Образи

Пригоди Болека, Льолека та їхніх творців

03 вересня 2021
Афіша мультфільму «Велика мандрівка Болека і Льолека» (Wielka podróż Bolka i Lolka, Польща, 1977). Малюнок: Пйотр Кунце. Репродукція: Збишко Сємашко. Джерело: Forum

Афіша мультфільму «Велика мандрівка Болека і Льолека» (Wielka podróż Bolka i Lolka, Польща, 1977). Малюнок: Пйотр Кунце. Репродукція: Збишко Сємашко. Джерело: Forum

Історія найвідомішої польської анімації.

Напевно , ми вже ніколи не дізнаємось справжньої історії створення мультиплікаційного серіалу «Болек і Льолек». Бо версій стільки ж , скільки людей, які над ним працювали — от тільки... достеменно невідомо, скільки саме їх було.

Ми тільки знаємо , що перший епізод створили майже 60 років тому — восени 1963-го , що це найпопулярніший мультиплікаційний серіал польського виробництва, що його подивилось понад мільярд людей у всьому світі й що досі тягнуться судові процеси, щоб встановити, як усе відбувалося насправді й хто дійсно був його автором. До суду звернулися діти та родичі давно померлих авторів серіалу.

Народження героїв

Однак почнемо з самого початку , коли пара непосид з’явилася у першій серії стрічки.

На початку 1960-х років у магазинах з’явилися телевізори , призначені для звичайних громадян: спочатку виготовлені за совєтською ліцензією «Бельведери», пізніше — польські «Вісли». Попри чималу ціну — кілька середніх зарплат — телевізори розкуповували блискавично.

Саме на початку 60-х у програмі першого каналу телебачення , що тоді транслювалося всього кілька годин на день, з’явилася дивовижа: вечірня передача «На добраніч, діти» Пол. Dobranocka. , на якій виросли цілі покоління. На ці 10 хвилин перед новинами чекала кожна дитина, але їх потрібно було чимось заповнювати. Тому 1963 року на студію анімаційних фільмів у Бєльско-Бялій надійшло замовлення на дитячий мультиплікаційний серіал. До того студія переважно випускала фільми для дорослих — пропаганду в широкому сенсі слова: від роликів , що викривають західних імперіалістів, до «виховних» стрічок про правильний спосіб життя.

Перед аніматорами стояло не тільки творче , а й технічне завдання. Перші телевізори були маленькі й чорно-білі, відповідно в ідеальному мультику мали бути чітко промальовані персонажі, які б не загубились серед частих тоді перешкод на екрані.

За завдання взялись найбільші зірки місцевої студії. Вони розглядали варіанти космонавтів , ковбоїв і звірят. Однак жоден із героїв не викликав загального захоплення.

Найбільшою тогочасною зіркою студії був Владислав Негребецький. Його доробок уже налічував чимало успішних стрічок , а після несподіваної смерті директора студії, його призначили на цю посаду.

За найпоширенішою версією появи Болека та Льолека , саме Негребецькому спала на думку ідея серіалу про пригоди двох розбишак, коли він спостерігав за іграми своїх синів — Яна і Романа.

Пам’ятник Болеку і Льолеку. Джерело: адміністрація міста Бєльсько-Бяла

Перша серія — «Арбалет» — мала розповідати про гру , яка відбувалася в реальності. Щоправда, замість арбалета діти Негребецького бавились із пневматичною рушницею й дробинка пошкодила око Роману. В анімаційній версії цю історію згладили. І замість майже трагедії маленькі глядачі побачили, як бик заганяє на дерево двох розбишак.

Виробництво запрацювало на повну потужність , і дітлахи, спочатку в Польщі, а потім у всьому світі полюбили Болека і Льолека, всупереч тому, що кінокритики давали вищу оцінку іншим фільмам студії в Бєльсько-Бялій, дорікаючи творцям нового проєкту за не надто вишуканий гумор.

Дітям страшенно подобалось , що хлопці з мультфільму схожі на них — також роблять дурниці , вчаться на власних помилках і потрапляють у кумедні пригоди.

Коли мультсеріал набув шаленої популярності , майже всі, хто був причетний до його виробництва, вважали себе його авторами або співавторами. Зрештою, нічого дивного. Тоді працівники студії полюбляли називати себе однією великою родиною. Вони спільно працювали, розважалися, грали в футбол і волейбол, якийсь час навіть жили разом і майже не виходили з роботи (у перші роки після війни для працівників винайняли віллу).

Хтось придумував ідеї , хтось розвивав їх, хтось створював ескіз до задуму колег. Тож існує ще одна версія створення мультфільму. Буцімто автори сиділи у кнайпі, пили горілку і спільно від початку до кінця придумали серіал про двох непосид. Хтось намалював Болека, хтось домалював Льолека, ще комусь спало на думку, що в хлопців повинна бути собака Азорек.

Конфлікти й складнощі

Минали роки. Щоб упоратися з роботою на студії (замовлень було безліч) , на неї прийняли вже кількасот людей. Перша тріщина з’явилася 1975 року. Одного з творців серіалу, Альфреда Лєдвіґа, арештували за те, що він польському орлу домалював корону. Художник зробив це на прохання сусіда, до речі, прокурора, який паралельно належав до підпільної організації. Вони планували розкидати містом листівки з орлом у короні й закликом вивести з Польщі совєтські війська. Усіх арештували, Альфред Лєдвіґ провів майже рік у в’язниці. Його звільнили з роботи, а з титрів вилучили його прізвище.

Тоді , розлютившись на колег, які не допомогли, художник почав судову тяганину за авторські права на серіал. Через кілька років його змусили залишити Польщу — умовою отримання закордонного паспорта стала його відмова від прав на «Болека і Льолека». Лєдвіґ документ підписав, але коли опинився в Німеччині, передумав і заявив, що викупив права на персонажів у Лєшека Лорека (ще одного з творців серіалу).

Відтоді працівники студії почали діймати один одного позовами , адже і Владислав Негребецький, і Альфред Лєдвіґ вважали себе творцями серіалу і давали згоду на використання образів двох хлопчиків у книжках-розмальовках і рекламі.

У той самий час до хлопців на 30-й серії приєдналася дівчинка Толя. Адже студія була закидана листами від дівчаток , які полюбили мультсеріал, але нарікали, що в ньому немає героїні. Тож автори вигадали Толю. Її в буквальному сенсі дотулили, бо ідея нікому на студії не подобалась. Режисерами та сценаристами були одні чоловіки, які отримували величезне задоволення від власних жартів і мали схоже почуття гумору. Жоден із не розумів до пуття, що власне потрібно дівчатам, тож вирішили додати в мультфільм більше чемності, хоча, за їхніми словами, вони страшенно мучились, намагаючись поєднати своє почуття гумору й образ Толі. Врешті-решт Толя потихеньку зникла і студійці зітхнули з полегшенням.

Болек і Льолек на великому екрані

Тим часом міжнародна популярність серіалу (адже «Болек і Льолек» показували майже всюди) наштовхнула студію на направду великий задум: зняти повнометражний мультфільм. З цієї нагоди герої мали заговорити , адже всі попередні серії були німі.

Владислав Негребецький зробив ставку на класику і написав сценарій за книгою Жуля Верна «Навколо світу за 80 днів». У оригіналі мандрівником був англійський джентльмен Філеас Фоґґ , а переслідував його інспектор Фікс.

У мультсеріалі «Велика подорож Болека і Льолека» у мандри відправилися , звісно, хлопчики, а вистежував їх такий собі Єрем’яш, який мав завадити героям обігнути земну кулю й отримати приз, призначений нащадком Фоґґа.

Цікаво , що Єрем’яш із мультфільму був викапаний друг Негребецького — Лєшек Мех, автор сценаріїв багатьох серій. У реальному житті Мех теж виявився неоднозначним персонажем — його засудили за розтрату грошей із каси. Однак він був настільки хорошим сценаристом, що навіть попри його звільнення й заборону працювати на студії він... продовжував писати сценарії, однак уже під псевдонімом.

Коли 1977 року «Велика подорож» вийшла на екрани польських кінотеатрів , вона стала справжнім хітом. На сеанси важко було дістати квитки, а загалом фільм подивилось 8,5 мільйона глядачів.

Окрилена успіхом студія задумалася над наступним фільмом , але, на жаль, Владислав Негребецький несподівано помер.

У 80-х роках чергові короткометражні серії знімали різні режисери. Одну з них (присвячену Олімпійським іграм у Лос-Анджелесі) цензура відправила на полицю. Над епізодом працювали набагато раніше , та ніхто не міг передбачити, що соціалістичні країни бойкотуватимуть Олімпіаду. Відповідно на телебаченні не могли показати «На добраніч , діти», де Болек і Льолек беруть участь у змаганнях, організованих ворожими імперіалістами.

Нові проєкти , нові суди

Судові процеси на повну силу відновились у 90-х роках. Нащадки Владислава Негребецького , Лєшека Лорека і ще живий тоді Альфред Лєдвіґ подавали один на одного заяви і зустрічні позови. Син Владислава Негребецького Роман спробував продовжити серіал і на початку ХХІ століття почав працювати над фільмом про «Болека і Льолека багато років по тому». Планувалося, що хлопчики полетять на ракеті в космос і повернуться на землю у наш час. Наступний проєкт мав показати обох персонажів уже дорослими чоловіками, в яких є племінники, і саме їхнім пригодам мав бути присвячений серіал.

Однак результатом цих проєктів стали тільки подальші судові процеси , а фільми так і не з’явилися. Врешті суд ухвалив соломонове рішення — поділив права на «Болека та Льолека» між Негребецьким, Лореком та Лєдвіґом. Їх уже немає серед живих, тож відсотки перепали дітям та онукам.

Та час від часу Болек і Льолек повертаються як предмети судових процесів. Так сталося , наприклад, у зв’язку з ілюстрацією, опублікованою кільканадцять років тому в німецькій газеті.

На ній Болек і Льолек уже дорослі: вони стоять , обійнявшись, і запрошують відвідати гей-парад у Варшаві. Цікаво, що в Болека на цьому малюнку... жіночі груди — вірогідно, він змінив стать.

Видавець був змушений виплатити штраф , але ця історія вкотре спричинила дискусію — у яких стосунках перебували Болек і Льолек? Владислав Негребецький до кінця цього не пояснив, однак зазначив, що вони — друзі. Однак у фільмах хлопці сплять в одній кімнаті й мають одну маму. Це ще одна таємниця, пов’язана з серіалом.

Нам уже ніколи не дізнатись , як і хто насправді створив Болека та Льолека. Але, може, це навіть на краще?

Переклала Жанна Слоньовська