Польські писанки. Джерело: Pixabay

Магія і краса: польські писанки

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Поляки, як і їхні східні сусіди, на Великдень традиційно роблять писанки. Розповідаємо про стародавні повір’я, пов’язані з яйцями, і незвичні техніки їх прикрашання.

З давніх-давен писанки вважалися одним із головних великодніх атрибутів. Навіть у наші дні вони часто прикрашають святкові столи. Писанки мають не тільки безсумнівну естетичну цінність, а й глибокий символічний зміст.

У багатьох культурах яйце символізує життя, яке, по суті, просто в нас на очах постає зі звичайнісінької, здавалося б, форми, народжується з твердої шкаралупи. Яйце часто пов’язували зі ще одним важливим вітальним символом — сонцем. У північно-східній Польщі був поширений старовинний звичай: перед першим весняним випасом худоби яйця (як уособлення життя) клали під поріг обори.

Цим також пояснюється народна традиція православних вірян приносити яйця на кладовища і катати їх по могилах в першу неділю після Великодня, коли поминають покійних. Цей звичай корінням сягає ще праслов’янських вірувань і до наших днів дійшов у традиції залишати на могилах писанки. В апокрифічних текстах, присвячених життю Богородиці, зустрічається розповідь про фарбовані яйця. «Отож Божа Матір, яка хотіла вимолити у Пилата життя свого Сина, принесла в дарі перші у світі розмальовані яйця — для його дітей. Писанки розкотилися по всьому світу, але їх зібрали дітки. Звідси й звичай дарувати дітям писанки».

Сьогодні магічне значення писанок призабулося і відгомони давніх звичаїв збереглися лише у великодніх забавах.

Яйця використовувалися в іграх, які урізноманітнювали святкові застілля. Однією з найпопулярніших було змагання, чиє яйце міцніше. Учасники вдарялися кінчиками яєць: чиє розбивалося з першого разу — той і програв. Іншою улюбленою грою було катати яйця. Споруджувався невеликий дерев’яний пандус, з якого гравці скочували яйця, намагаючись поцілити ними в ті, що вже лежали, скочені раніше іншими учасниками. Якщо пощастить, переможець набирав понад десяток яєць. Звісно, це були круто зварені яйця, які не могли розбитися.

Серед православного населення Підляшшя був популярний так званий обряд волочіння. На другий день Великодня молоді люди ходили селом від хати до хати, співали пісень про Воскресіння Христове і бажали щедрого врожаю. А їм за це дарували фарбовані яйця.

Писанки також були традиційним подарунком. Їх дарували хрещеникам, дітям, ними обмінювалися молоді люди, які одне одному симпатизували. Такі писанки були дуже красиво розписані. Розписом займалися здебільшого жінки, але й чоловіки не цуралися цього заняття.

Підляські писанки. Фото: Аліція Міронюк-Нікольська

Найдавнішим способом прикрашання яєць вважається нанесення на шкаралупу візерунків, і робили це за допомогою прозорого розтопленого бджолиного воску. За інструменти слугували пера для писання, бляшані ріжки або головки шпильок, вставлені в дерев’яні держаки. Розписувати яйця — справа не з простих, адже вона вимагає впевненої руки й неабиякої вправності, щоб наносити точні рівні лінії. Розписані яйця фарбували в рослинних барвниках: відварі з сушеного цибулиння, кори або молодих пагонів злакових. У наші дні, коли писанки виконують уже тільки декоративну роль, для фарбування використовують хімічні барвники всіх кольорів веселки.

Після того, як яйце виймали з підігрітого барвника, його обережно протирали ганчіркою й оголювали з-під воску малюнок природного кольору шкаралупи. На завершення її натирали маслом — для блиску.

Барвистий візерунок можна було отримати, якщо кілька разів повторити процес нанесення малюнка і фарбування. Тоді фарбували в кольори від найяскравішого до чорного, і тільки останнє фарбування вже робили в нагрітому барвнику.

Польські писанки захоплюють багатством декоративних мотивів — такий, здавалося б, маленький предмет, а має стільки різновидів узору. Чимало візерунків пов’язані з мотивом пробудження природи: соснові гілки, листочки, сонечка. Поширені й знаряддя весняних сільськогосподарських робіт: граблі, крила вітряка. Такі писанки (їх ще називають батикові) зустрічаються у східних регіонах Польщі. А в центральній частині країни ця техніка поширена в опочинському районі. Щоправда, малюнок там завжди однотонний, а ось стилі розпису напрочуд різноманітні. Техніка батика, ймовірно, — найстаріший у Польщі спосіб прикрашати великодні яйця: фрагменти шкаралупи з X століття, розписаної цією технікою, були знайдені під час археологічних розкопок під Ополем.

Опочинські писанки. Фото: Аліція Міронюк-Нікольська

Одна з поширених і сьогодні технік писанкарства — видряпувати візерунок на вже зафарбованому яйці. Раніше це робили осколком скла, шматком бляшки, ножем, а сьогодні здебільшого використовують хірургічний ланцет. Улюблені візерунки — квіти й вітальні написи. Маленькими витворами мистецтва є крашанки з Опольського регіону: їхня поверхня вкрита напрочуд майстерно виконаними гірляндами квітів.

Опольські писанки. Фото: Аліція Міронюк-Нікольська

В окремих регіонах на великодні яйця наліплюють орнаменти. А в Курпії (Біла Пуща) писанки обклеюють стеблами очерету світло-кремового кольору і барвистими нитками — їх викладають почергово, щоб утворився орнамент. У Ловіцькому повіті на яйця наклеювали барвисті витинанки з крейдяного паперу; найпопулярнішими мотивами були півні й квіти. А іноді яйцю надавали форми глечика, приклеюючи до нього паперову ручку і шийку. Схожим чином яйця прикрашають і в санніцькому регіоні.

Ловіцькі писанки. Фото: Аліція Міронюк-Нікольська

У наші дні декорують зазвичай видуті яйця — порожню шкаралупу. Це, звісно, суперечить давнім віруванням і звичаям, проте дозволяє зберігати писанки багато років. Завдяки надзвичайно багатому дару приватної колекціонерки в Цєхановці постав Музей писанки. Колекція регіональних писанок представлена і в Музеї ліпської писанки і традиції. Обидва музеї розташовані в Підляському воєводстві. Зараз вони, на жаль, зачинені для відвідувачів, але колекції можна побачити в інтернеті.

Переклала Наталя Ткачик

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Аліція Міронюк-Нікольська

Уродженка Підляшшя, етнографиня, музейна працівниця з понад 30-річним стажем, викладачка. Досліджує мистецтво, традиційну культуру…