«Ми ходили дивитися на “Поґонь”. Іноді через загорожу», — розповідали старі львів’яни. Ті, що до початку Другої світової мешкали у Львові, а згодом були депортовані або, рятуючи своє життя, самі перебралися на захід Польщі, нерідко до Вроцлава. Після війни Львів опинився за межами Польщі й «Поґоні» не стало. Упродовж 35 років команда писала свою історію, щоби з приходом окупантів зникнути на довгі десятиріччя.

Шкільний початок і рід Пясецьких

Для багатьох поляків Львів — символ міжвоєнної просвіти, а «Поґонь» — головний спортивний символ аж до 1939 року. Перші кроки львівський футбол робив на зламі XIX–ХХ століть, коли Польщі не було на мапі Європи: її територія була розділена між Росією, Німеччиною та Австро-Угорщиною, і саме до останньої належало місто. 1891 року Едмунд Ценар, новатор польського спорту, переклав із англійської мови правила гри (він же згодом привіз до Львова перший справжній м’яч з Англії, батьківщини футболу).

1894 року, під час Другого з’їзду гімнастичного товариства «Сокіл», відбувся історичний футбольний матч — перший не тільки у Львові, а й на польських землях. Із сучасними змаганнями він мав небагато спільного: зустріч тривала всього шість хвилин. Суперництво львівської та краківської команд завершилося перемогою господарів поля з рахунком 1:0. Єдиний гол забив Влодзімєж Хоміцький, який пізніше згадував, що футболісти швидко залишали поле, щоб звільнити місце для гімнастів. «Молодь Четвертої гімназії вже грає з розумом, і якщо продовжуватиме грати, із них колись можуть вийти чудові футболісти. Прийшов час й іншим гімназіям подумати про те, щоб внести цю гру в програму розваг молоді», — писала Gazeta Sportowa.

Так поступово розвивався львівський футбол. Учні Першого і Третього реальних училищ створили перший львівський футбольний клуб «Слава», а в Третій і Четвертій гімназіях з’явився Гімнастично-спортивний клуб (ГСК).

Евґеніюш Пясецький. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Неоціненну роль у цьому відіграв Евґеніюш Пясецький. Його батько, Венантій Пясецький, заклав основи розвитку шкільної фізкультури в регіоні — саме він заснував гімнастичне товариство «Сокіл». Евґеніюш продовжив традицію: був усебічно освіченим учителем фізкультури у Четвертій гімназії, а до того ж знайшов собі сподвижників. У Кракові він зустрівся з Генриком Йорданом, який також захоплювався спортом.

Створення «Поґоні» — сигнал для Малопольщі

1907 року львівські команди вирішили об’єднати свої сили. Чотирма роками раніше постала львівська «Лехія» — по суті, найстарший польський футбольний клуб. Разом із ГСК вона перетворилася на львівський спортивний клуб «Поґонь».

Таку назву запропонував один із учасників подій, Максиміліян Дудрик. Кажуть, ідея спала йому на думку, коли він розглядав герби Першої Речі Посполитої («Орел», «Поґоня», «Архангел»): вони висіли на стіні однієї з кімнат його помешкання, де обговорювалася доля клубу.

Об’єднали не тільки команди, а й кольори. У «Лехії» вони були біло-чорні, у ГСК — червоно-сині. Звідси біло-червоно-сині барви «Поґоні». В архівних матеріалах можна знайти описи футболок: «Першою формою команди були наполовину білі, наполовину червоні футболки, з білим рукавом при червоній половині й навпаки, а також сині шорти».

«Поґонь» стала прикладом, що надихав. 1908 року відбувся матч, який вважається першим змаганням між польськими командами: «Поґонь» зіграла внічию 1:1 із «Краковією». «Смугасті» (так називали «Краковію» через форму в червоно-білі смужки), як й інший краківський клуб, «Вісла», були засновані трохи раніше від «Поґоні» — 1906 року, проте їхня поява пов’язана з розвитком спорту у Львові. У Пам’ятній книзі, де підводилися підсумки 35-річної діяльности клубу, читаємо: «Як свідчить історія спорту нашого регіону, “Поґонь” була тим камінчиком, який викликав лавину. Організувавшись у 1907–1908 роках як перший самостійний футбольний і легкоатлетичний польський клуб, з власним статутом і полем, ми своїм прикладом вивільнили сили, що дрімали в тодішньому поколінні малопольської молоді. Ми зробили те, потребу чого інші, можливо, підсвідомо і навіть свідомо відчували, але не проявляли в дії».

1910 року клуб вступив у Австрійську футбольну спілку, позаяк на незалежність Польща мала чекати ще вісім років (до символічного 11 листопада 1918-го). А 25 червня 1911 року вдалося заснувати Польську футбольну спілку, яка проіснувала дев’ять років.

Гравці футбольного клубу «Поґонь», 1910. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Від війни до війни

Однак невдовзі розпочалася Перша світова війна і, звісно, це не могло не вплинути на діяльність «Поґоні». У вересні 1914 до Львова ввійшли російські війська. Влітку 1915-го, коли повернулися австрійці, клуб, як зазначено в Пам’ятній книзі, «втратив майже всіх активних членів, які або вступили до Легіонів «Польські Легіони» — добровільна військова організація, що воювала на боці Австро-Угорщини., або були призвані до австрійської армії».

Юзеф Пілсудський у колі гравців футбольного клубу «Поґонь» та «Вісли Краків», 1924. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Однак війна закінчилася, Польща нарешті повернулася на мапу Європи, а «Поґоні» судилося зіграти перший матч в історії країни, що чекала на здобуття незалежности аж 123 роки. З рахунком 9:3 львів’яни перемогли команду П’ятого піхотного полку. П’ять голів забив Вацлав Кухар. 1920 року розпочалися змагання першості львівського округу — один із етапів чемпіонату Польщі. Переможець тоді визначався у фінальному турнірі. На жаль, до цього знову справа не дійшла: вкотре завадила війна, цього разу з більшовиками, яка завершилася перемогою поляків — Чудом на Віслі. Коли 1921 року все ж таки вдалося розіграти чемпіонат, історичний перший титул завоювала «Краковія», а «Поґонь» посіла четверте місце. Однак уже наступного року вона святкувала тріумф, вигравши у фіналі.

Упродовж п’яти років «Поґонь» чотири рази здобувала першість Польщі. Наступні сезони вона зіграла слабше, але 1932 року повернулася на п’єдестал. Команда також займала друге місце 1933 та 1935 років. Коли 1939-го чемпіонат перервала Друга світова війна, «Поґонь» була на третій позиції.

Матч «Поґоні» з познанською «Вартою», травень 1939. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Символічне повернення

У травні 1938 року, в 20-ту річницю здобуття незалежности, Об’єднання польських спортивних спілок надало «Поґоні» звання «найкращого і найбільш заслуженого спортивного клубу в Польщі».

Ішлося не лише про футбол: «Поґонь» розвивала також інші види спорту. Діяли секції хокею на льоду, легкої атлетики, фехтування, баскетболу. Через рік спортивним пристрастям прийшов кінець — як і традиції. 1 вересня на Польщу напав Третій райх, 17 вересня зі сходу — совєтські війська. У наступні роки країна була в вирі війни, боролася за існування. Після Другої світової Львів відійшов до совєтської України і в ньому вже не було місця для польської команди. Так закінчилася історія «Поґоні».

Однак через 70 років команда відродилася. І якщо до 1939-го успіхом була перемога в чемпіонаті, то тепер — саме існування клубу. За відродженням «Поґоні» стояла львівська молодь польського походження, яка могла розраховувати на підтримку Генерального консульства РП у Львові, а також фонду Semper Polonia.

Гравці футбольного клубу «Поґонь», наші дні. Джерело: Львівська асоціація футболу

Перший матч після відновлення команда зіграла 2009-го, а через два роки відбулася важлива символічна зустріч: так само, як далекого 1908-го, «Поґонь» помірялася силами з «Краковією». Рівно через 103 роки й один день після того історичного матчу.

Уже 10 років «Поґонь» грає у Прем’єр-лізі Львівської області, фактично це любительська команда. Але навіть якщо сьогодні їй далеко до найкращих, своє місце в історії вона вже посіла.

Переклав Андрій Савенець