Адам Мацєєвський , хірург із міста Ґлівиці, в прямому сенсі слова повертає хворим обличчя, відновлюючи сильно пошкоджені органи голови та шиї.
Раніше , якщо в пацієнта був, скажімо, рак язика, йому видаляли уражений орган разом із сусідніми тканинами, тобто переважно з чималою частиною лиця. Траплялися й пошкодження обличчя внаслідок нещасного випадку. Такі операції й травми не тільки ускладнювали дихання й ковтання, а й унеможливлювали соціальне життя.
Виконуючи складні операції на обличчі й органах голови і шиї , професор Мацєєвський повертає онкохворим і постраждалим від травм пацієнтам не тільки функції пошкоджених органів, а й саме лице. Журналісти називають його чудотворцем, хоча лікар часто наголошує, що просто намагається якомога краще виконувати свою роботу, а успіх — заслуга не тільки його, а й колег.
Наш колектив склався 2001 року. Тоді ж ми почали проводити перші реконструктивні операції і крок за кроком впроваджувати нові медичні процедури. Ми не винаходили велосипед , а лише адаптували техніки, які вже добре себе зарекомендували в інших медичних центрах, до наших можливостей і потреб наших пацієнтів. Спочатку ми працювали втрьох, оперуючи злоякісні пухлини голови та шиї. Потім приєдналися колеги, яких приваблювала наша любов до справи, напружена робота й успіх. Зараз колектив складається з 12 хірургів, які спеціалізуються на реконструктивній хірургії. Ми займаємося не тільки головою й шиєю, а й проводимо операції з реконструкції кінцівок, грудей і грудної клітки, відновлюючи їхні функції після видалення пухлин.
Замість спорту
Батько Адама , професор Боґуслав Мацєєвський — теж відомий і шанований лікар-онколог. Можна зробити припущення, що потяг до медицини в його сина з’явився ще в ранньому віці, проте Адам Мацєєвський обрав медичний університет майже випадково й спершу навчався без особливого зацікавлення. Він планував присвятити себе спорту: теніс і лижі — ось до чого тоді по-справжньому лежала душа.
Усе змінилося на практичних заняттях із хірургії , які так захопили Адама, що він навіть усі канікули проводив у лікарні. Можливо, у хірургії він віднайшов щось спільне з іншим своїм захопленням — образотворчим мистецтвом. Зрештою, операції з черепно-лицьової реконструкції (зокрема, язика, піднебіння, губ і носа) вимагають художніх навичок і просторового мислення.
Треба добряче напрацюватися та помізкувати , щоб із різних живих тканин організму — використовуючи, скажімо, шматочки вушних раковин й передрам’я — збудувати ніс. Такий ніс, щоб не тільки дихав, а й мав належний вигляд, колір і пасував до решти обличчя.
Медицина стала надзвичайно важливою частиною його життя , і вже у віці 41 року Мацєєвський здобув титул професора та міжнародне визнання як новатор реконструктивної хірургії.
Різні історії — останній шанс
В одному з інтерв’ю Мацєєвський розповів , що між ним і пацієнтами виникає емоційний зв’язок. І в цьому нічого дивного, адже кожен конкретний випадок — драматична історія. Найчастіше професор згадує 33-річного Ґжеґожа Ґаласінського з Нижньої Сілезії, з яким на будівництві сталася страшна біда — його обличчя потрапило в машину для пакування тротуарної плитки й перетворилося на одну величезну рану.
Це була перша важлива операція Мацєєвського з трансплантації — і водночас перша такого роду операція у світі , виконана задля порятунку життя. Професор успішно провів її в травні 2013 року. В операції брало участь 70 осіб, а тривала вона 27 годин.
Це другий , після мого народження, подарунок долі. Неможливо отримати більший дар від людини.
У грудні того ж року професор Мацєєвський провів планову операцію з пересадки обличчя молодої жінки — також удало. Йоанна страждала на нейрофіброматоз. Через хворобу на обличчі пацієнтки з’явилися патологічні пухлини , пронизані кровоносними судинами, які розросталися, ускладнюючи дихання й харчування. Хвороба вразила і рогівку, що призвело до втрати зору.
Дівчина мріяла стати педагогом , але хвороба позбавила її навіть можливості вчитися в інституті: вона не пройшла медичну комісію.
Лікарка запитала , навіщо їй вчитися, адже вона все одно ніколи не зможе працювати. А якщо й зможе, то точно не з дітьми: хіба що там, де немає людей.
Упродовж лікування Йоанна пережила 36 окремих операцій , які мали поліпшити її зовнішній вигляд і якість повсякденного життя. Операція ж, яку провів Мацєєвський, тривала 23 години: з лицевого відділу голови видалили 80 % шкірного покриву і м’яких тканин і одночасно їх реконструювали із застосуванням трансплантації.
Однак найбільшого міжнародного розголосу набула операція , яку Мацєєвський зробив шестирічному Тимеку. У віці 13 місяців дитина проковтнула засіб для прочищення каналізаційних труб, у складі якого містився содовий луг. П’ять років Тимек перебував на ентеральному харчуванні й дихав через трахеостомічну трубку. А 2019-го професор трансплантував хлопчикові органи голови та шиї, відтворюючи корінь язика, горлянку, стравохід та нерви частини кишечника.
Унікальність цієї операції ще й у тому , що, крім трансплантації органів від померлого донора, на які чекали дев’ять місяців, дитині пересадили ще кістковий мозок, взятий під час операції й відповідно модифікований. Завдяки цьому згодом вдалося зменшити кількість імунодепресантів, необхідних, щоби запобігти відторгненню пересаджених органів. Уже через рік після операції Тимек вимовив свої перші слова.
Тимек досить швидко подолав бар’єр і почав говорити. Треба розуміти , що в його випадку ці навички відповідають не біологічному віку, а моменту, коли стався нещасний випадок, тобто рівню дитини до двох років. Проте реабілітація просувається й колектив сподівається, що Тимек доволі швидко почне нормально функціонувати, говорити й їсти, як його ровесники.
Світове визнання й рутинна робота
Професор Мацєєвський тричі ставав лауреатом премії Американської асоціації реконструктивної та мікросудинної хірургії (ASRM) , яку називають медичним Оскаром, а ще він перший поляк, який став членом цієї престижної організації. Зокрема, він був нагороджений і за унікальні операції, що врятували Ґжеґожа й Тимека, адже це прорив світового масштабу: раніше майже ніхто нічого такого не робив.
Але діяльність Мацєєвського — це не лише гучні історії , що потрапляють на перші шпальти.
Це щоденна важка праця. Щороку ми виконуємо понад 200 операцій із реконструкції судин. Кожен із нас — передусім хірург-онколог , тож, крім операцій із реконструкції, ми робимо й інші операції широкого онкологічного профілю. Авжеж, ефектні операції — частина нашої роботи, навіть значна її частина, і все ж — тільки частина.
Переклав Валерій Бутевич
