З Євпаторії до Варшави
Кіра народилася в Євпаторії. Коли 2014 року родина Сухобойченків була вимушена виїхати за тиждень до так званого референдуму, дівчинці було лише вісім. Батько Кіри — Сергій Сухобойченко, кримський активіст, психолог і підприємець, реалізовував у Криму освітні та медійні проєкти.
2014 року у мене була мережа онлайн-блогерів Ukrainian Social Community. Ми вели трансляцію з Майдану. А потім до нас прийшли, вирізали двері болгаркою — і це ми теж транслювали наживо. Компанію арештували, тож це було лише питання часу, коли доведеться виїжджати. Ми два місяці спали в одязі, бо будь-якої миті могло щось статися. А потім ми просто спакували речі й вночі виїхали.
Оскільки двоє старших братів та сестра Кіри вже були дорослими й мали власні сім’ї, до Варшави дівчинка переїхала лише з батьками.
Кіра Сухобойченко з батьком. Джерело: Sergiy Sukhoboychenko / FacebookНародження «літаючого рюкзака»
Адаптація у новій країні для маленької Кіри була нелегкою — відсутність друзів, інша мова, — тому батьки всіма силами намагалися підтримати дівчинку та допомогти їй знайти свій шлях.
Я в інтернеті щомісяця вишукував 30 різних конкурсів і пропонував Кірі почитати про них. Вона з 30-ти могла вибрати один чи два, в яких хотіла взяти участь. Потім стало зрозуміло, що Кіра любить писати — оформлювати свої думки на папері — і виступати. І найбільше її приваблювали ті конкурси, де можна було проявити себе саме таким чином.
2016 року, десятирічною, Кіра взяла участь у загальнопольському дитячому конкурсі Dzieciaki Startupy. Її ідея полягала в створенні шкільного «літаючого рюкзака»: завдяки гелієвому наповненню навантаження на спини дітей було б суттєво меншим.
Батьки запропонували мені взяти участь у конкурсі. Я вирішила ризикнути. Наступного дня, коли їхала в метро до знайомої, яка мала допомогти з відеозаписом, я звернула увагу на дівчинку поруч — вона тримала повітряну кульку. А в мене був важкий рюкзак. І я подумала: а що, якби кожна дитина у світі мала легкий наплічник із наповненням гелію, який би «підіймав» його, як ця кулька?
Ідея Кіри багатьом припала до душі й набрала в інтернет-голосуванні найбільше голосів — 4182. Нагородою став річний сімейний абонемент на відвідування Центру науки «Коперник» у Варшаві. Сім’я Сухобойченків залюбки відвідала осередок, але Кіра вирішила відкрити це місце також для своїх друзів і знайомих: упродовж року дівчина щовихідних водила сюди на екскурсії дітей. Загалом завдяки їй у «Копернику» побувало понад 150 дітей.
Кіра Сухобойченко. Джерело: Fundacja Międzynarodowy Ruch Latających Plecaczków / Flying Bag / FacebookВід експерименту до громадської організації
Довкола Кіриної ідеї «літаючих рюкзачків» швидко згуртувалася онлайн-спільнота. 2017-го дівчина з батьками заснували фейсбук-групу Międzynarodowy Ruch Latających Plecaczków / Flying Bag («Міжнародний рух літаючих рюкзачків / Flying Bag»), а вже за рік ініціатива отримала офіційний статус громадської організації.
Кіра каже: тату, мамо, треба створити фонд. Я кажу: ми не проти, але ти маєш бути залучена від самого початку. Кіра брала участь і в написанні статуту, і в усіх інших організаційних справах — звісно, в тих правових межах, в яких могла, адже вона була неповнолітня.
Фонд мав на меті інтегрувати людей і організації з різних куточків світу навколо ідеї освіти, обміну досвідом та творчої співпраці. А рюкзак залишився символом — як невід’ємний елемент навчання, подорожей і розвитку.
На момент реєстрації фонду Кірі було лише 12 років, тож формально всі юридичні процедури взяли на себе батьки — Сергій та Наталя, які мали досвід роботи в різноманітних проєктах, зокрема співпраці з міжнародними фондами.
Кіра Сухобойченко з волонтерами фонду. Джерело: Fundacja Międzynarodowy Ruch Latających Plecaczków / Flying Bag / FacebookЯ завжди керувався тією позицією, що Кіра повинна ухвалювати рішення сама. Останнє слово за нею. Ми з дружиною завжди були поруч, але ніколи не заважали. Тато — такий аналітик, який постійно щось видумує. А мама — постійна підтримка.
Кіра завжди була головною публічною особою організації, а з листопада 2024 року виконує також роль президентки правління. Вона наголошує, що батьки давали їй багато свободи, постійно підтримували й допомагали розвивати її ідеї.
Кіра сама навчилась писати гранти, залучати молодь, волонтерів. До неї і в дитинстві тягнулися і дорослі, і діти. Про свою діяльність вона писала і у LinkedIn. З 13-ти років.
Громадська організація Flying Bag розвиває проєкти, які сприяють навчанню школярів і підсвічують їхню важливість у суспільстві. Наприклад — заснований Кірою Міжнародний день наплічника, який відзначають 15 жовтня. Під час цього шкільного свята діти у своїх школах розповідають про власні ідеї й потреби. Це може відбуватись у рамках однієї навчальної години або всього дня тематичних занять. Акція спрямована на міжкультурну освіту, толерантність, запобігання виключенню, формування розуміння та поваги до інших національностей і релігій.
Кіра Сухобойченко. Джерело: Fundacja Międzynarodowy Ruch Latających Plecaczków / Flying Bag / FacebookВперше святкування дня наплічника відбулось у Варшаві 2018 року в просторі Google Campus. Захід проходив і онлайн, і офлайн — у формі конференції. Такий самий формат обрали і наступного року, а вже 2020-го відбулись перші святкування у кількох школах.
Фонд прагне поширити ідею Міжнародного дня наплічника у 194 країнах.
Я хочу, щоб діти в усьому світі знали: вони мають свій голос і підтримку у своєму класі, зі сторони вчителів, школи, а також міжнародної спільноти.
Також Flying Bag організовує конференції для шкіл і освітніх організацій із різних країн. Одна з них пройшла в офісі Європейського парламенту в Польщі. Уже проведено понад 10 конференцій, присвячених темам освіти, молодіжної політики, підтримки дитячих ініціатив, а також законодавству щодо дитячих стартапів.
Ми обговорюємо різні питання, але на заході завжди присутні 50 % дорослих і 50 % молоді. Тому що ми разом повинні думати про майбутнє. Яке воно буде, залежить від нас усіх.
У планах організації — створити Музей рюкзака у Варшаві. А поки вони на шляху до реалізації, існує пересувна експозиція, присвячена шкільним культурам народів світу: на ній представлено експонати приладдя і наплічників із України, Албанії, Індії, Кенії, Судану, Ізраїлю, Японії.
Кіра Сухобойченко з волонтерами фонду. Джерело: Fundacja Międzynarodowy Ruch Latających Plecaczków / Flying Bag / Facebook2022 року фонд Кіри відкрив у Варшаві Інтеграційно-адаптаційний центр, у якому українські і польські підлітки мають можливість вивчати мови та культури одне одного, а також розвивати свої хобі.
Організація веде активну благодійну діяльність. Після початку повномасштабної війни Кіра та її ровесники почали збирати гуманітарну допомогу для лікарень, шкіл та неурядових організацій в Україні.
Завдяки акції «Відблиски для України» вдалося передати світловідбивні елементи (брелоки, наліпки, стрічки тощо) дітям в Україні — щоб підвищити їхню безпеку на дорогах, особливо під час блекаутів.
Фонд Кіри також допомагає українським біженцям з вадами слуху: приміщення організації стало місцем зустрічей, проведення консультацій та навчання польської мови для таких людей.
Експертка LinkedIn
За останні роки Кіра стала лауреаткою нагород імені Януша Корчака, а також Тадеуша Мазовецького й нерідко потрапляла на шпальти різноманітних видань. А ще вона є однією із героїнь книжки публіцистки Юстини Сухецької Young Power!, в якій описано 13 історій про успішних молодих людей, які змінюють світ. Дівчина часто виступає на конференціях TEDx, зокрема TEDxKids@Warsaw (2019) та TEDxWarsawWomen (2023).
Кіра Сухобойченко. Джерело: Fundacja Międzynarodowy Ruch Latających Plecaczków / Flying Bag / FacebookНині 19-річна Кіра Сухобойченко навчається на факультеті психології Університету соціальних і гуманітарних наук у Варшаві (SWPS). Вона поєднує навчання з роботою у фонді й при університеті із веденням професійних соцмереж. У 2020 та 2021 роках дівчина потрапила до списків «Експертки LinkedIn — 25 жінок, на яких варто підписатися» за версією журналу Forbes Women Polska. Зараз на сторінку Кіри в LinkedIn підписано майже 20 тисяч користувачів. Кіра мріє розвиватися у сфері навчання й тренінгів, але головне бажання дівчини — створити родину й збудувати дім, до якого завжди хотітиметься повертатися.
Редакторка Наталя Ткачик
