Це не перша Олімпіада, на якій польська збірна здобула стільки нагород: 21 рік тому в Сіднеї поляки теж вибороли 14 медалей. 2004-го в Афінах польські спортсмени сходили на п’єдестал двічі, а в Пекіні, Лондоні й Ріо-де-Жанейро — по 11 разів. Полякам довелося довго чекати на першу медаль у Токіо, зате за нею наступні вже посипалися дощем — одні передбачувано, а інші абсолютно несподівано.
Цілих дев’ять медалей завоювали легкоатлети. Їхні успіхи в забігах і кидках навіть порівнювали з Вундертімом — видатною диво-командою польських легкоатлетів кінця 50 – початку 60-х років XX століття. Те, що Польща сильна в киданні молота — знає весь світ. А тепер до цієї слави долучилися й учасники на бігових доріжках, передусім — із естафетного бігу. Саме вони вибороли перше золото у змішаній естафеті 4 х 400 метрів: шансів суперникам не залишили Кароль Залєвський, Наталія Качмарек, Юстина Свєнтий-Ерсетіч і Каєтан Душинський. Наприкінці змагань на цій самій дистанції за сріблом для Польщі бігали, крім уже згаданих Качмарек і Свєнтий-Ерсетіч, також Іґа Баумґарт-Вітан і Малґожата Голуб-Ковалік.
З чотирьох золотих медалей легкоатлетів дві завоювали майстри з метання молота. В історію світового спорту ввійшла Аніта Влодарчик, яка в Токіо утретє поспіль стала олімпійською чемпіонкою.
Золото здобув і Войцєх Новіцький, а бронзу — Мальвіна Копрон і Павел Файдек. Тож із шести місць на подіумі чотири зайняли поляки.
Своє місце в історії спорту посів і Давід Томаля, неперевершений олімпійський чемпіон у бігу на 50 кілометрів, завоювавши золото в останніх змаганнях на цій дистанції.
Олімпійський чемпіон у бігу на 50 кілометрів Давід Томаля. Фото: Ендрю Боєрс / ReutersПриємно здивував і Патрик Добек, здобувши бронзу на дистанції 800 метрів. Готуватися до цього змагання він почав кілька місяців тому і відразу — великий успіх. Індивідуальна медаль на біговій доріжці — такого в польському олімпійському спорті не було вже багато років.
Однією з віцечемпіонок із метання списа стала і Мар’я Андрейчик. На попередніх Олімпійських іграх спортсменка вже була на волосину від медалі, а потім її спіткало п’ять важких років: кілька операцій на плечі, невпевненість у собі. У Токіо Андрейчик уже їхала як лідерка світових рейтингів і не підвела своїх уболівальників, хоч дуже хвилювалася.
Я була не у своїй тарілці. Уже на розминці нервувалася, навіть відчувала агресію. Моє плече після стількох операцій зробило все, що могло. Я пишаюся собою. Тепер час подбати про здоров’я, бо я ще планую здобути більше, ніж це срібло.
Борець та історична веслувальниця
Та не легкоатлетами єдиними. Першу польську медаль у Токіо вибороли веслувальники. Згодом Тадеуш Міхалік, який взяв участь у змагання як запасний борець, неочікувано для себе вийшов у півфінал, а вже наступного дня у матчі з угорцем виборов медаль. Незрівнянний пан Тадеуш, як його називають прихильники за аналогією до героя Адама Міцкевича, — борець не тільки на маті, а й у житті. Якби через пандемію не змінили дату проведення Олімпіади, то цієї медалі б не було, адже ще торік спортсмен переніс дві операції на серці.
Ще однією переможницею стала веслувальниця Кароліна Ная. Вона не з тих, про кого пишуть на перших газетних шпальтах, і займається не надто популярним видом спорту, що не завадило їй вибороти в Токіо срібло і бронзу. Це вже третя і четверта медалі Наї, тож тепер вона — одна з найтитулованіших спортсменок у польській історії й посіла своє місце в одному ряді з такими відомими постатями, як лижники Адам Малиш і Каміль Стох.
Щасливі миті та миті сумні
Великі надії на успіх у Токіо покладала тенісистка Іґа Свьонтек. Вона вилетіла вже в другому раунді й кілька хвилин сиділа сама, закривши обличчя рушником. Тенісистка не звикла програвати.
Не виправдали сподівань і волейболісти. Чемпіони світу Польська чоловіча команда з волейболу — чемпіон світу з 2018 року, посідає друге місце у світовому рейтингу Міжнародної федерації волейболу. їхали за олімпійським золотом, та попрощалися з шансами на медаль ще у чвертьфіналі, поступившись після тай-брейку французам, які й стали чемпіонами.
Ми робили все, що в наших силах. Та підвели себе, наші сім’ї. Я зараз даю інтерв’ю тільки з поваги до вас, журналістів. Але найбільше моє бажання — піти в роздягальню і подзвонити дружині.
Фаворитами були й баскетболісти 3 х 3 (триособова команда), себто профі з баскетболу, що зародився на нью-йоркських вулицях. Вони навіть не вийшли з групи, хоча в кубковий етап перейшло шість із восьми збірних.
Не завоював медалі і легкоатлет Марцін Лєвандовський. Він летів до Токіо не в найкращому фізичному стані, проте вірив, що добіжить до фінішу. На жаль, йому таки довелося покинути бігову доріжку.
Це провал. Та я все одно щаслива людина, тому що я — щасливий чоловік, батько і друг. Люди мають проблеми набагато серйозніші, ніж мої. Я вірю, що все не просто так, що невдача, яка мене щойно спіткала, в майбутньому обернеться в перемогу.
Цим зізнанням легкоатлет викликав хвилю підтримки з боку прихильників, для яких він, не зважаючи ні на що, залишається видатним спортсменом.
* * *
Наступні Олімпійські ігри відбудуться вже через три роки в Парижі. Багато польських спортсменів поїдуть до столиці Франції, плекаючи надії на медалі. Хтось спробує повторити результат у Токіо, хтось — перевершити його. Як-от скелелазка Алєксандра Мірослав, яка в Японії побила світовий рекорд. Спортсменка відмінно справляється тільки в змаганнях на швидкість, проте в змаганнях на складність поступається суперницям. Через три роки вона буде боротися за медалі в трьох різних видах, а отже, втричі збільшить свої шанси на перемогу. Мабуть, варто сподіватися тріумфу легкоатлетів, адже серед цьогорічних медалістів не бракує і молодих спортсменів, спраглих нових перемог.
А хто ще принесе Польщі медалі? Подивимось, адже спорт любить несподіванки й цьогорічна Олімпіада це вкотре довела.
Переклала Наталя Ткачик
