2023 рік буде найцікавішим і найважливішим роком у Польщі за майже десятиліття. Передусім — через заплановані на осінь парламентські вибори, які можуть призвести до зміни влади після двох каденцій партії «Право і справедливість» (Prawo i Sprawiedliwość, далі – ПіС). Виборча боротьба поволі починається.
2015 року після двох каденцій партії «Громадянська платформа» (Platforma Obywatelska) перемога «Права і справедливості» була цілком передбачуваною, але ніхто не сподівався, що вона матиме такі великі масштаби. Вперше один виборчий список здобув у Сеймі абсолютну більшість, і відбулося це в основному завдяки розпорошенню голосів у рядах опозиції. 2019 року цікавим було лише питання про те, чи вдасться ПіСу зберегти незалежну більшість — всі опитування пророкували їм наступну перемогу. І це таки вдалося, хоча й не без втрат, оскільки опозиція здобула більшість місць у верхній палаті парламенту.
Лідер «Права і справедливості» Ярослав Качинський. Джерело: «Право і справедливість» / фейсбукНатомість опитування громадської думки 2022 року віщує успіх опозиційних партій.
Опозиція обіцяє скасувати запроваджені ПіСом суперечливі зміни, які політики Громадянської коаліції (альянсу, зосередженого навколо «Громадянської платформи»), називають будовою авторитаризму.
Лідер «Громадянської платформи» Дональд Туск. Джерело: «Громадянська платформа» / фейсбукТенденція опитування зрозуміла. Підтримка ПіСу давно впала нижче ніж 40 % і все частіше долає позначку 35 %. Популярність Громадянської коаліції, яку знову очолює колишній прем’єр-міністр і голова Європейської ради Дональд Туск, перевищила 25 % і повільно наближається до 30 %, а в окремих опитуваннях головній опозиційній силі навіть вдається обігнати ПіС.
На понад 10 % може розраховувати правоцентристська партія «Польща 2050». Її очолює шоумен і публіцист Шимон Головня, який свою відсутність у парламенті намагається компенсувати активністю в інтернеті.
Лідер партії «Польща 2050» Шимон Головня. Джерело: Шимон Головня / фейсбукДалі йдуть три партії, які, за прогнозами більшості опитувань, також подолають п’ятивідсотковий виборчий бар’єр: «Ліві» (Lewica), аграрна Польська селянська партія (Polskie Stronnictwo Ludowe, далі — ПСП) й ультраправа «Конфедерація» (Konfederacja). Якщо для ПіСу гра ведеться за «бути чи не бути», бо його коаліційні можливості обмежені, то для Громадянської коаліції її сила на тлі решти опозиції не має значення.
Правлячий табір досі сподівається, що після зими минуть енергетичні проблеми та інфляційний шок, а під час виборчої кампанії, яка на повну розпочинається наприкінці літа, вдасться відновити свою підтримку. І в цьому сенсі нинішній уряд має всі шанси, тим паче, що він може розраховувати на допомогу президента Анджея Дуди та підвладного громадського телебачення.
Для опозиції слово «перемога» має багато вимірів. Перший і принциповий — це позбавлення ПіСу більшості в парламенті. Проте план мінімум не обов’язково означає остаточний успіх. Потенційний уряд Громадянської коаліції, «Польщі 2050», «Лівих» та ПіСу буде вкрай неодностайний у своїх програмах. Консерватори з правого флангу ПСП мають небагато спільного з представниками лівого флангу «Лівих». Подібною квадратурою кола буде спроба об’єднати економічних лібералів із партії «Новочасна» (Nowoczesna), яка входить до Громадянської коаліції, із соціалістами з об’єднаної з «Лівими» партії «Разом» (Razem).
Тому партія Туска має далекосяжні плани. Оптимальним сценарієм для Громадянської коаліції була б можливість формування меншого уряду — лівоцентристського з «Лівими» або правоцентристського з Головнею та ПСП. Така більшість мала б дві переваги: вона гарантувала б згуртованість і довговічність правлячої коаліції, й водночас не утворювала б разом із ПіСом (і «Конфедерацією») єдиної опозиційної сили. З цієї точки зору опозиція загалом теж має дві цілі максимум. Просту більшість у польському Сеймі становить 231 депутат. Але принаймні до 2025 року можлива нова коаліція повинна буде керувати спільно з президентом від ПіСу Анджеєм Дудою, який має право вето. Щоб відхилити президентське «ні», у Сеймі потрібно 276 голосів. А щоб думати про зміну конституції — навіть 307. Без можливості подолання президентського вето неможливо ефективно керувати, а неефективний уряд — пряма дорога до поразки на президентських виборах 2025 року (Дуда на них не може балотуватися). І коло замкнеться.
Тому в опозиції тривають дискусії, чи йти на вибори з єдиним об’єднаним списком, чи ні. Опитування не дають чіткої відповіді на це питання, а кожне хибне рішення може вплинути на ті кілька мандатів, необхідних для отримання 231 або 276 місць (307 — це поки що сценарій із політичної фантастики). Громадянська коаліція хотіла б єдиного списку, але на своїх умовах, які не подобаються іншим опозиційним партіям. З’являються аргументи й проти спільного списку — зокрема, що таке об’єднання одного разу вже відбулося (перед виборами до Європейського парламенту 2019 року) і принесло найбільшу перемогу ПіСу в історії.
Більш імовірним і, на думку деяких аналітиків виборчого законодавства, найкращим для опозиції є створення двох виборчих списків. За таким сценарієм Громадянська коаліція могла б піти на вибори разом з «Лівими», а ПСП — з «Польщею 2050».
Дискусії про спільний список можуть становити значну частину підготовки до виборів.
ПіС матиме свої проблеми. Проблеми з цінами на енергоносії та зростання інфляції — спільні для всього регіону. Але для уряду Матеуша Моравецького не менш серйозним викликом є криза у відносинах з Єврокомісією, яка вже призвела до призупинення виплат із Фонду реконструкції ЄС, покликаного допомогти економікам повернутися на шлях зростання після пандемії коронавірусу. Польща подала заявку на 24 мільярди євро безповоротних грантів і 11,5 мільярда євро позик під низькі відсотки (квота кредитної частини ще може зрости). Однак Брюссель узалежнює виплату коштів від відмови ПіСу від деяких змін у судовій системі: ЄС (і польська опозиція) вважає, що вони політизують цю систему. На початку грудня 2022 року уряд узгодив із Єврокомісією рішення про ліквідацію новоствореної Дисциплінарної палати Верховного суду. Згідно з цією угодою, справи щодо дисциплінарної відповідальності суддів мають бути передані до Вищого адміністративного суду, хоча таке рішення викликає сумніви у деяких конституціоналістів.
Уряд погодився на умови виплат із Фонду реконструкції під час переговорів щодо форми уряду. Тепер сильніша частина правлячого табору, а особливо «Солідарна Польща» (Solidarna Polska, ультраправа партія, яка балотувалася за списками ПіСу на останніх двох парламентських виборах) звинувачує Моравецького в капітуляції. Найближчими місяцями ми можемо очікувати посилення антиєвропейських настроїв з цього боку, але без перетину червоної лінії, тому що саме від ПіСу залежить, чи отримають і які місця у виборчих списках наступного року депутати «Солідарної Польщі». У рядах ПіСу також переважає розчарування в позиції Єврокомісії та підозра, що Брюссель таким чином хоче допомогти опозиції перемогти на виборах. ПіС і Брюссель не довіряють одне одному і навзаєм звинувачують одне одного в порушенні слова. Це також не віщує швидкого розв’язання конфлікту, а тим часом без грошей із ЄС можновладцям буде ще важче пом’якшити наслідки економічної кризи, яка для поляків стає дедалі відчутнішою.
Переклала Ірена Шевченко
