Вона відклала майже 30 000 злотих (6,6 тисячі євро) на поточному рахунку в банку або на ощадному рахунку з низькою відсотковою ставкою, що за нинішнього рівня інфляції означає поступове розмивання заощаджень — так можна охарактеризувати стан фінансів типової заможної польки, умовної пані Новак. Локдаун суттєво не вплинув на її матеріальну ситуацію, а через пандемію вона почала більше заощаджувати, адже мала меншу можливість витрачати гроші. В міру повернення до нормального життя повернеться і ця можливість, тому вже наступного року пані Новак накопичить менше.
Люди зекономили, та не всі однаково
Пандемія та пов’язані з нею обмеження призвели до значного зростання середнього процента заощаджень польських домогосподарств. У опитуваннях, як пандемія вплинула на ставлення людей до заощаджень, майже 20 % респондентів відповіли, що саме пандемія спонукала їх накопичувати. Решта заощаджували й раніше (35 %) або вважали, що їхній рівень доходу занадто низький, щоб могти відкладати гроші (26 %).
Подібна картина вимальовується, коли ми аналізуємо макроекономічні дані. За інформацією Євростату (статистична служба ЄС), рівень добровільних заощаджень (тобто тих, які ми накопичуємо самостійно, а не, наприклад, у рамках медичного страхування) у Польщі в другому кварталі 2020 року становив 14,2 %, що було найвищим показником від початку ХХІ століття. Для порівняння: ще 2019 року ця ставка дорівнювала 3,6 % — менше, ніж у більшості країн ЄС.
Причиною різкого зростання заощаджень може бути невизначеність, спричинена пандемією.
Багато людей не могли передбачити, як локдаун вплине на економіку загалом та їхню приватну фінансову ситуацію зокрема. Щоб захистити себе від можливих раптових змін, поляки почали робити запобіжні заощадження.
Проте реальні причини збільшення коштів на банківських рахунках та «в панчосі» полягають не тільки в завбачливості людей. Польський економічний інститут (ПЕІ) вважає: «Немає чітких підстав думати, що пандемія навчила поляків робити заощадження». Збільшення рівня заощаджень може бути обумовлене меншою кількістю можливостей витрачати гроші, а не стійкою зміною підходу до особистих фінансів. «Криза навчила нас не стільки економити, скільки менше тратити», — так коментують цю проблему експерти ПЕІ. Дані, схоже, підтверджують це припущення: вже у третьому кварталі 2020 року рівень заощадження впав до 6 %.
То хто ж почав відкладати більше? Згідно з нещодавніми дослідженнями Assay Index, 44 % мешканців Польщі не мають жодних заощаджень, а з тих, хто відкладає гроші, близько 20 % накопичили понад 30 000 злотих. Закриття ресторанів, кінотеатрів, театрів, кав’ярень та транспортні обмеження в першу чергу вплинули на витрати заможних людей, які частіше користуються гастрономічними послугами та сферою розваг, а також більше подорожують. Пандемія сприяла поглибленню майнової нерівності майже в усьому світу. Тому можна припустити, що зростання процента заощаджень у Польщі відбулося передусім за рахунок заможної частина суспільства.
Пандемія підвищила схильність заощаджувати не лише в Польщі — схожий ефект можна спостерігати і в інших європейських країнах. Рівень заощаджень у державах Євросоюзу зріс більш ніж на 12 процентних пунктів у другому кварталі 2020 року і залишався відносно високим у третьому. Тому Польща, незважаючи на різке збільшення заощаджень, за цим показником досі пасе задніх у Європі.
Однак це не обов’язково є результатом більшого марнотратства поляків — середній дохід у Польщі досі значно нижчий ніж середньоєвропейський, тому витрати на основні товари тут становлять більшу частку вартості життя, на відміну від західноєвропейських країн. З іншого боку, громадяни країн регіону з подібним рівнем достатку (угорці, словаки, чехи та латвійці) заощаджують більше, ніж поляки.
Висока інфляція і схильність заощаджувати
Висока інфляція разом із пандемією коронавірусу є одним із найважливіших факторів, що впливають на рівень заощаджень поляків. А це означає зниження реальної вартості заощаджень у майбутньому, що, з одного боку, стимулює накопичувати кошти (якщо ми хочемо зберегти реальну вартість заощаджень на тому самому рівні, то зростання інфляції має спонукати нас до додаткових заощаджень), а з іншого боку, це нас відлякує, тому що сьогодні ми можемо купити більше за ту ж суму, ніж вдасться в майбутньому. Це в поєднанні з вищим наявним доходом може збільшити попит на товари тривалого користування, які служитимуть нам роками (що спостерігається, наприклад, у США).
Емпіричне дослідження на основі даних 1999–2012 років показало, що в Польщі переважає перший ефект — вища інфляція пов’язана з вищим рівнем заощаджень. Подібна ситуація і в інших країнах ОЕСР, Організація економічного співробітництва та розвитку — об’єднання близько 40 розвинених країн, які визнають принципи представницької демократії та вільної ринкової економіки. однак у Польщі вплив інфляції на заощадження набагато сильніший. Швидше за все це пов’язано з тим, що висока інфляція відбиває економічну невизначеність, що перекладається на більшу схильність до запобіжних заощаджень.
Зростання інфляції, найімовірніше, вплинуло на підвищення рівня грошових накопичень у Польщі, причому більшою мірою, ніж в інших розвинених країнах.
Від чого залежить тривалість цього ефекту? Головним фактором тут, безумовно, є сам рівень інфляції, найважливішим визначником якого є політика центрального банку. Однак через тривалу боротьбу з пандемією короновірусу її надзвичайно важко передбачити, особливо на найближчі місяці та роки. Дехто різко критикує центральний банк за надто експансивну грошово-кредитну політику та наполягає на підвищенні процентних ставок для боротьби з інфляцією. Однак немає певності, чи цей інфляційний шок буде постійним чи тимчасовим (а якщо так, то протягом якого періоду). Крім того, великий вплив на інфляцію мають зовнішні чинники, зокрема ціни на енергоносії, що призводить до підвищення інфляції в усьому світі.
Коронавірус досі залишається реальною загрозою. Новий штам може потягнути за собою черговий локдаун, що за умови надто високих процентних ставок призведе до ще серйознішої кризи. Крім того, індивідуальні інфляційні очікування (які відіграють ключову роль у визначенні фактичного рівня інфляції) коливаються в залежності від пандемічної ситуації, що ще більше ускладнює визначення типу поточного інфляційного шоку.
Слід також пам’ятати, яку ціну доводиться платити за зниження інфляції. У короткостроковій перспективі інфляція корелює з безробіттям — вищий рівень інфляції ceteris paribus За стійких рівних умов. пов’язаний із нижчим рівнем безробіття. І хоча Польща, безсумнівно, зараз перебуває на етапі, коли інфляцію слід знижувати за рахунок зайнятості (підвищуючи процентні ставки), грошово-кредитна політика має бути обережною, щоб не стрибнути з крайності в крайність. Надто швидкий перехід від низьких процентних ставок до високих став однією з причин кризи в єврозоні, яка відбулася незабаром після фінансової кризи. Ймовірно, саме тому поточна монетарна політика Європейського центрального банку відносно «голубина» (тобто схильна до терплячості стосовно вищого рівня інфляції) у порівнянні з Федеральною резервною системою США чи Банком Англії.
Чи зачепило нас безробіття?
Ще одним фактором, який міг призвести до зростання заощаджень, є високий рівень безробіття, спричинений пандемією. Обмеження соціальної взаємодії ускладнює, а в деяких випадках навіть унеможливлює ведення господарської діяльності. Своєю чергою споживачі змушені скорочувати свої витрати, що означає зниження загального рівня попиту на товари та послуги. Усе це означає, що рівень економічної активності під час пандемії знижується, що виражається у вищому рівні безробіття.
Однак коли поглянути на дані щодо безробіття, може здатися, що такої проблеми немає в Польщі й більшості країн ЄС. Різке зростання безробіття зафіксували в США, дещо менше (хоча все ж суттєве) — в Індії та Бразилії, але в Польщі, як і в багатьох країнах Європи, кількість безробітних істотно не зросла. Проте геть іншою є ситуація з безробіттям серед молоді — у Польщі ця проблема стає все гострішою. Особливо складно з цим в Іспанії й Туреччині, де велика кількість безробітної молоді була й до пандемії.
Однак на цьому проблеми не закінчуються. Зібрати достовірні дані про зайнятість під час пандемії виявилося важче, ніж зазвичай. Торік оцінки безробіття в Польщі коливалися від 3 % («Євростат») до навіть 10 % (дослідження Diagnoza.Plus). Якщо порівняти дані Світового банку та ОЕСР, то також можна помітити суттєві відмінності.
Через труднощі зі збором даних та відносно короткий час, який минув від початку пандемії, дуже важко точно визначити, наскільки безробіття вплинуло на заощадження поляків. Серед деяких груп (наприклад, молоді), безсумнівно, безробіття зросло. Ті, кому вдалося зберегти роботу, швидше за все почали заощаджувати більше на випадок, якщо її втратять. З іншого боку, ті, хто втратив роботу в результаті пандемії, точно більше не відкладають. Тому статус зайнятості є однією зі змінних: нею можна пояснити значні диспропорції у схильності заощаджувати, які ми спостерігали під час пандемії.
У макроекономічному плані останні два роки, безсумнівно, є безпрецедентною ситуацією. Різке зростання рівня заощаджень перш за все пов’язане зі зниженням споживання (особливо серед заможних) та високою інфляцією, що відбиває нестабільність економічної ситуації. В міру повернення до нормального життя центральні банки підвищать процентні ставки, що призведе до зростання безробіття. Водночас нормальне функціонування економіки дасть змогу збільшити споживання, що спричинить зниження процента накопичень. Залишається незрозумілим, чи він у кінцевому підсумку буде таким, як до пандемії. Час покаже, чи глобальний карантин підвищив заощадливість поляків.
Переклала Ірена Шевченко
Редакція висловлює вдячність Яґеллонському клубу за можливість публікації
