Яцек Полевський із Познані прославився тим, що відразу після виходу росіян із Київської области завантажив тонну борошна й поїхав до вщент зруйнованої Бучі пекти хліб і допомагати у відновленні роботи пекарні. Акція не була одноразова: Полевський уже заснував фонд, шукає інші пекарні до співпраці, зокрема на сході України, збирає гроші й продовжує допомагати.
— Я відстежую потреби пекарень, а Харків — партнерське місто Познані, — розповідає Яцек Полевський, із яким ми зустрілися власне в Харкові. Він досі шукає кошти на закупівлю пекарського обладнання, щоб таким чином підтримати Україну.
Якою може бути його харківська випічка?
— Допомагати потрібно зі смиренням. Я не планую пекти тут за нашими, польськими, рецептами. Потрібно підтримувати те, що люблять українці, адже в них інша випічка, — пояснює пекар.
Не дивно, що українці вирішили присвятити йому мурал у Рівному.
Яцек Полевський згадує, як було в Бучі.
— Ми два дні прибирали після росіян. Печі вони не знищили, бо вона була їм потрібна. Ми трохи боялися, що вони залишили там міну, хоч я до того навіть не знав, як виглядає міна і мусив перевіряти в інтернеті. Бо ж пересічний поляк цього не знає, так само як не розуміє, що робити під час повітряної тривоги. Я забрав туди свого сина (він живе в гіпстерському районі Берліну), щоб він на власній шкірі переконався: поки він розважається, десь дуже близько його ровесники бігають зі зброєю, і то зовсім не для розваги, — говорить Полевський.
Чому він поїхав до Бучі?
— Бо там було страшно. А я не з тих, хто плаче й заламує руки, а з тих, хто щось робить. Пекарню я знайшов в інтернеті. За 30 хвилин надійшла відповідь: «Приїжджайте». Буча для мене не була останньою, бо я люблю Україну і мене сюди тягне. Люблю цю атмосферу, те, що тутешні люди доброзичливі. Спочатку я побоювався, що вони мають зброю і щось може зіпсуватися в цих відносинах, але, на щастя, помилявся.
А як із фондом?
— Я шукаю грошей і можливості ними розпоряджатися. Це вписується в ідею співпраці з Україною. Важливо, щоб вона могла функціонувати так, як раніше, або ще краще. Їй дуже потрібні інвестиції тут, на місці, — розповідає Яцек Полевський.
Також пекар додає, що слово «Польща» відкриває в Україні всі двері, його навіть радо приймали переночувати геть чужі люди.
— У мене працюють двоє українців. Вони хвилювалися за мене більше, ніж я сам. Дуже сильно переживали за мою поїздку. А я весь час повторюю: потрібно будувати відносини, зокрема бізнесові, і вже сьогодні думати про майбутнє України, — говорить Полевський. — Я налагодив контакти з пекарнями в Бучі й Києві. Для однієї маю генератор струму, для іншої – машину для ламінування тіста. Шукаю контактів і можливости допомогти. І на все це шукаю коштів, яких постійно не вистачає. Поки що я не планую відкривати тут власну пекарню, тільки підтримуватиму ті, що вже існують. Але це наче подорож, у яку вирушаєш і не знаєш, коли повернешся. Хтозна, може, колись я й сам там оселюся? — додає Яцек.
Переклав Андрій Савенець
Стаття була опублікована на порталі Wprost
