Cпільна пресконференція Матеуша Моравецького, Ярослава Качинського, Ярослава Ґовіна і Збіґнєва Зьобра, Варшава, 26 вересня 2020 рік. Фото: Матеуаш Влодарчик / Forum
29 вересня 2020

Землетрус у таборі правих

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Через якихось два місяці після перемоги у президентських виборах владна коаліція у Польщі опинилась на порозі розколу. Приводом до цього стали непорозуміння навколо кількох законопроєктів, але справжня причина — розписана на роки вперед боротьба за гегемонію у правій частині політичного спектра.

Конфлікт можна було передбачити вже після парламентських виборів 2019 року. Виграла їх партія «Право і справедливість» (ПіС), здобувши самостійну більшість у Сеймі. Однак за списками партії балотувалися й менші коаліціянти — консервативно-ліберальне «Порозуміння» (Porozumienie) та консервативно-націоналістична «Солідарна Польща» (Solidarna Polska). Ці три партії творять коаліцію «Об’єднана правиця» (Zjednoczona Prawica). Але було зрозуміло: якщо бодай одна партія вийде з неї, уряд Матеуша Моравецького втратить більшість. Відразу після виборів я писав на шпальтах «Нової Польщі»: «Партії-сателіти партії “ПіС”, які пройшли до Сейму за її списками, отримали цього разу більше мандатів [ніж 2015 року], тому вони будуть набагато самостійнішими (…) Це скликання парламенту буде значно жвавішим і цікавішим, ніж попереднє. Важко навіть гарантувати, що Сейм протримається увесь чотирирічний термін».

Перші тертя почалися навесні, після вибуху пандемії коронавірусу. У травні мали відбутися президентські вибори. Уряд, порушуючи закон (що недавно підтвердив суд), намагався провести вибори через пошту, мотивуючи це загрозою для громадян у разі традиційного їх проведення на виборчих дільницях.

Тоді збунтувалося «Порозуміння», завдяки чому польська держава уникнула компрометації — виборів через пошту, до яких ніхто не був готовий.

Оскільки суперечки тривали до останнього моменту, голосування довелося перенести (також на сумнівній правовій основі) на червень. Цей конфлікт швидко загасили, оскільки «Об’єднана правиця» мусила взятися за виборчу кампанію чинного президента Анджея Дуди. Однак уже наступного дня після перемоги в наступ пішов другий сателіт ПіС — «Солідарна Польща».

Її лідер Збіґнєв Зьобро вже раніше критикував «Порозуміння» і прем’єра Моравецького за відмову від ідеї виборів через пошту. Наступного дня після перемоги Польське телебачення, на чолі з тодішнім союзником Зьобра Яцеком Курським, виступило з нападками на Моравецького за те, що державні установи й підприємства публікують повідомлення й реклами у деяких опозиційних медіа.

«Солідарна Польща» почала дедалі сміливіше наголошувати на своїй окремішності від ПіС, намагаючись просувати власну, набагато радикальнішу програму.

Почасти її ідеї нагадували концепції, живцем узяті з путінської Росії — варто згадати хоча б заклик вийти зі Стамбульської конвенції про запобігання та протидію домашньому насильству, проєкт закону, що утискав громадські організації чи риторичну боротьбу із (як це називають політики цієї партії) «ідеологією ЛГБТ».

Крім того, політики «Солідарної Польщі» публічно звинувачували Моравецького в надмірній поступливості щодо Європейського Союзу. Все це розцінювалося як спроба оточити ПіС із правого флангу, змагання з праворадикальною опозиційною «Конфедерацією» в радикалізмі та гра, розрахована на підірвання впливів політично досить поміркованого прем’єра в боротьбі за те, хто — Моравецький чи Зьобро — матиме більші шанси стати наступником патріарха «Об’єднаної правиці», 71-річного Ярослава Качинського. Політики ПіС дедалі менше толерували чергові вибрики зьобристів, але приводом для того, щоб сказати «годі», стала лише спроба «Солідарної Польщі» завалити в парламенті два закони. Перший, який форсувала ПіС, передбачав безкарність для чиновників, які порушили закон під час боротьби з пандемією. Другий полягав у ідеї (підтриманій частиною опозиції) запровадити суворіші норми щодо захисту тварин, зокрема заборону на розведення норок.

Закон про безкарність послабив би потенціал Зьобра (який водночас обіймає посади міністра юстиції та генерального прокурора) у залякуванні колег із ПіС переслідуваннями за порушення під час епідемії. Своєю чергою, спротив щодо нового закону про захист тварин, який був улюбленим дітищем Качинського, дозволив би «Солідарній Польщі» звинуватити політиків ПіС у тому, що ті йдуть за модою на екологію (яку частина правих сил сприймає як лівацьку) і зраджують польському селу.

Засідання Сейму, голосування про проєкт закону про захист тварин. Фото: Анджей Гулімка / Forum

Тоді Качинський вирішив втрутитися. Політики ПіС почали відкрито погрожувати виключити обох коаліціянтів із «Об’єднаної правиці» (зокрема «Порозуміння» за несубординацію під час дискусій про термін і форму президентських виборів) та стверджувати, що хвіст не може крутити собакою, а злі люди — бо лише такі не хочуть захищати тварин — не можуть бути міністрами юстиції. З’явилися прогнози щодо створення уряду меншости або навіть дострокових виборів і заклики до міністрів із «Солідарної Польщі» почати прибирати свої робочі столи.

Кількаденне маринування партнерів по коаліції дало результат. Зьобристи м’якшали, публічно прохаючи Качинського не викидати їх із коаліції — адже це означало б не лише втрату впливу на долю країни, а й витурення численних членів і симпатиків ПіС, як і їхніх родичів, із теплих посад на державних підприємствах. Унаслідок цього 26 вересня ПіС, «Порозуміння» та «Солідарна Польща» підписали нову коаліційну угоду, що передбачала вгамування суперечок. Положень її ми не знаємо, бо угода є таємною (що суперечить принципу прозорости політики), але відомо, що пильнувати за її дотриманням має Ярослав Качинський, який уперше від 2007 року особисто ввійде до уряду як віцепрем’єр, відповідальний за силові відомства й очолюване Зьобром міністерство юстиції.

Відсутність інформації про подробиці угоди не дозволяє поки що дійти однозначного висновку, хто виграв, а хто програв у цій війні. Однак, без сумніву, це не було останнє зіткнення в «Об’єднаній правиці», бо системні причини розбрату (боротьба менших коаліціянтів за впізнаваність і лідерство на правому фланзі політичного спектра після очікуваного в перспективі кількох років виходу Качинського на пенсію) не зникли, бо й не могли зникнути. А отже, не можна виключити, що за кілька місяців боротьба продовжиться, тим паче, що Качинський у минулому вже довів, що нелояльність (а саме так розцінили в ПіС нещодавні дії «Солідарної Польщі») він намагається карати якнайсуворіше.

Переклав Андрій Савенець

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Міхал Потоцький

Журналіст, керівник відділу «Опінії» видання Dziennik Gazeta Prawna. Співавтор книг «Вовки живуть поза законом. Як Янукович програв Україну…