Що сталося?
26 квітня російська компанія «Газпром» оголосила, що з наступного дня припиняє постачати в Польщу газ за довгостроковим (так званим Ямальським) контрактом. Аналогічну заяву отримали болгари. Офіційна причина — відмова платити за газ рублями. Зміни способу розрахунку своїм указом від 31 березня затвердив Владімір Путін, зобов’язавши клієнтів «Газпрому» відкрити спеціальні рахунки — валютний та рублевий — у «Газпромбанку». Кошти потрібно було вносити в євро чи доларах, а потім вони мали конвертуватися в рублі.
Компанія PGNiG (Польська нафтова і газова компанія) відмовилася виконувати вимоги Росії й збиралася продовжувати оплату відповідно до положень угоди — тобто у валюті. Тому 27 квітня Росія здійснила свою погрозу й постачання газу до Польщі припинилося. Те саме сталося і в Болгарії.
Як це вплине на Польщу?
Польща щороку споживає близько 20 мільярдів кубометрів газу. Приблизно по чотири мільярди кубометрів забезпечують: внутрішній видобуток, постачання зрідженого природного газу (ЗПГ) на термінал у Свіноуйсці та імпорт із Заходу. Проте найбільше газу — близько 10 мільярдів кубометрів — Польща купувала в Росії за так званим Ямальським контрактом. Згідно з ним, Польща була зобов’язана платити Росії не менше ніж за 8,7 мільярда кубометрів газу незалежно від того, вибере вона цю сировину чи ні. Це так зване положення take-or-pay («бери або плати»), яке захищає країну – експортера газу.
2022 рік мав стати переломним: 31 грудня завершувався термін дії Ямальського контракту. До цього моменту Польща готувалася багато років. Метою було досягнути такого стану речей, щоб країна мала свою інфраструктуру для імпорту з інших регіонів. Це дозволило б не зважати на ласку Росії, яка вже не раз застосовувала газовий шантаж проти залежних від неї країн.
Зараз Польща може імпортувати газ із кількох напрямків. Термінал ЗПГ має пропускну здатність 6,2 мільярда кубометрів, а з 2024 року вона збільшиться до 8,3 мільярда кубометрів. Польща може імпортувати 5,5 мільярда кубометрів із Німеччини через Ямальський газопровід у зворотному напрямку, хоча слід пам’ятати, що це буде переважно російський газ. Крім того, у травні введуть в експлуатацію польсько-литовський газопровід (1,9 мільярда кубометрів), який дозволить доставляти газ із термінала в Клайпеді. Завдяки цьому країни Балтії вже з квітня не купують у Росії ані кубометра газу. На липень заплановано запуск польсько-словацького газогону (5,7 мільярда кубометрів). Однак тут, як і у випадку з Німеччиною, газ надходитиме переважно з Росії.
Очікується, що найбільше значення матиме газопровід Baltic Pipe, який з’єднає Польщу з норвезькими родовищами. Його планують запустити в жовтні цього року. Початкова пропускна спроможність Baltic Pipe становитиме 3 мільярди кубометрів, а вже з січня 2023 року досягне 10 мільярдів — саме стільки Польща планувала імпортувати з Росії до кінця року.
Чи зможе Польща прожити без російського газу до запуску Baltic Pipe? Споживання газу в Польщі та по всій Європі є сезонним, і його пік припадає на зиму. Однак газопроводи мають незмінну пропускну здатність і газ проходить ними, принаймні теоретично, на відносно однаковому рівні. Для збалансування попиту і пропозиції в ЄС існує розгалужена мережа газосховищ. У Польщі вони також є. Відомо, що 27 квітня їх заповнення становило 77 % і в них містилося понад 2,8 мільярда кубометрів газу. Варто зазначити, що після того, як Росія закрутила кран, Польща не почала використовувати цей газ. Температура в країні підвищується, і споживання газу падає. Незабаром польські ТЕС та приватні будинки повністю відключать опалення, що ще більше знизить споживання газу. Крім того, газ імпортується з Німеччини (через Ямальський газопровід). У результаті економіка не відчула жодних змін.
Найскладнішими будуть останні місяці 2022 року, коли температура почне знижуватися. Утім, до того часу Польща матиме додаткові газові сполучення з Литвою та Словаччиною та зможе максимально використовувати термінал ЗПГ. Нарешті, на самому початку опалювального сезону запустять газопровід Baltic Pipe, який вийде на повну потужність саме перед найсильнішими морозами, в січні 2023 року. Поки що немає жодних ознак того, що дати його запуску будуть перенесені. Тому єдиним сценарієм, за якого Польщі довелося б скоротити споживання газу, було би повне припинення поставок до ЄС. Тоді деяким промисловим підприємствам довелося б частково скоротити роботу. Ці обмеження не торкнулися б звичайних громадян.
Чому Росія зупинила поставку газу?
Польща готувалася до сценарію дефіциту російського газу, і катастрофа їй не загрожує. Болгарія також упорається — їй потрібно тільки три мільярди кубометрів, і це не є великою проблемою.
Тож якою була мета російського маневру? Важливим тут видається збіг із іншою подією. Саме того дня, коли Росія оголосила про своє рішення, Варшаву відвідав міністр економіки та енергетики Німеччини Роберт Габек. Однією з тем розмов була незалежність Німеччини від російської нафти. Зараз ЄС працює над шостим пакетом санкцій, і все вказує на те, що в ньому буде теж положення про імпорт нафти з Росії. Для неї це стане дуже болючим ударом, адже найбільші прибутки російському бюджету приносить саме експорт нафти. І він є джерелом валюти, яка стабілізує курс рубля.
Спочатку Німеччина була скептично налаштована до цієї ідеї через свою залежність від російської нафти. Однак вона виконала велику роботу, поступово зменшуючи імпорт цієї сировини. Роберт Габек приїхав до Польщі, щоби забезпечити постачання неросійської нафти через термінал у польському Ґданську. Це дало б змогу замінити російську сировину на нафтопереробному заводі Schwedt, який досі її переробляє. Водночас Німеччина пригрозила, що якщо «Роснефть», якій належить завод, відмовиться замінити російську нафту на імпортовану з Польщі, нафтопереробний завод націоналізують.
Відключення газу Польщі та Болгарії, ймовірно, мало на меті залякати інші країни Євросоюзу і показати їм, що Росія не жартує і в разі введення ембарго на російську нафту вона піде до кінця і повністю перекриє газ усьому ЄС. Це свідчить про розпач російської влади, готової пожертвувати своєю фінансовою вигодою, тільки б не припиняти агресію в Україні.
Якими будуть наслідки для Росії?
Частково ця практика виявилася ефективною. Підприємства Німеччини, Австрії, Угорщини та Словаччини оголосили, що виконають вимоги Росії щодо оплати в рублях. Італійці також розглядають таку можливість.
Утім, питання про нафтове ембарго та те, чи піддадуться деякі країни ЄС російському шантажу, залишається відкритим. Тож із тактичної точки зору російський маневр, можливо, не безглуздий. Тим більше, що вдаривши по Польщі й Болгарії, Росія мало що втрачає. Три мільярди кубометрів, які споживає Болгарія, є незначною втратою, а Польща все одно збиралася за кілька місяців розпрощатися з російським газом.
Однак стратегічно Росія забила гол у власні ворота. Припинивши поставки до Польщі, вона де-факто розірвала довгостроковий контракт на постачання газу. Це дає Польщі підстави вимагати відшкодування збитків у міжнародному арбітражному суді. А в польської компанії PGNiG багата історія виграних у «Газпрому» спорів у арбітражі, у тому числі про зловживання монопольним становищем.
Але «Газпром» передусім знищив створюваний роками імідж надійного торгового партнера. В ЄС компанія славилася тим, що завжди виконувала свої довгострокові контракти та поставляла газ клієнтам. У цьому була переконана більшість європейських політиків та експертів. Вважалося, що газ із Росії надходитиме за будь-яких обставин. Імідж компанії не зіпсувала навіть війна.
Розірвавши контракти з Польщею та Болгарією, Росія надала ще один аргумент на користь незалежності від своїх поставок. До цього моменту переважав слушний моральний аргумент — оплачуючи російські ресурси, ми фінансуємо вторгнення в Україну. Зараз додався аргумент комерційний — коли ми домовляємося з «Газпромом» і Росією, ми не маємо жодної гарантії, що вони виконають свої зобов’язання.
Тому рішучість відмовитися від російських ресурсів тільки зросла. Навіть якщо до нового пакету санкцій не ввійде нафтогазове ембарго, окремі країни ЄС уже роблять самостійні кроки до скорочення імпорту з Росії. Те, що кілька місяців тому здавалося неможливим, стає планом на найближчі кілька років.
Переклала Ірена Шевченко
