2008 року на джазовому майстер-класі в Кракові познайомилися дві дівчини — українка Дана Винницька й полька Даґмара Ґрегорович. Розуміючи спільність і цінність культур своїх народів, вони вирішили перетворити дружбу в проєкт. Так народився гурт DAGADANA. Згодом до дівчат приєдналися Міколай Поспєшальський, який грає на контрабасі й скрипці, та Бартош Назарук, який майстерно володіє перкусією.
У DAGADANA немає одного лідера, який щось накидає чи каже, що буде так або інакше, — ми всі творимо разом. Якщо б музику писав хтось один, то DAGADANA була б геть інша. Кожен з нас — індивідуаліст у гурті й має великий вплив на те, як звучатиме композиція. Наші твори — це мистецький прояв кожного з нас.
В основі творчості гурту музика різних стилів — від етно й джазу до електро. Проте саме виразна етнічна складова стала візитівкою DAGADANA.
Етнічна музика й глибше проникнення в свій генокод — один зі способів бути цікавими в світі, не загубитися й краще зрозуміти самих себе. Я — українка, а Даґа — полька, і коли ми їдемо з виступами в Аргентину, Бразилію, Китай, Індонезію, Марокко, Алжир чи куди-інде, то цікаві там саме тому, що є носіями своєї культури. А якби ми співали поп, рок чи що завгодно інше англійською, то наше гастрольне життя точно було б значно скромнішим.
Автентика польської та української культур, яка завдяки учасникам гурту стає відомою у світі, не тільки надихає слухачів, а й показує, яким може бути польсько-українське порозуміння — понад кордони й упередження.
Популяризувати українську й польську культуру в світі, ділитися найкращим і надихати людей, щоб після концерту вони виходили щасливі. З досвіду гурту бачимо, як завдяки нашій багаторічній співпраці ми ламаємо стереотипи, зокрема показуємо, яким може бути українсько-польський діалог сьогодні. Як творчі люди ми чулі й емоційні до всього, що відбувається не тільки в наших країнах, але й у світі на різних рівнях: екологічному, політичному, ментальному.
Враження від унікального подання народних пісень DAGADANA підсилюється ще й сценічним образом виконавиць. Окрасою виступів стали ексклюзивні костюми.
Хтось каже, що зараз мода на фолк, а я кажу, що це не просто мода, а пробудження. Ми відкриваємо коріння, не боїмося зізнатися собі, ким ми є.
Особливий елемент сценічного образу DAGADANA — українські весільні вінки, виготовлені львівською дизайнеркою Домінікою Дикою на зразок народних із Полтавщини та Івано-Франківщини.
Торік улітку National Geographic написав про DAGADANA розлогий онлайн-матеріал, а згодом опублікував у журналах ще й коротку версію різними мовами — і про нас, і про дизайнерку, і про традицію українських весільних вінків, в яких ми виступаємо. Для мене як українки це привід для особливої радості, коли згадка про Україну у світових виданнях — про багату естетичну культуру, а не Чорнобиль чи інші сумні речі.
Польсько-український гурт DAGADANA. Джерело: пресматеріалиПро новий альбом
У доробку гурту вже є кілька дисків Wygadana; Maleńka; Dlaczego nie; List do Ciebie; Meridian 68., а нині триває робота над новим. Називатиметься він «Tobie» («Тобі») й міститиме пісні-побажання — щедрівки.
Наш попередній альбом — Meridian 68 — був пов’язаний з Революцією гідності, з війною, яка триває на Cході України. Граючи концерти, якоїсь миті ми зрозуміли: необхідно щось змінювати навіть на рівні пісень. Тому вирішили записати альбом щедрівок, який будемо співати й грати цілий рік, не тільки в зимові свята.
В новий альбом ввійдуть народні пісні, а також авторські щедрівки гурту — пісні-побажання для України й Польщі. Крім того, буде одна спеціальна композиція з елементами трьох культур: польської, української та білоруської.
Працюючи над диском, Дана й Даґа познайомилися з польським етнографом Бартошем Ґалонзкою, який у своїх архівах має понад 20 тисяч щедрівок й знається на українських і польських композиціях. У співпраці з ним артистки створили книжку, яка вийде польською мовою як супровідна з альбомом й міститиме не тільки тексти пісень, а й історії їх походження й інтерпретацію символів. Книжку видадуть також в англійському перекладі. Загалом в альбомі зібрано 12 композицій.
У сучасній Україні щедрівки популярні досі, проте в Польщі знайти їх нелегко.
Якщо в Польщі така традиція ще десь збереглася, то переважно в східній частині. Я, наприклад, із західної, з Великопольського воєводства, і для мене чогось такого, як щедрівки, раніше взагалі не існувало. Тому це буде не просто альбом, а наш спосіб зберегти слово й переказувати його далі. Для нас це ще й своєрідна подорож у себе, пізнання себе, але також дослідження власної культури, часто з елементами детективу.
Від Марокко до Китаю
DAGADANA об’їздила з концертами цілий світ. Тільки торік до початку пандемії гурт встиг зіграти в Словенії, Франції, Китаї, Канаді, Великій Британії. DAGADANA виступає і на сценах найбільших європейських фестивалів, і в маленьких клубах, і серед африканських пісків.
Дуже яскравою була наша перша поїздка до Марокко в липні 2010 року: ми мали концерт на дюнах посеред пустелі. Але саундчек довго не починався, бо я чекала, поки привезуть мій інструмент. Було дуже спекотно, сухо й хотілося швидше почати. Марокканці мають власне відчуття часу, вони кажуть: ось зараз, ще дві хвилини, але клавіш, на яких я маю грати, все нема й нема. А потім їх привезли на верблюді, і я зрозуміла, чому довелося так довго чекати.
А друге сильне враження було, коли ми поїхали в маленьке китайське село в горах, за шість годин їзди автострадою від Пекіну. Ми робили там майстер-клас для дітей і на нас дивитися збіглося все село, бо ми були першими іноземцями, які доїхали на ті землі. І діти для нас приготували несподіванку (повірте, це було щось надзвичайне!). Вони співали польську пісню «Зозуля кує» й українську «Реве та стогне Дніпр широкий». Уявляєте?! Це все в місці, яке віддалене від цивілізації, десь далеко в горах, де люди бідні, живуть в складних умовах, але вони хотіли зробити нам приємність і навчилися непростих пісень. Коли закінчили майстер-клас, пані, яка вчить там музики, на прощання нас обійняла. Вже пізніше перекладачка пояснила, що китайці досить стримані в прояві емоцій і в них не заведено обійматися, але в такий спосіб жінка хотіла висловити нам неабияку вдячність, повагу і любов.
Концерти в Польщі й Україні
DAGADANA підкорила серця польської публіки. Гурт постійно виступає на сценах найбільших польських фестивалів, а його альбоми здобувають не тільки любов шанувальників, а й визнання музичних експертів. 2011 року дебютний диск Maleńka («Маленька») отримав престижну польську музичну нагороду Fryderyk у категорії «Альбом року. Фолькмузика світу». А платівку Meridian 68 («Меридіан 68») журналісти суспільного радіомовлення європейських країн визнали найкращим польським альбомом у рамках World Music Charts Europe 2016 року.
Своїми живими виступами DAGADANA не раз тішила шанувальників і в Україні. Проте тут дається взнаки низка проблем: з інфраструктурою, організацією концертів, відсутністю менеджера.
Україна є дуже нерівною в плані культурного життя. Звичайно, якщо поїхати до великих міст — Києва, Харкова, Одеси, Львова, трішки меншій мірі Івано-Франківська чи Тернополя, то є можливість потрапити на цікаві події. Але наш гурт не збере драмтеатр чи філармонію в Запоріжжі, бо нас там справді ніхто не знає. Тому мені здається, однією з найважливіших речей для України має бути така собі децентралізація культури, щоб менші міста й містечка мали більший доступ до різноманітного мистецького життя.
Учасники DAGADANA жартують, що найкращі українські концерти ще попереду.
Я відчуваю, що українська культура в моєму генетичному коді. Я в захопленні від кухні, музики, літератури, фольклору. Колись сприймала Україну як чужу, а тепер відчуваю її своїм другим домом. Знайомство з Даною, з іншими українськими митцями, подорожі в Україну показали мені: я можу відчувати інакше. Це і є наше завдання: продемонструвати, що власний досвід, пізнання можуть провадити до кращого діалогу, а замикання в собі й обмеження від нового й світу призведе тільки до конфліктів.
