Ришарда Якубчика можна назвати польським Волтером Вайтом, героєм гучного серіалу «Пуститися берега», хоча свою кар’єру він розпочав задовго до прем’єри. В американському фільмі вчитель хімії дізнається, що невдовзі помре від раку. Він вирішив забезпечити своїй сім’ї фінансову стабільність, але оскільки часу в нього залишлося мало, легальні способи не входило у гру. Вайт почав виробляти наркотики. З часом він втягнувся у злочинні махінації: масштаби виробництва і торгівлі дедалі більше зростали. Та Волтер Вайт не зупинився навіть перед убивством.

Мотиви Ришарда Якубчика не були аж такими драматичними, та все ж із Волтером Вайтом його поєднало чимало спільного. Своїм виглядом Якубчик нагадував радше ученого, а не злочинця. Він здобув вищу хімічну освіту. Британська преса помітила між ними багато спільних рис, коли Ришарда Якубчика, прозваного «Професором», заарештували 2014 року в Ґрентемі (графство Лінкольншир). Співробітники Національного агентства із боротьби зі злочинністю викрили його лабораторію, облаштовану в підвалі під садом.

Лабораторія Ришарда Якубчика. Джерело: пресматеріали видавництва SQN / архів поліції

Кажуть, поліціянти були здивовані технічним професіоналізмом «Професора». За даними британської преси, лабораторія могла що два дні виготовляти амфетамін на суму 4 мільйони фунтів (близько 4,6 мільйона євро).

Тести показали, що чистота продукту сягала 78 %, тоді як середній показник на ринку наркотиків — 40–50 %.

«Професору» тоді був 61 рік. І це затримання стало його останнім провалом за багаторічну «кар’єру». Британський суддя постановив: замість того, щоб застосовувати свої знання на благо суспільства, Якубчик використовував їх для скоєння злочинів. Поляка визнали одним із найбільших виробників наркотиків у Європі.

Ришарда Якубчика засудили на 10 років позбавлення волі. Проте свою злочинну кар’єру він почав ще задовго до створення підпільної лабораторії у Великій Британії.

Шахіст і музикант

Якубчик народився 26 травня 1952 року в селі Посадай, яке сьогодні є частиною міста Скаржисько-Камєнна у Свєнтокшиському воєводстві. Його мати Галіна працювала в торгівлі, а батько Зиґмунт — на енергетичному підприємстві. 

Діти в селі гралися в «козаків-розбійників», цілі дні проводили надворі. А Рисєк — як сьогоднішні підлітки — сидів удома. Але на цьому порівняння закінчуються. Хлопець удома не грався і не розважався, а навчався. Він навіть ніде не підпрацьовував, як це робили його однолітки, перекидаючи снопи в полі. Батьки з нього здмухували пилинки.

Ришард обожнював класичну музику. Він закінчив музичну школу за класом фортепіано. Крім того, грав у шахи і бридж. Любов до шахів йому привила мати, багаторазова чемпіонка Кєлецького воєводства. Наприкінці 60-х років він виступав на шкільних турнірах. У 10 років став чемпіоном Кєлецького воєводства серед юніорів. У 17 — здобув «дорослий» титул.

Згодом Ришард кинув шахи — зрозумів, що в Польщі цей вид спорту розвинутий слабо, особливо якщо порівнювати зі світовими і совєтськими шахістами. Закинув він і фортепіано — бачив, що найталановитіші, хоч і молодші за нього, грають набагато краще. За два дні до шкільного гала-концерту, на якому Ришард мав виконати фортепіанну партію в Рондо з Концерту №1 до мажор Бетховена, він під час хімічного експерименту попік долоні.

«Срібний скандал»

Хімією Ришард захопився ще в старших класах ліцею. Він успішно виступав на олімпіадах, завдяки чому до вишу вступив без іспитів, обравши факультет хімії Яґеллонського університету.

Через багато років Якубчик згадував, що в молодості йому вдалося синтезувати амфетамін у домашній лабораторії, а тоді це було зі сфери фантастики. Польські наркомани кінця 70-х — початку 80-х років здебільшого вживали «компот» — героїн, «зварений» із макової соломки. Домашнє виробництво було дуже небезпечним, адже продукт виходив із шкідливими домішками.

Магістерську роботу Ришард захистив із відзнакою на кафедрі хімії гетероциклічних сполук Яґеллонського університету. Відразу після навчання він влаштувався конструктором з полімерних матеріалів на підприємство моторизованого обладнання «Поліо» в містечку Прашці неподалік Ополя. А через три місяці став асистентом на кафедрі хімії Вищої педагогічної школи в Кельцях, де пропрацював багато років. 

Ришард Якубчик. Джерело: матеріали поліції

Одного разу Якубчик випадково познайомився з чоловіком, котрий за безцінь викупив на звалищі брухту посріблені бляшані деталі із заводу холодильної техніки в Цєшині. Ришард знав, як видобути з них срібло.

Із 50 кілограмів бляхи можна було отримати 7 кілограмів срібла. Частину переплавлених брусків вони продали в Польщі, частину перевозили контрабандою за кордон, до Відня. 

Згодом «Професор» придумав, як видобувати золото з китайських сталевих пер до ручок. Його «партнерами по бізнесу» були продавці на чорному ринку. 1982 року «Професора» арештувала міліція, коли він зі своїми напарниками вирушив до краківської «Деси» — салону, що торгував творами мистецтва й антикваріатом, — щоб оцінити платиновий браслет із діамантами. Тоді й розкрилася правда про діяльність, пов’язану з із видобування срібла. Цю історію назвали «срібним скандалом». 

Професор на 14 місяців потрапив до слідчого ізолятора. Зрештою, йому винесли вирок, який відповідав часу, проведеному за ґратами.

Ця історія — яскравий приклад того, наскільки неефективною була комуністична економіка. «Професор» видобував срібло із листів бляхи, яку державне підприємство бездумно викинуло як металобрухт. У роки Польської Народної Республіки підприємливість часто прирівнювали до порушення закону. 

Екстази Mitsubishi

Повернутися в університет Ришард Якубчик уже не міг. На початку 80-х років він керував майстернею, котра спеціалізувалася на виготовленні декоративних виробів: рам для картин, дерев’яних столових наборів. Водночас він налагодив виробництво наркотиків, причому відразу взявся за метамфетамін, який витісняв із ринку «компот». 

Ришард облаштував лабораторію у батьківському селянському господарстві в Бліжині. Спершу працював у кустарних умовах, сушив сировину в каструлі в духовій печі, перемішуючи порошок столовою ложкою. Та поступово докуповував обладнання. Поліціянти знайшли в лабораторії апарат для дистиляції парою, нагрівальну мантію для рідини, вакуумний насос, циліндри, колби, мензурки. 

Лабораторія Ришарда Якубчика. Джерело: пресматеріали видавництва SQN / архів поліції

Спершу Ришард торгував на місцевому ринку в Кєльцях і Радомі. З самого початку не обійшлося без трагедії: хтось підпалив помешкання його спільника, Богдана В., що, ймовірно, було пов’язане з боргами перед наркомафією. Загинули дружина й двоє дітей Богдана. Він звинуватив «Професора» в тому, що той нацькував на нього бандитів.

Після амфетаміну «Професор» почав спеціалізуватися на пігулках екстазі. Часто на них була зазначена літера E або логотип Mitsubishi. Його обладнання виготовляло 1800 пігулок на годину. Продукція надходила в країни Західної Європи й Скандинавії, а також в Україну. 

Серед товарів Якубчака були й смертельно небезпечні речовини. Ймовірно, таблетки призвели до смерти 22 людей.

Тоді, наприкінці 90-х, «Професор» уже був пов’язаний із польською мафією. Він співпрацював із Войцєхом Папіною, членом злочинного угрупування «Баранина». 

«Професор» сам придумував методи синтезу. Він володів цінним умінням винаходити речовини, необхідні для виготовлення наркотиків, але ще не занесені до списків заборонних субстанцій Всесвітньої організації охорони здоров’я, відповідно вони не підпадали під дію закону про боротьбу з наркоманією. Це були так звані прекурсори. Поліція зазвичай відстежує їхній ринок збуту. 

Потім у судах Якубчак часто вживав на свій захист аргумент, нібито він використовував легальні речовини. Останніми роками в Польщі схожі проблеми з’явилися при виробництві так званих дизайнерських наркотиків (курильних сумішей), які можна було придбати в легальних магазинах — законодавство не встигало забороняти речовини, які з’являлися на ринку. Хіміки мінімально змінювали склад продукту, і він ставав легальним. Зрештою 2018 року створили перелік заборонених не стільки окремих речовин, скільки цілих груп хімічних сполук. 

2000 року австрійські спецслужби здійснили контрольовану закупівлю у Войцєха Папіни. Той вказав на «Професора» як виробника. 13 грудня 2000 року Центральне слідче бюро виявило лабораторію в Бліжині. «Професора» засудили до дев’яти років ув’язнення. 

2012 року, вже вийшовши на волю, Ришард виїхав до Великобританії й організував там виробництво наркотиків. Через два роки його спіймали — затримали просто під час роботи. За фільтром повітря в автомобілі його колеги поліція знайшла 800 грамів наркотиків. Ще одну партію вилучили у його громадянської дружини.

Тоді Якубчика назвали «польським Волтером Вайтом». До речі, цікаво, що сьогодні ми дедалі частіше асоціюємо когось із героями серіалів, а не книжок. 

Якубчик формував власний імідж. Він елегантно вдягався, носив капелюх і їздив престижним автомобілем. Під час арешту 1982 року в його машині міліція знайшла партитуру симфонії Людвіга ван Бетховена, його улюбленого композитора. Сам він із величезним задоволенням виконував сонату до-дієз мінор, «Місячну», і навіть обурювався, коли хтось йому приписував любов до Баха.

За словами судді, «Професор» був винятком: серед злочинців майже не траплялися інтелектуали — зазвичай це були дуже прості люди. Натомість освіта й манери «Професора» відразу кидалися в очі.

У різних судових інстанціях проти нього досі тривають процеси. Ришард Якубчик запально полемізує з експертами, переконуючи їх у тому, що виробляв дозволені речовини. Але преса про нього вже не пише. Польського Волтера Вайта забули.

Багато гангстерів заплатило за свій «фах» життям. Але багато з них сьогодні — шановані бізнесмени, яким ніхто не нагадує про їхнє минуле, бо мало хто його пам’ятає. А «Професор» програв усе. Чималий шмат життя — 20 років — він провів за ґратами. І, безперечно, пропустив багато чудових концертів.

Переклав Андрій Савенець