Мене звати Бартломєй Кєлбович. Мені 37 років, я з Варшави і займаюсь сучасним мистецтвом. Мені подобається, зокрема, візуальне мистецтво. Така собі мультиформа — в цьому понятті криється набагато більше, ніж я можу зараз сказати.

Свої протестні плакати найчастіше малюю акварельними чи акриловими фарбами, потім сканую їх і викладаю на свою інтернет-сторінку, щоб усі охочі могли їх стягнути та роздрукувати для участі в акціях. Це мій внесок у боротьбу, бо війна Росії проти України стосується не лише українців і росіян: це війна РФ із демократичним світом.

Російсько-українська війна

Вже у січні 2022 року я взявся малювати свої перші роботи про війну, Оліімпійські ігри у Пекіні, Путіна і так далі. Атмосфера була дуже напруженою.

Малюнок про Олімпійські ігри у Пекіні. Джерело: Бартломєй Кєлбович / Facebook

За понад рік повномасштабної війни в мене зібралося сотні плакатів, всі вони у вільному доступі, їх можна використовувати для протестних акцій. Активісти з різних країн так і роблять.

Добре пам’ятаю 24 лютого 2022 року. За 15 хвилин я намалював плакат з обличчям Путіна за ґратами.

Плакат з обличчям Путіна за ґратами. Джерело: Бартломєй Кєлбович / Facebook

Тоді я ще викладав в університеті, і ми зі студентами цілий день малювали плакати для акції протесту під посольством РФ у Варшаві, на яку пішли ввечері. Пам’ятаю, я стояв із багатьма плакатами, на яких були синьо-жовті голуби миру — і обличчя Путіна. В певний момент плакати з російським президентом випали в мене з рук. Був великий натовп — якийсь хлопець пройшовся по них, за ним ще хтось, і вийшло, що люди просто почали топтати обличчя Путіна. Це мене дуже надихнуло. Через кілька днів я зробив нову акцію: намалював зо 30 портретів Путіна і поклав їх під посольством РФ. Люди масово, з шаленими емоціями, почали їх топтати. Я бачив, що це дає їм полегшення. Після цього я робив ще кілька таких акцій. В інших містах і країнах теж підхопили цю ідею. Я отримував величезну кількість світлин, як люди топчуть пику Путіна.

Люди топчуть малюнки з обличчям Путіна. Фото: Войцєх Кринський / Forum

Через кілька днів після першої акції я намалював, мабуть, найвідомішу свою роботу — портрет Зеленського. Я відчував, що українцям потрібен образ героя, це їх змотивує і підтримає. Це все, що я міг дати від себе, отож друкував цей портрет і роздавав людям на різних протестах.

Люди з портретами президента Володимира Зеленського авторства Бартломєя Кєлбовича. Джерело: Бартломєй Кєлбович / Facebook

Потім трапилася подія, після якої я від хвилювання всю ніч не міг спати: портрет вдалося подарувати самому Зеленському під час його приїзду до Варшави. Це сталося завдяки активістці Наталі Панченко і фонду «Євромайдан Варшава», коли президент вийшов до людей після промови. Я був вражений його сміливістю, мені вдалося пропхатися до нього і вручити портрет. Я гукав до нього польською, перекрикуючи натовп, не знаю, чи він щось зрозумів. Емоції переповнювали мене. Коли Зеленський побачив, щó саме я йому даю, він усміхнувся. Це було неймовірно! На звороті малюнка я українською написав йому подяку за збереження миру у всій Європі — сподіваюся, він це прочитав.

Політичне мистецтво

Після 24 лютого 2022 року я проводив акції проти корпорацій, які не вийшли з російського ринку. Чому я це робив? Бо, працюючи там, західні компанії платять величезні податки в бюджет Росії. Ці гроші росіяни потім витрачають на зброю, якою вбивають українців, знищують українські міста. Я постійно слідкував, хто залишається, а хто, під тиском усього світу, таки виходить з російського ринку. Почав робити рисунки брендів, які ведуть бізнес на крові, ставлять гроші понад людське життя.

Змінені логотипи компаній, які не виходили з РФ. Джерело: Бартломєй Кєлбович / Facebook

Потім я вирішив змінити цінники у магазині мережі Leroy Merlin, яка не вийшла з російського ринку: на контейнери для сміття повісив етикетки «Контейнер для трупів». Ця акція набрала величезного розголосу в світі.

Етикетка «Контейнер для трупів» в Leroy Merlin. Джерело: Бартломєй Кєлбович / Facebook

Потім зробив те саме в Auchan: на дитяче взуття почепив етикетку «Взуття, яке ніколи ніхто не взує». Таке посилання на Гемінґвея. Чи на воді: «Вода з батарей з Маріуполя». Я був дуже спритний — мене ніхто не впіймав.

Етикетка «Взуття, яке ніколи ніхто не взує». Джерело: Бартломєй Кєлбович / Facebook

Згодом я познайомився з іншими активістами, і ми влаштували акцію — ввімкнули совєтський гімн у Leroy Merlin. В нас були великі колонки блютуз, звук покривав усю площу магазину, люди тікали з нього, нічого не купивши. Але охорона нас швидко вигнала.

Поміж протестами у мене з’являлося багато малюнків, які були реакцією на події. Малюнки розходились по ЗМІ — не лише польських і українських.

Один із моїх малюнків — портрет Путіна, у якого замість чола частина розбомбленої багатоповерхівки — вдалося продати на аукціоні для підтримки збору на «Байрактар» від Польщі, що його організував публіцист порталу Krytyka Polityczna Славомір Сєраковський.

Портрет Путіна, у якого замість чола частина розбомбленої багатоповерхівки. Джерело: Бартломєй Кєлбович / Facebook

Ще важливою роботою був плакат з Папою Римським Франциском. Замість хреста на шиї я намалював йому символ російських окупантів, літеру Z. Це було у травні 2022 року, коли Папа сказав, що «у конфлікті винні обидві сторони». Мене вразило, що він поводився не як духовний лідер, а як цинічний політик.

Плакат з Папою Римським Франциском. Джерело: Бартломєй Кєлбович / Facebook

На жаль, з часом зʼявляється багато голосів, що люди втомлені війною і варто робити плакати на інші теми, та для мене це лише знак, що не можна залишати тему війни — треба малювати ще більше. Загалом я створив десь 115 праць і точно не збираюся на цьому зупинятись.

Бути художником

Коли я був молодший, то інакше сприймав світ. Я подорожував, займався капоейрою і навчався. Дуже багато малював, та головним мотивом моїх картин були власні переживання. Потім я зосередився на світі, що мене оточує. Почав цікавитись політикою, суспільними процесами.

Свою пригоду з мистецтвом я починав із фотографії, адже мій батько — фотограф. Найкраще у фотографії, що можеш закарбувати мить. Те, що я роблю тепер, за суттю нагадує мистецтво на межі журналістики і фотографії — намагаюся швидко реагувати на події, фіксувати їх у своїх малюнках.

Швидкість у реагуванні дуже важлива. В березні я став батьком. Ця подія також вплинула на моє сприйняття: я постійно думаю про те, у якому світі житиме мій син. Намагаюся дивитися на світ його очима.

Бартломєй Кєлбович з дружиною та дитиною. Джерело: Бартломєй Кєлбович / Facebook

Життя митця — це робота 24/7, без жодних перерв. Звісно, в мене є майстерня, де я приходжу на якийсь «робочий час», сідаю за компʼютер. Однак мистецтво полягає у спостереженні за реальністю. Я постійно дивлюся, переживаю, обдумую, щоб нічого не упустити, не втратити жодного контексту. Сучасне мистецтво — це сума пережитих, пропущених через себе реакцій на події.

Я спостерігаю різними способами, відстежую новини з різних джерел, провладних і опозиційних, слухаю, що говорять люди на вулиці і в метро. Постійно шукаю код сьогодення, реальності, в якій ми живемо. Це безперервний процес.

Найбільше визнання для мене — якщо через мою творчість зміню погляд на ситуацію хоча б однієї людини, якщо мої роботи вразять її і змусять задуматися.

Сила мистецтва у тому, що ти можеш ставити питання. Малюнок може нести багато значень. Це тримає тебе і поглиблює вразливість, змушує працювати ще більше.

Записала Зоряна Вареня