На жаль , Катовиці передусім асоціюються зі статусом столиці Верхньосілезького промислового округу. Безумовно, вугільні шахти й фабрики Сілезії — важлива частина її історії, від якої місто не відрікається, але воно й поза цим має що запропонувати гостям.
Катовиці. Джерело: UnsplashСпершу кілька слів про назву. Спочатку це було німецьке Kattowitz (сучасні мешканці часто кажуть просто «Като») , згодом... Сталіноґруд. Так місто назвали через два дні після смерті Сталіна, 7 березня 1953 року: як стверджувала державна пропаганда — з ініціативи самих містян, що, звісно, неправда. Відмінив цю назву вже Владислав Ґомулка після розвінчання культу Сталіна в грудні 1956-го.
Одна з найвідоміших катовицьких будівель — безумовно , «Блюдце». Його іноді називають гігантським соковидавлювачем для цитрусових — місто навіть запустило в продаж такий сувенір , — але взагалі-то це величезний концертний зал і простір для різноманітних ярмарків. 2021-го «Блюдцю» виповнилося 50 років.
Катовицьке «Блюдце». Джерело: UnsplashКонцерти — важлива частина міського життя: невипадково Катовиці отримали титул Міста музики ЮНЕСКО. Вже чимало років тут відбуваються масштабні фестивалі: Tauron Nowa Muzyka , OFF Festiwal, Rawa Blues Festiwal і безліч інших.
Концертна зала Національного симфонічного оркестру Польського радіо (NOSPR). Фото: Бартломєй Барцік / ВікіпедіяЗ Катовиць походить багато відомих музикантів та гуртів , зокрема культова хіп-хоп група Paktofonika , відома, наприклад, такими хітами, як Jestem Bogiem і Ulotne chwile. Крім того, саме в Катовицях розташований Національний симфонічний оркестр Польського радіо (NOSPR). Його концертна зала вважається однією з найкрасивіших у Польщі, а ще входить у десятку зал із найкращою в світі акустикою. Та передусім NOSPR — це великий і чудовий музичний колектив.
Що цікаво: ці два , здавалося б, геть різні музичні світи одного разу вдалося об’єднати! На одному з грандіозних виступів у своєму унікальному залі Національний симфонічний оркестр грав вуличну музику. Ідея проєкту Мілоша Борецького і Радзіміра Дембського полягала в тому, щоб продемонструвати культурну різноманітність Сілезії.
І ще про музику. Місто стали другою домівкою Войцєха Кіляра , одного з найвидатніших польських композиторів. Він народився у Львові, але саме в Катовицях минула більша частина його життя, тут він і похований. Музика Кіляра до фільмів Анджея Вайди та Кшиштофа Зануссі — це , без сумніву, самодостатні і художньо неабияк вартісні твори.
Войцєх Кіляр писав також музику до фільмів уродженця Катовиць Казімєжа Кутца , режисера та сценариста, якого вважають одним із творців польської кіношколи. Регіон відігравав важливу роль у житті та творчості митця: недарма він називав Сілезію п’ятою стороною світу. Режисер створив понад 20 художніх фільмів, з яких шість були присвячені долі Верхньої Сілезії. Особливо відомою стала його трилогія: «Сіль чорної землі» (Sól ziemi czarnej), «Перлина в короні» (Perła w koronie) і «Намистини однієї вервиці» (Paciorki jednego różańca). Головний мотив фільмів — ідентичність сілезців і бунт, який піднімають шахтарі.
Вулиця Кохановського , Катовиці. Фото: Ян Мехліх/ВікіпедіяЗараз відносно схожу роль у підтримці місцевої ідентичності відіграє письменник Щепан Твардох , автор таких книг, як «Вічний Грюнвальд» , «Драх» і «Король» (за останньою нещодавно зняли серіал для Netflix). Хоча Твардох народився і не в Катовицях , це місто у його романах відіграє важливу роль. До речі, в них можна віднайти і приклади сілезького діалекту: це дуже важлива частина місцевої ідентичності. Його досі можна почути на вулицях, а впродовж багатьох років цим діалектом, наприклад, оголошували зупинки в катовицьких трамваях.
Мурал у Катовицях. Фото: Марек Слюсарчик / ВікіпедіяНавіть самі катовицькі вулиці сповнені культурою. В рамках фестивалю Katowice Street Art , який місцева влада організовує з 2012 року, в міському просторі постало вже кількадесят муралів та інсталяцій. 2021 року з нагоди сторіччя від дня народження Станіслава Лема і завдяки фестивалю з’являться два симетричні мурали: один у Катовицях , а другий у Львові , на батьківщині письменника.
Під час першого фестивалю всесвітньо відома мисткиня Аґата Олєк , яка прославилася тим, що зв’язала одяг для бика з Уолл-стріт, «одягла» катовицькі екскаватори. Це символізувало метаморфози, які тоді відбувалися з містом.
«Одягнені» екскаватори. Фото: Войцєх НовакЗ початку 2000-х і буквально донедавна середмістя Катовиць нагадувало гігантський будівельний майданчик. Люди звикли до цього і в певному сенсі змирилися: наприклад , площа Ринок так довго перебувала на реконструкції, що для містян уже стала абстрактним поняттям. Тільки нещодавно її знову відкрили, і хоча катовицький Ринок геть не схожий на Ринки в польських містах із середньовічною історією, тепер там принаймні можна прогулятися і посидіти на лавочках.
А ще міська влада спеціально створила вулицю для молодіжного відпочинку. Нею стала Мар’яцька: там відкрили кілька десятків барів та ресторанів. Одним із перших тут постав культовий бар «Като». Неподалік височіє стара будівля вокзалу: її відреставрували і тепер тут теж містяться численні кав’ярні.
Хоча про катовицьке будівництво (на відміну від музики та стріт-арту) говорять рідко , найбільше місто Верхньої Сілезії має безліч справжніх архітектурних перлин.
Сілезький музей на місті колишньої шахти «Катовиці». Джерело: UnsplashСпершу розповімо про місце , в якому переплелись історія та сучасність — це Сілезький музей, що постав на території колишньої шахти «Катовиці». Під час будівництва нової споруди музею пріоритетом була ревіталізація постпромислової споруди підприємства , що давно закрилося, та збереження якомога більшої кількості елементів, які б про нього нагадували. Саме це в поєднанні із сучасною експозицією, що розповідає про бурхливу історію регіону, справляє особливо сильне враження на відвідувачів. Територія навколо музею раніше теж належала до шахти — зараз це сучасний простір, що охоплює відкриту сцену в давньогрецькому стилі, відреставровані об’єкти колишньої шахти, багато зелені й безліч кав’ярень.
Історію Сілезії годі переповісти кількома реченнями , тому згадаємо лише про подію, яка безпосередньо пов’язана із шахтою — правда, не з тією, де зараз розташований музей, а з іншою.
1981 року гірники шахти «Вуєк» оголосили страйк проти введення воєнного стану. У серпні 1980-го лідер «Солідарності» Лєх Валенса заявив , що робітники мають право на протест; під час підписання Серпневих угод влада визнала це, давши дозвіл на створення незалежних профспілок, і якийсь час здавалося, що її слово має вагу. Але введення воєнного стану 13 грудня і події на катовицькій шахті показали, що це не так.
Влада жорстоко придушила страйк на шахті «Вуєк»; тоді загинуло дев’ятеро осіб. Це стало однією з найтрагічніших подій в історії Польської Народної Республіки.
Події в Катовицях увіковічнені в пісні Idą pancry na Wujek («Йдуть танки на “Вуєк”»). Мацєй Бєньяш написав слова і став відомий упродовж кількох днів після тих кривавих подій. Автором музики був Толєк Філіпковський , працівник із Ґдині.
Ще один приклад нероздільного зв’язку культури Сілезії з гірниками — історичний житловий масив Нікішовець , де досі в Бабурку, тобто на день шахтаря (4 грудня), мешканців будить гірничий оркестр. Нікішовець — справжня туристична цікавинка, а 2011 року масив навіть отримав статус історичної пам’ятки. Тутешні будинки — з червоної цегли, з характерним віконним обрамленням; є тут і критий ринок з аркадами, і храм, і взагалі весь мікрорайон видається дуже продуманим та гармонійним. І водночас Нікішовець, як і колись, продовжує виконувати свої безпосередні функції.
Нікішовець. Джерело: ВікіпедіяРайон будували для гірників , які працюють у шахті неподалік, і вони досі живуть тут зі своїми сім’ями. Незважаючи на метаморфози, що відбулися з містом, Нікішовець залишається втіленням живої традиції шахтарської справи і без нього тепер годі уявити собі Катовиці.
Втім , це не єдиний цікавий житловий масив у місті. Варто, наприклад, звернути увагу й на так звані Кукурудзи й Суперодиницю, а ще мікрорайон Зірки, названий так завдяки специфічній формі будинків.
Кукурудзи. Джерело: ВікіпедіяКукурудзи — найвищі в Катовицях житлові будівлі. Їх ні з чим не переплутати: завдяки заокругленим балконам вони дійсно схожі на кукурудзяні качани. Творці багатоповерхівок , архітектори Генрик Бушко та Алєксандер Франта, надихалися прикладом веж-близнюків Маріна-Сіті в Чикаґо. Катовицькі висотки — частина мікрорайону Тисячоліття , в якому живе 20–25 тисяч людей.
Якщо Кукурудзи виділяються своєю висотою , то Суперодиниця — довжелезний житловий будинок й одна з найбільших будівель такого роду в Польщі. Вона знаходиться в самому центрі міста, навпроти «Блюдця», і має статус окремого мікрорайону. У 1960-ті архітектор Мєчислав Круль спроєктував будівлю як одну з найсучасніших, спираючись на проєкти Лє Корб’юзьє. Звідси, наприклад, ідея, поставити споруду на залізобетонних «ногах», що додає їй легкості. Втім, початковий проєкт Круля в процесі будівництва був дещо змінений. Суперодиниця може похвалитися деякими цікавими особливостями — наприклад, ліфти в ній зупиняються не на всіх поверхах, а тільки на кожному третьому.
Але , звичайно, архітектурні пам’ятки Катовиць — це не тільки споруди другої половини XX століття. Наприклад, у середмісті розкинувся цілий Маршрут модерну: упродовж п’яти кілометрів розтягнулися 17 будинків унікальної довоєнної архітектури в стилі модерн, завдяки яким Катовиці ще називають польським Чикаґо. Характерні великі, де-не-де округлі вікна, овальні балкони і фасади — такого не знайти в жодному іншому польському місті. Будівлі Маршруту вирізняються простотою , мінімалізмом і великою кількістю скла — усе для того, щоб всередину потрапляло якомога більше світла. В одному з будинків розташовується Польське радіо, в іншому облаштувалася міська влада, а деякі будівлі — просто житлові.
Будівля Польського радіо. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіВарто відзначити ще одну особливість столиці Верхньої Сілезії. Незважаючи на те , що це промислове місто, в якому повно фабрик, шахт і різноманітної архітектури, воно залишається одним із найзеленіших у Польщі — недарма Катовиці ще називають містом садів! Ліси займають 42 % міської поверхні. Одна з улюблених місцин і мешканців, і туристів — Долина трьох ставків. Крім лісу, в якому можна знайти рідкісні види тварин і рослин, там чимало водойм, велодоріжок і майданчиків для гри в пляжний волейбол.
«Блюдце» в Катовицях. Джерело: UnsplashКатовиці довго боролися за те , щоб тут можна було побачити щось більше, ніж дим із заводських труб. Звісно, шахти залишаються важливою частиною минулого і сьогодення міста і навіть стали туристичною пам’яткою, тож їх не можна і не варто оминати увагою. Але, сподіваюся, мені вдалося переконати вас, що це не єдине, чим цікаві Катовиці.
Переклала Ірена Шевченко
