Шахи — королівська гра. Суперництво двох розумів , інтелектів, здатностей передбачення. Але це й історії окремих людей: злети й падіння, а часом трагічне життя. Саме такою була доля Давіда Пшепюрки. Шахістам єврейського походження в довоєнній Польщі велося доволі добре. Однак геніальність рідко рятувала від німецької кулі.

Перший чемпіон Польщі та олімпійський чемпіон

Давід Пшепюрка з’явився на світ 22 грудня 1880 року , коли Польщі ще не було на мапі. Батько, Ізраель Пшепюрка, був заможним варшавським будівельним інвестором. Мати, Дебора Кон, — донька люблінського рабина Шнойра Зальмана Лядера. Давіда називали вундеркіндом, що не дивно, адже в дванадцятилітньому віці він обіграв навіть старшого на 30 років Яна (Жана) Таубенгауза — одного з піонерів одночасної гри на польських землях, який проживав і сідав за шахівницю переважно у Франції, тільки зрідка приїжджав до Польщі. І саме тоді Давід мав нагоду помірятися з ним силами.

Давід Пшепюрка. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

У віці 23–25 років Пшепюрка навчався на математичному факультеті Варшавського університету , пізніше майже десятиріччя здобував освіту в Німеччині — у Ґеттінґені та Мюнхені. Він грав у шахи, і звання майстра, здобуте 1904 року на турнірі в Кобурзі, дозволило йому брати участь у міжнародних змаганнях. При цьому він залишався польським патріотом: коли одного разу 1906 року на турнірі в Нюрнберзі його табличку підписали «Давід Пшепюрка, Росія» (адже шахіст походив із території Російської імперії), він відмовився грати й сів за шахівницю, тільки коли напис змінили на «Давід Пшепюрка, Варшава». Часи Першої світової війни він провів у Швейцарії. Коли в Європі стало спокійніше (як пізніше з’ясувалося, лише на якийсь час), шахісти змогли повернутися до гри.

Пшепюрка повернувся в уже незалежну Польщу , однак багато подорожував: їздив на шахові турніри в Італію, Бельгію, Угорщину та інші країни. 1926 року Пшепюрка виграв турнір у Мюнхені, здобув перемогу в першому чемпіонаті Польщі, а через два роки став віцечемпіоном світу серед аматорів. Саме тоді за активної участи Пшепюрки постала Польська шахова спілка. Майстер багато років був заступником голови й підтримував спілку фінансово як меценат.

Давід Пшепюрка розігрує шахову партію , 1926. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

1930 року Давід Пшепюрка брав участь у Третій шаховій олімпіаді в Гамбурзі. Збірна поляків , до складу якої ввійшли також Акіба Рубінштейн, Ксаверій Тартаковер, Казімєж Макарчик та Паулін Фрідман, посіла перше місце, випередивши угорців та німців. Через рік поляки вибороли срібло в Празі. 1935 року Пшепюрка допомагав організовувати схожу олімпіаду у Варшаві.

Пшепюрка був відомий не тільки як гравець , але й як шаховий композитор: створював завдання для інших шахістів. Загалом він опублікував близько 160 завдань, які можна знайти в біографічній книжці «Майстер Пшепюрка». Створювати композиції він почав дуже рано, але, як свідчить наведена нижче цитата з видання Wiadomości szachowe з 1936 року, спочатку в Пшепюрці важко було розгледіти митця шахівниці.

Wiadomości szachowe

Діяльність проблеміста Майстер розпочав уже в шістнадцятилітньому віці , опублікувавши 1896 року на шпальтах газети Kurier Warszawski завдання, яке ми тут наводимо. Завдання не вирізнялося нічим особливим, окрім величезної кількости варіантів (16) — що, вочевидь, було ідеалом молодого композитора — й не віщувало авторові такого світлого майбутнього. Позитивно на творчості майстра відбилася пізніша зустріч із німецькою школою, особливо вплив Коца і Кокелькорна, авторів книжки Das Indische Problem («Індійська проблема»). Відтоді спостерігається невпинне поглиблення тематики і вдосконалення техніки композиції, що в пізніших завданнях Пшепюрки сягнуло вершин довершеного мистецтва.

І він став митцем. Далі в цій статті читаємо: «Він завоював почесне місце серед найвидатніших світових композиторів передовсім своїми багатоходовими завданнями , у яких йому немає рівних, зважаючи на складність опрацьованих тем і технічну майстерність виконання».

1935 року Пшепюрку нагородили Золотим хрестом заслуги за допомогу в організації олімпіади. 1936 року він став першим поляком , удостоєним звання Почесного члена Міжнародної шахової федерації. Однак нові шахові злети Пшепюрки, його великі спортивні заходи, успіхи і щасливі роки відібрала війна. Коли вона вибухнула , йому було майже шістдесят. У ті роки походження Пшепюрки практично не залишало шансів на те, щоб вижити.

Кав’ярня Квєцінського і масове вбивство в Пальмірах

Навіть у страшні роки нацистської окупації й загрози смерті , що нависла над усіма, а особливо над євреями, люди намагалися не відмовлятися від того, що давало їм сили для життя. Вони потребували якогось замінника нормальности, нагадування про давні часи. Видатні шахісти зустрічалися у шаховій кав’ярні, влаштованій у приватному помешканні Францішка Квєцінського в самому центрі Варшави. Тоді будь-якої миті ворог міг завдати удару.

Польські шахісти Давід Пшепюрка і Ксаверій Тартаковер за шаховою партією в Гамбурзі , 1930. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Одного разу , коли в січні 1940 року вони сиділи в помешканні неподалік перехрестя вулиць Маршалковської та Гожої, почувся стукіт у двері. Ґестапо. Німці заарештували близько 30 людей; серед затриманих був і Пшепюрка. Частину бранців через кілька днів випустили, але євреїв помістили в сумнозвісну в’язницю Павяк. Навіть у камері Давід думав про улюблену гру , про що свідчать спогади арештованого з ним шахового теоретика Зиґмунта Шульце.

Зиґмунт Шульце

Ми сиділи в одній камері. Керівництво в’язниці дозволило грати в шахи , тому, щоб убити час і заспокоїти нерви, ми грали майже без упину, поки дозволяло освітлення. Одного разу Пшепюрка виголосив невелику доповідь (вочевидь, останню в житті) про критичне поле. Вона наштовхнула мене на ідею створити концепцію лінії, яку в пам’ять про нього я назвав лінією Пшепюрки. Через п’ять днів вісьмох із нас звільнили, а слід решти сімнадцяти загубився. Можна бути більш ніж переконаним: їх убили. Там, зокрема, були Пшепюрка, [Станіслав] Кон і [Ахіллес] Фрідман із Лодзі.

Найімовірніше , видатний шахіст загинув не пізніше квітня 1940 року — він розділив долю інших жертв масових страт поблизу села Пальміри у Кампіноській пущі. Там поховано 2100 людей. Завдяки ексгумації , яку проводив польський Червоний хрест, встановлено імена близько половини загиблих. Решта, понад 1000 відібраних життів, — просто безіменні могили. Навряд чи де-небудь на світі збереглися документи, які засвідчують їхню смерть.

У наші дні там діє музей «Місце пам’яті Пальміри» — одна із філій Музею Варшави. Її керівниця Йоанна Мальдіс розповідає про жахливі події , що розігралися близько 80 років тому.

Йоанна Мальдіс , директорка музею «Місце пам’яті Пальміри»

Цей злочин був засекречений. Територію перекрили , оточили військовими, працівникам лісової служби дали вихідні. Страти закінчилися 1941 року, тож часу було достатньо, щоб знищити всі документи.

Кілька років тому нас відвідала жінка, яка брала участь у ексгумації. Це був приголомшливий досвід, який зруйнував її життя. Сьогодні, наскільки мені відомо, нікого з цих людей уже не залишилося.

* * *

Якими були їхні останні миті життя? Як саме загинув Давід Пшепюрка? Якого дня? О котрій годині? Невідомо. Після смерті видатного шахіста залишилася його спадщина. Це учні , зокрема Мар’ян Врубель, Лєон Туган-Барановський, Алєксандер Ґольдштейн, а ще близько 160 завдань, чимало з яких увійшли в шахові підручники.

Переклав Андрій Савенець