Шахи — королівська гра. Суперництво двох розумів, інтелектів, здатностей передбачення. Але це й історії окремих людей: злети й падіння, а часом трагічне життя. Саме такою була доля Давіда Пшепюрки. Шахістам єврейського походження в довоєнній Польщі велося доволі добре. Однак геніальність рідко рятувала від німецької кулі.

Перший чемпіон Польщі та олімпійський чемпіон

Давід Пшепюрка з’явився на світ 22 грудня 1880 року, коли Польщі ще не було на мапі. Батько, Ізраель Пшепюрка, був заможним варшавським будівельним інвестором. Мати, Дебора Кон, — донька люблінського рабина Шнойра Зальмана Лядера. Давіда називали вундеркіндом, що не дивно, адже в дванадцятилітньому віці він обіграв навіть старшого на 30 років Яна (Жана) Таубенгауза — одного з піонерів одночасної гри на польських землях, який проживав і сідав за шахівницю переважно у Франції, тільки зрідка приїжджав до Польщі. І саме тоді Давід мав нагоду помірятися з ним силами.

Давід Пшепюрка. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

У віці 23–25 років Пшепюрка навчався на математичному факультеті Варшавського університету, пізніше майже десятиріччя здобував освіту в Німеччині — у Ґеттінґені та Мюнхені. Він грав у шахи, і звання майстра, здобуте 1904 року на турнірі в Кобурзі, дозволило йому брати участь у міжнародних змаганнях. При цьому він залишався польським патріотом: коли одного разу 1906 року на турнірі в Нюрнберзі його табличку підписали «Давід Пшепюрка, Росія» (адже шахіст походив із території Російської імперії), він відмовився грати й сів за шахівницю, тільки коли напис змінили на «Давід Пшепюрка, Варшава». Часи Першої світової війни він провів у Швейцарії. Коли в Європі стало спокійніше (як пізніше з’ясувалося, лише на якийсь час), шахісти змогли повернутися до гри.

Пшепюрка повернувся в уже незалежну Польщу, однак багато подорожував: їздив на шахові турніри в Італію, Бельгію, Угорщину та інші країни. 1926 року Пшепюрка виграв турнір у Мюнхені, здобув перемогу в першому чемпіонаті Польщі, а через два роки став віцечемпіоном світу серед аматорів. Саме тоді за активної участи Пшепюрки постала Польська шахова спілка. Майстер багато років був заступником голови й підтримував спілку фінансово як меценат.

Давід Пшепюрка розігрує шахову партію, 1926. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

1930 року Давід Пшепюрка брав участь у Третій шаховій олімпіаді в Гамбурзі. Збірна поляків, до складу якої ввійшли також Акіба Рубінштейн, Ксаверій Тартаковер, Казімєж Макарчик та Паулін Фрідман, посіла перше місце, випередивши угорців та німців. Через рік поляки вибороли срібло в Празі. 1935 року Пшепюрка допомагав організовувати схожу олімпіаду у Варшаві.

Пшепюрка був відомий не тільки як гравець, але й як шаховий композитор: створював завдання для інших шахістів. Загалом він опублікував близько 160 завдань, які можна знайти в біографічній книжці «Майстер Пшепюрка». Створювати композиції він почав дуже рано, але, як свідчить наведена нижче цитата з видання Wiadomości szachowe з 1936 року, спочатку в Пшепюрці важко було розгледіти митця шахівниці.

Wiadomości szachowe

Діяльність проблеміста Майстер розпочав уже в шістнадцятилітньому віці, опублікувавши 1896 року на шпальтах газети Kurier Warszawski завдання, яке ми тут наводимо. Завдання не вирізнялося нічим особливим, окрім величезної кількости варіантів (16) — що, вочевидь, було ідеалом молодого композитора — й не віщувало авторові такого світлого майбутнього. Позитивно на творчості майстра відбилася пізніша зустріч із німецькою школою, особливо вплив Коца і Кокелькорна, авторів книжки Das Indische Problem («Індійська проблема»). Відтоді спостерігається невпинне поглиблення тематики і вдосконалення техніки композиції, що в пізніших завданнях Пшепюрки сягнуло вершин довершеного мистецтва.

І він став митцем. Далі в цій статті читаємо: «Він завоював почесне місце серед найвидатніших світових композиторів передовсім своїми багатоходовими завданнями, у яких йому немає рівних, зважаючи на складність опрацьованих тем і технічну майстерність виконання».

1935 року Пшепюрку нагородили Золотим хрестом заслуги за допомогу в організації олімпіади. 1936 року він став першим поляком, удостоєним звання Почесного члена Міжнародної шахової федерації. Однак нові шахові злети Пшепюрки, його великі спортивні заходи, успіхи і щасливі роки відібрала війна. Коли вона вибухнула, йому було майже шістдесят. У ті роки походження Пшепюрки практично не залишало шансів на те, щоб вижити.

Кав’ярня Квєцінського і масове вбивство в Пальмірах

Навіть у страшні роки нацистської окупації й загрози смерті, що нависла над усіма, а особливо над євреями, люди намагалися не відмовлятися від того, що давало їм сили для життя. Вони потребували якогось замінника нормальности, нагадування про давні часи. Видатні шахісти зустрічалися у шаховій кав’ярні, влаштованій у приватному помешканні Францішка Квєцінського в самому центрі Варшави. Тоді будь-якої миті ворог міг завдати удару.

Польські шахісти Давід Пшепюрка і Ксаверій Тартаковер за шаховою партією в Гамбурзі, 1930. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Одного разу, коли в січні 1940 року вони сиділи в помешканні неподалік перехрестя вулиць Маршалковської та Гожої, почувся стукіт у двері. Ґестапо. Німці заарештували близько 30 людей; серед затриманих був і Пшепюрка. Частину бранців через кілька днів випустили, але євреїв помістили в сумнозвісну в’язницю Павяк. Навіть у камері Давід думав про улюблену гру, про що свідчать спогади арештованого з ним шахового теоретика Зиґмунта Шульце.

Зиґмунт Шульце

Ми сиділи в одній камері. Керівництво в’язниці дозволило грати в шахи, тому, щоб убити час і заспокоїти нерви, ми грали майже без упину, поки дозволяло освітлення. Одного разу Пшепюрка виголосив невелику доповідь (вочевидь, останню в житті) про критичне поле. Вона наштовхнула мене на ідею створити концепцію лінії, яку в пам’ять про нього я назвав лінією Пшепюрки. Через п’ять днів вісьмох із нас звільнили, а слід решти сімнадцяти загубився. Можна бути більш ніж переконаним: їх убили. Там, зокрема, були Пшепюрка, [Станіслав] Кон і [Ахіллес] Фрідман із Лодзі.

Найімовірніше, видатний шахіст загинув не пізніше квітня 1940 року — він розділив долю інших жертв масових страт поблизу села Пальміри у Кампіноській пущі. Там поховано 2100 людей. Завдяки ексгумації, яку проводив польський Червоний хрест, встановлено імена близько половини загиблих. Решта, понад 1000 відібраних життів, — просто безіменні могили. Навряд чи де-небудь на світі збереглися документи, які засвідчують їхню смерть.

У наші дні там діє музей «Місце пам’яті Пальміри» — одна із філій Музею Варшави. Її керівниця Йоанна Мальдіс розповідає про жахливі події, що розігралися близько 80 років тому.

Йоанна Мальдіс, директорка музею «Місце пам’яті Пальміри»

Цей злочин був засекречений. Територію перекрили, оточили військовими, працівникам лісової служби дали вихідні. Страти закінчилися 1941 року, тож часу було достатньо, щоб знищити всі документи.

Кілька років тому нас відвідала жінка, яка брала участь у ексгумації. Це був приголомшливий досвід, який зруйнував її життя. Сьогодні, наскільки мені відомо, нікого з цих людей уже не залишилося.

* * *

Якими були їхні останні миті життя? Як саме загинув Давід Пшепюрка? Якого дня? О котрій годині? Невідомо. Після смерті видатного шахіста залишилася його спадщина. Це учні, зокрема Мар’ян Врубель, Лєон Туган-Барановський, Алєксандер Ґольдштейн, а ще близько 160 завдань, чимало з яких увійшли в шахові підручники.

Переклав Андрій Савенець