Можливо , це найколоритніший спортсмен. А якщо й ні, то напевно найвидатніший із-поміж колоритних і шалених. Ще десять років тому він привертав увагу своїми висловлюваннями, смішив журналістів, закохував у себе вболівальників. Коли 2013-го він уперше переміг у змаганнях за Кубок світу, його запрошували на ток-шоу, а відео інтерв’ю мали рекордні перегляди. Саме таким Пйотр Жила сприймається вже багато років: веселун, жартівник, утілення не зовсім типового образу професіонала. Насправді ж він — видатний спортсмен, чемпіон світу. І вже точно його чемпіонський титул — не випадковість.

Гітарист і... мер

«Не знаю , як це діє, але це діє» , — зізнався Адам Малиш, легендарний польський стрибун із трампліна, у телевізійному інтерв’ю відразу після успіху Жили. Коли інші намагаються подолати свої переживання мовчки, Жила перетворюється на суцільний вулкан енергії. Навіть на стартовій лінії перед самим золотим стрибком він сидів і усміхався. «Мені хотілося сміятися! Сам не знаю , чому. Думав: як добре, що за мною ніхто не їде, я останній, можу нарешті газонути на повну» , — розповідав він журналістам. І, газонувши на повну, полетів по звання чемпіона світу.

Польське телебачення навіть створило «щоденник» Пйотра Жили , змонтувавши його найяскравіші висловлювання. Одного разу він розповів, що їв, іншого — що їх витягли з ліжок й «наказали йти стрибати». За день до чемпіонських змагань він розказав , як проводить дозвілля. Звичайно, у своєму стилі. «Я грав на акустичній і електричній гітарах. Три гітари сюди привіз. Граю теж у телефоні. Там будують міста. Я мер одного такого півмільйонного. Називається Пітер-сіті» , — весело пояснював.

Грою на гітарі Пйотр Жила захопився ще за часів попереднього тренера , Штефана Горнґахера. Нещодавно він купив піаніно, на яке поставив... «Золотого фазана». Це довга історія. У відомому Турнірі чотирьох трамплінів нагородою є «Золотий орел», але Жила з іншим польським стрибуном, Анджеєм Стенкалою, мали менші шанси на перемогу, ніж їхніх товаришів по команді Каміль Стох і Давід Кубацький. Тож вирішили позмагатися за «Золотого фазана» , себто пиво Zlatý Bažant — відома марка словацького пива.. Але на 34-й день народження Жила отримав від Польського телебачення справжню статуетку золотого птаха , на яку дивиться, коли сідає за піаніно.

Він має кілька неординарних захоплень. Зокрема , обожнює... покемонів, яких збирає по всьому світу за допомогою спеціального застосунку. Коли рік тому Кубацький перемагав на Турнірі чотирьох трамплінів, Жила порівняв його з... покемоном. Це правда, він живе у своєму світі. Але при цьому чемпіон затято тренується, а коли вже застосовує свій великий талант і потужний стрибок (у нього дуже сильні ноги), то здатен перемогти будь-якого суперника. Саме так сталося на чемпіонаті в Оберстдорфі.

Пйотр Жила. Джерело: Вікіпедія

Терапія з... віслюками

Першу індивідуальну медаль чемпіонату світу Пйотр Жила виборов чотири роки тому в Лахті. Він чудово виступив у другій серії й посів третє місце. Від шоку втратив мову. А з ним такого ніколи не було. Не міг видобути з себе жодного речення. Говорив щось про черевики , відповідав півсловами. Був розчулений, бо власне досягнув найбільшого успіху в своїй кар’єрі. Сам не сподівався. І ще більше закохав у себе вболівальників, бо показав іншого себе. Він не завжди сміється й жартує: може щось влучно оцінити, підсумувати й говорити щиро, серйозно.

Потенціал Жили допомагали розкрити... віслюки. Це спеціальна терапія , запропонована австрійським ученим Гаральдом Пернічем. Спортсмен повинен переконати віслюка зробити щось, наприклад, піти в потрібний бік. Для цього слід бути надзвичайно зосередженим.

«Доведено , що навіть найкращий контроль за тренуванням — ще не гарантія успіху, якщо спортсмен не працює з цілковитим переконанням і довірою. Саме тому я розробив заняття з віслюками. Вони допомагають спортсменам досягнути спокою й упевнености. Віслюк має виняткові риси: спокійний і водночас дуже впертий. Упертий у хорошому розумінні: послідовний. І завжди знайде найкращий спосіб, як вийти з ситуації. Під час тренування з людиною віслюк діє, наче дзеркало. Завдяки віслюку спортсмен може систематично розвивати риси, які я назвав» , — пояснював на сайті Sport.pl австрійський науковець.

Як і 20 років тому , за часів Адама Малиша, коли спортсмени почали працювати з психологом і фізіологом, поляки ввели інновацію. Австрійський спеціаліст став настільки важливий для польської збірної, що заробляє більше від тренера Міхала Долежала.

Спеціальні динамометричні платформи роблять точні вимірювання , що дає змогу працювати над потужністю, а вона у польських спортсменів зросла на 20 %. І Жила також черпає користь від співпраці збірної з Пернічем. Він завжди вважався стрибуном нестабільним, непередбачуваним, проте це вже черговий сезон, який спортсмен закінчує на найвищих щаблях світового рейтингу. І хоча 27 лютого в Оберстдорфі Жила приємно всіх здивував, від нього завжди варто очікувати чемпіонських стрибків.

Безпосередній і щирий

Чому Польща його так обожнює? Бо він природний , говорить, що думає, хоч іноді, певно, не має іншого виходу — всі чекають кумедної цитати, жарту. Жоден піарник не в змозі передбачити, що стрельне йому в голову, коли журналіст запитає про стрибок чи дозвілля. Він вносить у спорт колорит, виділяється навіть на тлі колег зі збірної. Каміль Стох чи Давід Кубацький — втілення професіонала, адже розповідають на телебаченні про роботу над помилками, свій розвиток. Це сучасні чемпіони. Як, наприклад, Роберт Лєвандовський , для якого імідж теж має неабияке значення.

А Жила? У нього свій імідж — без сумніву , неповторний. Тільки його ніхто не витворював. Так спортсмен поводиться, так говорить, часом, може, нерозважливо. Але сьогоднішній спорт потребує щирих постатей. Ставши чемпіоном світу, Жила кинувся на землю, ходив від камер до камер, у тому числі закордонних медіа, і горланив від щастя: «А-a-a-a-a!» Ось так він радів , а з ним — уся Польща. Кожен поляк знає, хто такий Пйотр Жила, навіть якщо не спостерігає за стрибками з трампліна й не орієнтується в спортсменах.

І , ймовірно, саме тому його успіхи іноді відходили на другий план. Адже спортсмен асоціювався переважно з жартами й сміхом, а досягнення були цариною Стоха чи Кубацького. Поруч із ними, а часом у їхній тіні, він будував блискучу кар’єру. Кільканадцять разів підіймався на п’єдестал Кубка світу (двічі перемагав), здобув бронзу світового чемпіонату, а тепер і золото, завоював чотири командні медалі чемпіонату світу, побив рекорд Польщі, піднімався на п’єдестал Турніру чотирьох трамплінів і Кубка світу з польотів на лижах. Це справді видатний спортсмен. Й нарешті — чемпіон світу.

Переклав Андрій Савенець