Учасники голодування перед представництвом Єврокомісії. Фото: Swieta Far/ Belsat.eu
Учасники голодування перед представництвом Єврокомісії. Фото: Swieta Far/ Belsat.eu
02 червня 2021

Голодування під офісом Єврокомісії. Білоруси вимагають санкцій проти Лукашенка

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Пʼятеро білорусів у Варшаві оголосили голодування — вони вимагають, щоб ЄС увів санкції проти режиму Лукашенка. Для того, щоб їхнє звернення розглянули, потрібно зібрати щонайменше три тисячі підписів. За неповний тиждень під вимогами голодувальників підписалося близько 2400 людей. Публікуємо репортаж журналіста «Белсата» Якуба Бєрната.

У самому центрі Варшави перед представництвом Європейської комісії на кемпінгових кріслах сидить п’ятеро людей, закутаних у коци й білоруські прапори. З 26 травня вони нічого не їдять і п’ють тільки воду. Голодувальники вимагають визнати режим Лукашенка терористичним і негайно ввести економічні санкції проти Білорусі за репресії, розгорнуті проти незгідних із владою.

Голодування ініціювали дві молоді білоруски — Стася Глінник і Божена Шамович. Стася підтримує білоруських протестувальників доволі давно; ще до виборів, у червні 2020 року вона була організаторкою демонстрації під Посольством Білорусі. Дівчина навчається у варшавській Головній школі сільського господарства (SGGW), проте торік узяла академвідпустку, як сама каже, «на революцію». Зараз Стася, внучка першого лідера незалежної Білорусі Станіслава Шушкевича, разом із Боженою працює в «Молодіжному хабі» — організації, яка допомагає молодим білорусам у Польщі.

Учасниці безтермінового голодування, зліва направо: Стася Глінник, Божена Шамович і Діана Ігнаткова. Фото: Swieta Far / Belsat.eu

Божена навчається у варшавській Театральній академії, а до Польщі переїхала в жовтні 2020 року. Вона походить із містечка Глубокоє, що на півночі Білорусі. Уперше дівчина протестувала наприкінці 2019-го проти інтеграції з Росією, потім була співорганізаторкою кампанії Свєтлани Тихановської. Божена з гордістю розповідає, що в 20-тисячному Глубокому на виборчий мітинг у робочий день прийшло аж дві тисячі людей. Коли відбувалися протести, під її будинком чергувала міліція. За словами дівчини, її врятувало те, що вона постійно їздила Білоруссю й силовики не могли застати її вдома.

Божена Шамович. Фото: Swieta Far / Belsat.eu
Божена Шамович

Чесно кажучи, немає сил навіть думати про їжу. Ми даємо інтерв’ю, постійно хтось підходить і хоче порозмовляти. Ми збираємо підписи під петицією. Через усе це ввечері відразу засинаємо, хоча й знаходимось у самому центрі міста. Учора до нас приходив лікар. Міряв пульс і тиск. Показники поки що не найгірші.

Перед представництвом Єврокомісії у Варшаві, на розі вулиць Свєнтокшиської та Ясної, учасники акції організували невелике наметове містечко. На запитання, чи не важко голодувати поруч із двома ресторанами, дівчина сміється: «Іноді люди приходять із “Макдональдса”, сідають на лавку навпроти нас і їдять. Ми вже перестали звертати на це увагу».

Намети, в яких сплять голодувальники, на тротуарі перед представництвом Єврокомісії у Варшаві. Фото: Swieta Far / Belsat.eu

Серед учасників акції протесту — член страйкового комітету «Беларуськалия» Дмітрій Кудєлевич. Він одягнутий у традиційну вишиванку та фірмовий одяг підприємства й не випускає з рук біло-червоно-білий прапор.

У серпні 2020 року страйкар утік із офісу КДБ у Солігорську через невеличке вікно в туалеті, а потім пробрався в Україну. За профспілкову діяльність його звільнили після 20 років інженерської праці.

Дмітрій Кудєлевич. Фото: Swieta Far / Belsat.eu

Дмітрій Кудєлевич долучився до голодування, позаяк відчував сором за те, що тягар протестних акцій у Білорусі беруть на себе жінки. «Це, власне, і є завдання чоловіків — боротися», — додає він, з чим, зрештою, не погоджуються його товаришки.

Дмітрій Кудєлевич

Були випадки, коли люди, бачачи, що ми протестуємо, приносили їжу, і нам доводилося розчаровувати їх відмовою.

Ще одна учасниця голодування — Діана Ігнаткова, колишня студентка Державного білоруського університету культури і мистецтва. У Варшаві вона від березня: виїхала з Білорусі після того, як КДБ ввірвався на збори Ліги студентських об’єднань і затримав понад 30 учасників студентського руху, зокрема й Діану. Спершу силовики ретельно «пройшлися» по її діяльності. А коли з’ясувалося, що вона — одна зі студентських лідерок, почали наполегливо вмовляти піти на співпрацю з КДБ. Тоді вона й вирішила втікати до Польщі.

Діана Ігнаткова. Фото: Swieta Far / Belsat.eu
Діана Ігнаткова

Я дуже переживала початок процесу «справи студентів», усвідомлювала власне безсилля. Вони затримали також Юлію Чернявську, мою викладачку, й три дні тримали в невідомому місці. В мені наростав страх, а потім ще цей інцидент із літаком. До того ж я слухаю, що говорять мої близькі, які залишилися в Білорусі. Я бачу, що відбувається, і не можу нічого не робити. А такий радикальний крок як голодування привертає увагу.

За день до початку акції я була дуже пригнічена. А коли я тут, приходять люди, відчувається, що вони переймаються, і це прекрасно. Та й морально це набагато краще ніж не голодувати, сидіти вдома і через хвилювання не могти ні працювати, ні вчитися.

П’ята учасниця голодування — Даша, віолончелістка. З Білорусі вона втекла в березні, коли в її квартирі провели обшук. Вона не хоче розповідати про деталі переслідувань: боїться розкрити факти, що можуть зашкодити її близьким, які ув’язнені. За словами Даші, часу думати про те, що вони не їдять, взагалі нема.

Учасники акції протесту. Фото: Swieta Far / Belsat.eu

Учасники акції планують голодувати до останнього — поки не введуть економічні санкції. За словами Стасі, до них постійно підходять поляки, яким небайдужа доля Білорусі. Учора відбулися чотири демонстрації на підтримку й концерт білоруського гурту. У неділю протестувальників відвідали маршал і віцемаршал Сенату.

Спікер Томаш Ґродзький запевнив голодувальників у своїй підтримці й вручив резолюцію, в якій засуджуються «радикальні дії білоруської влади». Урядовець зазначив, що Сенат ухвалив її одноголосно і напрочуд швидко, а це в Польщі трапляється нечасто. Стася насилу приховувала сльози зворушення.

Невдовзі прийшов віцеспікер Сенату Боґдан Борусевич, який вступив у довгу розмову з білоруським страйкарем. «1980 року я організовував страйк у Ґданську», — розповідає він колишньому працівникові «Беларуськалия». «Це ви? Я спеціально поїхав до Ґданська, щоб сфотографувати цю браму. Сфотографуймось — я вишлю товаришам по заводу», — просить його Дмітрій Кудєлевич.

Дмітрій Кудєлевич і Боґдан Борусевич. Фото: Swieta Far/ Belsat.eu

Боґдан Борусевич пообіцяв, що кожен сенатор візьме під патронат одного з політв’язнів у Білорусі й надішле йому лист.

На візит польських політиків до білорусів-голодувальників чекали камери різних телебачень. «Ми живемо з розумінням того, що робимо щось важливе. І щодня усвідомлюємо: ми не можемо здаватися і доведемо справу до кінця», — додає Стася.

З польської переклала Наталя Ткачик

Редакція висловлює вдячність порталу «Белсат» за можливість публікації

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Читайте також