Хто хоч раз перетинав польсько-український кордон автомобілем чи автобусом , знає, що ризикує простояти у черзі чимало годин. Проблему палко обговорюють у соцмережах, але на офіційному рівні про її розв’язання говорять мало. Весь «механізм» кордону, його роль у житті прикордонних областей дуже важливі у польсько-українських відносинах саме зараз.
З одного боку , між державами розвиваються економічні зв’язки, а міграційний потік сягнув небувалих обсягів (щороку на заробітки , з туристичною та іншою метою до Польщі приїжджає два мільйони українців), з іншого ж — також виникають проблеми у сфері безпеки , пов’язані із російською анексією Криму та вторгненням на Донбас.
2019 року польський Фонд імені Стефана Баторія та українська громадська організація «Європа без бар’єрів» дослідили проблеми на польсько-українському кордоні та шляхи їхнього розв’язання. Нас особливо цікавила думка людей , які мешкають поблизу кордону по обидва боки, біля переходів Медика–Шегині та Долгобичув–Угринів. Ми розмовляли з представниками місцевої, регіональної та центральної влади, лідерами спільнот, а також фахівцями — загалом із сотнею осіб.
Дослідження показало: вплив близькості кордону на життя населення польських прикордонних територій поступово змінюється. Зараз його значення інше , якщо порівнювати з 90-ми роками XX ст. , коли транскордонна торгівля була важливим джерелом доходу, хоч і неофіційного. Сьогодні так заробляє небагато людей, які мешкають біля кордону, та ще й нерегулярно. Тому така торгівля вже не надто впливає на зростання доходів населення на польських прикордонних територіях.
Польсько-український кордон. Фото: Адам Тухлінський / ForumБагато років громадяни України витрачають на покупки у Польщі більше грошей , ніж поляки в Україні. За даними Центрального статистичного управління Польщі, 2017 року видатки українців у Польщі становили 7,68 млрд злотих. За цей же період поляки в Україні накупили на 22,1 млн злотих.
Мешканці польських прикордонних територій тепер частіше їздять в Україну , щоб скористатися послугами лікарів, косметологів і т. д., позаяк тут дешевше, ніж у Польщі. Водночас українці частіше відкривають свій бізнес у Польщі. Крім того, активніше купують і орендують житло в сусідній державі, таким чином впливаючи на динаміку польського ринку нерухомості.
Очевидно , що кількість прикордонних пунктів недостатня, щоб витримати інтенсивність транспортного потоку та забезпечити подальший розвиток транскордонної торгівлі. 2018 року українці, поляки та громадяни інших країн перетнули кордон 22 млн разів (понад 90 % з них — громадяни України).
Подорожні можуть скористатися тільки вісьмома автомобільними та шістьма залізничними прикордонними переходами. При цьому тільки на одному з автомобільних є піший перехід і тільки два залізничні обслуговують пасажирські перевезення. Через найбільш завантажений пункт у Медиці кордон щороку перетинає 5 млн осіб.
Прикордонний пункт у Медиці.Фото: Томаш Адамович / Forum
Інфраструктура тут незручна й вимагає модернізації. Останніми роками відкрили всього два нові пункти пропуску (Долгобичув—Угринів та Будомєж—Грушев) , збудовані за сучасними стандартами. Дороги, які ведуть до пунктів пропуску з обох боків кордону, не пристосовані до багатокілометрових черг, а з українського боку вони ще й у поганому стані та вимагають ремонту.
Переважна більшість наших співрозмовників вважають , що черги — центральна проблема, яка вимагає першочергового розв’язання. А одна з головних причин виникнення черг — непередбачуваність, характерна для процесу перетину кордону. Подорожні не можуть контролювати час свого перебування в автомобільному чи пішому пункті пропуску, що абсолютно не сумісне із сучасним ритмом життя. Але на сторінці granica.gov.pl у режимі реального часу можна дізнатися , скільки орієнтовно доведеться прочекати в черзі.
Прикордонний пункт Медика , 1958 рік.Фото: Алєксандер Ялосінський / Forum
Польсько-український кордон став заручником рішень часів ПНР та Радянського Союзу , коли штучно стримувалися мобільність та розвиток інфраструктури. Зі спадщиною старої системи доводиться стикатися й досі. І сьогодні все ще немає надії, що на цьому кордоні відкриються кілька десятків пропускних пунктів, як це було в 90-ті роки на кордоні Польщі з Німеччиною або Словаччиною. Частково впоратися з проблемою можливо, якщо модернізувати вже наявні пункти, в тому числі й найбільші, як-от Корчова—Краківець на трасі A4, призначений переважно для транспорту далекого прямування, а також відкрити нові пункти, які б діяли тільки влітку. Вже ведуться розмови про відкриття нового місцевого пропускного пункту — Волосате—Лубня у Бещадах або Збереж—Адамчуки на Бузі. Саме в таких місцевих пунктах пропуску насамперед потрібен пішохідний рух.
Одним із можливих розв’язань цих труднощів може стати інтенсивний розвиток залізничного руху. Потяг залишається найзручнішим видом наземного транспорту для перетину польсько-українського кордону. Завдяки відкриттю 2016 року ширококолійного залізничного сполучення із Перемишлем та Хелмом подорожі стали набагато комфортнішими , адже таким чином можна уникнути черг, на відміну від автомобільних чи автобусних поїздок. Крім того, сучасні вагони, які придбала українська залізниця, більше відповідають очікуванням пасажирів, а ціни на квитки відносно невисокі. Нова залізнична лінія розвантажила й пункти пропуску на автотрасах.
Кількість рейсів між Польщею та Україною щороку збільшується: якщо 2016 року їх було 1460 , то 2017-го — вже 2892, а 2018-го — 4630. Польські прикордонні й митні служби відзначають, що нові пересадні маршрути, а також митно-паспортний контроль нічних поїздів далекого прямування на вокзалі у Києві сприяли зменшенню масштабів контрабанди. Однак розвитку залізничного сполучення перешкоджає різниця ширини колії та недостатня кількість пересадних станцій.
Частково проблему допоможе розв’язати будівництво високошвидкісної залізничної лінії між Любліном і Львовом зі стандартною шириною колії. Також цілком імовірно , що надалі буде використовуватися система автоматичної зміни ширини колії SUV2000 або TALGO, хоч поки що це тільки мрії, а не конкретні плани.
У січні 2020 року Підкарпатське воєводство отримало 109 млн злотих із цільового резерву держбюджету Польщі на будівництво наземного пункту пропуску Мальговіце—Нижанковичі. Він мав би розвантажити перехід Медика—Шегині.
Крім того , польська влада надала Україні кредит на 100 млн євро на модернізацію дорожньої та прикордонної інфраструктур, що також сприятиме розв’язанню перелічених вище проблем, якщо за справу активно візьмуться обидві сторони. Щоб будівництво нових пропускних пунктів пришвидшилось, необхідно, щоб проблема управління польсько-українським кордоном стала пріоритетною у міжурядових відносинах Польщі й України. Її слід внести до порядку денного Економічного комітету прем’єр-міністрів Польщі та України.
Польсько-український кордон. Фото: Якуб Ожеховський / ForumРозробляючи нову прикордонну політику , особливу увагу необхідно приділити ролі прикордонних населених пунктів та місцевої влади. Тільки за умови правильного підходу до питання модернізації польсько-український кордон може перетворитися у сучасний кордон між країнами-сусідами. На розв’язання цих завдань можуть піти роки.
Вибух епідемії COVID-19 у березні 2020-го і подальші обмеження тільки збільшили труднощі на польсько-українському кордоні , а саме: низьку пропускну здатність, інфраструктурні проблеми, неприхильність до подорожніх і організаційні недоліки. Підвищені труднощі й хаос при перетині кордону були особливо помітні в перші два місяці після введення обмежень. Польський і український уряди не синхронізували дати закриття кордону, тож пізніше ми могли б спостерігати випадки неузгоджень у закриттях окремих прикордонних переходів. Невизначеність завтрашнього дня (зрозуміла в результаті спалаху пандемії), а також відсутність відповідної організаційної кампанії, ба навіть дезінформація, призвели до того, що багато громадян України, які працюють в Польщі, покинули її, побоюючись цілковитого закриття кордону.
Найдовші черги спостерігалися наприкінці березня 2020 року , коли подорожні на прикордонному переході Гребенне—Рава-Руська були змушені стояти в черзі до 30-40 годин без відповідних епідеміологічних умов. Закриття регулярних залізничних і автобусних сполучень призвело до появи недобросовісних посередників, що втридорога перевозять пасажирів автівками, а також незаконно торгують різноманітними дозволами (наприклад, фальшивими результатами тесту на відсутність SARS-CoV-2).
Польсько-український кордон , часи пандемії коронавірусу. Фото: Яцек Шидловський / ForumЗ травня 2020 року польський уряд почав ухвалювати нові рішення , завдяки яким іноземці знову можуть в’їжджати до Польщі. Спочатку йшлося про сільськогосподарських працівників, відтак — про інші категорії громадян України, які працюють або навчаються в Польщі. Однак збільшення динаміки руху не супроводжувалося організацією безпечних транспортних сполучень і цілеспрямованою і прозорою інформаційною кампанією. Беручи до уваги часті зміни і компіляції розпоряджень, де на правила імміграційного та митного характеру наклалися ще й епідеміологічні, добре було б, якби всі ці дані були зібрані в одному місці й оновлювалися в режимі реального часу.
Окремим питанням є боротьба зі зловживаннями неофіційних посередників , забезпечення на кордоні відповідних санітарно-технічних умов, зокрема необмеженого доступу до туалетів і можливості дотримання соціальної дистанції.
Переклала Катерина Новікова
