АЕС в Енергодарі. Джерело: focus.ua

АЕС в Енергодарі. Джерело: focus.ua

Російська ядерна рулетка. Наскільки реальна катастрофа на захопленій Запорізькій АЕС?

Місця

Росіяни погрожують підірвати атомну електростанцію в Енергодарі — найбільшу в Європі та третю в світі. Українці б’ють на сполох через можливе підвищення рівня радіації, адже з березня вони не контролюють станцію, а нещодавно росіяни її обстріляли. Який насправді ризик пошкодження енергоблоків Запорізької АЕС? Як функціонує станція зараз та навіщо вона потрібна Росії?

Атомна електростанція в Енергодарі , яка відповідає за 40 % атомної енергетики України (6 реакторів, кожен близько 1000 МВт), з березня окупована росіянами. В одному з інтерв’ю президент Володимир Зеленський зазначив, що станція в основному працює лише на власні потреби, що на початку широкомасштабного наступу росіяни її вже обстрілювали і що по ній й інших атомних електростанціях у квітні, в річницю Чорнобильської катастрофи, знову запустили ворожі ракети (ППО їх збила). Росіяни тримають у полоні українських працівників електростанції, а також силоміць привезли туди своїх працівників «Росатома», які згодом звернулися до української сторони з просьбою про евакуацію.

Тепер росіяни знову обстріляли комплекс в Енергодарі , евакуювали «своїх», утримують український персонал і погрожують підірвати електростанцію зсередини за принципом «або вона буде нашою, або тут буде пустеля». Але з іншого боку, Запорізька електростанція може знадобитися росіянам для забезпечення електроенергією Криму, що загалом технічно цілком можливо. Ось як це коментує Петро Котін, керівник «Енергоатома», державної компанії, що курує українські атомні електростанції (крім Запорізької, є ще Хмельницька, Південноукраїнська та Рівненська, а також недіюча Чорнобильська):

Петро Котін , керівник «Енергоатома»

Підключити Запорізьку АЕС до російської енергосистеми чи спрямувати електроенергію до Криму складно , але можливо. На це потрібні великі кошти і багато додаткового обладнання, яке ще слід встановити. Якщо ми говоримо про Крим, то необхідні додаткові лінії, тому що стовпи електропередач, які там були, знесли 2014 року. Також неможливо просто взяти Запорізьку електростанцію і відокремити її від української електроенергетичної системи, позаяк вона з’єднана з нею відповідними лініями електропередач.

Також повідомлялося , що два реактори цієї електростанції працюють, два на ремонті, ще два на резерві, проте всі експерти, з якими ми спілкуємося офіційно і неофіційно, стверджують, що достовірних даних немає і станція де-факто виробляє енергію для власних потреб — тобто, те саме, що раніше повідомив український президент.

Україна б’є на сполох , переконуючи, що вона втратила контроль над об’єктом й існує ймовірність підвищення рівня радіації. Щодо цього питання думки польських коментаторів також розділилися.

Конрад Cвірський , Інститут теплотехніки Варшавського технічного університету

Ситуація із Запорізькою АЕС (і загалом усією українською енергетикою) стає по-справжньому драматичною. Електростанція номінальною потужністю 6000 МВт з березня перебуває під контролем російських військ , а зараз на самій АЕС розміщене військове озброєння і з нього обстрілюються українські позиції. В останніх заявах російських командирів ідеться про замінування електростанції й загрозу підриву блоків у разі можливого українського контрнаступу.

Сьогодні на електростанції працює український персонал, але під російським контролем. Фрагментарні дані свідчать про те, що працюють лише один або два блоки, але електростанція досі виробляє енергію. Повністю її зупинити неможливо, тому що почнуться величезні проблеми і збої через необхідність охолодження вимкнених блоків. Загалом інформація про українську енергосистему уривчаста: відомо тільки, що нинішня потреба електроенергії в Україні становить приблизно 50 % від довоєнної (максимально 10 ГВт нині, а було близько 20–22 ГВт).

Варто нагадати , що невдовзі після ескалації російської агресії проти України різко завершився процес синхронізації енергетичних систем України та ЄС, чого Київ прагнув багато років. Ця ситуація допомагає Україні забезпечити свою енергетичну безпеку навіть під час війни.

Конрад Cвірський

Важко щось передбачити , коли всі межі перейдено і ми знаходимося в точці, якої ніхто ніколи не міг передбачити. Вперше в історії атомної енергетики ми маємо справу з бойовими діями на території чинної електростанції. Дедалі ймовірнішим стає найдраматичніший сценарій — пряме пошкодження ядерних реакторів і викид радіоактивних речовин.

Існує ризик, що станеться не ядерний вибух (конструкція атомних електростанцій типу PWR, до яких належить ця АЕС, унеможливлюють вибух), а опосередковано дещо іще гірше — повне розгерметизування реакторів: або через військові дії (вибух або влучання ракет), або через розплавлення стержня при вимкненні діючих реакторів і через відсутність відповідних систем охолодження, що гіпотетично призводить до масштабної ядерної катастрофи. Це призвело б до катастрофи сьомого рівня (за семибальною так званою Міжнародною шкалою ядерних подій, INES)
International Nuclear and Radiological Event Scale. у зіставленні з методологією Міжнародного агентства з ядерної енергії , тобто до великої аварії — причім у масштабах, які у багато разів перевищують події в Чорнобилі чи Фукусімі. Ніхто ніколи не допускав можливості втілення такого сценарію, результат у вигляді викиду радіоактивних речовин непередбачуваний, але він, безперечно, може вразити велику кількість країн (а фактично весь світ).

Спостерігаючи за поведінкою російських військ і повною відсутністю гальм у російських лідерів , можна стверджувати, що можливі всі сценарії. На початку повномасштабної війни росіяни не нищили енергетичну інфраструктуру напряму, а захоплення самої електростанції завдало мінімальної шкоди (і то в будівлях поза територією АЕС). Тепер ситуація змінилася: спочатку росіяни посилили атаки на розподільчі станції та лінії електропередач (щоб передусім обмежити можливості українського залізничного транспорту), а також окуповують усе нові електростанції — цього разу теплові, зокрема, Вуглегірську АЕС в Донецькій області (встановлена потужність 3600 МВт, паливо — вугілля і газ).

Конрад Cвірський

Схоже , вони без вагань нищитимуть українську енергетичну інфраструктуру.

Експерт додає , що сьогоднішні сценарії доволі песимістичні, оскільки росіяни не виявляють жодного бажання раціонально врегулювати конфлікт.

Конрад Cвірський

Сьогодні їх цікавить тільки реалізація божевільних цілей Путіна — можливо , вже не повне завоювання України, а принаймні захоплення ключових територій. Утримання Запорізької АЕС під контролем для них украй важливе: це позбавляє Україну її найціннішого енергетичного активу та створює великі проблеми для майбутньої відбудови країни. Російський план-мінімум — захопити електростанцію і в майбутньому забезпечити живлення власної енергосистеми.

Драматичним виглядає і сценарій успішного українського контрнаступу (і відвоювання електростанції) — адже це може призвести до її руйнування та глобальної катастрофи. Ще вчора, можливо, все це здавалося продовженням російського шантажу — але сьогодні може стати наймоторошнішою реальністю.

Спокійніше підходить до цієї теми Якуб Вєх , експерт з атомної енергетики порталу Energetyka24.com , який вважає, що Росія не зацікавлена в знищенні Запорізької АЕС.

Якуб Вєх

Будь-які надзвичайні обставини , що стосуються АЕС, викликають багато емоцій, переважно — страх. Не дивно, що значна частина суспільства, пам’ятаючи події в Фукусімі чи Чорнобилі, боїться, що вони повторяться, коли бойові дії точаться прямо біля української АЕС. У цьому випадку можуть заспокоїти знання.

Передусім варто зазначити, що руйнівна атака на АЕС не має сенсу. Такі дії є марною тратою цінних сил і ресурсів: важко окреслити мету, заради якої цей об’єкт варто було б знищити. Це не допоможе ані російським окупантам, ані українським захисникам, натомість може спричинити масу проблем.

По-друге, якби хтось ухвалив божевільне рішення почати ядерну катастрофу, йому знадобилося би щось потужніше, ніж звичайна зброя. Реальною загрозою для реактора може бути тільки керована ракета, націлена прямо на камеру цього блоку — і все одно шанси на успіх обмежені. Адже реактори захищені величезними сталевими резервуарами завтовшки кількадесят сантиметрів, бетонним корпусом і залізобетонною стіною, укріпленою додатковими шарами арматурних стрижнів, товщина якої може сягати кількох метрів. Це по-справжньому витривалі об’єкти.

По-третє, навіть якби електростанцію пошкодили зсередини (наприклад, вибухівкою), внутрішні системи захисту гарантовано триматимуть ситуацію в блоку під контролем. Це пасивні системи, які не потребують участі персоналу. Кожен із реакторів WWER1000, встановлених на електростанції, має свої механізми такого типу. До того ж є активні системи, які можуть запустити працівники АЕС.

Ризик будь-якого серйозного інциденту, співмірного з Фукусімою чи Чорнобилем, просто мізерний. Запорізька атомна електростанція виконує переважно тактичну функцію. Ентоні Блінкен має рацію, зазначаючи, що росіяни використовують її як щит, нагромаджуючи там зброю та боєприпаси й проводячи атаки з її території. Проте в знищенні цього об’єкту ніхто не зацікавлений.

Переклала Марія Шагурі

Стаття була опублікована на порталі Wprost 9 серпня 2022 року

Кароліна Баца-Поґожельська profile picture

Кароліна Баца-Поґожельська

Всі тексти автора

Читайте також