Окрім великих храмів і маленьких каплиць, у Польщі є й зовсім скромні місця культу: фігури Богородиці, хрести або імпровізовані вівтарі. Такі каплички (польською – kapliczki) можна побачити вздовж доріг і на вулицях містечок та сіл, а ще — у подвір’ях варшавських кам’яниць.
Це не просто красивий елемент міського простору, що творить його атмосферу, а й унікальне явище. У Варшаві їх кілька сотень, скільки точно — мабуть, не знає ніхто.
Більшість капличок встановили під час Другої світової війни. Річ у тому, що під час нацистської окупації безпечніше було проводити час удома й на своєму подвір’ї, а отже — там проводити й недільні богослужіння, і вінчання, і звичайні молитви. Загалом фігура Богоматері була для мешканців утіхою й розрадою.
Саме тому в той складний час каплички значною мірою замінювали храми. Інколи вівтарі поставали у подвір’ях будинків, де раніше мешкали переважно євреї: коли попередніх жителів виселяли в ґетто або відправляли в табори смерті, нові мешканці-християни позначали таким чином свою присутність, що також служило своєрідним оберегом.
Каплички й вівтарі розкидані по всій Варшаві, чимало їх можна знайти, звісно ж, у Середмісті, але передовсім такими капличками славиться район Праґа на правому березі Вісли.
Ця частина міста не постраждала під час Варшавського повстання, у ході якого зруйновано більшість будівель на лівому березі Вісли. Саме тому тут, у старих довоєнних подвір’ях, на таких вулицях, як Зомбковська (Ząbkowska), Бжеська (Brzeska), Тарґова (Targowa) та Стальова (Stalowa) каплички можна знайти дослівно на кожному кроці.
Ось уже кілька років я намагаюся знаходити й фотографувати ці імпровізовані вівтарі під час прогулянок або групових екскурсій.
Найбільше вражає, що кожна капличка особлива, не схожа на інші; місцеві мешканці про них постійно піклуються: ставлять свіжі квіти, запалюють лампадки. Завдяки цьому місця культу не руйнуються й не поринають у забуття, а продовжують жити.
Мені складно назвати улюблені каплички, тим паче з огляду на те, що навіть на Празі, яку я дослідив особливо ретельно, досі знаю заледве половину з них. Але, мабуть-таки, найбільше я вподобав капличку в подвір’ї будинку під номером 12 на вулиці Зомбковській, споруджену 1943 року.
Це одна з найпопулярніших вулиць на Празі, з численними ресторанами й барами, а досить звернути в одну з арок — і опиняєшся в цілком іншому світі. Цей контраст справляє неймовірне враження. Капличка розташована у стіні старого будинку й пофарбована в яскраво-блакитний колір. Вона особливо виразна на тлі сірої довоєнної цегли, на якій видніють сліди від куль...
Переклав Андрій Савенець