Були роки, коли збірна Польщі належала до найсильніших у світі. Вона могла перемогти Бразилію та Францію, нарівні змагатися з Німеччиною, а якщо й програвала, то за неоднозначних обставин, як 1974 року в Штутгарті. Але про це трішки згодом. Імена Ґжеґожа Лята, Казімєжа Дейни, Яна Томашевського, а насамперед тренера Казімєжа Ґурського закарбувалися золотими літерами в історії польського футболу. Вони стали символом боротьби за медалі чемпіонатів світу — те, чого польські футболісти не досягали вже майже сорок років і, здається, чекати на це доведеться ще довго.

Перші медалі, матч по коліно у воді й втрачений шанс

1974 рік. Той самий мундіаль, на якому були завойовані перші медалі, де відбувся незабутній матч на воді й почалося легендарне суперництво команд Польщі та Німеччини. Двома роками раніше, 1972-го, поляки єдиний раз в історії стали тріумфаторами Олімпійських ігор (тоді в них брали участь аматори, а не професійні спортсмени). Ще трохи — й вони могли б знову піднятися на найвищу сходинку п’єдесталу пошани — і також у Німеччині, адже саме там проходив тоді чемпіонат світу. 

Матч біло-червоних (кольори польської збірної) з командою ФРН ввійшов у історію. Нагадаємо, що Німеччина була тоді розділена на Федеративну Республіку Німеччина (ФРН) та Німецьку Демократичну Республіку (НДР). Фаворитом вважалася збірна ФРН, але на першому — груповому — етапі вона програла НДР. Так вона уникнула зустрічі з сильною командою Нідерландів до самого фіналу. Визначити, хто в результаті змагатиметься за золото, повинна була гра господарів чемпіонату з поляками. Але не через рахунок, а передовсім завдяки обставинам зустрічі, названої згодом «матчем на воді», вона виявилася однією з найбільш незвичайних в історії першостей світу.

Перед грою періщив такий дощ, що футбольне поле в Штутгарті перетворилося на суцільну величезну калюжу. Попри це матч врешті розпочався. Через мокру в’язку траву гравці Ґурського не могли скористатися своїм головним козирем — швидкістю.

Ян Томашевський, воротар польської збірної 1974 року

Ми повинні були виграти, нічия нас не влаштовувала, тому що в німців було краще співвідношення забитих і пропущених м’ячів. Про це часто забувають. Так що планку підняли по саме нікуди. А тут, як на злість, після зливи утворилося таке болото, що хоч у болотний футбол грай. Ми потонули в цій трясовині.

Німці тоді виграли 1:0 після гола, забитого неперевершеним Ґердом Мюллером. Поляки потрапили на подіум, перемігши бразильців у матчі за третє місце з рахунком 1:0. Гол, який забезпечив команді Польщі медаль, забив найкращий бомбардир мундіалю Ґжеґож Лято. Але для повного щастя чогось не вистачало. Залишалося відчуття втраченої можливости, точніше, можливости, якої гравці були позбавлені через жахливі погодні умови. Що вони відчували?

Ян Томашевський, воротар польської збірної 1974 року

Радше злість через втрачений шанс, хоч я високо цінував німців, від Маєра до Мюллера. Ці двоє виконали чудову роботу. Нам залишалося боротися за третє місце. Великий успіх, але коли подумаєш про те, що був тоді так близько до гри у великому фіналі чемпіонату світу, то навіть сьогодні щось поколює там, у грудній клітині.

Філософія пана Казімєжа. Тренер-легенда

«Одні народжуються для скрипки, інші для військового мундиру. Я народився для футболу», — говорив про себе Ґурський. Він народився 2 березня 1921 року у Львові. Футбол опановував у молодості як гравець львівських клубів. З огляду на тілобудову (зріст 173 сантиметри) та граційні рухи на полі спортсмена прозвали Сарночкою. Футбольну кар’єру Ґурський завершив у варшавській «Легії». За збірну Польщі він зіграв лише раз, зате 1970 року став її головним тренером, а до цього виступив у ролі асистента. 

Ґжеґож Лято під час матчу з Аргентиною, 1974. Джерело: Wikipedia

В історію польського футболу ввійшли не лише результати його команди, але й численні висловлювання тренера. Те, як він розумів футбол, розповідав про нього, як йому чудово вдавалося передати сам дух гри. Він говорив: «Футбол — гра проста. Для нього філософія не потрібна». Або: «Вся річ у тому, щоб забити на один гол більше від суперника». Його крилаті фрази повторюють і сьогодні. Вони описують футбол найкраще. «М’яч круглий, а воріт двоє: або ми виграємо, або вони», — зазначав він із безпосередньою щирістю. 

Здавалося б, такі очевидні й прості міркування міг висловити кожен. Але так влучно говорив саме він. Уболівальники вірили йому, адже свою філософію футболу він перекував у найбільші успіхи польської збірної за всю її історію. «Поки м’яч у грі, все можливо», — переконував тренер. Навіть суперництво двох команд він умів безпомилково передати кількома словами, кажучи: «Що довше ми володіємо м’ячем, то менше володіють вони».

Коли 2006 року Казімєж Ґурський помер, навіть дитячим матчам передувала хвилина мовчання. Так світ польського футболу хотів вшанувати пам’ять великого тренера. І того року напрошувався успіх на чемпіонаті світу в Німеччині, але, на жаль, цього не сталося.

Плеяда зірок і кошмар Дейни

В Аргентині 1978 року збірною керував уже не Ґурський, а Яцек Ґмох. Здається, саме тоді поляки мали найсильніший склад в історії. Досвід таких зірок мундіалю 1974 року, як Дейна і Лято, поєднувався з молодістю, новими іменами на зразок Збіґнєва Бонєка. Багатство вибору, однак, не принесло результату. 

Збіґнєв Бонєк, гравець збірної 1978 року, колишній голова Польської футбольної спілки

Видно, найбільшою нашою проблемою на чемпіонаті світу 1978 року стало те, що було надто багато гарних гравців і тренер хотів дати шанс кожному. А це так не працює. День на лавці запасних — день в основному складі. Вчора один, сьогодні інший. То Бонєк, то Іван, то Шармах тощо. Це не пішло на користь команді. Ми були неймовірно сильні, але з перспективи проминулого часу я думаю, що 5–8 місце — це все, на що ми могли розраховувати. Відомо, який чинився тиск, щоб перемогла Аргентина…

У першому раунді поляки перемогли у своїй групі, а в другому їм довелося зійтися з Аргентиною та Бразилією. Вистояти проти грандів не вдалося. Сотий матч Дейни в складі збірної перетворився для нього на кошмар. Легендарний гравець не забив пенальті й Польща програла Аргентині, зайнявши третє місце в другому раунді групового етапу та не пройшовши до півфіналу. Поляки, втім, не приховували, що в господарів — навіть якби Дейна використав свій шанс — вони однак навряд чи виграли б. Аргентинці просто мусили добитися успіху — і вони його добилися, ставши чемпіонами світу.

Іспанія, або Останній такий мундіаль для поляків

1982 року поляки вдруге й поки що востаннє завоювали медалі чемпіонату світу. Тренером під час мундіалю в Іспанії був Антоній Пєхнічек. Склад помітно змінився. З часів Ґурського залишилися Лято, Анджей Шармах і Владислав Жмуда, першу скрипку грав Бонєк, зате додалися Влодзімєж Смолярек, Януш Купцевич, Стефан Маєвський, Павел Янас.

Однак після перших двох матчів групового турніру над поляками нависла загроза раннього вильоту. Не забивши жодного м’яча, вони зіграли внічию з італійцями (саме по собі це було якраз непоганим результатом), а також із Камеруном. Лише перемога з рахунком 5:1 у матчі з Перу забезпечила вихід у наступний раунд і водночас перше місце в групі. На другому етапі біло-червоні знову були найкращими, а хет-трик — тобто три голи, забиті Бонєком — у виграному з рахунком 3:0 матчі з Бельгією увійшов в історію. 

У півфіналі поляки знову зустрілися з італійцями. Цього разу збірна Італії, в складі якої були такі легенди, як Діно Дзофф, Марко Тарделлі чи Паоло Россі, перемогла 2:0. Як і вісьмома роками раніше, команда Польщі боролася за третє місце, цього разу зі збірною Франції. Суперники вигравали з рахунком 1:0, але упродовж шести хвилин, не рахуючи перерви, голи забили Шармах, Маєвський і Купцевич — у результаті поляки виграли з рахунком 3:1. 

Миті, які поки що не повторилися

Чемпіонати світу 1974, 1978 та 1982 років швидко перетворилися на прекрасні спогади про недосяжний результат. 1986-го поляки ще виступили на першості світу, а згодом аж 16 років безуспішно намагалися туди прорватися. Лише 2002-го команда під керівництвом Єжи Енґеля пройшла на мундіаль. Але після чудової гри у відбірковій фазі й спалаху надії на успіх польська збірна зазнала жорсткого випробування, після якого прийшло протверезіння.

Повернення польських футболістів з чемпіонату світу з футболу, 1974. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Наступні 34 роки футбольна команда Польщі не проходила далі групового етапу чемпіонатів світу. А вона брала в них участь також у 2006 та 2018 роках. На жаль, завжди за одним і тим самим незмінним сценарієм, що став уже приводом для жартів: матч відкриття, вирішальний матч і матч престижу. Так бувало майже щоразу. Щоправда, всі три рази (у 2002, 2006 та 2018 роках) біло-червоні перемагали в третій грі, але це вже не мало особливого значення. І тільки 2022-го біло-червоні вийшли в 1/8 фіналу. Досягнення 70-х і 80-х років залишаються золотим віком польського футболу. І навіть успіх 2022 року не зрівняється з десятиріччям, у якому поляки були однією з найсильніших команд світу.

Перекладач Андрій Савенець, редакторка Наталя Ткачик