Історія джазу в Польщі своїм корінням сягає 1920-х років. Традиційний джаз (або диксиленд) тут грали ще до Другої світової війни. Проте в ті часи поняття «польський джаз» фактично не існувало — воно з’явилося значно пізніше. Наприкінці 1950-х із соціалістичної Польщі крізь «залізну завісу» почали прориватися запальні ритми «синкопованої музики». Її експортували Анджей Тшасковський, Ян Врублевський, Кшиштоф Комеда, Збіґнєв Намисловський та інші. На загальний подив, польський джаз нічим не поступався американському. Щоправда, у 1950-х цей музичний стиль у Польській Народній Республіці залишався в підпіллі: його виконували або в приватних будинках, або в першому джаз-клубі, який заснував журналіст і письменник Леопольд Тирманд.
Krzysztof Komeda — Crazy Girl
З польським джазом насамперед асоціюється ім’я піаніста Кшиштофа Комеди (1931–1969). Критики вважають його одним із найвидатніших польських композиторів усіх часів. Геній Комеди визнаний не лише на батьківщині: його творчість органічно вписалася в архітектуру європейського джазу. Браян Мортон і Річард Кук у своєму путівнику-енциклопедії з історії джазу писали про складну для визначення, але безумовно польську, «темну й романтичну» природу музики Комеди: «Він був музикантом, який добре, хоч і по-своєму, розумів американський джаз, і композитором із чудовим хистом до створення музичної драматургії».
Комеда відомий передусім як автор музики до фільмів видатних польських режисерів: Анджея Вайди, Єжи Гофмана, Єжи Сколімовського. Читачі польського журналу Jazz Forum присудили Кшиштофу Комеді перше місце в рейтингу джазових музикантів усіх часів, а його єдиний повноцінний альбом Astigmatic визнали найвизначнішою польською джазовою платівкою. Цікаво, що Комеда не мав музичної освіти. За фахом він був лікарем-отоларингологом, але людей лікував не піґулками, а музикою.
П’єса Crazy Girl з альбому Ballet Etudes – The Music Of Komeda: A Jazz Message From Poland Presented By An International Quintet (Швеція, 1963) написана для кінофільму Романа Полянського «Ніж у воді».
The Andrzej Trzaskowski Quintet — Synopsis
Нарівні з Кшиштофом Комедою піонером джазового авангарду та новатором музичної форми вважається Анджей Тшасковський (1933–1998). Але якщо Комеда для польських слухачів — визнаний геній, то Тшасковський донедавна був практично забутий. Лише останніми роками його джазові п’єси почали виконувати європейські музиканти, звертаючи увагу слухачів на багату спадщину піаніста.
Тшасковський — інтелектуал, він був надзвичайно стриманим і не дозволяв собі проявляти емоції при написанні музики. Через це його прозвали «мозком польського джазу». Композитор не боявся експериментувати з музичними формами. Сміливість і цікавість Тшасковського одного разу змусили його вирушити 1962 року до нью-йоркського Гарлема, населеного здебільшого афроамериканцями. Повернувся він звідти цілим і неушкодженим, але розчарованим і без гаманця. Уже в першій половині 1960-х Тшасковський пішов у авангард і зосередився на сучасних композиторських техніках. Попри це його внесок у польський джаз є неоціненним, а деякі джазмени вважають, що саме його колектив The Wreckers першим у Польщі почав грати джаз професійно.
Zbigniew Namysłowski Quartet — Siódmawka
Видатний композитор і саксофоніст Збіґнєв Намисловський — один із тих музикантів, завдяки яким світ дізнався про польський джаз. Його музика привернула увагу закордонних агентів, які на початку 1960-х приїжджали до Варшави в пошуках талантів. Його «Lola» стала першою платівкою польського джазмена, записаною і випущеною у Великій Британії. До речі, обкладинки цього альбому та дебютної платівки The Rolling Stones дуже схожі: і там, і там музиканти одягнені у светри з Marks & Spencer, записували їх на студії Decca, що видавала «роллінґів», а фотографував їх один і той самий фотограф, який із невідомих причин захотів, аби вони виглядали однаково.
Багато критиків вважають Збіґнєва Намисловського новатором. Відомий джазовий журналіст і радіоведучий Вілліс Коновер назвав саксофоніста «безсумнівно найкращим».
Він шанує три традиції: джазову, польську та свою власну. Той, хто не чув Намисловського, не чув унікального джерела творчої енергії ХХ століття. Намисловський — гігант!
Натхнення Намисловський часто черпав у глибинах народної творчості, наповнюючи свої композиції містичним звучанням фольклорної музики. У результаті з’являвся по-справжньому польський джаз.
Jerzy Milian — Was hat der alte Portrat Gesehen
1967 року Познанська філармонія замовила в польського вібрафоніста Єжи Міліана (1935–2018) велику музичну форму. Він написав «Концерт для трьох джазових музикантів і оркестру». Але Міністерство культури, куди надіслали партитуру на остаточне затвердження, відмовило. Влада соціалістичної Польщі в ті часи не дуже шанувала джаз і все, що асоціювалося з «американськими імперіалістами». Тоді директор філармонії запросив Міліана до свого кабінету: «Пане Єжи, ви знаєте якогось темношкірого борця за права людини, який уже помер?». «Мартін Лютер Кінґ!» — миттєво відповів Міліан. Директор підніс палець угору: «Ось! Змініть в типографії обкладинку партитури й назвіть симфонію “In Memoriam Martin Luther King”». Сказано — зроблено. Ту саму партитуру, але з новою назвою повторно надіслали до міністерства. Цього разу відповідь була позитивна.
Єжи Міліан зробив величезний внесок у розвиток європейського джазу. У 60-х він писав музику для бельгійських, німецьких, чехословацьких оркестрів. 1973 року очолив Польський естрадний оркестр у Катовицях. Творчість композитора явно недооцінили за життя. Лише в останнє десятиліття польські та європейські студії звукозапису зацікавилися музичною спадщиною Міліана.
Один із прикладів — п’єса Was hat der alte Portrat Gesehen. Вона була написана для оркестру Rundfunk-Tanzorchester Berlin у 1970-х. Запис довгі роки припадав пилюкою в архіві радіостанції у Східному Берліні, доки навесні 2020 року не отримав нове життя завдяки польським ентузіастам із GAD Records.
Urbanator — TAO
Скрипаль і саксофоніст Міхал Урбаняк — яскравий представник не лише польської, а й американської джазової сцени. Ймовірно, це найвідоміший у світі польський джазмен. На початку 70-х він рішуче подався за своєю мрією до США — на батьківщину джазу — і досяг там успіху. Йому випала честь грати з такими легендами, як Джордж Бенсон, Вейн Шортер, Рон Картер, Стефан Ґрапеллі. Коли Майлз Девіс почув гру Урбаняка, він сказав: «Приведіть мені цього чортового польського скрипаля. У нього є звук!». Так електроскрипка Урбаняка зазвучала в альбомі Девіса Tutu.
Джазовий репертуар Урбаняка надзвичайно багатий. За тривалу кар’єру він грав хард-боп, модерн-джаз, джаз-фанк і ф’южн. Уже десять років Урбаняк щороку організовує в рідній Лодзі та Варшаві фестиваль Urbanator Days, під час якого разом із американськими джазменами проводить майстер-класи для молодих музикантів, а також часто виступає на сцені разом із реперами. Урбаняк вважає, що хіп-хоп є логічним продовженням джазу та результатом розвитку американської «чорної» музики. Що з цього виходить — можна почути тут.
Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик
