Марта Цястох: Як виникла ідея одиночного протесту? Я бачила фото з інших міст , де протестують групи людей. Самому, напевно, важче?
Матеуш Змисльоний: Насправді важко , тому що трапляються люди, які агресивно реагують на мою присутність. Але я відчував, що потрібно діяти швидко і часу на роздуми не було. Я закликав інших у соцмережах приєднатися до протесту, але охочих не виявилося. Тому вийшов сам.
МЦ: Магазин у Кракові на Закопянці Популярна назва траси з Кракова до Закопаного. — свідомий чи випадковий вибір місця протесту?
МЗ: Я не є клієнтом ані магазину Auchan , ані Leroy Merlin, але багато купував у Decathlon, який належить тій самій компанії. У мене був тісний емоційний зв’язок із цією маркою, тому я вирішив чесно проявити свої емоції, зокрема розчарування, коли виявилося, що мій улюблений магазин є частиною мережі, яка продовжує свою діяльність у Росії.
Це рішення вимагало громадянської мужності. Кілька днів я насолоджувався потужною реакцією інтернет-користувачів , але потім прочитав статтю у газеті Wyborcza, що протести та бойкоти в інтернеті ніяк не впливають на те, що відбувається насправді, адже поляки продовжують із задоволенням купувати в Decathlon велосипеди та скутери.
Це мене вразило , я більше не міг із цим жити. Написав на аркуші перше гасло: «Заходячи сюди , ви підтримуєте війну» , і наступного дня вже був перед магазином. Я не знав, чи в мене вийде. Рідні трохи піджартовували, що, можливо, я повернуся з набитим писком, але мені було цікаво, що одна людина може зробити проти кількох тисяч.
Матеуш Змисльоний. Джерело: Mateusz Zmyslony / FacebookМЦ: І що вона може?
МЗ: Виявляється , досить вибратися з цієї знаменитої зони комфорту, і тоді одна людина може дуже багато. Висновки з першого та другого дня протесту — різні. Перший день був емоційно виснажливий, я виклався на повну, не пропустив жодного клієнта. Навіть у туалет не ходив, вода у мене була з собою, я нічого не їв. Я стояв перед входом і звертався до кожного, хто заходив. Реакції здебільшого були дуже позитивні.
МЦ: Люди просто відмовлялися від покупок?
МЗ: Половина з них розверталася і відразу йшла геть. Вони пояснювали: не знали , що Decathlon досі продовжує бізнес у Росії. Багато людей отримували інформацію, заходили в магазин і за деякий час виходили з порожніми руками, дякуючи мені за те, що я їх повідомив.
Але була й невелика група , яка, не зважаючи на отриману інформацію, свідомо вирішувала робити покупки в цьому морально упослідженому місці. Їхнє бажання щось купити було сильнішим. Виходячи з магазину, вони зазвичай не дивилися мені в очі або пояснювали, що, купуючи тут, рятують польські робочі місця (мушу наголосити, що реакція працівників магазину була абсолютно позитивна, тому що вони також не хочуть, щоби Decathlon був у Росії).
Моя улюблена група людей , які заходять у Decathlon, — це ті, хто повертає куплені товари. Вони вже здалеку махають і кричать, що збираються повертати. Таких багато.
Агресивних клієнтів було дуже мало. Один з інцидентів ледь не закінчився бійкою. Приїхала поліція , офіцер пояснив, що мені дозволено, а що ні, а наприкінці сказав: «Тримаю за вас кулаки». Менеджерка магазину також заступилася за мене і не хотіла , щоби поліція забороняла мені стояти при вході. Вона знає, що я не протестую проти польського Decathlon чи його співробітників. Це не їхня вина.
МЦ: Що ви кажете клієнтам магазину?
МЗ: Це швидка взаємодія , оскільки триває всього кілька секунд. Коли я бачу, що хтось наближається до магазину, я встановлюю зоровий контакт, розвертаю до людини плакат і маю кілька заготовлених фраз, які працюють найшвидше. Питаю, чи людина в курсі ситуації, якщо ні — пояснюю, що магазин провадить діяльність у Росії й опосередковано фінансово підтримує війну.
І якщо хтось у курсі ситуації , то зазвичай я більше нічого не кажу, а ця людина починає пояснювати, чому хоче зайти в магазин. Говорить: «Я теж підтримую українців , у мене вдома українська сім’я, я купую їм спальники». Насправді це позитивне повідомлення.
Я хотів би повернутися до того , що на другий день трохи змінив свою концепцію. Першого дня я написав на аркуші: «Заходячи сюди , ви підтримуєте війну» , а другого дня — «Заходити сюди соромно» , але меншими літерами дописав: «Хіба що ви купуєте для України або не можете придбати цей товар в іншому місці». Виявилося , що тільки тут є коригувальні дитячі окуляри для плавання.
Матеуш Змисльоний. Джерело: Mateusz Zmyslony / FacebookМЦ: Що ви кажете тим , хто все-таки зайшов і щось купив у магазині?
МЗ: Була одна така сімейка , несли в руках різнокольорові м’ячики. Я сказав, що такими іграшками важко гратися. Вони не були агресивні, опустили очі, знали, що чинять погано, але бажання купити м’ячики перемогло. Але це дійсно невеликий відсоток тих, хто підходить до магазину. Зі слів співробітників, дохід за ці дні впав на 80 %.
Також хочу наголосити , що я там протестував не один. Зі мною також стояв хлопець з України, якого я випадково зустрів і який був настільки захоплений атмосферою, яку я створив перед магазином, що багато годин мене підтримував. Війна застала Марка в Західній Європі, він саме їхав на фронт. Він пробув зі мною два дні , фотографував, записував відео. Зараз він уже солдат і воює в Україні. Сподіваюся, наша дружба триватиме й надалі.
МЦ: Акція продовжуватиметься?
МЗ: Ми вже досягнули першого успіху , тому що ті, хто має добру волю, більше в цьому магазині нічого не куплять, але поки компанія не припинить вести бізнес у Росії, протест має сенс. Я взяв вихідний, щоб позайматися своєю дитиною і подоглядати за собакою, але сьогодні о 14:00 повертаюся з плакатом, бо в суботу там має бути багато людей. Мене супроводжуватиме подруга, але ми запрошуємо й інших охочих.
Ми готові до кризових ситуацій , тобто до агресивних споживачів. Був уже один, хотів битися. Але більшість із цих двох тисяч людей, до яких я звернувся, відреагували позитивно, мені вдалося вплинути на їхні рішення щодо покупок.
МЦ: Чим ви займаєтеся у повсякденному житті?
МЗ: Я був підприємцем , зараз я — кіносценарист, а ще займаюся стратегіями розвитку міст.
Переклала Марія Шагурі
Стаття була опублікована 26 березня на сайті видання Noizz.pl
