«Ми ходили дивитися на “Поґонь”. Іноді через загорожу» , — розповідали старі львів’яни. Ті, що до початку Другої світової мешкали у Львові, а згодом були депортовані або, рятуючи своє життя, самі перебралися на захід Польщі, нерідко до Вроцлава. Після війни Львів опинився за межами Польщі й «Поґоні» не стало. Упродовж 35 років команда писала свою історію , щоби з приходом окупантів зникнути на довгі десятиріччя.

Шкільний початок і рід Пясецьких

Для багатьох поляків Львів — символ міжвоєнної просвіти , а «Поґонь» — головний спортивний символ аж до 1939 року. Перші кроки львівський футбол робив на зламі XIX–ХХ століть, коли Польщі не було на мапі Європи: її територія була розділена між Росією , Німеччиною та Австро-Угорщиною, і саме до останньої належало місто. 1891 року Едмунд Ценар, новатор польського спорту, переклав із англійської мови правила гри (він же згодом привіз до Львова перший справжній м’яч з Англії, батьківщини футболу).

1894 року , під час Другого з’їзду гімнастичного товариства «Сокіл», відбувся історичний футбольний матч — перший не тільки у Львові, а й на польських землях. Із сучасними змаганнями він мав небагато спільного: зустріч тривала всього шість хвилин. Суперництво львівської та краківської команд завершилося перемогою господарів поля з рахунком 1:0. Єдиний гол забив Влодзімєж Хоміцький, який пізніше згадував, що футболісти швидко залишали поле, щоб звільнити місце для гімнастів. «Молодь Четвертої гімназії вже грає з розумом , і якщо продовжуватиме грати, із них колись можуть вийти чудові футболісти. Прийшов час й іншим гімназіям подумати про те, щоб внести цю гру в програму розваг молоді» , — писала Gazeta Sportowa.

Так поступово розвивався львівський футбол. Учні Першого і Третього реальних училищ створили перший львівський футбольний клуб «Слава» , а в Третій і Четвертій гімназіях з’явився Гімнастично-спортивний клуб (ГСК).

Евґеніюш Пясецький. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Неоціненну роль у цьому відіграв Евґеніюш Пясецький. Його батько , Венантій Пясецький, заклав основи розвитку шкільної фізкультури в регіоні — саме він заснував гімнастичне товариство «Сокіл». Евґеніюш продовжив традицію: був усебічно освіченим учителем фізкультури у Четвертій гімназії, а до того ж знайшов собі сподвижників. У Кракові він зустрівся з Генриком Йорданом , який також захоплювався спортом.

Створення «Поґоні» — сигнал для Малопольщі

1907 року львівські команди вирішили об’єднати свої сили. Чотирма роками раніше постала львівська «Лехія» — по суті , найстарший польський футбольний клуб. Разом із ГСК вона перетворилася на львівський спортивний клуб «Поґонь».

Таку назву запропонував один із учасників подій , Максиміліян Дудрик. Кажуть, ідея спала йому на думку, коли він розглядав герби Першої Речі Посполитої («Орел», «Поґоня», «Архангел»): вони висіли на стіні однієї з кімнат його помешкання, де обговорювалася доля клубу.

Об’єднали не тільки команди , а й кольори. У «Лехії» вони були біло-чорні, у ГСК — червоно-сині. Звідси біло-червоно-сині барви «Поґоні». В архівних матеріалах можна знайти описи футболок: «Першою формою команди були наполовину білі , наполовину червоні футболки, з білим рукавом при червоній половині й навпаки, а також сині шорти».

«Поґонь» стала прикладом , що надихав. 1908 року відбувся матч, який вважається першим змаганням між польськими командами: «Поґонь» зіграла внічию 1:1 із «Краковією». «Смугасті» (так називали «Краковію» через форму в червоно-білі смужки), як й інший краківський клуб, «Вісла», були засновані трохи раніше від «Поґоні» — 1906 року , проте їхня поява пов’язана з розвитком спорту у Львові. У Пам’ятній книзі, де підводилися підсумки 35-річної діяльности клубу, читаємо: «Як свідчить історія спорту нашого регіону , “Поґонь” була тим камінчиком, який викликав лавину. Організувавшись у 1907–1908 роках як перший самостійний футбольний і легкоатлетичний польський клуб, з власним статутом і полем, ми своїм прикладом вивільнили сили, що дрімали в тодішньому поколінні малопольської молоді. Ми зробили те, потребу чого інші, можливо, підсвідомо і навіть свідомо відчували, але не проявляли в дії».

1910 року клуб вступив у Австрійську футбольну спілку , позаяк на незалежність Польща мала чекати ще вісім років (до символічного 11 листопада 1918-го). А 25 червня 1911 року вдалося заснувати Польську футбольну спілку , яка проіснувала дев’ять років.

Гравці футбольного клубу «Поґонь» , 1910. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Від війни до війни

Однак невдовзі розпочалася Перша світова війна і , звісно, це не могло не вплинути на діяльність «Поґоні». У вересні 1914 до Львова ввійшли російські війська. Влітку 1915-го, коли повернулися австрійці, клуб, як зазначено в Пам’ятній книзі, «втратив майже всіх активних членів , які або вступили до Легіонів «Польські Легіони» — добровільна військова організація, що воювала на боці Австро-Угорщини. , або були призвані до австрійської армії».

Юзеф Пілсудський у колі гравців футбольного клубу «Поґонь» та «Вісли Краків» , 1924. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Однак війна закінчилася , Польща нарешті повернулася на мапу Європи, а «Поґоні» судилося зіграти перший матч в історії країни, що чекала на здобуття незалежности аж 123 роки. З рахунком 9:3 львів’яни перемогли команду П’ятого піхотного полку. П’ять голів забив Вацлав Кухар. 1920 року розпочалися змагання першості львівського округу — один із етапів чемпіонату Польщі. Переможець тоді визначався у фінальному турнірі. На жаль , до цього знову справа не дійшла: вкотре завадила війна, цього разу з більшовиками, яка завершилася перемогою поляків — Чудом на Віслі. Коли 1921 року все ж таки вдалося розіграти чемпіонат, історичний перший титул завоювала «Краковія», а «Поґонь» посіла четверте місце. Однак уже наступного року вона святкувала тріумф, вигравши у фіналі.

Упродовж п’яти років «Поґонь» чотири рази здобувала першість Польщі. Наступні сезони вона зіграла слабше , але 1932 року повернулася на п’єдестал. Команда також займала друге місце 1933 та 1935 років. Коли 1939-го чемпіонат перервала Друга світова війна, «Поґонь» була на третій позиції.

Матч «Поґоні» з познанською «Вартою» , травень 1939. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Символічне повернення

У травні 1938 року , в 20-ту річницю здобуття незалежности, Об’єднання польських спортивних спілок надало «Поґоні» звання «найкращого і найбільш заслуженого спортивного клубу в Польщі».

Ішлося не лише про футбол: «Поґонь» розвивала також інші види спорту. Діяли секції хокею на льоду , легкої атлетики, фехтування, баскетболу. Через рік спортивним пристрастям прийшов кінець — як і традиції. 1 вересня на Польщу напав Третій райх , 17 вересня зі сходу — совєтські війська. У наступні роки країна була в вирі війни , боролася за існування. Після Другої світової Львів відійшов до совєтської України і в ньому вже не було місця для польської команди. Так закінчилася історія «Поґоні».

Однак через 70 років команда відродилася. І якщо до 1939-го успіхом була перемога в чемпіонаті , то тепер — саме існування клубу. За відродженням «Поґоні» стояла львівська молодь польського походження, яка могла розраховувати на підтримку Генерального консульства РП у Львові, а також фонду Semper Polonia.

Гравці футбольного клубу «Поґонь» , наші дні. Джерело: Львівська асоціація футболу

Перший матч після відновлення команда зіграла 2009-го , а через два роки відбулася важлива символічна зустріч: так само, як далекого 1908-го, «Поґонь» помірялася силами з «Краковією». Рівно через 103 роки й один день після того історичного матчу.

Уже 10 років «Поґонь» грає у Прем’єр-лізі Львівської області , фактично це любительська команда. Але навіть якщо сьогодні їй далеко до найкращих, своє місце в історії вона вже посіла.

Переклав Андрій Савенець