Професор Ґжеґож Мотика. Фото: Мацєй CєнніцькийМаґдалєна Ріґамонті: Чому ІНП припинив розслідування?
Ґжеґож Мотика: Я обурений цим рішенням , про яке дізнався 28 листопада пізно вночі. Вважаю, що це величезна ганьба для прокуратури ІНП на чолі з прокурором Анджеєм Позорським. Цей відділ, покликаний викривати злочини комуністів, видає розпорядження припинити розслідування одного з найбільших їхніх злочинів, скоєних після Другої світової війни проти польських громадян у рамах репресивної операції. Саме слово «репресія» вжито в постанові Політбюро Польської робітничої партії (ПРП), яке видало наказ провести операцію «Вісла». То як можна заперечувати репресивний характер операції, коли самі виконавці її такою назвали?
Тоді постраждало близько 140 тисяч людей: влада їх виселила , відібрала майно, позбавила права змінювати місце поселення, культивувати власну культуру й релігію. А прокуратура ІНП на чолі з Анджеєм Позорським не бачить у цьому жодних ознак злочину. Мене це обурює. Тим більше, що своє рішення прокуратура ІНП обґрунтовує неправдивими історичними тезами. Те, що написав прокурор, не має жодного підтвердження в найновішій історичній літературі.
Наведу кілька прикладів. У повідомленні про це рішення зазначено , що операція «Вісла» не мала національного характеру, хоча (особливо в перші дні) вона мала радше расистський характер, бо Політбюро ПРП постановило, що українці й ті, хто має бодай краплину української крові (себто особи зі змішаних сімей або чиї бабуся чи дідусь мали українське походження) підлягають виселенню, а їхнє майно потрібно конфіскувати. У повідомленні прокуратури про це навіть не згадується. Прокурор пише, що «евакуація» відбувалася гуманно. Насправді під час транспортування померло понад 60 людей, здебільшого літніх і дітей, — через погані умови. Навіть відомі деякі імена і прізвища. Прокурор узяв це до уваги? Він доклав зусиль, щоб перевірити, яка причина цих смертей? Якщо ні, то, на мою думку, прокурор грубо знехтував своїми обов’язками.
МР: Ви — член Колегії ІНП. Чи припинення слідства можна трактувати як політичний акт наприкінці правління «Права і справедливості» , покликаний ослабити польсько-українські відносини?
ҐМ: У цій ситуації вражає ще й те , що розслідування, яке раніше 3 жовтня 2022 року. було призупинено , несподівано 24 листопада поновили — і відразу закрили. Навіщо? Це дуже дивний і нерозумний крок, особливо в ситуації, коли триває блокада польсько-українського кордону й коли досить іскри , аби розпалити пожежу.
Щодо мого членства у Колегії ІНП. Моє обурення підсилює той факт , що якраз напередодні оприлюднення цього рішення прокуратури ІНП відбулося засідання колегії — і ніхто з керівництва інституту на чолі з директором Каролем Навроцьким, знаючи, що я досліджую цю тему і вона для мене дуже важлива, не вважав за необхідне поінформувати мене про ухвалення такого рішення. Я довідався про все з лінків. Формально я можу опротестувати це рішення лише на наступному засіданні колегії, яке відбудеться через місяць. Звісно, я так і зроблю. Натомість ще раз наголошу: склалася нечувана ситуація, коли Інститут національної пам’яті де-факто знімає з комуністів вину за скоєні ними злочини.
МР: Дуже гостро сказано: «Інститут національної пам’яті знімає з комуністів вину за скоєні ними злочини».
ҐМ: У повідомленні Відділу прокуратури ІНП сказано , що інститут не вбачає в діях, учинених за наказом членів політбюро (зокрема Болєслава Бєрута, Владислава Ґомулки , Станіслава Радкевича) ознак злочинних дій. Але ж у 140 тисяч людей відібрали майно, обмежили їхнє право на переміщення, частина з них померла під час транспортування, близько тисячі літніх одиноких людей примусово відправили в будинки перестарілих. І, на думку прокурора, це не є злочином комуністів. Я вважаю, що це компроментує прокурорську вертикаль ІНП.
Хочу ще дещо сказати. Я був у Раді ІНП за часів , коли інститут очолював Лукаш Камінський. Значною мірою завдяки йому й розпочато слідство у справі операції «Вісла». Він вважав, що злочини комуністів були злочинами без огляду на те, проти кого вони скоювалися. Вже кілька років точаться дискусії довкола того, чи прокурорська вертикаль в ІНП повинна існувати надалі, чи, може, її обов’язки варто перекласти на національну прокуратуру. Досі я вважав, що Відділ прокуратури ІНП потрібен. Проте вчинок прокурора Позорського і його команди переконали мене в тому, що це неслушна позиція. Якщо відділ ухвалює такі компрометуючі рішення, то шкода марнувати державні кошти на його утримання. Найкраще було б ліквідувати його за першої можливості й передати розслідування комуністичних і нацистських злочинів національній прокуратурі. Думаю, його там вестимуть набагато ретельніше.
МР: Ретельніше і неполітично , як це відбувається в ІНП.
ҐМ: Насправді я не знаю , чи позиція прокурора ІНП є політичною: це був би надто сміливий висновок — у мене немає підстав так стверджувати. Натомість мене дивує блискавичність і несподіваність їхнього рішення й обурює брак професіоналізму, помітний в їхньому повідомленні, та легкість, з якою злочини Бєрута визнано такими, що «не мають ознак злочинних дій». Додам тільки, що існує чимало історичних праць, присвячених цій темі…
МР: …зокрема вашого авторства…
ҐМ: …і мені дуже цікаво , чи прокурор використовував ці джерела.
МР: Петро Тима , колишній голова Об’єднання українців у Польщі, вже виразив протест проти рішення прокуратури ІНП припинити слідство в справі операції «Вісла». Можна сподіватися й протесту з боку Українського інституту національної пам’яті та його директора, Антона Дробовича.
ҐМ: Ще 1990 року Сенат Республіки Польща своєю постановою засудив операцію «Вісла». З цим погодилося багато достойних людей , зокрема Лєх Качинський та Анджей Вайда. І я вважаю , що зараз теж усі достойні люди повинні протестувати проти такого рішення ІНП.
Переклала Наталка Римська
Редакція висловлює вдячність порталу Onet за можливість публікації
