрів від Колобжеґа. Об’єкт зберігся у майже незмінному стані — всередині можна оглянути установки, які забезпечували безпеку персоналу, складські приміщення та вантажно-розвантажувальний зал із досі справними пристроями.

• Адреса: Podborsko, gmina Tychowo, powiat białogardzki

Квитки можна придбати в кожен із музеїв окремо, або ж один — на весь комплекс.

Несподіванки природи

Для шанувальників природи незабутньою стане прогулянка приморськими дюнами. Але не тільки. Варто пройтися й історичним грабовим біндажем. Його створили в середині XIX століття на перехресті вулиць Міцкевича і Товарової, яка веде до порту. До Другої світової війни дерева систематично підрізали, дбали про них, але після 1945 року про біндаж надовго забули. І тільки 2001-го посадили нові граби, провели освітлення, а дерев’яний каркас замінили металевим. Протяжність біндажа, який містяни назвали алеєю любові, — 130 метрів. Нещодавно цьому унікальному витвору садово-паркового мистецтва (у Польщі вони зустрічаються вкрай рідко) присвоїли статус пам’ятки природи.

Траса «Екопарк Східний Колобжеґ». Джерело: Aw58 / Вікіпедія

Також варто покататися велосипедною трасою «Екопарк Східний Колобжеґ». Вона охоплює площу 381 га: з одного боку — краєвид на море, а з іншого — на води торфовищ і боліт. А можливо, вам пощастить і серед буйної рослинності ви помітите рідкісного птаха, адже тут живе 80 різновидів пернатих. Сюди можна приїхати автобусом № 2 і прогулятися екопарком пішки.

У в самому Колобжезі розташовано шість парків, найбільший з яких — імені Стефана Жеромського. Цей приморський курортний парк заснували у XIX сторіччі.

Чим поласувати

А якщо ви вже втомилися від прогулянок та екскурсій, то варто заглянути у заклад, який славиться фруктовою випічкою. Легендарні «ягодзянки» (булочки зі свіжою чорницею) і масляні дріжджові булочки — тільки у BOKA Cake & Bake. Ця невеличка пекарня, до якої завжди стоїть довга черга, варта того, щоб трішки зачекати.

• Адреса: ul. Łopuskiego, 29c

Переклав Андрій Савенець