Річна кількість спроб самогубств, які вчиняють польські чоловіки, майже незмінна з часів суспільно-політичних перетворень початку 90-х років. З 4159 суїцидів, скоєних 1991 року, 3388 (81,4 %) вчинили чоловіки. І вже тоді ця цифра була вп’ятеро більшою, ніж у випадку жінок. За даними Світової організації здоров’я за 2019 рік, Польща на четвертому місці серед країн ЄС за кількістю самогубств серед чоловіків. Це дані, які зібрала та представила професорка Катажина Лясковська в колективній монографії науковців Білостоцького університету «Кримінологія. Стан і перспективи розвитку».
Найбільше чоловіків — 5237 — наклало на себе руки 2014 року. Серед жінок ця кількість також була однією з найвищих — 928. А найменше вчинених чоловіками самогубств (2924) зафіксовано 2007-го (тоді теж покінчило з життям 606 жінок). Це вперше від початку збору даних річна кількість чоловіків-самогубців була меншою за 3000. Для порівняння: за цей самий період річна кількість жінок-самогубиць лише тричі перевищувала 1000. Як бачимо, різниця колосальна.
За даними поліції, впродовж останніх шести років річна кількість самогубств серед чоловіків становить 4,2–4,5 тисячі (серед жінок — 700–850). Як це не парадоксально, але з 2020 року, коли в багатьох сферах у Польщі ситуація почала погіршуватися, спостерігається невелика низхідна тенденція. Однак вона настільки незначна, що поки зарано говорити про посутні зміни.
На основі даних поліції щодо спроб самогубств можна говорити про два періоди найбільшого ризику суїциду в житті людини. Це вік приблизно 40 і 60 років.
Себто самогубства скоюють зрілі люди в другій половині свого життя, коли, як заведено вважати, вони вже мали б досягнути певного статусу і життєвої стабільності.
Науковці, які віддавна досліджують це явище, вважають, що найбільший ризик суїциду загрожує людям у 45–54 роки. Чоловіки накладають на себе руки у віці «стабілізації та відчування ознак проминання часу» — як його назвав один із найвидатніших польських кримінологів Бруно Голиста у своїй монографії «Кримінологія».
Головні причини, чому середній вік характеризується таким високим рівнем ризику, — певний застій та незадоволення своїм життям у сімейній, професійній та фінансовій сферах (і тут варто згадати про кредити, які люди беруть дуже часто саме в цьому віці).
Статистичні дані, звісно, проливають світло на проблему суїциду серед чоловіків, проте вони не пояснюють цього феномену. Часто кількість самогубств занижена (як і випадків домашнього насильства й сексуальних злочинів). Ірена Поспішил, авторка книжки «Суспільна патологія», однією з причин такого стану речей називає те, що родичі померлого приховують справжню причину його смерті. Відчуваючи сором чи страх, пов’язаний зі стигматизацією самогубства, вони нерідко докладають усіх зусиль, щоб цю смерть кваліфікували як нещасний випадок.
Жінки лікують депресію, чоловіки скоюють самогубства
Причин самогубств загалом, як і причин самогубств, скоєних чоловіками, чимало. Одна з них (якщо аналізувати це явище під гендерним кутом) — культурні детермінанти.
Попри суттєві зміни, які відбулися у свідомості польського суспільства, досі вкорінене переконання, буцімто чоловік свої проблеми повинен вирішувати самотужки.
Науковці звертають увагу на таке тривожне явище, як недооцінювання чоловічих психологічних проблем, передусім депресії. Через те, що цими проблемами легковажать, дуже складно визначити їх причини. Та все ж одна з них очевидна — нав’язане культурою небажання чоловіків виявляти слабкість.
2018 року депресію (основну або супутню) діагностували в приблизно 631,6 тисячі людей — цей показник залишався практично незмінним із 2013-го. У гендерному плані серед пацієнтів переважали жінки (73 %), а у віковому — люди віком 55–64 років (24 %).
Вікова група, в якій найчастіше діагностують депресію, наближена до групи, в якій найбільш поширені самогубства. Цікаво, що у чоловіків депресію діагностують набагато рідше, ніж у жінок. Та все ж оце «рідше» означає приблизно 170 тисяч людей.
Постає логічне питання, чому таке різне співвідношення у гендерному плані між скоєними самогубствами та діагностованою депресією? Можливо, це обумовлене заниженими цифрами. А можливо, в жінок депресія лікується більш результативно, ніж у чоловіків.
Відшкодовані державою антидепресанти 2021 року придбало 1,5 мільйона людей, що на 59 % більше, ніж 2013 року.
Отже, у польських жінок і чоловіків усе частіше виникають проблеми з психічним здоров’ям. І це не дивно, враховуючи, що протягом кількох останніх років кризи насувалися одна за одною — спочатку локдаун, потім повномасштабна російська агресія в Україні, а тепер інфляція та економічний спад.
Чоловіки частіше заглядають до склянки
Суспільні кризи часто сприяють не тільки психологічним проблемам, а й залежностям, зокрема алкоголізму. Важко навести достовірні статистичні дані на підтвердження цієї тези, та все ж взаємозв’язок між цими явищами існує.
Те, що люди впадають у залежність, зокрема алкогольну, є одним із проявів патологічного розв’язання психологічних проблем. Залежність може підштовхнути людину до самогубства.
Алькогольній залежності чоловіків сприяють культурні стереотипи: вживання спиртного — риса справжнього мужчини.
Це виникає з простого механізму: молодий хлопець, з одного боку, чує, що не можна вживати алкоголь до 18-річчя, а з іншого — бачить, як дорослі чоловіки під час сімейних застіль зловживають спиртним. Він природно починає прирівнювати вживання алкоголю до дорослості. Особливо якщо першу (принаймні офіційно) порцію алкоголю йому урочисто наливає батько.
Не лише в Польщі, а в багатьох країнах алкоголь вважається ознакою «чоловічого» стилю життя, і таке переконання аж ніяк не сприяє помірному вживанню спритного. У суспільстві панує думка, що пиття алкоголю, особливо пива, — добрий привід для товариських зустрічей. Чоловіки ходять з друзями в бари, п’ють пиво при перегляді спортивних матчів, йдуть «на пивасик» після гри у футбол.
Більшість безхатьків — чоловіки
За даними «Національного дослідження кількості бездомних» (його провели в ніч на 14 лютого 2019 року), у Польщі зафіксовано 30 330 безпритульних, з яких 25 369 (83,6 %) — чоловіки.
Відносно втішає, що ця кількість безпритульних чоловіків на 2,5 тисячі менша порівняно з даними дослідження 2017 року. Та все ж така величезна частка чоловіків серед бездомних у Польщі викликає занепокоєння. Вартий уваги і вік бездомних людей.
Найбільше безхатьків у віковій групі 41–60 років (13 801, з них 12 031 — чоловік), яка дуже наближена до періоду найвищого суїцидального ризику.
Серед факторів, що призвели до бездомності, респонденти називали сімейні конфлікти (32,3 %), залежність (28 %), виселення й зняття з реєстрації (26,3 %), розрив стосунків (18,4 %). Ці проблеми часто взаємопов’язані з причинами самогубств.
Бездомність також становить загрозу потрапляння в спіраль соціальних патологій, наслідки яких можуть бути трагічними. Тому надзвичайно важливо, щоб держава підтримувала людей, які перебувають у кризі бездомності, безробіття чи залежності, навіть якщо суспільство не розумітиме цієї підтримки і навіть якщо вона не принесе владі жодних політичних дивідендів.
Самотність і чоловіки
Очевидно, що різні форми соціального виключення сприяють суїцидальним спробам. А з виключенням нерозривно пов’язане явище самотності. Попри те, що ми живемо в цифровому світі, який дає нам широкий спектр можливостей спілкуватися з іншими, самотність турбує нас не менше, ніж у минулому, ба навіть більше. Це явище також має чоловіче обличчя.
За даними звіту «Почуття самотності серед дорослих поляків», опублікованого 2022 року Інститутом покоління, 55 % молодих чоловіків (віком до 24) почувають себе дуже самотніми.
Якщо ж говорити про все суспільство, то високий рівень самотності відчував 41 % чоловіків та 32 % жінок, а низький — лише 31 % чоловіків та 36 % жінок. Єдиною віковою групою, в якій чоловіки почувалися менш самотніми, ніж жінки, були респонденти віком 35–49 років. Однак відмінності тут невеликі: так звану низьку самотність відчувало 32 % чоловіків та 29 % жінок; а так звану високу самотність — приблизно по 40 % в обидвох гендерних групах.
Самотність призводить до накопичення стресових реакцій, що ослаблює імунну систему та збільшує ймовірність, зокрема, серцевих хвороб (29 %), інсульту (32 %) і деменції (64 %). А це означає, що в самотніх людей на 30 % більший ризик померти передчасно, в тому числі наклавши на себе руки. Небажана самотність гірше впливає на здоров’я, ніж відсутність фізичних вправ і ожиріння.
Крім самотності, пов’язаної з відсутністю близьких людей, існує виключення представників окремих суспільних груп. З маргіналізацією можуть зіткнутися хворі та інваліди, їхні рідні та опікуни, люди, які борються із залежностями, перебувають у кризі бездомності або безробіття.
Під час економічної кризи та величезної інфляції варто згадати і про бідних людей, яким не по кишені не те що повноцінна участь у соціальному й культурному житті, а й задоволення елементарних потреб.
Самотність теж неминуче призводить до економічних наслідків, зокрема збільшення різних витрат з боку окремих людей, підприємців, а також держави, яка відповідає за громадське здоров’я.
Профілактика: дозволь тобі допомогти
Проблема самогубств у Польщі не тільки дуже поширена, але й дуже складна. Профілактику цього явища потрібно починати з підтримки людей, які перебувають у групі ризику скоєння суїциду.
У Польщі діють безкоштовні телефони психологічної підтримки. Ось кілька з них, де вам нададуть допомогу українською мовою:
- від Червоного Хреста: +48 800 088 136
- від платформи Helping Hand: +48 22 290 4386
- від польсько-українського фонду «Зустріч»: +48 786 674 005
- від фонду Polskie Forum Migracyjne: +48 22 255 22 02
- від Фонду психологічної допомоги й суспільної освіти Razem: +48 733 200 501
- від Центру прав жінок: +48 800 10 77 77
- від фонду ART: +48 600 433 799
Також ви можете отримати безкоштовну психологічну допомогу українською мовою, залишивши онлайн заявку:
Однак на цьому зупинятися не можна. Посягання на власне життя, себто поведінка, яка повністю суперечить природному людському інстинкту виживання, завжди є наслідком конкретних, драматичних обставин — зовнішніх чи внутрішніх, з якими людина повинна боротися.
Щоб подолати таку велику тенденцію до самогубств, потрібно всі зусилля спрямувати на усунення їх причин. А щоб зрозуміти ці причини, потрібно навчитися з емпатією дослуховуватись до того, що про себе говорять чоловіки, навіть якщо це суперечить усталеним у суспільстві переконанням.
Переклала Марія Шагурі
Редакція висловлює вдячність Яґеллонському клубу за можливість публікації
