Натуристи , яких раніше називали нудистами, — люди, які на пляжах засмагають голяка. Ніби нічого такого, проте в епоху ПНР це була настільки поважна справа, що довкола натуристів почався чималий ажіотаж. Своєю «штаб-квартирою» вони обрали пляж у Халупах — селі на Гельській косі, якій була присвячена знаменита пісня «Chałupy welcome to» у виконанні Збіґнєва Водецького:
Всі оголять фігури ,
оберуть «Міс натури» –
аж волосся сторч.
Ті, що в плавках, злякались,
у кущах поховались,
заклинають дощ.
Сьогодні чимало поляків вважає , що саме завдяки цій відомій пісеньці натуризм набув популярності і на пляж у Халупах потягнулись його послідовники. Та насправді все було навпаки. У рядках, хоч і жартівливих , ідеться про гострий конфлікт. Пісню написали вже після того, як у середині 80-х мешканці Халуп прогнали натуристів зі свого села.
Стриптиз під керівництвом партії
У ПНР про секс публічно майже не говорили. Не видавалися еротичні чи порнографічні журнали на зразок американського Playboy. У деяких виданнях , таких як Razem чи itd, наприкінці існування ПНР регулярно публікували одну фотографію оголених жінок. Це збільшувало популярність видань, які представляли офіційну пропаганду. Оголених жінок можна було побачити на стриптиз-шоу, але ті проходили лише в дорогих ресторанах.
Виступ у ресторані Kongresowa. Джерело: Bufet PRLРоки правління Болєслава Бєрута і Владислава Ґомулки , тобто період з 1945 по 1970 рік, видалися надзвичайно святенницькими — хоча у Бєрута, наприклад, було чотири неофіційні дружини і кілька коханок (у Ґомулки, правда, лише одна дружина). У 70-ті роки Польща під правлінням Едварда Ґєрека (також одна дружина) почала відкриватися на світ. Дедалі більше поляків виїжджало за кордон. До Польщі докотилося відлуння західної сексуальної революції. Засмагати голяка тоді вважалося модним не лише на Заході , а й у країнах так званого соціалістичного табору. Найбільше нудистів було в НДР, хоча пляжі для них існували також у Югославії, Румунії, Угорщині.
У польському публічному просторі оголеність з’явилася в 70-ті роки завдяки Краківському фотографічному товариству. Воно організовувало виставки фотографій жінок у жанрі ню. Експозиція «Венера» збирала натовпи глядачів , які інколи навіть викрадали представлені на ній світлини. У пресі з приводу виставки розгорілись справжні баталії: звучали звинувачення у поширенні порнографії. Хоча насправді це була свого роду еротико-соціалістична відповідь на дослівність капіталістичної порнографії. І все ж чиновники намагалися закрити виставку.
Набував популярності і стриптиз. Як і годиться у централізованій соціалістичній системі , еротичні танці також не могли проходити без нагляду чиновників. Танцюристки перебували у віданні агентства «Столична естрада». Центром польського стриптизу вважався варшавський ресторан Kongresowa.
У 70-ті роки у шкільну програму ввели предмет «Підготовка до життя в соціалістичній сім’ї» , який охоплював, зокрема, сексуальну освіту. В тому десятиріччі модно було ходити на консультації, під час яких проговорювалися духовні й фізичні аспекти сексуальної близькості. З-поміж кількох популярних сексологів найбільшу славу здобула Міхаліна Віслоцька , яка 1978 року видала посібник «Мистецтво кохання» (деякі критики вважали його порнографічним виданням).
Нудизм і «текстильники»
Тоді ж , у 70-ті роки, поляки пригадали, що на пляжах можна засмагати голяка — їхні батьки й дідусі вперше скинули купальні костюми кількома десятиліттями раніше. 1897 року в Ґрудзьондзі заснували Товариство природного способу життя. Згідно з історичними джерелами, саме тоді в Польщі зародився нудизм. «Сонячні купелі» (так тоді називали процес засмагання) приймали у вбранні Адама і Єви в міському парку.
Та коли в 70-ті натуристи зняли плавки й купальники , на пляжах на них посипалися штрафи — міліція карала за непристойну поведінку. Упродовж усього десятиріччя на шпальтах газет не вщухала дискусія: можна чи не можна засмагати без одягу?
У 80-ті роки влада поступово змирилася з натуризмом. Серед простих громадян він викликав уже не стільки обурення , скільки приємне хвилювання.
Як я вже згадував , нудизм існував і раніше. Але поляки, схоже, вміють навіть голу задницю перетворити в ідеологію. Натуризм — це щось більше, ніж нудизм. Натуризм — це не просто засмагання без одягу, а й спілкування з природою, прояв свободи і навіть турбота про здоров’я, як переконували маніфести лідерів натуристів, адресовані «тектильникам», тобто більшості, яка засмагала в купальних костюмах.
Ймовірно , термін «натуризм» з’явився тому, що «нудизм» польською мовою може асоціюватися з чимось «нудним»: саме таку паралель наводили автори деяких газетних статей епохи ПНР, які критикували нудистів.
«За що ми боремося?» — звучав заголовок одного з маніфестів , який відсилав (свідомо або підсвідомо) до прокламації польських комуністів часів Другої світової війни. У маніфестів йшлося про те , що натуризм відповідає ідеям соціалістичного гуманізму.
У 80-ті натуристів підтримував журнал Veto , видання Федерації споживачів. Це був специфічний часопис, критично налаштований щодо недосконалостей соціалістичної економіки, але не щодо системи загалом. Veto таврувало дефіцит товарів у магазинах, але вважало це лише цілком зрозумілою помилкою, допущеною в соціалістичній економіці, ніколи при цьому не згадуючи, що ця помилка — прямий наслідок установок системи. Veto було свого роду вираженням протесту, узгодженого з владою. І в певному сенсі натуризм став дозволеним проявом свободи.
Перша постійна рубрика , присвячена натуристам, з’явилася саме у Veto в середині 1983 року, незадовго до скасування в Польщі воєнного стану. З часом перелік видань , які писали про натуристів, збільшився: з’явились Natura – Naturyzm, Nago, Pan і навіть Playtboy (ні, це не одруківка, так називався додаток до журналу Szpilki).
Обкладинка журналу Natura - Naturyzm. Джерело: Archiwum Allegro / KOM-X-Натуризм і політика
У другій половині 80-х років дослідили соціальний склад натуристів: здебільшого то були люди з вищою освітою. Робітники становили лише п’яту частину , а аграріїв практично не було. Понад 70 % – чоловіки, вони ж стояли на чолі цього руху. Натуристи походили переважно з великих міст: Варшави, Лодзі , Вроцлава і навіть Триміста. Міська агломерація, що об’єднує Ґданськ, Сопот і Ґдиню.
У липні 1983 року під час зустрічі натуристів у Халупах (за їхніми ж оцінками , їх тоді зібралося 10 тисяч) вони здійснили спроби зареєструвати Польське товариство натуристів. Але ця ідея не сподобалася владі. Цікаво, що коли товариство намагалися заснувати активісти з Ґданська , місцеві чиновники переслали їхню заяву у Варшаву разом із відгуком… єпископської курії. Документ не зберігся, однак, незалежно від його змісту, він є прикладом співпраці комуністичної влади й Церкви в питаннях моральности.
Неформальне Польське товариство натуристів очолював Стефан Марчак — особистість дуже неоднозначна. Учитель біології в медичному ліцеї в Отвоцьку , фотограф-любитель, людина, яка згодом значною мірою вплинула на комерціалізацію польського натуризму. Поки неформальне Польське товариство натуристів здійснювало спроби зареєструватися, Служба безпеки завербувала Стефана Марчака як таємного співробітника. З перспективи влади важливий був сам момент вербування. Воно відбулося невдовзі після Чорнобильської катастрофи. Влада побоювалася, що у Польщі може з’явитися партія на зразок «зелених», а прихильниками такого руху природньо могли бути натуристи. Однак Марчак під час допитів запевнив, що його середовище залишатиметься осторонь політики.
Халупи на Гельській косі — найвідоміший нудистський пляж. Натуристи зустрічалися також на пляжі в Свідрах , розташованому на Віслі, за 20 кілометрів від центру Варшави. Відомі місця були в Ровах (курорт на Балтійському узбережжі), на ґданському пляжі Стоґи. Мешканцям Халуп присутність натуристів дошкуляла дедалі більше. Вони скаржилися, що натуристи постійно п’яні й вештаються голяка в околицях пляжу. Дратували їх і вуаєристи, які, озброївшись біноклями, переслідували натуристів (а точніше натуристок).
1984 року місцеві мешканці скористалися виборами до органів самоврядування: вони пригрозили , що забойкотують голосування. А це б зіграло на руку антисистемній опозиції, яка закликала до загальнопольського протесту. Тому Поморське воєводське управління закрило пляж у Халупах для натуристів. Саме тоді була зроблена відома фотографія Зенона Жибуртовича, на якій жінка в хустці жене десяток натуристів, замахуючись на них штахетиною. Цей знімок був інсценізований, але він правдиво передавав настрої місцевих мешканців.
Товариство польських натуристів вдалося зареєструвати лише 1988 року. Його вже не очолював Стефан Марчак , якого звинувачували, зокрема, в організації платних фотосесій натуристок.
На початку 90-х років — уже після падіння комуністичного режиму — з’явилася ефемерна Польська еротична партія. Вона не мала жодного успіху , на відміну, до речі, від іншого не менш дивного утворення: Польської партії прихильників пива, яка ввела до Сейму 16 депутатів.
У період ПНР натуризм був не надто помітним рухом — радше цікавинкою чи навіть курйозом. Натуристи не мали нічого спільного з опозицією до системи. Вони були радше чимось на зразок запобіжного клапана , який використовувала влада, що дозволяло певні відхилення від соціалістичної норми. Схожим чином влада ставилася і до рок-музики. Вкінці-кінців, хай краще молодь відривається під рок-музику в Яроціні, ніж влаштовує демонстрації на вулицях. Хай краще поляки виявляють свободу, знімаючи купальні костюми на пляжах, ніж зриваючи червоні прапори з приміщень комітетів партії.
*
Сьогодні натуризм останніх років Народної Польщі здається аж занадто традиційним. Упродовж кількох років проводилися конкурси «Міс натура» , на яких роздягнені жінки демонстрували себе в танці, оточені натовпом чоловіків. Деякі такі конкурси й голі бали відбувалися у ресторанах, що не мало вже нічого спільного з натуризмом на лоні природи.
На фотографіях чоловіків зазвичай видно лише ззаду , а жінок — спереду. Це було надзвичайно характерно для натуризму часів ПНР — люди сприймали тільки зображення оголених жінок. І хотіли тільки їх.
З сьогоднішньої перспективи дивують і деякі інші світлини того часу. Щоб підкреслити родинний характер натуризму , часто поруч із дорослими на фотографіях з’являлися оголені діти. Сьогодні таке вже неприйнятно.
Що цікаво , виникнення сучасної вільної Польщі практично поклало край натуризму. Хоча люди продовжували засмагати голяка, оточуючі дедалі менше звертали на них увагу. Ніхто вже не вбачав свободи в голизні, бо свободи стало так багато, що люди з нею вже не справлялися. У газетних кіосках з’явилися порнографічні журнали, а на вулицях — сексшопи.
Занепад натуризму , що відбувався паралельно із сексуалізацією щоденного життя, свідчить про те, що для спостерігачів (а часто й учасників) цей рух не конче був пов’язаний з потребою в свободі, а радше мав еротичний підтекст. Газетні дискусії про натуризм, вочевидь, були досить популярні серед читачів саме тому, що їх ілюстрували фотографіями роздягнених жінок. І все ж завжди непогано щось приємне перетворити на ідеологію.
Перекладач Андрій Савенець , редакторка Наталя Ткачик
