Наталка Волосацька: Як ви прокоментуєте результати першого туру виборів президента Польщі?
Павел Решка: Усіх здивував високий результат Ґжеґожа Брауна, людини з дуже радикальними поглядами. Настільки радикальними, що для більшості вони неприйнятні. Для мене не став несподіванкою малий розрив (менше ніж 2 %) між Рафалом Тшасковським, який посів перше місце, і Каролем Навроцьким, який за результатами — другий. Всім здавалося, що відрив буде більший, але навіть результати опитувань напередодні виборів засвідчували, що Тшасковський нехай повільно, але все ж втрачає підтримку. Ця виборча кампанія для нього виявилася не надто вдалою.
Павел Решка. Фото: Адам Тухлінський / Adam Tuchlinski / FacebookКароль Навроцький мав свої скелети у шафі, які гриміли під час перегонів (наприклад, історія з житлом, яке він перейняв від знедоленої людини, 2021 року Навроцький зобов’язався опікуватися літнім чоловіком взамін за успадкування його житла, однак, за інформацією польських ЗМІ, не дотримав обіцянки: чоловік потрапив у будинок престарілих, а квартира перейшла у власність політика. його зв’язки з підозрілими особами, пов’язаними зі злочинним світом). Однак усе це, як бачимо, не завадило Навроцькому впритул наблизитись до лідерської позиції контркандидата.
Загалом я передбачав, що десь так воно все й буде. Радикальна правиця показала високий результат, зокрема третє місце посів Славомір Менцен, та й Ґжеґож Браун набрав чимало голосів — 6,34 %. Лівиця була трохи розпорошена, але теж показала добрий результат. Підтримка лівих у Польщі була малопомітна, а тут у першому турі боролося троє кандидатів, зокрема Адріан Зандберґ, Маґдалєна Бєят і Йоанна Сенишин, які показали гідний результати.
НВ: А хто з кандидатів показав слабкий результат?
ПР: Катастрофічні, як на мене, результати першого туру для Шимона Головні. Він позиціонував себе як альтернативу партіям «Право і справедливість» та «Громадянська платформа», пропонуючи виборцям «Третій шлях». А ті не зовсім розуміли, куди має провадити ця третя дорога. На мою думку, Шимон Головня — найбільший програш першого туру президентських виборів, якщо враховувати рівень популярності і те, що він маршалок Сейму.
НВ: Тоді хто у найбільшому виграші? Я не маю на увазі кількість голосів.
ПР: Є кілька політиків, які у виграші. Мабуть, Ґжеґож Браун має всі підстави святкувати. Думаю, і Навроцький святкує, адже наступає на п’яти лідеру першого туру. Серед лівиці панує досить добрий настрій.
Щодо Менцена, то, думаю, він розчарований: його результати не погані, але він розраховував на кращі. Його амбіції значно більші.
НВ: А Тшасковський?
ПР: Хоч Тшасковський і виграв у першому турі, його штаб навряд чи в захопленні від результатів. Вони теж розраховували на кращі показники і на більший розрив між Тшасковським і Навроцьким. Тепер, щоб схилити більше виборців на свій бік, штабу Тшасковського доведеться вигадувати щось особливе.
Зрозуміло, що перед другим туром буде запекла боротьба — за кожен голос і до самого кінця.
НВ: Хто з двох лідерів зараз має перевагу?
ПР: Я вважаю, що шанси рівні. Немає однозначного фаворита. Для обидвох штабів другий тур не буде «легкою прогулянкою», а важкою боротьбою. І якщо б мені довелося поставити гроші на котрогось з кандидатів, я б вагався.
І електорат Навроцького, і електорат Тшасковського можуть мобілізуватися. Під час попередніх парламентських виборів ми бачили велику мобілізацію антипісівського електорату, тобто активізувалася Громадянська коаліція, «Ліві», «Третій шлях». Напевно ви пам’ятаєте довгі черги перед дільницями: виборці дуже хотіли віддати свій голос. Також, зокрема, завдяки високій явці Громадянська коаліція прийшла до влади. Хоча за кількісними показниками тоді вибори виграла партія ПіС. Думаю, в другому турі може бути щось подібне — обидва штаби будуть до самого кінця мобілізувати свої електорати.
НВ: Деякі аналітики підсумовують в одну цифру голоси, віддані за Навроцького, Менцена і Брауна.
ПР: Не все так просто. По-перше, виборці вирішують самі. І навіть публічна підтримка чи заклик якогось кандидата: «Голосуйте за…» — може не спрацювати. Тут набагато складніші процеси. Це не проста метематика, не алгебра. Думаю, перед двома штабами ще дуже багато роботи.
НВ: Чи допомогла кандидатам антиукраїнська риторика? Велику підтримку отримав Браун, який має антисемітські погляди, а також Менцен, котрий вражає висловлюваннями на кшталт: «Ліпше мати доньку повію, ніж сина журналіста». Чи допомогло їм це?
ПР: Я вважаю, що ця політика останніх років дуже немудра. У своїх дослідженнях громадської думки штаби задають питання: «Чого ви боїтеся?». Респонденти відповідають, а штаби замість того, щоб заспокоювати людей, грають на цих страхах.
Якщо хтось говорить, що боїться української міграції, бо українці відбирають у поляків роботу і спустошують бюджет, то мудрий політик тут відповість, що це неправда, тому що українці багато працюють, платять податки і не тільки не відбирають роботу, а й створюють нові місця праці. Результати всіх досліджень вказують на те, що поляки не втрачають роботу через українців. Це не вигадки, це точні економічні дані. Отже, нормальний політик повинен заспокоювати людей і пояснювати, що еміграція українців шкідлива для України, але для поляків вона корисна, бо зміцнює польську економіку. Втім політики воліють грати на цих страхах суспільства і навіть їх підсилювати.
Доходить до курйозних ситуацій, коли кандидати, яких підтримують ліберальні, демократичні, проукраїнсько налаштовані виборці, раптом, як наприклад, Рафал Тшасковський, виступають на маніфестаціях і висловлюються проти української міграції, мовляв потрібно забирати у декотрих 800+ і так далі. Мені здається, це таке собі замкнуте коло. Якщо політик підіграватиме громадськості, то його політика ставатиме дедалі брутальнішою. Політик має вести за собою людей, а не гнатися за натовпом і розділяти його навіть найабсурдніші страхи. Але є, як є. Відповідаючи на ваше питання, чи допомогла кандидатам така радикальна риторика: як бачимо по результатах Брауна і Менцена, так. Деяким кандидатам допомогла антиукраїнська риторика.
НВ: Що ймовірна перемога Тшасковського означатиме для України, для Росії? І так само спроєктуймо сценарій, якщо переможе Навроцький.
ПР: Як це не парадоксально, думаю, великих змін не буде, адже президент Польщі має обмежені можливості щодо питань зовнішньої політики. Звісно, в нього тут є певні повноваження, але радше як представника.
У наші складні часи було б краще, щоб коаліція мала свого президента, бо тоді при призначенні кандидатур послів чи узгодженні тих чи інших посад не виникатиме протистоянь між урядом і главою держави. Але якщо складеться інакше, то, думаю, також не буде протиріч щодо підтримки України та стримування Росії. Більше може бути розбіжностей у питаннях співпраці з США чи тіснішої співпраці з Європою.
Але точно не буде так, що якщо виграє той чи інший кандидат, Польща раптово змінить курс на проросійський, адже й самі поляки цього не хочуть. Вони можуть не погоджуватися щодо багатьох питань, але у ставленні до ймовірної загрози з боку Росії вони одностайні. Поляки вбачають у Росії серйозну загрозу і вважають своїм обов’язком її зупинити.
НВ: Як можуть скластися чи не скластися відносини Кароля Навроцького, якщо він переможе, із Володимиром Зеленським? Пригадуєте інтерв’ю українського президента польським медіа, де він не міг згадати, хто такий Навроцький? Журналіст Славомір Сєраковський попросив Володимира Зеленського прокоментувати слова Кароля Навроцького (про те, що той «не бачить Україну в ЄС і НАТО», допоки не «будуть вирішені спільні справи»). На що глава України, зокрема, перепитав: «Як називається той пан?».
ПР: Ніколи не варто так говорити, бо той, кого ми недооцінюємо чи про кого висловлюємося погано може перемогти. І тоді це вже буде не містер ніхто, а, наприклад, президент Польщі — великої країни, союзника, сусіда. Тому такі слова дуже ризиковні й можуть залишити неприємний осад, бо їх ніхто ніколи не забуде. Але це урок. Багато політиків припускаються цієї помилки. Багато політиків висловлювалися вкрай радикально і негативно про Дональда Трампа, а тепер він — президент США, і треба з ним зустрічатися, намагатися порозумітися.
У міжнародних відносинах важливо не виходити за рамки дипломатичності і бути обережним. Ліпше не бовкнути зайвого, щоб не створити собі зайвих проблем. Думаю, якщо переможе Навроцький, Зеленський жалкуватиме про сказане.
Редакторка Наталя Ткачик
