Процесія у Ловічі, cвято Тіла Христового. Фото: Мар’ян Зубжицький / Forum
Процесія у Ловічі, cвято Тіла Христового. Фото: Мар’ян Зубжицький / Forum

Свято Тіла Христового в Польщі. Жива традиція

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Цього дня в кожному польському місті й селі проходять барвисті процесії, в яких беруть участь тисячі людей. Святкування тривають тиждень, після чого настає час стародавнього магічного обряду — освячення вінків.

На кінець астрономічної весни припадає одне з найяскравіших релігійних свят, які відзначають у Польщі, — свято Тіла і Крові Христових, або просто Тіло Христове. Цього дня по всій країні проходять барвисті процесії, у приготуванні до яких беруть участь не тільки священнослужителі, а й прості віряни.

Це одне з католицьких свят, аналога якого в православ’ї немає. У Західній Європі воно відзначається з XIII–XIV століть, а в Польщу прийшло в XV сторіччі. Свято Тіла Христового присвячене Євхаристії, себто перетворенню хліба і вина в тіло і кров Ісуса, і належить до числа свят зі змінною датою: припадає на перший четвер після дня Сходження Святого Духа (період між 21 травня і 23 червня).

Неодмінним елементом свята є урочисті процесії, які прямують «на чотири сторони світу»: до чотирьох вівтарів, встановлених за територією костелу.

Такий прояв віри велелюдних натовпів сприяв зміцненню релігії, а з часом переріс у барвисте видовище зі святковим убранням. Процесію веде священник, який несе дароносицю. Його супроводжують служителі костелу з хоругвами й іконами покровителів у оздобних рамах, виготовлених на пожертви парафіян.

Колись у процесіях брали участь члени купецьких, професійних, студентських, учнівських об’єднань, професори і навіть королі. Зараз процесію з варшавського собору святого Яна очолює примас Польщі.

Священнослужителів супроводжують дівчатка в білих сукнях, розсипаючи пелюстки пахких квітів. Біля кожного вівтаря священник зачитує Євангеліє одного з чотирьох євангелістів і благословляє присутніх. Вівтарі розташовані в межах міст і селищ — на головних вулицях і площах. Їх облаштовують місцеві жителі: іноді окремі сім’ї, іноді представники певної професії. Наприклад, один із вівтарів традиційно прикрашають пожежники, а неодмінним його елементом є зображення пожежної машини.

Для оздоблення вівтарів обов’язково використовуються живі молоді берези. Після закінчення урочистості віряни обламують освячені гілки, які потім поміщають над релігійними образами або над воротами хліва — вважається, що вони захищають людей і тварин від граду й бурі. Крім того, будинки на дорозі процесії прикрашають квітами, зображеннями святих, а також біло-синіми тканинами й стрічками — барви культу Діви Марії.

Така урочистість — найвідповідніша нагода одягнути святкові народні костюми, які, звісно ж, у звичайні дні поляки не носять, зате на Свято Тіла Христового процесії в багатьох регіонах переливаються всіма барвами веселки.

Сьогодні це розмаїте видовище приваблює туристів, особливо в місцях, де свято відрізняється особливим колоритом.

У двох польських регіонах процесія на свято Тіла Христового настільки своєрідна, що навіть увійшла до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.

Одна з них проходить у Ловічі, столиці етнографічного регіону, де особливо дбайливо підтримують народні традиції. Ця процесія надзвичайно яскрава завдяки красі тутешніх народних костюмів: смугастих суконь і фартухів із квітчастою вишивкою — їх одягають усі покоління ловічанок. Навіть в одежі священників присутні регіональні елементи.

Процесія у Ловічі, свято Тіла Христового. Фото: Амудена Рутковська

Ще одна яскрава регіональна традиція — свято в містечку Спицімєж у Лодзькому воєводстві. Уже понад 200 років у день Тіла Христового на дорозі процесії жителі викладають квітами різнобарвний килим із релігійними мотивами. Завдяки кропіткій праці багатьох людей постає неповторний мистецький витвір, який існує всього кілька годин — допоки ним не пройде хода.

Красою народних костюмів можна насолодитися і в процесіях, що проходять в інших селах ловіцького регіону, а також у околицях Рави-Мазовецької та Опочні, на Підгаллі, Курпії і в Сілезії.

Протягом усього тижня після свята Тіла Христового відбуваються богослужіння, а навколо костелів проходять процесії. Кульмінацією святкування є освячення вінків із трав у октаву, тобто наступного четверга — один із найкрасивіших звичаїв польської народної культури. Цієї пори року зелень цвіте і запаморочливо пахне.

У наші дні ця традиція найбільше культивується в східних регіонах Польщі. У давнину вінки плели в саме свято Тіла Христового і залишали в костелі на наступний тиждень: вважалося, що так вони набувають «благодійної сили».

Плетення вінків до свята Тіла Христового. Автор: Міхал Ельвіро Андріолі

Невеликі віночки сплітають із пахких трав: у народній медицині вони вважалися лікарськими, а народні вірування приписували їм магічні властивості. Наприкінці XIX століття польський дослідник народних звичаїв Зиґмунт Ґлоґер написав, що «вінків повинно бути дев’ять», в будь-якому разі їхня кількість має бути непарною, адже саме непарність вважали магічною.

За однією з теорій, плетення вінків пов’язане з дохристиянськими віруваннями.

У пору цвітіння злаків страшною загрозою для врожаю є грози і град, і, щоб запобігти лиху, древнім богам намагалися догодити кадінням запашних трав і плетенням вінків.

Можливо, як пам’ять про це у вінки обов’язково вплітали траву «громовик» (Scleranthus annuus L.).

Вінки до октави свята Тіла Христового. Фото: Аліція Міронюк-Нікольська

А ще повсюдно використовували м’яту, очиток, липу, ромашку, волошку, чебрець, конюшину, копитень, мураву, руту й прикрашали пелюстками троянд або півоній. На Підляшші вважається, що кожен вінок має бути сплетений із одного виду трави.

Освячені вінки використовували в магічних діях, пов’язаних із землеробством: їх кришили в зерно перед посівом і в картоплю перед садінням, клали у зорану землю, щоб добре родила, а також розкладали в коморі перед тим, як звезти туди збіжжя, щоб захистити від шкідників. Сила вінків мала допомогти і в тваринництві: їх вішали в хлівах, ними обкурювали корів, які перестали давати молоко. Застосовувалися вінки і в народній медицині: хворі місця обкурювали очитком,а від застуди заварювали липу. Традиційно вінки клали і в труну.

На Підляшші за православною традицією вінки святять на Зеленець, який припадає на першу неділю після Зелених свят.

З октавою Тіла Христового (восьмим днем після свята) пов’язані й інші колоритні традиції. У Кракові проводяться видовищні вибори куркового короля в стрілецькому братстві Товариство стрільців «Куркове братство» існує з XIV століття. Зараз це громадська організація зі своїм церемоніалом. Курковим королем стає найвлучніший стрілець., які відбуваються з істинно галицьким церемоніалом, а також народна забава, включена до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини: Звєжинецький коник, або Лайконік. Це урочиста хода за участю бородатого, вбраного на східний манір вершника «на коні» (насправді, «кінь» є частиною костюма), який прямує з вулиці Звєжинецької на головну Ринкову площу. Ця забава сягає корінням першої половини XVIII століття, за легендою, вона зародилася в пам’ять про напад татар на Краків і героїчну оборону міста.

Переклала Наталя Ткачик

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram
Аліція Міронюк-Нікольська  image

Аліція Міронюк-Нікольська

Уродженка Підляшшя, етнографиня, музейна працівниця з понад 30-річним стажем, викладачка. Досліджує мистецтво, традиційну культуру…

Читайте також